Література до теми з

1. Булаховський Л.А, Питання походження української мови. – К., 1956.

2. Відповідні розділи посібників О.П.Блик та Н.Д.Бабич.

3. Енциклопедія українознавства. – Т. 1. – Л., 1993. – С. 116-117.

4. Малий словник історії України / В.Смолій та ін. – К.: Либідь, 1997. – 464 с.

5. Народознавчі елементи в мові українських ділових текстів XVI – першої половини XVII ст. Чепіга І.П. // Мовознавство. – 1992. – № 6.

6. Огієнко І.І. Українська культура. – К.: Абрис, 1991.

7. Русанівський В.М. Історія української літературної мови. – К., 2001. – С. 43-75.

4. Розвиток української літературної мови напередодні й у час визвольної війни

1648 – 1654 рр.

Відродження й збагачення української культури, літературної мови в українській державі XVII – поч. XVIII ст.

1. Суспільно-історичні умови

Народні визвольні рухи початку XVII ст. Створення української держави під проводом Богдана Хмельницького – наслідок героїчної боротьби українського народу, козацтва й посполитого люду за визволення проти польського магнатства й шляхти. Консолідація в процесі визвольної боротьби творчих сил народу, зміцнення зв’язків між територіями, зростання міст, ремісництва й торгівлі, участь України в міжнародній торгівлі. Труднощі й великі жертви народу в умовах боротьби проти польських і турецьких агресорів, зрадницька політика кримського ханства; значення в цих умовах союзу з Росією (Переяславська рада та Березневі статті 1654 року).

Критика усталених у колишній історіографії положень про беззастережно позитивні наслідки приєднання України до Росії. Суперечність указаних наслідків:

а) в умовах здійснення царським урядом колоніальної політики: грубе порушення Березневих статей: встановлення російських військових залог, поступки Польщі (Адрусівська угода 1667), обмеження прав гетьманства на стосунки з іноземними державами, заборони обирати гетьманів без згоди московського уряду та ін. Руйнування решток української державності за Петра І та Катерини II: утворення Малоросійської колегії, скасування гетьманства (1763 р.), ліквідація Запорозької Січі (1775 р.), остаточне узаконення кріпацтва (1783 р.), роздарювання українських земель царським вельможам;

б) у числі позитивних моментів: усунення небезпеки від татарсько-турецьких нападів, сприйняття прогресивних господарчих реформ, можливість спілкування з передовими людьми, діячами культури Росії

2. Соціально-культурні й освітні справи в Україні XVII – xvііі ст.

а) Відносний демократизм державно-політичного устрою ранньої гетьманщини: вибірність старшини, міське самоврядування, пільги козацтву, міщанам, займанщина в житті сільського поспільства. Поступове наростання класових суперечностей між простим народом і козацькою старшиною. Переслідування царським урядом козацьких проводирів-прихильників української державності. Одержання в XVIII ст. козацькою старшиною прав „малоросійського дворянства”. Прислужництво та русифікація значної частини українського панства. Народні протестантські рухи, спрямовані проти колонізаторства й покріпачення.

б) Піднесення культури, освіти в умовах створення української держави. Поширення сітки шкіл у містах і селах. Свідчення Павла Алепського, який відвідав Україну в 1653 – 1656 рр. про поширення грамотності в найменших поселеннях. Києво-Могилянська академія як найважливіший осередок культури, освіти, книжності (заснована митрополитом Петром Могилою 1631 р.), статус Академії, присвоєний Мазепою 1694 р., підтверджений грамотою Петра І (26.09.1701 р.). Філіали Академії у Вінниці, Харкові. Переяславі та інших містах. Структура Академії: поєднання теології з новітніми гуманітарними тенденціями університетів Західної Європи. Поглиблене вивчення слов’яно-руської, латинської, польської мови. Демократичний склад студентства. Професура з широкою європейською освітою (Мелетій Смотрицький, Іов Борецький, Лазар Баранович та ін..). Видатна роль українських учених у поширенні культури й освіти в Росії, утворенні Слов’яно-греко-латинської академії, формуванні М.Ломоносова. Переведення за наказом Петра І до Москви ряду видатних українських учених. Позитивна роль української церкви в розвитку культури, освіти.

в) Утиски української культури, освіти російським царським у ХVІІІ ст.: заборона Петром І друкування в Україні книг „малоросійською” мовою („слов’яно-руською”) 1720 р. Підкорення української церкви московській патріархії. Священному синоду. Скорочення українських шкіл.

Переведення в 90-х роках XVIII ст. викладання в Києво-Могилянській академії на російську мову.