1. Вступ

а) Місце курсу в системі філологічної підготовки студента. Його роль у розвитку соціально-політичної й національної самосвідомості молоді. Зв’язок курсу з історією України. Узагальнений характер історії літературної мови в системі філологічних дисциплін та його практичне значення в справі реалізації Закону про мови незалежної України, Конституції України (ст. 10).

б) Методологічні й методичні засади вивчення історії мови у функціональному аспекті. Розмежування понять історико-структурного аналізу (історична фонетика, граматика, лексикологія загальнонародної мови) і функціонального (виділення та розвиток літературної мови, формування її норм і стилів, співвідношення з діалектами та іншими мовами, використання структурних елементів загальнонародної мови в різних стилях).

Літературна мова як форма й чинник національної культури.

Етнос і нація. Спростування догматичного визначення нації: відрив поняття нації від історії етносу (народності), схематично-формаційне обмеження історії нації межами капіталістичного ладу, спроби „розколоти” поняття нації за гіпертрофованим класовим принципом („дві нації в кожній нації”), ігнорування складності й суперечності розвитку різних ознак нації, у т.ч. національної мови. Нетотожність понять загальнонародна (у т.ч. й усно-розмовна) і літературна мова на різних етапах історії народу.

Національна літературна мова – вища форма розвитку мови українського та інших етносів.

Проблеми виділення східнослов’янського мовного комплексу з праслов’янської мови й раннього формування українського та російського етносів з відповідними мовними рисами.

в) Періодизація історії української літературної мови. Створення слов’янської писемності як умова формування літературної мови в Київській Русі. Суперечність між книжно-писемною мовою й усним мовленням народу. Відображення в ранніх писемних пам’ятках мовних рис формованих українського й російського етносів.

Поняття України-Русі в працях М.Грушевського, І.Огієнка, С.Єфремова, О.Горбача, А.Кримського й закономірності розвитку літературної мови..

Наукова неправомірність поняття про мови „соціалістичних націй”. Хибність твердження про майбутнє „злиття мов”.

г) Джерела вивчення історії української літературної мови.

Література до теми „Вступ”

1. Блик О.П. Історія української літературної мови. – К., 1987. – С. 7 – 14.

2. Горбач О. Генеза української мови та її становище серед інших слов’янських // Фенікс. – Детройт-Мюнхен, 1959. – Ч. 9, 10.

3. Єфремов С. Історія українського письменства. – К., 1995.

4. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. – К., 1994.

5. Історія української мови: Хрестоматія / Упор. С.Я.Єрмоленко, А.К.Мойсеєнко. – К., 1996.

6. Кононенко П. Українознавство. – К., 1994.

7. Мацюк Г.П., Панько Т.І. Питання української мови в системах поглядів М.Грушевського // Мовознавство. – 1991. – № 6.

8. Огієнко І. Історія української літературної мови. – К, 1995.

9. Панько Т.І. До проблеми формування й уніфікації національної мови // Мовознавство. – 1990. – № 1.

10. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. – К., 1976. – С. 3-30, 174, 203.

11. Півторак Г. Коли ж виникла українська мова? // Українознавство: стан, проблеми, перспективи розвитку. – К., 1993.

12. Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов / Міфи і правда про трьох братів слов’янських зі „спільної колиски”. – К., 2001.

13. Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. – К., 1993.

14. Плющ П.П. Історія української літературної мови. – К., 1972. – С. 31-81.

15. Русанівський В.М. Історія української літературної мови: Підручник. – К., 2001. – С. 3-9.

16. Степаненко М.І. Історія української мови. – К., 1998. – 149 с.

17. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000.

18. Шевельов Ю. У довгій черзі, проблеми реабілітації // Київ. – 1991. – № 12.

19. Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900 – 1941): Стан і статус. – Чернівці, 1998.