МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

ЗАПОРІЗЬКОГО державнОГО МЕДИЧНОГО університетУ

Циклова комісія природничо-наукової підготовки___________________________

лекція

з навчальної дисципліни «ріст і розвиток людини»

ТЕМА № 10. Особливості системи травлення в людей різних вікових періодів: порожнинного, мембранного, пристінкового травлення, асиміляція харчових інградієнтів, мікрофлори товстої кишки

( 2 години )

Для студентів відділення

сестринська справа

Запоріжжя – 2012

Лекцію підготував: Лимаренко Іван Леонідович, спеціаліст, викладач клінічних дисциплін

Рецензенти:

Схвалено на засідання циклової комісії природничо-наукової підготовки

Протокол №___ від _______ 2012 року.

План лекції:

1. Особливості системи травлення в період онтогенезу. Гемотрофний і амніотрофний тип живлення. Функціонування слинних залоз новонародженого. Умовний слиновидільний рефлекс.

2. Ферментативна активність шлункового соку та травлення в шлунку та кишках.

3. Мембранне травлення і роль нормальної мікрофлори товстої кишки. Показники секреторної функції шлунка в дітей різного віку.

4. Особливості травлення в разі старіння. Порушення процесів усмоктування і моторики, особливості регуляції.

Література:

Ріст і розвиток людини: підручник / В.С. Тарасюк, Н.В. Титаренко, І.Ю. Андрієвський та ін.; За ред. В.С. Тарасюка, І.Ю. Андрієвського. — К.: Медицина, 2008. — 400 с., 182-214

Ріст і розвиток людини. Практикум: навч. посіб. / О.Ф. Гаврилюк, Л.С. Залюбівська. — К.: Медицина. — 2010. — 168 с. 88-97

Заремба Е.Х., Шевченко В.М. Медсестринство в сімейній медицині. — К.: Здоров’я, 2001. — 432 с.

Література для поглибленого вивчення:

Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби: В 3 т. — К.: Здоров’я,

Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразалій Л.П., Апшай В.Г. Медсестринський догляд за пацієнтом. — К.: Здоров’я, 2000. — 248 с.

Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразалій Л.П., Апшай В.Г. Медсестринський процес. — К.: Здоров’я, 2001. — 208 с.

Еренков В.А. Пособие по педиатрии. — К.: Здоров’я, 2001. — 454 с.

Ефимов А.С. Энциклопедия семейного врача. — Т. 1, 2. — М., 1992.

Кудрявцева Т.О. Сестринський процес: етапи, зміст, документація: навчально-методичний посібн. — К.: Здоров’я, 2001. — 96 с.

Мета лекції:

Дидактична: засвоїти особливості системи травлення в людей різних вікових періодів

Виховна: виховувати зацікавленість дисципліною, прагнення отримувати нові знання самостійно

ВСТУП

Життєдіяльність організму можлива лише за умови постійного надходження в організм поживних речовин. Вони необхідні як джерело енергії й як будівельний матеріал для росту організму, для оновлення клітин і відновлення відмираючи частин тканин. У порожнині рота відбувається початковий аналіз речовин, що надходять в організм, рефлекторна сигналізація органам системи травлення з рецепторів слизових оболонок, після чого розпочинається хімічне, механічне оброблення їжі та всмоктування деяких речовин.

Для вивчення функцій органів травлення в клініці використовують різноманітні методи досліджень (ендоскопію, біопсію, комп’ютерну томографію тощо), що дає змогу детально обстежити хворого.

Майбутнім медичним сестрам знання функцій органів травлення необхідні для ефективної оцінки результатів обстеження, а також розуміння симптомів захворювань органів травлення, у вивченні клінічних дисциплін.

1. Особливості системи травлення в період онтогенезу. Гемотрофний і амніотрофний тип живлення. Функціонування слинних залоз новонародженого. Умовний слиновидільний рефлекс.

Живлення зародка до імплантації його в слизову оболонку матки відбувається за рахунок поживних речовин у цитоплазмі яйцеклітини; ембріон живиться секретами слизової оболонки матки і речовинами жовточного мішка – це гістотрофне живлення. Після утворення плаценти головну роль відіграє гемотрофний спосіб живлення, або транс плацентарний. Материнською кров’ю поживні речовини (глюкоза, амінокислоти, дипептиди) переносяться в плаценту, де гідролізуються ферментами, після чого мономери всмоктуються в кров плода. Крім того, сама плацента може синтезувати білки і глікоген, який вживає ембріон.

З 4 – 5-го місяця гестації починається діяльність органів травлення плода й амінотрофне живлення. Амніотична рідина надходить до травного каналу плода, де поживні речовини частково всмоктуються в кров плода. Цьому сприяють – смоктальні, дихальні і ковтальні рухи плода. Добовий об’єм амніотичної рідини, яка поглинається плодом, досягає в останні місяці вагітності 1л. деяка частина харчових речовин амніотичної рідини перетравлюється власними ферментами рідини – це автолітичне травлення.

Травні залози формуються в різні періоди ембріогенезу. Ферментативна активність тонкої кишки формується раніше, ніж в інших частинах кишкового тракту. У тонкій кишці відбувається гідроліз харчових речовин за типом пристінкового (мембранного) і внутрішньоклітинного травлення ( порожнинне травлення не відбувається або незначне ).

Ротова порожнина у дитини відносно мала, заповнена язиком. Губи і щоки відносно товсті, у щоках розвинуті м’язи і щільні жирові грудочки (грудочки Біша). На яснах розвинені валикоподібні стовщення для кращого захоплення соска грудної залози під час годування. Слизова оболонка губ новонародженого не гладенька, а вкрита борознами, які також сприяють акту смоктання. Слизова оболонка рота ніжна, багата кровоносними капілярами, але відносно суха. Сухість зумовлена дефіцитом слини після народження, хоча слинні залози сформовані ще до народження, розвиток слинних залоз закінчується в 3 – 4 місяці після народження, з цього моменту слина виділяється активно. з перших днів життя в слині міститься амілолітичний фермент – амілаза. Слина має слабокислу реакцію, що може сприяти інфікуванню ротової порожнини, тільки в 3 – 4 місяці вона стає лужною.

Слинні залози мають як парасимпатичну так і симпатичну іннервацію. Секреція слини – рефлекторний акт. Слиновиділення починається умовно рефлекторно, тобто при дії умовних подразників (запах молока, вигляд їжі, голод). Рефлекторна дуга умовного рефлексу замикається в корі великих півкуль.

З моменту потрапляння їжі в рот починається безумовно-рефлекторна регуляція. Їжа подразнює рецептори в середині рота, збудження по аферентних волокнах трійчастого, лицевого, язикогорлового та блукаючого нервів передається в парасимпатичний центр слиновиділення, який розташований у довгастому мозку. Звідси збудження по еферентних волокнах цих самих нервів, направляється до слинних залоз.

Секреція слинних залоз підвищується до 10 років, поліпшується амілолітична активність слини, найвищою вона є у віці 1 – 4 роки, у віці 10 – 14 років має коливання в широких межах.