9.6. Екологічний маркетинг

Термін «маркетинг» етимологічно походить від англійського слова marketing – торгівля, продаж. З кінця ХХ століття «екологічність» продукції впливає на формування ринку збуту. Альтернативне сільське господарство, яке виробляє продукцію без хімічних добрив і пестицидів почало набирати темпів розвитку в країнах Західної Європи та США , тому що зростає кількість споживачів, які готові платити у 1,5 –2 рази дорожче за екологічно чисту продукцію. Одяг, виготовлений із тканин, виготовлених з натуральних волокон , користується великою популярністю, хоча коштує значно дорожче від тих, що використовують синтетичні матеріали. Це стосується і меблів, виготовлених із натурального дерева, і побутової хімії, і стінових матеріалів та багато , багато інших продуктів, виготовлених з природних матеріалів.

Екологічний маркетинг – це ринково-орієнтовний вид управлінської діяльності у складі загальної системи маркетингу, спрямований на визначення, прогнозування і задоволення споживчих потреб у такий спосіб, щоб не порушувати екологічної рівноваги довкілля і сприяти поліпшенню стану здоров’я суспільства (Л.Ф.Кожушко, П.М.Скрипчук, 2007).

Суб’єктами екологічного маркетингу є :

- органи державної загальної та спеціальної влади;

- місцеві органи влади;

- підприємства та організації;

- підприємці;

- фізичні особи;

- науково-дослідні організації.

Об’єктами екологічного маркетингу є екологічно безпечна продукція: продовольство, одяг, меблі, посуд, миючі засоби, техніка і технологія, інвестиції в екологічні програми, інформаційні продукти, природні ресурси, умови проживання населення, екологічні ліцензії, сертифікати та ін.

До основних функцій екологічного маркетингу належать:

1. Вивчення попиту на екологічно безпечну продукцію, що вимагає визначення комплексу чинників, які формують попит у населення, а також з’ясування кола потреб окремих груп споживачів;

2. Планування асортименту екологічно безпечних товарів; успішність планування необхідного обсягу та асортименту виробництва вимагає вивчення екологічної стратегії конкурентних виробництв, які виробляють аналогічну продукцію, здатність товару до вторинної переробки та ін.;

3. Створення системи цін на екологічно безпечні товари з урахуванням не тільки витрат виробництва , але і їх якості, попиту та платоспроможності споживачів; з цією метою необхідний аналіз міжнародних ринків та системи формування цін на аналогічні товари в зарубіжних країнах, а також кон’юнктури ринку, яка сильно впливає на формування цінової політики;

4. Організація реклами екологічно безпечних товарів;

5. Створення позитивного іміджу підприємств, виробництв і технологій з урахуванням екологічних пріоритетів;

6. Організація виробництва екологічно безпечної продукції, надання екологічно безпечних послуг;

7. Реалізація екологічно безпечної продукції;

8.Поліпшення іміджу підприємства ;

9. Стимулювання збуту екологічно чистої продукції;

10. Проведення екологічного маркування та екологічної сертифікації.

Екологічне маркування, аудит, сертифікація є інструментами екологічного маркетингу. Використовуючи міжнародний досвід у сфері виробництва та споживання екологічно чистої продукції та інформуючи населення про екологічні властивості продукції та послуг шляхом маркування та інших форм інформації на тарі чи упаковці система екологічного маркетингу буде сприяти раціональному використанні природних ресурсів та пристосування виробництва до вимог ринку. Як показує досвід Німеччини, Японії та США. просування конкурентоспроможної екологічно чистої продукції неминуче приводить до підвищення економічної ефективності виробництва.