- •Лекцію підготував викладач кафедри загальноправових дисциплін Щербина є.М.
- •Основна література Нормативна література
- •Навчальна, наукова та науково - практична література
- •1. Визначення загальних принципів організації адвокатури
- •1.2. Принцип всезагальності права займатися адвокатською діяльністю
- •1.3. Принцип наявності в адвоката професійної підготовки
- •1.4. Громадсько-самодіяльний (недержавний) статус адвокатури
- •2. Загальні принципи діяльності адвокатів
- •2.1. Визначення загальних принципів діяльності адвокатів
- •2.2. Принцип верховенства права
- •2.3. Незалежність адвокатів у процесі виконання ними своїх функцій
- •2.4. Принцип гуманізму
- •2.5. Додержання адвокатами норм професійної етики
- •2.6. Наявність спеціального дисциплінарного провадження щодо адвокатів
- •2.7. Принцип оплатності роботи адвокатів
- •3. Проблеми розвитку адвокатури України
- •3.1. Термінологічні проблеми
- •3.2. Проблема громадянства адвоката
- •3.3. Проблема організаційної структури адвокатури
- •3.4. Проблема відповідності чинного українського законодавства міжнародним стандартам
- •3.5. Нагальні проблеми
- •Висновок
2.3. Незалежність адвокатів у процесі виконання ними своїх функцій
Захисник у процесі виконання своїх функцій повинен бути незалежним насамперед від органів державної виконавчої (адміністративної) та судової влади, а також від громадських об'єднань (політичних партій, організацій, рухів тощо).
Забезпечується цей принцип передусім тим, що адвокатура формується як громадсько-самодіяльна, недержавна інституція, яка становить добровільне самостійне незалежне об'єднання професійних юристів.
Адекватне забезпечення прав людини й основних свобод, на які всі люди мають право, надається їм в економічному, соціальному, культурному, суспільному та політичному житті і вимагає, щоб усі люди мали ефективну можливість користуватися юридичною допомогою, здійснюва- ною незалежною юридичною професією (Преамбула "Основних положень").
Адвокат повинен мати можливість здійснювати свої професійні обов'язки без залякування, перешкод, завдання турботи і недоречного втручання, а також імунітет від переслідувань за заяви, що стосуються справи та зроблені у письмовій або усній формі у процесі сумлінного виконання свого обов'язку і здійснення професійних обов'язків у суді, трибуналі або іншому юридичному чи адміністративному органі (п. 16 "а", 20 "Основних положень").
Незалежність адвокатів, зокрема у веденні справ осіб, позбавлених волі, має гарантуватися, що є запорукою надання останнім вільної, справедливої і конфіденційної допомоги. Гарантії та засоби запобігання мають використовуватися в такий спосіб, щоб виключити будь-які припущення про таємну змову з владними структурами або залежність від них юриста, який діє в інтересах осіб, позбавлених волі (п. 12 "Стандартів").
У Загальному кодексі правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятому делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 р., зафіксовано, що завдання, які виконуються адвокатом у процесі професійної діяльності, вимагають його абсолютної незалежності та відсутності будь-якого впливу на нього, пов'язаного насамперед з його особистою зацікавленістю або тиском зовні. Незалежне становище адвоката сприяє зміцненню в суспільстві довіри до процедур правосуддя і неупередженості суддів. Таким чином, адвокату необхідно уникати будь-яких утисків власної незалежності й не поступатися принципами обов'язку заради інтересів клієнта, суду або інших осіб.
Завдання державних органів полягає в тому, щоб сприяти і забезпечити належну роль адвокатів, яка має поважатися й гарантуватися урядами під час розроблення національного законодавства та його застосування. Уряди мають надати адвокатам можливість виконувати професійні обов'язки без залякування і перешкод, а також можливість вільно переміщатися та консультувати клієнта як у своїй країні, так і за кордоном. Уряди повинні виключити загрозу застосування адміністративних, економічних та інших санкцій за будь-які дії, до яких вдаються адвокати відповідно до професійних обов'язків, стандартів й етичних норм. У разі загрози безпеці адвокатів у зв'язку з виконанням професійного обов'язку, вони мають бути адекватно захищені владою. Адвокати не можуть ідентифікуватися зі своїми клієнтами та справами клієнтів у зв'язку з виконанням першими професійних обов'язків. Суд чи адміністративний орган не повинен відмовляти у визнанні права адвоката, що практикує, представляти інтереси свого клієнта, якщо цього адвоката не було дискваліфіковано відповідно до національного законодавства і практики його застосування. Компетентні представники влади зобов'язані забезпечити адвокату можливість своєчасно отримувати інформацію, документи та матеріали справи, зокрема у кримінальному процесі — не пізніше закінчення розслідування. Уряди мають визнавати й додержувати конфіденційність комунікацій і консультацій між адвокатом та клієнтом у рамках їх відносин, пов'язаних із виконанням адвокатом своїх професійних обов'язків (Преамбула та п. 16— 19, 21, 22 "Основних положень"). Має бути забезпечений захист звичайної та електронної системи адвокатського діловодства (досьє), а також захист від втручання в електронні засоби зв'язку й інформаційні системи, що використовуються адвокатами (п. 13 "а" "Стандартів").
Таким чином, складовою принципу незалежності адвокатів у процесі виконання ними своїх функцій є державні гарантії адвокатської діяльності.
Гарантіям адвокатської діяльності присвячено статтю 10 Закону України "Про адвокатуру", яка проголошує:
"Професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом. Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки.
Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв'язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції Генерального прокурора України, його заступників, прокурорів Республіки Крим, області, міста Києва.
Не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокурором, а також винесено окрему ухвалу суду щодо правової позиції адвоката у справі.
Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.
Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Республіки Крим, області, міста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з поданням юридичної допомоги громадянам та організаціям згідно із законом".Отже, адвокат у виконанні своїх професійних обов'язків повинен бути незалежним від державних органів та громадсько-політичних організацій. Оскільки адвокатура виконує важливу функцію державного значення — захист прав, свобод і законних інтересів громадян, держава повинна сприяти адвокатурі у здійсненні нею своєї діяльності. На думку деяких учених, формулювання гарантій адвокатської діяльності в Україні потребують уточнення27.