1.4. Громадсько-самодіяльний (недержавний) статус адвокатури

Цей принцип говорить про те, що адвокатам має бути на­дане право формувати самоврядні асоціації для представ­ництва інтересів членів цих асоціацій, постійного навчання і перепідготовки та підтримання професійного рівня. Вико­навчі органи асоціації обираються її членами і здійснюють свої функції, не допускаючи будь-якого зовнішнього втру­чання. Кодекси професійної підготовки адвокатів повинні розроблятися та прийматися відповідними органами адво­катури. Дисциплінарне провадження проти адвокатів має доручатися безстороннім дисциплінарним комісіям, утворе­ним адвокатурою, з можливістю оскарження їх рішень у суді (п. 24, 26, 28 "Основних положень").

У Сполучених Штатах Америки адвокати як займаються приватною практикою (79 %)", так і створюють об'єднан­ня у формі "товариств" або "корпорацій", які мають уза­гальнену назву "фірми". Деякі адвокатські фірми налічу­ють понад 1500 адвокатів. Є адвокатські фірми, спеціально організовані для захисту так званих громадських інтере­сів, тобто інтересів не якихось окремих клієнтів, а інтере­сів громадськості. Існують вони за рахунок уряду, а таколс завдяки спеціальним фондам і пожертвуванням. Такі адво­катські фірми виступають, наприклад, проти різних форм дискримінації, за збереження навколишнього середовища тощо.

Як правило, адвокати в США спеціалізуються на пев­них вузьких галузях права (авторському, патентному, кримінальному, податковому, спадковому, сімейно-шлюб­ному та ін.).

В усіх штатах, містах і великих населених пунктах ад­вокати, допущені до ведення справ у судах, надають право­ву допомогу за плату, створюють на добровільних засадах професійні об'єднання та асоціації. В одних штатах такі добровільні об'єднання діють на підставі спеціальних за­конів штату чи судових правил, в інших — на основі ста­тутів (так званих "конституцій"), які затверджуються чле­нами асоціацій на своїх загальних зборах. У більшості штатів (а саме — у двадцяти восьми) існує так звана "інтег­рована адвокатура", коли членство в адвокатському об'єд­нанні (асоціації) є обов'язковою умовою для заняття адво­катською діяльністю.

Членами асоціацій адвокатів на щорічних зборах (у ве­ликих штатах голосують делегати або голосування відбу­вається за допомогою пошти) обираються президент та ви­конавчий орган ("виконавчий комітет", "рада керуючих", "рада уповноважених") з 5—10 членів. При виконавчому органі, як правило, створюється кілька комітетів або ко­місій (наприклад, за галузями права, з питань прийняття нових членів, з питань дисципліни тощо). В окремих шта­тах молоді адвокати, які мають стаж роботи до п'яти років, створюють свої організації, метою яких є сприяння підви­щенню кваліфікації і т. ін.¹¹

У 1878 р. в США було засновано національну організа­цію адвокатів — Американську асоціацію адвокатів ("American Bar Association"), яку створила Федерація адвокатсь­ких асоціацій штатів. Мета Американської асоціації адво­катів полягає в обміні досвідом, обговоренні проблем юри­дичної освіти, реформуванні законодавства та ін. У тій або іншій форм¹ зазначена асоціація об'єднує майже всі великі адвокатські організації та налічує понад 130 тис. членів (до ведення справ у суді в США допущено понад 1 млн ад­вокатів). Асоціації адвокатів штатів безпосередньо не під­порядковані Американській асоціації адвокатів, але, як правило, дотримуються у своїй діяльності її рекомендацій, особливо щодо застосування норм професійної етики, ко­декс якої вироблено нею.

Вищим органом управління Американської асоціації адвокатів є палата делегатів, яка складається з 250 членів. Практикуючі адвокати можуть бути й членами інших ве­ликих організацій юристів — Американського товариства правосуддя, Американської асоціації патентного права, Асоціації морського права тощо.

В Англії всі соліситори об'єднуються в юридичні това­риства згідно з Королівською хартією 1845 р. Членство у товаристві є добровільним. Керує товариством рада.

Юридичне товариство не вирішує питання такси оплати послуг соліситора (вона встановлюється законом), а також питання дисциплінарного провадження (цим займається спеціальний незалежний орган — дисциплінарний трибу­нал у справах соліситорів).

Соліситори можуть виконувати свої функції лише в то­му випадку, якщо мають сертифікати юридичного това­риства, які підтверджуються щороку і засвідчують, що особа має необхідну юридичну підготовку, особисті риси та здатна бути соліситором Верховного суду.

Більшість соліситорів веде справи, об'єднавшись у това­риства, де відповідальність за виконувану роботу лежить на всіх партнерах порівну.

Організація баристерів є досить архаїчною. їх об'єднано в чотири "судові Інни": "Інн Грея", "Інн Темпла", "Інн Лінкольна" та "Інн Мідл-Темпл". Виникли вони ще в XIV ст., знаходяться в Лондоні. Назви "Іннів" походять, мабуть, від назв житлових кварталів, де мешкали особи, які займа­лися судовою практикою. І дотепер "Інни" контролюються суддями¹². Слід зазначити, що "судові Інни" є не лише об'єднаннями адвокатів, а й великими землевласниками, і завдяки цьому отримують чималу ренту¹³.

"Судові Інни" мають три групи членів: це бенчери, що є суддями або старійшинами корпорації баристерів та керу­ють "Іннами"; баристери, яких приймають до корпорації бенчери; учні, що допускаються в корпорацію. Таким чи­ном, бенчери повністю контролюють допуск до корпорації учнів та прийняття до неї баристерів.

Самі баристери поділяються на два ранги: "королівські радники" та "молодші баристери". "Королівських радни­ків" призначає король (королева) за рекомендацією лорд- канцлера. "Королівські радники" мають право перебувати в судовому засіданні не у вовняній мантії, як інші, а в шов­ковій. Головна роль "королівських радників" полягає в на­данні спеціальних порад та веденні складних справ. Біль­шість членів Вищого суду призначається саме з числа "ко­ролівських радників".

Органом управління "судових Іннів" та корпорацій ба­ристерів є сенат, до якого входить 90 членів.

Існує також спеціальний орган для управління поточни­ми справами — рада, яка складається з 60 членів і оби­рається загальними зборами баристерів. Зі свого середови­ща рада обирає виконавчу раду з трьох осіб. При раді утво­рено об'єднані Комісії "Іннів" (за галузями права, з питань юридичної допомоги, оплати праці, з етикету та професій­ної поведінки, з міжнародних зв'язків тощо)¹⁴. Головне призначення ради — підтримання престижу, гідності та незалежності корпорації, сприяння роботі, захист членів корпорації, вдосконалення роботи і функцій членів корпо­рації, представництво інтересів корпорації. Щорічні збори баристерів скликає саме рада. Крім того, вона може ство­рювати власні статутні норми та видавати вказівки, які не суперечать основному статуту¹⁵.

Загальне керівництво англійською адвокатурою (як соліситорами, так і баристерами) здійснює лорд-канцлер, який є членом Верховного суду¹⁶.

У Франції адвокати працюють як індивідуально, так і колективно. Для колективної організації праці адвокатів потрібно укласти контракт про співпрацю з іншим адвока­том або групою адвокатів. Дозволяється також працювати за наймом в іншого адвоката або групи адвокатів за трудо­вою угодою (у цьому випадку адвокат, який працює за най­мом, зберігає всі свої права, але не має власної клієнтури, а правову відповідальність за дії найманого адвоката несе адвокат-наймач).

Групові форми роботи адвокатів у Франції є дуже різно­манітними. Найбільш поширені — асоціації та цивільно- професійні товариства.

Асоціації є об'єднаннями адвокатів, у яких кожний адво­кат несе персональну відповідальність перед своїм клієнтом. Члени асоціації повною мірою зберігають свою правосуб'єктність. Угода про створення асоціації повинна бути письмовою і доводитися до відома ради ордену адвокатів.

Цивільно-професійні товариства є дуже поширеною формою групового об'єднання адвокатів. Ці товариства вносяться до переліку об'єднань адвокатів і підлягають обов'язковій реєстрації як юридичні особи¹⁷. Однією з ос­новних характеристик товариства є те, що його члени солі­дарно відповідають за обов'язки товариства. Товариство купує або орендує все необхідне для спільної роботи адво­катів (приміщення, обладнання, наймає допоміжний пер­сонал тощо). Працюючи в товаристві, адвокат персонально не оподатковується. Поточні та виробничі витрати є обов'язком товариства. Але всі гонорари становлять прибу­ток товариства, тобто адвокат гонорару після його надхо­дження не одержує. Робота адвокатів винагороджується за правилами, викладеними в статуті товариства. Найчасті­ше це відбувається шляхом розподілу прибутку товари­ства, залежно від розміру частки статутного капіталу, яким володіє кожний член товариства. Члени товариства не мо­жуть займатися індивідуальною практикою чи входити до складу інших об'єднань адвокатів.

Крім того, є інші способи об'єднання адвокатів не для "повного здійснення адьокатської діяльності", а лише для "визначення матеріальних засобів": "цивільне товариство з обмеженими коштами", "групова адвокатська контора" тощо¹⁸. Зв'язки та взаємозалежність між членами цих об'єднань є значно менш жорсткими.

Адвокати у Франції об'єднані за судовими округами. Незалежне професійне об'єднання адвокатів називається орденом адвокатів. Його очолює голова, якого обирають таємним голосуванням на два роки. Голова представляє ор­ден у відносинах із державними та судовими органами, громадськістю. Голова керує службами ордену, має дис­циплінарні, арбітражні (вирішення спорів між адвоката­ми) повноваження, стежить за професійною підготовкою та перепідготовкою адвокатів. Крім того, до його функцій входить головування в раді, яка також обирається таєм­ним голосуванням членами ордену на три роки¹⁹.

Інститут адвокатури у Франції розглядається як най­важливіша складова правової держави, і для 100 адвокат­ських об'єднань, до яких входить приблизно 19 тис. адво­катів, державою створюються умови для успішного фун­кціонування.

На національному рівні система самоврядування адво­катів у Франції доповнена національною радою колегій ад­вокатів. Обирається рада адвокатами Франції за двоступене­вою системою. Вона є юридичною особою і представляє про­фесію адвоката перед державними органами, а також сте­жить за додержанням в адвокатській діяльності вироблених норм і звичаїв. Крім того, рада займається узгодженням навчальних програм, координує роботу центрів з підготовки адвокатів, встановлює загальні умови визначення їх спе­ціалізації, розподіляє кошти, виділені на названі цілі²⁰.

У Німеччині адвокати, допущені до роботи в окрузі, на територію якого поширюється юрисдикція Верховного су­ду землі, утворюють палату адвокатів. Якщо кількість ад­вокатів перевищує 500 осіб, управління юстиції землі мо­же утворити ще одну палату. Кожну палату адвокатів очо­лює правління, яке складається із семи членів (щоправда, загальні збори палати адвокатів можуть збільшити це чис­ло). Члени правління обираються загальними зборами па­лати на чотири роки, причому кожні два роки склад прав­ління оновлюється наполовину. Правління працює безко­штовно, членам правління лише відшкодовуються витра­ти, пов'язані з безпосереднім виконанням ними своїх обов'язків. У разі необхідності правління палати адвокатів може створити кілька відділів у складі не менш як трьох членів правління. Член правління може входити до складу кількох відділів. Зі свого складу правління обирає пре­зидію, яка складається з президента, віце-президента, сек­ретаря та скарбника. Кількість членів президії може бути збільшена правлінням. Президія керує справами правлін­ня, розпоряджається коштами палати адвокатів, про що подає правлінню щоквартальні звіти. Президент палати представляє її в суді і поза ним, головує на засіданнях правління і загальних зборах палати адвокатів, підтримує ділові зв'язки між правлінням і палатою адвокатів. Прези­дент щороку подає управлінню юстиції землі письмовий звіт про роботу палати та її правління, а також повідомляє управлінню юстиції землі та федеральній палаті адвокатів про результати виборів до правління і президії своєї пала­ти адвокатів²¹. Вищим органом палати адвокатів є загальні збори її членів, які скликаються президентом палати на власний розсуд або на письмову вимогу не менш ніж деся­тої частини загальної кількості членів палати.

Особливу палату утворюють адвокати, допущені до роботи у Федеральному суді. Вона має структуру, аналогічну струк­турі місцевих палат адвокатів. Звіт про свою роботу особлива палата подає федеральному міністру юстиції Німеччини.

Усі палати адвокатів Німеччини об'єднуються у Феде­ральну палату адвокатів, яка не має правління і очолюєть­ся президією, що обирається на чотири роки на загальних зборах членів Федеральної палати адвокатів. До президії входять президент, три віце-президенти та скарбник. Ви­щим органом Федеральної палати адвокатів є її загальні збори. Місцеві палати на загальних зборах представляють їх президенти²². Скликає загальні збори президент Феде­ральної палати адвокатів. Крім того, президент зобов'яза­ний скликати загальні збори палати на письмову вимогу не менш як трьох місцевих палат адвокатів. Кожна місцева палата має на загальних зборах Федеральної палати адво­катів лише один голос. Рішення ж із матеріальних питань, які можуть утискати інтереси окремих палат адвокатів, повинні прийматися одноголосно. Існує Федеральна пала­та адвокатів за рахунок внесків місцевих палат, розмір яких визначають її загальні збори.

Як місцеві, так і Федеральна палата адвокатів є за зако­ном корпораціями публічного права, тобто автономними громадськими організаціями²³.

Державний нагляд за діяльністю місцевих палат адвокатів здійснює управління юстиції відповідної землі. Контроль за діяльністю Федеральної палати адвокатів покладено на міні­стра юстиції. Як у першому, так. і у другому випадках нагляд — це перевірки додержання законів і статуту палат, а також ви­конання покладених на них завдань.

В Україні згідно із Законом "Про адвокатуру" особа, яка одержала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, має право працювати індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро або об'єднатись з іншими адвоката­ми в адвокатські колегії, контори, фірми та інші адвокат­ські об'єднання, які діють відповідно до зазначеного Зако­ну та своїх статутів.

Діяльність адвокатських об'єднань в Україні ґрунтуєть­ся на засадах добровільності, самоврядування, колегіаль­ності та гласності. Порядок утворення адвокатських об'єд­нань, питання їх діяльності, реорганізації, ліквідації, струк­тури, штатів, функції, права та обов'язки керівних органів об'єднань, порядок їх виборів, порядок витрачання коштів та інші питання Законом "Про адвокатуру" віднесено до компетенції відповідних адвокатських об'єднань. Адвокат­ські об'єднання є юридичними особами. Вони мають свої рахунки в банках як на території України, так і за кордо­ном, печатку і штамп. Адвокати та адвокатські об'єднання можуть також створювати регіональні, загальнодержавні та міжнародні спілки й асоціації, які виражають інтереси адвокатів, захищають їх соціальні та професійні права, розробляють методичні посібники, займаються видавни­чою діяльністю, сприяють підвищенню професійного рівня адвокатів, створюють спеціальні фонди. Згідно з Положен­ням про порядок реєстрації адвокатських об'єднань адво­катські об'єднання та асоціації діють на підставі своїх ста­тутів і реєструються в Міністерстві юстиції України, про що інформують місцеві органи влади. У підрозділі 1.6.2 уже йшлося про провідну організацію українських адво­катів — Спілку адвокатів України.

Отже, на сьогодні у світі існує організаційно оформлена структура адвокатури, яка має багато спільних рис, але водночас враховує традиції та особливості організації адво­катури кожної конкретної країни.

Професійні асоціації адвокатів відіграють важливу роль у підтриманні професійних стандартів та етичних норм, за­хищають своїх членів від переслідувань та необґрунтованих обмежень і посягань, забезпечують юридичну допомо­гу для всіх, хто її потребує, і кооперуються з урядом та ін­шими інститутами для досягнення цілей правосуддя і су­спільного інтересу (Преамбула "Основних положень").