Питання до екзамену з курсу

“Історія української літературної мови”

1. Функціональна суть вивчення історії української літературної мови. Зв’язок курсу з історією України. Узагальненій характер історії літературної мови в системи філологічних дисциплін та його практичне значення в справі реалізації Закону про мови незалежної України.

2. Періодизація історії української літературної мови Створення слов’янської писемності як умова формування літературної мови в Київській Русі. Суперечність між книжно-писемною мовою й усним мовленням народу. Відображення в ранніх писемних пам’ятках мовних рис формованих українського й російського етносів.

3. Поняття України-Русі в працях М.Грушевського, І.Огієнка, С.Єфремова, О.Горбача, А.Кримського й закономірності розвитку літературної мови.

4. Джерела вивчення історії української літературної мови.

5. Наукові дискусії з проблеми літературної мови Київської Русі. Проблеми походження писемності у слов’ян. Роль старослов’янської (староболгарської) мови.

6. Літературна мова періоду Київської Русі (Х – ХІІІ ст.).

7. Точки зору І.Огієнка, С.Смаль-Стоцького. О.Шахматова. С.Обнорського. В.Виноградова, Б.Ларіна про характер літературної мови Київської Русі. Поняття про Київське „койне". Двомовність книжної мови.

8. Полеміка А.Кримського з великодержавницькою концепцією Погодіна-Соболевського. Дослідження Л.Булаховського („Питання походження української мови”), Сучасні дискусії з проблем стародавньої літературної мови.

9. Жанрово-стилістичне багатство літератури Київської Русі.

10. Літературні пам’ятки на старослов'янській основі періоду Київської русі.

11. Оригінальні проповідницькі твори: „Слово о законh і благодати” Іларіона, „Поученія” Кирила Туровського.

12. Науково-географічні збірники: „Ізборники Святослва” 1073 і 1076 рр. і „Фізіолог”.

13. „Руська правда” – зведення законів Київської Русі.

14. Літописи. Повість временних літ. Київський літопис, Галицько-волинський літопис.

15. „Слово о полку Ігоревім” (1185 – 1187) – найвище надбання художньо-літературного спилю. Високий патріотизм „Слова” Історична достовірність змісту. Народнорозмовна основа „Слова”. М.Драгоманов і П.Житецький про наступність “Слова" в українських думах і піснях Т.Шевченко і М.Рильський перекладачі „Слова”.

16. Літературно-писемна мова української народності (етносу) ХІІІ – ХVІ ст.

17. Суспільні умови розвитку культури й літературної мови в Україні після монголо-татарської навали і під час перебування в складі Великого князівства Литовського. Загострення національно-визвольної боротьби після Люблінської унії 1569 р.

18. Люблінська унія 1569 р. – остаточна втрата самостійності Литовською державою, входження до складу Речі Посполитої.

19. Зростання народного опору польській колонізації; створення і зміцнення Запорозької Січі (к. ХV – п. ХVІ ст.). Січ – козацька держава в складі Речі Посполитої. Демократизм устрою „Козацької республіки”, велика увага козацтва до культури й освіти.

20. Східнослов’янський першодрукар білорус Франциск Скорина; друкарня в Празі (1519), український першодрукар Іван Федоров. Утворення друкарень в Острозі, Львові, Києві та ін. містах.

21. Мова творів І.Вишенського. І.Франко про І.Вишенського.

22. Видатні пам’ятки „простої мови” – Пересопницьке Євангеліє (1556 – 1561 рр.) і Крехівський Апостол ХVІ ст. Дослідження мови цих пам’яток П.Житецьким і І.Огієнком.

23. Перші спроби граматичних і лексикографічних праць кінця ХVІ ст., Стефан і Лаврентій Зизаній.

24. Українська літературна мова в ХІV – ХVІ ст.

25. Перевага ділових документів – українських грамот у ХІV – ХVІ ст.

26. „Руська” літературна мова ХІV – ХVІ ст.

27. Міські братства Заслуги князя К Острозького: заснування 1580 р. Острозької академії, її вихованці – П.Конашевич-Сагайдачний, Мелетій Смотрицький та ін. Створення в Україні сітки шкіл. Піднесення культурно-освітньої ролі Києва.

28. Розвиток української літературної мови напередодні й у час визвольної війни 1648 – 1654 рр.

29. Відродження й збагачення української культури, літературної мови в українській державі ХVІІ – поч. ХVІІІ ст.

30. Соціально-культурні й освітні справи в Україні ХVІІ – ХVІІІ ст.

31. Розвиток української літературної мови в ХVІІ – ХVІІІ ст.

32. І половина ХVІІ ст. – продовження традицій полемічної літератури, панегіричні вірші, богословсько-дидактичні вірші, духовні драми. Лексико-граматичні наукові праці Мелетія Смотрицького (1619), Памви Беринди (1627).

33. Найвидатніші зразки „шкільних драм”; „Владимир, слов’яно-руських стран князь і повелитель” Феофана Прокоповича (1705); „Милость Божія...Україну через Богдана Хмельницького... освободівшая” невідомого автора; „Трагікомедія о тщете мира сего...” Варлама Лащевського (1742); „Воскресение мертвих” – драма Георгія Кониського (1746).

34. Історико-мемуарна проза: літописи Самовидця, Величка, Граб’янки. Перевага рис „простої мови” в літописах.

35. Специфічні умови й суперечливий характер розвитку літературної мови в другій половині ХVІІІ ст.

36. Місце мовної творчості Г.Сковороди в історії переходу від старого до нового типу української літературної мови.

37. Зростання національної самосвідомості в перші десятиліття ХІХ ст. Культурно-освітні справи.

38. Перша граматика живої української мови О.Павловського (1818 р.).

39. Мова творів І.Котляревського. Народнорозмовна основа творів І.Котляревського: „Енеїда”, „Наталка Полтавка”, „Москаль-чарівник”. Ліберально-гуманістична ідейна позиція письменника,

40. Значення творчості І.Котляревського в історії української мови.

41. Культурні зрушення в українстві Західної України початку ХІХ ст. Діяльність „руської трійці”. Збірник „Русалка Дністрова” (1837). Оригінальні й фольклорні матеріали в збірнику. Усне народне мовлення - основа мови творів.

42. Спроби створення серйозного („середнього”) стилю в українських ліричних поезіях, баладах, прозі. Байкарський жанр у творчості П.Гулака-Артемовського і Є.Гребінки. Фольклорна основа балад Л.Боровиковського.

43. Підготовчий етап у виробленні норм єдиної літературної мови. „Граматика малоросійського наріччя” О.Павловського (1818). Словник першої половини ХІХ ст. Полеміка навколо питань правописної й граматичної нормалізації української мови. Правописні системи першої половини ХІХ ст. у Східній і Західній Україні.

44. Т.Шевченко – основоположник сучасного типу української літературної мови.

45. Загальна характеристика розвитку української літературної мови в ІІ половині ХІХ ст. – на початку ХХ ст.

46. Ускладнення національного руку та розвитку української мови і літератури у зв’язку із заборонами українського слова 1863 і 1876 років. Особливості розвитку літературної мови в Західній Україні. Боротьба прогресивних і реакційних сил навколо питання про розвиток літературної мови.

47. Питання граматичної й лексикографічної нормалізації української літературної мови в другій половині ХІХ – І половині ХХ ст.

48. Активна наукова діяльність українських істориків і філологів: В.Антоновича (його учень М.Грушевський), О.Потебні, П.Житецького та ін. Видатні заслуги лексикографів.

49. Полеміка москвофілів і народовців у питаннях українського письма.

50. Заслуги І.Нечуя-Левицького у справі нормалізації української мови і його непослідовність. “Граматика".

51. Прогресивні позиції І.Франка, М.Драгоманова, М.Грушевського, А.Кримського в питаннях всебічного використання мовних багатств усіх діалектів української мови при пріоритеті її середньонаддніпрянської основи.

52. Роль українських письменників ІІ половини ХІХ ст. та почату ХХ ст. в нормалізації й стилістичному вдосконаленні української літературної мови.

53. Творча оригінальність і поширення жанрово-стилістичних можливостей української мови в мовній спадщині Марка Вовчка, Л.Глібова, М.Старицького, І.Франка, Лесі Українки, А.Тесленка, О.Олеся, О.Кобилянської та ін.

54. Значення „Русалки Дністрової”: запровадження української мови, фонетизація правопису, фольклорна основа, оригінальні твори.

55. Часткове запровадження української мови у Львівському університеті. 3 1848 р. – професор кафедри Я.Головацький, його „Розправа о Языцh южнорусском” (1849), „Граматика” (1849).

56. Активізація філологічних пошуків у 60-х – 70-х роках ХІХ ст. Позиція москвофілів.

57. Демократичне спрямування народовців у мовних питаннях. Журнали „Вечірниця”, „Русалка” та ін. Зміцнення зв'язків культурних сил Західної України з Наддніпрянщиною.

58. Значення для формування й розвитку наукового стилю праць НТ імені Т.Шевченка. Женевські видання праць М.Драгоманова, С.Подольського. Прогресивні настанови І.Франка з питань розвитку загальноукраїнської літературної мови.

59. Творчі досягнення письменників західноукраїнського регіону в розвитку художніх стилів української мови: І.Франка, В.Стефаника, М.Черемшини, Леся Мартовича, Ю.Федьковича, О.Маковея, О.Кобилянської, поетів-молодомузівців.

60. Питання розвитку української літературної мови в УНР.

61. Українська літературна мова 20-х років в умовах УРСР.

62. Епохальні зміни в розвитку літературної мови за період здійснення державної самостійності України.