- •1. Вступ
- •Література до теми „Вступ”
- •2. Літературна мова періоду київської русі (україни-русі) (х – хііі ст.)
- •Література до теми 2
- •Додаток до теми 2
- •3. Літературно-писемна мова української народності (етносу)
- •Література до теми з
- •4. Розвиток української літературної мови напередодні й у час визвольної війни
- •Відродження й збагачення української культури, літературної мови в українській державі XVII – поч. XVIII ст.
- •1. Суспільно-історичні умови
- •2. Соціально-культурні й освітні справи в Україні XVII – xvііі ст.
- •3. Розвиток української літературної мови в хvіі – хvііі ст.
- •Література до теми 4
- •II. Розвиток української літературної мови в період від і.Котляревського до т.Шевченка
- •Література до теми 5
- •6. Загальна характеристика розвитку української літературної мови в іі половині XIX – на початку XX ст.
- •Література до теми 6
- •7. Розвиток літературної мови в західній україні
- •1. Суспільно-історичні умови після поділів Польщі
- •2. Розвиток літературної мови й філологічної думки
- •Література до теми 7
- •8. Розвиток української літературної мови в післяреволюційний період
- •1. Питання розвитку української літературної мови в унр
- •2. Українська літературна мова 20-х років в умовах урср („Розстріляне Відродження”)
- •3. Сталінська реакція, розгром і знищення в 30-х роках надбань української культури
- •4. Стан україністики під час Великої Вітчизняної війни і наступного періоду (до 1953 – 1956 років і в часи „застою”)
- •5. Епохальні зміни в розвитку літературної мови за період здійснення державної самостійності України
- •Література до теми 8
- •Плани практичних занять Заняття 1 Вступ. Розвиток літературно-писемної мови в Київській Русі та Галицько-Волинській державі
- •Заняття 3 Перемога „простої” мови як літературної мови формованої української нації. Розвиток літературної мови у XVIII ст.
- •Література
- •Заняття 5 т.Шевченко – основоположник сучасного типу української літературної мови
- •Заняття 6 Проблеми розвитку української літературної мови та науки про мову в іі половині хіх – на початку хх ст.
- •Заняття 7 Розвиток української літературної мови після 1917 р. Й до сьогодення
- •Методичні рекомендації для організації самостійної роботи студентів
- •Матеріал для самоконтролю
- •Питання до контрольної роботи з курсу
- •Питання до екзамену з курсу
- •Словник-мінімум1
3. Розвиток української літературної мови в хvіі – хvііі ст.
Праці П.Житецького, І.Огієнка та сучасних дослідників про шляхи розвитку української літературної мови за цього періоду. Жанрово-стилістичне збагачення української літературної мови в XVII- на початку XVIII ст.
а) Перша половина XVII ст. – продовження традицій полемічної літератури, панегіричні вірші (Касіян Сакович), богословсько-дидактичні вірші („Перло многоцінноє” Кирила Транквіліона Ставровецького). духовні драми („Про збурення пекла”; інтермедії до драми Я.Гаватовича), Лексико-граматичні наукові праці (Мелетія Смотрицького 1619, Памви Беринди 1627). Перші записи народних пісень.
Видатна роль „Граматики словенскія правильноє синтагма”, її значення в справі шкільної освіти, літературної творчості, розвитку, граматичної думки в Україні, Росії, у південних слов’ян. Класифікація частин мови і їх форм, учення про види дієслів, виділення орфографії, синтаксису й „просодії”. Церковнослов’янська основа граматичних норм при униканні архаїчних церковнослов’янізмів і використанні елементів живої української мови (тип слов’яно-руської мови). Словникове багатство праці Памви Беринди. Синкретичний характер структури його словника.
б) Прискорений процес розвитку української літературної мови в час Визвольної війни й створення української держави. Велике поширення ділових стилів і жанрів „простою” українською мовою: універсали гетьманів, листування Запорозької Січі, гетьманських канцелярій, переведення „гродських” міських книг з польської на українську „просту мову”.
Продовження й дальше збагачення жанрів повчально-дидактичної літератури: „Казання” А.Радзивиловського, „Ключ розуміння” І.Галятовського (1660), „Огородок Марії Богородиці” (1676) А.Радзивиловського, „Меч духовний, еже єсть час божий” Л.Барановича (1666), промови. Похвальні слова й листи Сімеона Полоцького, Феофана Прокоповича, Стефана Яворського та ін. Перший підручник з історії – „Синопсис” Інокентія Гізеля (1674), Слов’яно-руська основа цих творів із живомовними вкрапленнями. Характеристика мовних особливостей ораторсько-публіцистичного стилю „Казань” у працях І.Галятовського.
Найвидатніші зразки „шкільних драм”: „Владимир, слов’яно-руських стран князь і повелитель” Феофана Прокоповича (1705); „Милость Божія ... Україну через Богдана Хмельницького... освободівшая” невідомого автора; „Трагікомедія о тщетє мира сего...” Варлама Лащевського (1742); „Воскресение мертвих” – драма Георгія Кониського (1746).
Слов’яно-руська мовна основа творів. Диференціація мовних партій дійових осіб. Патріотичний пафос мови творів. Живомовні риси в лексиці й фразеології мовлення козаків у драмі „Милость Божія”. Віршована спадщина Климентія Зіновієва. Демократизм і живомовні вірші про ремесла, знаряддя праці, процеси виробництва. Проста мова – основа творчості Зіновієва.
Історико-мемуарна проза: літописи Самовидця, Величка, Граб’янки. Перевага рис „простої мови” в літописах. Архаїзми в мові літопису Граб’янки.
в) Специфічні умови й суперечливий характер розвитку літературної мови в другій половині XVIII століття.
Остаточний занепад слов’яно-руського типу літературної мови. Порушення можливостей публікації й підвищення питомої ваги усної народної творчості та рукописних писемних пам’яток. Зростання ролі народної поезії, насамперед дум і історичних пісень. Живомовний характер фольклору. Відображення в думах багатств народного мовлення в поєднанні з кращими елементами старої літературної мови з переорієнтацією її на середньонаддніпрянську основу. Збірка З.Дзюбаревича. Твори „Мандрівних дяків”. Мова сатиричних творів „Отець Негребєцький”, „Про Кирика”, „Пекельний Марко” та ін. Спроби Опанаса Лобисевича в „перелицюванні” творів Вергілія. Вірш Антона Головатого „Пісня Чорноморського війська”. Вплив теорії „трьох стилів” М.Ломоносова на творчість І.Некрашевича. Поетична спадщина І.Некрашевича. Мова творів геніального мислителя й письменника Г.Сковороди. Художня майстерність і глибока народність мови „Саду божественных песней” та „Басен харківських”, їх велика поширеність серед населення України. Лексико-фразеологічна й граматична невпорядкованість мови творів Г.Сковороди: поєднання елементів української народної, російської і старослов’янської мови. Місце мовної творчості Сковороди в історії переходу від старого до нового типу української літературної мови.