6.9. Фонди охорони довкілля: джерела накопичення та напрями використання

Діючий механізм фінансування природоохоронної діяльності в Україні представлений:

• чисельними фондами охорони довкілля в складі місцевих, республіканських АР Крим бюджетів, якими розпоряджаються відповідні ради, в багатьох випадках, на власний розсуд;

• Державним фондом охорони довкілля;

• Розділом «Охорона довкілля та ядерна безпека» у Держаному бюджеті, який формується за залишковим принципом, видаткова частина якого постійно протягом року урізається, а кошти плануються лише на поточні витрати;

• Власними коштами підприємств, установ, організацій.

Державний фонд охорони довкілля утворюється у складі Державного бюджету України з метою концентрації коштів і цільового фінансування природоохоронних заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, а також заходів для зниження впливу забруднення компонентів довкілля на здоров’я населення.

Розпорядником коштів Фонду є Міністерство екології та природних ресурсів України.

Розрізняють:

• Державний фонд охорони довкілля, що утворено у складі Державного бюджету України;

• Місцеві фонди охорони довкілля, що утворюються у складі місцевих бюджетів міських рад (село, селище, місто, область).

На відміну від зарубіжних екологічних фондів охорони довкілля досить вузька доходна база. Єдине важливе джерело доходів – збір за забруднення довкілля, який формує дві третини доходів цих фондів.

Платежі за забруднення довкілля від підприємств перераховують у таких розмірах:

20 % - до місцевих фондів охорони довкілля;

50% - до місцевих фондів охорони довкілля, що утворюються у складі бюджетів Автономної республіки Крим, обласних рад, на окремі рахунки;

30% - до Державного фонду охорони довкілля у складі Державного бюджету України.

Підприємства, розташовані у містах Києві та Севастополі, відрахування до Фонду перераховуються у таких розмірах:

70% - до місцевих фондів охорони довкілля;

30% - до Державного фонду охорони довкілля.

Кошти Фонду використовуються для фінансування витрат, пов’язаних з:

• Розробленням та здійсненням загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів;

• Проведенням науково-технічних конференцій і семінарів, організацією виставок, фестивалів та інших природоохоронних заходів, пропагандою екологічних знань, виданням поліграфічної продукції з екологічної тематики, створенням бібліотек, відеотек тощо;

• Підвищенням кваліфікації та обміном досвідом роботи працівників природоохоронних органів;

• Виконанням науково-дослідних, дослідно-конструкторських і проектних робіт, пов’язаних із створенням ресурсо- і природозберігаючих технологій, технічних засобів для контролю за станом довкілля та джерелами забруднення;

• Розробленням і впровадженням економічного механізму природокористування;

• Здійсненням заходів, спрямованих на зниження впливу забруднення довкілля на здоров’я населення;

• Залученням експертів до проведення державної екологічної експертизи;

• Організацією моніторингу довкілля, створенням загальнодержавних систем і банків екологічної інформації;

• Розробленням екологічних нормативів і стандартів, методик та економічних нормативів регулювання природокористування, правових документів з питань охорони природи;

• Оснащенням природоохоронних організацій обладнанням, приладами контролю і спеціальними транспортними засобами, поліпшення умов праці та побуту спеціалістів та їх екіпіровки;

• Здійсненням природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів;

• Проведенням роботи щодо охорони територій природо-заповідного фонду;

• Здійсненням заходів у надзвичайних екологічних ситуаціях;

• Розвитком міжнародного співробітництва у сфері охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

До 10% коштів Фонду може резервуватися для виконання непередбачених робіт, пов’язаних з природоохоронною діяльністю.

Глобальний Екологічний Фонд - міжнародна організація , яка була створена в 1991 році в ході підписання резолюції Радою виконавчих директорів Світового банку і відповідними домовленостями між програмою розвитку ООН та програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), членами якої є 182 держави, міжнародні організації, неурядові організації і приватні компанії.

Дана організація працює заради покращання стану глобального навколишнього середовища шляхом підтримки національних ініціатив зі сталого розвитку.

У 1994 році ГЕФ була реорганізований і вийшов із системи Світового банку та стала постійною окремою установою в Ріо-де-Жанейро .

Мета ГЕФ - фінансова підтримка природоохоронних об’єктів, які мають глобальне значення. Це проекти із збереження біорізноманіття, боротьби зі зміною клімату, деградацією земель, із захисту озонового шару та міжнародних вод, з утилізації та знищення небезпечних відходів тощо.

ГЕФ надає кошти країнам з перехідною економікою та таким, що розвиваються. Наразі це унікальний міжнародний фінансовий інструмент для вирішення екологічних проблем, котрі не обмежуються кордонами однієї держави. За 20 років існування ГЕФ виділив на реалізацію природоохоронних проектів 9,2 млрд доларів, плюс ще близько 40 млрд у якості спів фінансування, для понад 2700 проектів, реалізованих у 165 країнах, що розвиваються та з перехідною економікою. Крім того, у рамках своєї Програми малих грантів на загальну суму 495 млн.долларів безпосередньо неурядовим та громадським організаціям.

Партнерство ГЕФ включає в себе 19 установ: Програма розвитку ООН, Програма ООН з навколишнього середовища, Світовий банк, Продовольча та сільськогосподарська організація , Організація ООН з промислового розвитку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку, Між американський банк розвитку та Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку. Науково-технічний консультативний комітет Фонду надає технічні та наукові консультації з питань політики ГЕФ та розробки інвестиційних проектів.

ГЕФ надає гранти для різних типів проектів, починаючи від кількох тисяч до кількох мільйонів доларів. Це великомасштабні проекти- понад 1 млн. доларів, середньомасштабні – до 1 млн. доларів, та так звані малі гранти.

Принципи ГЕФ:.

- проекти ГЕФ не повинні йти в розріз з національними екологічними стратегіями країни –реципієнта.

- виділення додаткових коштів для глобального довкілля є основним принципом;

- ГЕФ не може продовжуваи фінансування цілого ряду невеликих експериментальних проектів. Кожний інвестиційний проект иає покращити стан довкілля та вирішити екологічні проблеми регіону;

- проекти повинні реалізовуватися Агентствами ГЕФ;

- повна прозорість виділення коштів.

У березні 2011 року відбулася регіональна зустріч ГЕФ у Києві, на якій були присутні 50 представників із 12 країн Східної Європи. Ця зустріч мала на меті рівноцінно поінформувати всі зацікавлені сторони- державні і конвенційні органи та громадянське суспільство – про стратегію Фонду, його політику та процедурні вимоги, і, водночас, активізувати співпрацю цих органів.

Глобальний екологічний Фонд запланував виділити Україні 27 млн.долларів на заходи з біорізнаманіття, зміні клімату і боротьбою з деградацією грунтів.