- •1. Вступ
- •Література до теми „Вступ”
- •2. Літературна мова періоду київської русі (україни-русі) (х – хііі ст.)
- •Література до теми 2
- •Додаток до теми 2
- •3. Літературно-писемна мова української народності (етносу)
- •Література до теми з
- •4. Розвиток української літературної мови напередодні й у час визвольної війни
- •Відродження й збагачення української культури, літературної мови в українській державі XVII – поч. XVIII ст.
- •1. Суспільно-історичні умови
- •2. Соціально-культурні й освітні справи в Україні XVII – xvііі ст.
- •3. Розвиток української літературної мови в хvіі – хvііі ст.
- •Література до теми 4
- •II. Розвиток української літературної мови в період від і.Котляревського до т.Шевченка
- •Література до теми 5
- •6. Загальна характеристика розвитку української літературної мови в іі половині XIX – на початку XX ст.
- •Література до теми 6
- •7. Розвиток літературної мови в західній україні
- •1. Суспільно-історичні умови після поділів Польщі
- •2. Розвиток літературної мови й філологічної думки
- •Література до теми 7
- •8. Розвиток української літературної мови в післяреволюційний період
- •1. Питання розвитку української літературної мови в унр
- •2. Українська літературна мова 20-х років в умовах урср („Розстріляне Відродження”)
- •3. Сталінська реакція, розгром і знищення в 30-х роках надбань української культури
- •4. Стан україністики під час Великої Вітчизняної війни і наступного періоду (до 1953 – 1956 років і в часи „застою”)
- •5. Епохальні зміни в розвитку літературної мови за період здійснення державної самостійності України
- •Література до теми 8
- •Плани практичних занять Заняття 1 Вступ. Розвиток літературно-писемної мови в Київській Русі та Галицько-Волинській державі
- •Заняття 3 Перемога „простої” мови як літературної мови формованої української нації. Розвиток літературної мови у XVIII ст.
- •Література
- •Заняття 5 т.Шевченко – основоположник сучасного типу української літературної мови
- •Заняття 6 Проблеми розвитку української літературної мови та науки про мову в іі половині хіх – на початку хх ст.
- •Заняття 7 Розвиток української літературної мови після 1917 р. Й до сьогодення
- •Методичні рекомендації для організації самостійної роботи студентів
- •Матеріал для самоконтролю
- •Питання до контрольної роботи з курсу
- •Питання до екзамену з курсу
- •Словник-мінімум1
2. Розвиток літературної мови й філологічної думки
Виступи за визнання самостійної української мови (трактат І.Могильницького „Відомость о русском языцh” – 1824). перші граматики „руської мови” Лучкая, Лозицького, писані латинню і польською мовою.
„Руська трійця” (М.Шашкевич, Я.Головацький, І.Вагилевич).
Значення „Русалки Дністрової”: запровадження живої української мови, фонетизація правопису, фольклорна основа, оригінальні твори.
Часткове запровадження української мови у Львівському університеті. З 1848р. – професор кафедри Я.Головацький, його „Розправа о языцh южнорусском” (1849), Граматика (1849).
Собор руських учених (1848). Компромісний правопис „Собор”. Перша українська газета „Пчола Галицька” (1848). Протести української громадськості проти урядової спроби латинізації алфавіту (1859), Поетичні твори А.Устияновича., І.Воробкевича та ін.
Активізація філологічних пошуків у 60-х – 70-х роках. Позиція москвофілів (Б.Дідицький, О.Духнович, Д.Зубрицький та ін.):
Демократичне спрямування народовців у мовних питаннях (Ю.Федькович, І.Воробкевич та ін.). Журнали „Вечерниця”, „Русалка” та ін. Зміцнення зв’язків культурних сил Західної України з Наддніпрянщиною.
Прискорений розвиток української преси у 70-х – 90-х роках: журнали „Друг”, „Світ”, „Зоря”; місячник „Правда” (від 1867 р.) – органи всеукраїнського єднання. Щоденна газета „Діло” (1880 – 1939 рр.) з додатком 120 томів бібліотеки. Велика роль у розвитку публіцистичного стилю журналів „Житє та слово”, „Літературно-науковий вісник” (з активною участю І.Франка, М.Грушевського, письменників з Наддніпрянщини). Позитивне значення перекладів з російської, німецької, французької мов у розвитку публіцистичного та наукового стилів.
Виняткове значення для формування й розвитку наукового стилю праць НТ імені Т.Шевченка (видано 155 томів). Женевські видання праць М.Драгоманова, С.Подолинського. Прогресивні настанови І.Франка з питань розвитку загальноукраїнської літературної мови.
Творчі досягнення письменників західноукраїнського регіону в розвитку художніх стилів української мови: І.Франка. В.Стефаника, М.Черемшини. Леся Мартовича. Ю.Федьковича, О.Маковея, О.Кобилянської. поетів-молодомузівців.
Література до теми 7
-
Жовтобрюх М.А. Мовознавчі праці Я.Головацького // Мовознавство. – 1989 – № 5.
-
Курс історії української літературної мови. – Т. 1. – К., 1958. – С. 173-193, 301-310, 318-344.
-
Матеріали з посібника О.П.Блик (С. 179-183).
-
Огієнко І. Історія української літературної мови. – К., 1995.
-
Плющ П.П. Історія української літературної мови. – С. 312-316, 333-352.
-
Франко З.Т. Боротьба за українську мову в дожовтневий період // Мовознавство. – 1990. – № 6. – С. 1-17.
-
Шалата М. Микола Устинович // Укр. мова і л-ра в шк. – 1991. – № 12.
8. Розвиток української літературної мови в післяреволюційний період
1. Питання розвитку української літературної мови в унр
Незважаючи на непослідовність своєї політики, складні умови класової боротьби в Україні, Центральна Рада й уряд УНР здійснили важливі заходи щодо ліквідації імперсько-царистської спадщини в культурно-освітній і мовній справі. Уже в березні 1917 року було поставлене питання про переведення народних шкіл на українську мову, поступову українізацію вищої школи, видання літератури українською мовою. 23.03.1918 р. видано наказ Ради Міністерств УНР про запровадження української мови в діловодстві, заміну російського герба українським. Поставлене, але не розв’язане питання про єдність України. 22.01.1919 р. – проголошення акта злуки УНР і ЗУНР. Повсюдне поширення преси, універсалів Центральної Ради, розпоряджень уряду УНР (Директорії) українською мовою. Ухвала про створення Академії наук України. Поява перших підручників українською мовою для шкіл. Активна творчість українських письменників О.Олеся, П.Тичини, Л.Старицької-Черняхівської, М.Вороного та ін. Відродження українського театру, різних культурних установ.
Незважаючи на несприятливі умови роботи, у 1917 – 1920 рр. активізувалася робота українських мовознавців; з’явилися елементарні граматики О.Курило, Є.Тимченка, М.Грунського та ін.; науково-популярні роботи про українську мову І.Свєнціцького, О.Синявського; узагальнюючі об’ємні курси І.Огієнка, М.Сумцова; ряд термінологічних словників.