- •1. Вступ
- •Література до теми „Вступ”
- •2. Літературна мова періоду київської русі (україни-русі) (х – хііі ст.)
- •Література до теми 2
- •Додаток до теми 2
- •3. Літературно-писемна мова української народності (етносу)
- •Література до теми з
- •4. Розвиток української літературної мови напередодні й у час визвольної війни
- •Відродження й збагачення української культури, літературної мови в українській державі XVII – поч. XVIII ст.
- •1. Суспільно-історичні умови
- •2. Соціально-культурні й освітні справи в Україні XVII – xvііі ст.
- •3. Розвиток української літературної мови в хvіі – хvііі ст.
- •Література до теми 4
- •II. Розвиток української літературної мови в період від і.Котляревського до т.Шевченка
- •Література до теми 5
- •6. Загальна характеристика розвитку української літературної мови в іі половині XIX – на початку XX ст.
- •Література до теми 6
- •7. Розвиток літературної мови в західній україні
- •1. Суспільно-історичні умови після поділів Польщі
- •2. Розвиток літературної мови й філологічної думки
- •Література до теми 7
- •8. Розвиток української літературної мови в післяреволюційний період
- •1. Питання розвитку української літературної мови в унр
- •2. Українська літературна мова 20-х років в умовах урср („Розстріляне Відродження”)
- •3. Сталінська реакція, розгром і знищення в 30-х роках надбань української культури
- •4. Стан україністики під час Великої Вітчизняної війни і наступного періоду (до 1953 – 1956 років і в часи „застою”)
- •5. Епохальні зміни в розвитку літературної мови за період здійснення державної самостійності України
- •Література до теми 8
- •Плани практичних занять Заняття 1 Вступ. Розвиток літературно-писемної мови в Київській Русі та Галицько-Волинській державі
- •Заняття 3 Перемога „простої” мови як літературної мови формованої української нації. Розвиток літературної мови у XVIII ст.
- •Література
- •Заняття 5 т.Шевченко – основоположник сучасного типу української літературної мови
- •Заняття 6 Проблеми розвитку української літературної мови та науки про мову в іі половині хіх – на початку хх ст.
- •Заняття 7 Розвиток української літературної мови після 1917 р. Й до сьогодення
- •Методичні рекомендації для організації самостійної роботи студентів
- •Матеріал для самоконтролю
- •Питання до контрольної роботи з курсу
- •Питання до екзамену з курсу
- •Словник-мінімум1
2. Українська літературна мова 20-х років в умовах урср („Розстріляне Відродження”)
а) Ленінська тактика з національного питання, спрямована на зміцнення зв’язків між республіками колишньої імперії й забезпечення партійного керівництва національними процесами. Гостра критика на адресу Сталіна у зв’язку з його теорією „автономізації” та великодержавницькими тенденціями по відношенню до „націоналів”. Ленінські настанови щодо „коренізації” в національних республіках, зокрема в Україні, резолюція VIII партконференції, постанови X і XII з’їздів РКП(б).
б) Енергійна діяльність по здійсненню українізації М.Скрипника, О.Шумського. В.Чубаря та ін. Декрет ВУЦВК УРСР від 01.08.1923 р.
Позитивні наслідки українізації в культурно-освітній справі: у трудових школах українською мовою навчалося в 1927 р. 2,5 млн. дітей; тираж українських газет протягом 1927 – 1928 рр. зріс у 5 разів; тираж видань досяг 30 млн. книг. Українською мовою оволоділа велика частина державних і партійних працівників. Повністю перейшли на українську мову установи ВУАН. Повернулися з еміграції видатні вчені М.Грушевський, С.Єфремов.
в) Важливим чинником зростання культури й національної свідомості був розвиток художньої літератури й критики, Журнали: „Плуг”, „Червоний шлях”, „Життя і революція”, „Літературний ярмарок”. „Вапліте”, „Нова генерація”, „Критика” та ін. Літературні угрупування, які створювали атмосферу серйозних творчих дискусій. Жанрово-стилістична різноманітність творчості „пролетарських” письменників – М.Хвильового, В.Еллана-Блакитного, В.Сосюри та ін. „плужан” – С.Пилипенка, П.Капельгородського та ін., футуристів – М.Семенка, М.Йогансена та ін. Оригінальна творчість П.Тичини, М.Рильського, М.Бажана, прозаїків Г.Косинки, А. Головка, Ю.Яновського. М.Куліша, Остапа Вишні та ін. Майстерність і „світовий діапазон” неокласиків М.Зерова, Павла Филиповича та ін.
г) Виконання значної роботи з нормалізації української літературної мови.
„Найголовніші правила українського правопису” – перший, офіційно схвалений державою правописний кодекс (опубліковано на початку 1921 р.). Робота державної комісії по підготовці повного правопису, участь у ній учених із Східної і Західної України (затверджено й видано в 1928 р.). Неприйняття громадськістю деяких правил, внесених за пропозиціями галицьких учених, зокрема щодо правопису запозичених слів. Неправомірні обвинувачення творців правопису 1928 р. у „націоналістичному шкідництві”. Переробка правопису, затвердженого в 1933 р., який діяв до 1946 р.).
Розвиток української лексикографії. Підготовка й видання серії термінологічних словників. Перевидання загальномовних словників Б.Грінченка та Уманця і Спілки (Комарова), перших трьох томів чотиритомного академічного російсько-українського словника комісією ВУАН під головуванням академіка А.Кримського. Словники М.Наконечного, М.Йогансена, Б.Ткаченка, М.Гладкого. Г.Сабалдиря та ін. Багатий і в цілому достовірний склад української лексики. Недоліки словників, зумовлені труднощами відбору адекватної лексики й суб'єктивними уподобаннями укладачів. Вигадування штучних слів, захоплення архаїзмами. Критичні виступи М.Калиновича, О.Синявського. Неправомірні погромницькі звинувачення укладачів словників у буржуазно-націоналістичному шкідництві (А.Хвиля та ін.).
ґ) Активна й продуктивна наукова робота з питань українського мовознавства. Дослідження О.Синявського, О.Курило, В.Ганцова, П.Горецького, Є.Тимченка, Б.Ткаченка, М.Сулими, М.Йогансена. С.Смеречинського; „Підвищений курс української мови” за ред. Л.Булаховського. Праці за межами УРСР І.Огієнка, В.Симовича. С.Смаль-Стоцького та ін. Дискусії з мовознавчих питань.