2.4. Принцип гуманізму

Цей принцип виявляється в конституційному визнанні людини найвищою соціальною цінністю, що означає турбо­ту про людину, про розвиток її духовних та фізичних вла­стивостей, матеріальних умов життя. Дух гуманізму прита­манний усім конституційним нормам, які закріплюють права та свободи людини та громадянина. Найбільш яскра­во це простежується у положеннях статті 21 Основного За­кону, яка проголошує невідчужуваність прав та свобод лю­дини; статті 27 — право кожного на життя; статті 28 — охорону гідності, заборону катувань, насильства; статті 29 — право на свободу та особисту недоторканність та ін. Адво­кат, здійснюючи свою діяльність, не повинен принижувати честь та гідність свого підзахисного. Адвокат зобов'язаний поважати клієнта та його правові проблеми.

2.5. Додержання адвокатами норм професійної етики

Професійна етика адвоката є дуже специфічною, має ці­лу низку особливостей, спірних питань і відрізняється від будь-яких інших різновидів професійної етики.

Крім того, принцип додержання адвокатами норм про­фесійної етики містить у собі конфіденційність, проголо­шену статтею 4 Закону України "Про адвокатуру".

У Вступі до Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства вказується, що адво­кату в будь-якому суспільстві уготована особлива роль. Йо­го обов'язки не обмежуються виконанням лише свого обов'язку в межах закону. Адвокат має діяти в інтересах права в цілому так само, як і в інтересах тих, чиї права і свободи йому довірено захищати; не лише виступати в суді від імені клієнта, а й надавати йому юридичну допомогу у вигляді порад і консультацій. У зв'язку з цим на адвоката покладається цілий комплекс зобов'язань як юридичного, так і морального характеру, які часто вступають у взаємну суперечність.

Правила професійної етики передбачають добровільне виконання їх тими, на кого поширюється їхня дія, для за­безпечення виконання адвокатом своїх обов'язків так, як це прийнято в будь-якому цивілізованому суспільстві. Не­додержання адвокатом цих правил карається аж до засто­сування до нього дисциплінарних санкцій.

Довірчі стосунки між адвокатом і клієнтом можуть ви­никнути лише за умови відсутності в останнього сумнівів щодо чесності й сумлінності адвоката.

Особливість професії адвоката полягає в тому, що він одержує від клієнта відомості, які той не буде повідомляти іншій особі, а також іншу інформацію, яку йому належить зберігати в таємниці. Довіра до адвоката може скластися лише за умови обов'язкового дотримання ним принципу конфіденційності. Таким чином, конфіденційність є першо­рядним і фундаментальним правом та обов'язком адвоката.

Адвокат може відмовитися від надання консультацій двом або кільком клієнтам, які беруть участь у розгляді од­нієї і тієї самої справи, або не виступати від їх імені за на­явності суперечності інтересів клієнтів або обґрунтованої загрози виникнення такої суперечності.

Адвокат зобов'язаний припинити обслуговування обох клієнтів у випадку виникнення суперечностей між їх інте­ресами, а також у разі виникнення загрози порушення кон­фіденційності або загрози незалежності самого адвоката.

Адвокат також зобов'язаний утриматися від обслуго­вування нового клієнта, якщо це може викликати виник­нення загрози порушення конфіденційності відомостей, довірених йому попереднім клієнтом або якщо інформа­ція про стан справ попереднього клієнта, яка є в розпо­рядженні адвоката, може стати джерелом переваг для но­вого клієнта.

Адвокатська професія стала істотною запорукою охоро­ни прав людини у відносинах з державною владою. Це фор­мує особливі вимоги до юридичної деонтології. Наявність чітких норм адвокатської етики, які відповідають зага­льновизнаним світовим стандартам, розглядається як не­обхідна передумова, без якої неможлива довіра до захис­ників.

Найбільш показовою в цьому плані є англійська адвока­тура. Тому зупинимося на її традиціях детальніше.

Права й обов'язки англійських адвокатів переважно за­лежать від того, ким — баристером чи соліситором — є ад­вокат. Загальним для них є обов'язкове додержання правил своїх корпорацій, що стосуються етики і професійних дій.

Професійна підготовка соліситора визначається юри­дичним товариством. У 1974 р. прийнято "Керівництво професійною підготовкою соліситорів". Цей документ зобов 'язує соліситорів додержуватися встановлених правил своєї корпорації як щодо етики, так і щодо професійних дій. Так, соліситори мають зберігати професійну таємницю, фіксувати згідно зі встановленими нормами свої розрахун­ки з клієнтами, ставитися з повагою до суду та інших де­ржавних органів. Соліситор не повинен залучати клієнтів за допомогою реклами. Взаємовідносини між соліситором і клієнтом регулюються одночасно законом і кодексом про­фесійної етики²⁸. Вони передбачають сумлінне ставлення соліситора до виконання своїх обов'язків у всьому, що сто­сується клієнта. Цей принцип особливо ретельно додер­жується щодо дарунків, які передаються клієнтом соліситору. В цьому випадку може бути використана так звана "презумпція зловживання впливом" у випадках, коли на вимогу клієнта подарунок анулюється. Довірчі стосунки соліситора та клієнта ґрунтуються на засадах конфіденцій­ності, що зобов'язує соліситора не розголошувати свідчень свого клієнта. Цей обов'язок є настільки безумовним, що тя другої сторони, третіх осіб і свідків, навіть якщо ці дані необхідні для захисту інтересів довірителя²⁹.

Не можна не погодитись з М.Ю. Барщевським, який стверджує, що складовою етики є естетика і визначає адво­катський етикет як етичні норми регламентації зовнішніх проявів діяльності адвоката в умовах, прямо чи побічно пов'язаних із виконанням професійних обов'язків³⁰.

Відомий російський юрист О.Ф. Коні щодо необхідності дотримання правил етикету під час відправлення право­суддя вважав, що можна також наполегливо бажати, щоб на виконання форм і обрядів, якими супроводжується від­правлення правосуддя, вносився смак, відчуття міри і такт, тому що суд є не лише судилищем, а й школою. Тут етичні вимоги зливаються з естетичними".

Більшість адвокатів, виконуючи свої професійні обов'яз­ки, діють відповідно до закону і визнаних професійних стан­дартів та етичних норм. Але разом з тим є випадки неналеж­ного ставлення адвокатів до виконання своїх обов'язків.

Так, керівники організованих злочинних угруповань, концентруючи значні матеріальні кошти, мають можли­вість наймати для консультацій та захисту членів таких угруповань найбільш кваліфікованих адвокатів. Насампе­ред, це колишні співробітники правоохоронних органів, які мають значний практичний досвід, підтримують друж­ні стосунки зі своїми колишніми колегами, через яких ма­ють можливість знаходити так звані "виходи" на правоохо­ронні структури. Відомі випадки, коли адвокати стають посередниками між злочинними угрупованнями та право­охоронними структурами'⁵.

Отже, додержання норм професійної етики є важливою і дуже специфічною засадою діяльності адвокатів. Наявна на сьогодні законодавча база, на жаль, не регулює діяль­ність адвокатів так, щоб уникнути можливих суперечно­стей між етичними і юридичними нормами, та потребує вдосконалення. Потрібен і реальний механізм контролю за дотриманням адвокатами норм професійної етики та від­повідальності за їх порушення, що забезпечило б гідний рі­вень правової допомоги, яку надають адвокати.

Таким чином, зміст принципу додержання адвокатами норм професійної етики полягає в тому, що у зв'язку зі специфікою своєї діяльності, крім законодавчих норм, во­ни задля забезпечення якісного виконання своїх обов'язків у повному обсязі повинні безумовно дотримуватися певних морально-етичних норм, вироблених згідно з існуючими традиціями, практикою та світовими юридичними стан­дартами.