4.1. Скорочення тексту

Скорочення тексту роблять різноманітними способами. Можна ко­ристуватися авторськими фразами, відкидаючи слова, які містять дру­горядну інформацію. Але більш корисно буде разом із скороченням тек­сту переформульовувати його, оскільки самостійно сформульована фра­за запам'ятовується в сім разів швидше, ніж та, яку переписали або за­писали під диктовку.

Стислість записів при конспектуванні залежить також і від вміння використовувати скорочення окремих слів та словосполучень (цей прийом широко використовують в довідковій літературі). Можна вико­ристовувати абревіатури і заміну деяких слів символами. Але такі ско­рочення повинні легко розшифровуватися, не допускати подвійного смислу й не викликати плутанини в їх тлумаченні.

Говорячи про стислість конспекту, також слід відзначити, що загаль­ноприйнятими є такі норми: загальний обсяг конспекту повинен бути в 7-15 разів менше тексту, який конспектується. Такого скорочення дося­гають за рахунок ретельного відбору інформації. Крім того, конспект може не мати плавних переходів від однієї частини до іншої, як при усному мовленні. А це також сприяє скороченню записів. Проте слід зазначити, що при конспектуванні великих текстів скорочення повинне бути більшим, при конспектуванні невеликих за обсягом праць допус­кається менше скорочення.

4.2. Оформлення конспектів

Повертаючись до теми оформлення конспектів, хотілося б звернути увагу на «будівельний матеріал» будь-яких записів — почерк. Багато хто не надає цьому аспекту жодного значення, вважаючи це суто особистою справою. Але, незважаючи на те, що конспект ми пишемо для себе, брудні та недбалі записи свідчать про неакуратність, низьку естетичну культуру, неповагу до самого себе. Нерідко буває так, що ті, хто має нерозбірливий почерк (виправдовуючи себе тим, що такий почерк нібито є ознакою геніальності), з плином часу не можуть прочитати власних записів. Тому варто запам'ятати, що почерк — важливий чинник і про­дукт самоорганізації.

Разом з тим з метою забезпечення більшої наочності матеріалу, кра­щого його засвоєння записи треба вести не тільки чітко, а й урізноман­ітнювати їх за допомогою виділення деяких ключових слів великими літерами, записування кольоровими чорнилами, використанням різно­манітних маркерів. Все це полегшує зорове сприйняття конспекту, сприяє його запам'ятовуванню й полегшує візуальне пригадування.

Якщо ваш конспект буде приємно взяти в руки, якщо слова не будуть злипатися, мов розварені вареники, ви з більшим бажанням будете ним користуватися, і зміст засвоюватиметься значно легше.

4.3. Переваги і недоліки конспектування

Розглянуті різновиди записування прочитаного є найбільш пошире­ними і найбільш корисними для людини, яка намагається самостійно оволодіти певними знаннями. Їх не можна протиставляти або виокрем­лювати серед них якийсь головніший і важливіший. Будь-яку форму треба вміти наповнити змістом. Головне, щоб записування прочитано­го не перетворювалося на самоціль, а було засобом, який допомагає глибше збагнути ідеї автора й краще засвоїти всю корисну інформацію.

Виходячи з вищесказаного, можна стверджувати, що при вивченні наукової та навчальної літератури ведення записів прочитаного цілком доцільне. На користь такої роботи можна сказати, що:

• записи сприяють кращому розумінню тексту (записуючи, ми зму­шені практично наново осмислювати прочитане, особливо, коли намагаємося передати певну думку не дослівно, а своїми слова­ми);

• записуючи думку, ми подовжуємо процес її сприйняття, повторює­мо її, а отже, й краще запам'ятовуємо;

• записи корисні як документ, який дає можливість швидко відтво­рити в пам'яті забуте, є джерелом для довідок, а іноді є дуже корисним посібником у практичній діяльності;

• • процес записування сприяє підтриманню уваги на змісті тексту, допомагає зосередитися на ньому, не відволікатися;

• запис тексту своїми словами розвиває письмове мовлення.

Проте не можна не відзначити й деякі негативні аспекти процесу кон­спектування письмових джерел інформації. Одним із основних недоліків є той, що записування затримує процес читання, забирає багато часу та сил. Цей недолік стає досить суттєвим, якщо ми намагаємося зробити дуже детальний конспект (навіть тоді, коли певна інформація усвідом­люється і запам'ятовується легко, «сама по собі», якщо записана голов­на думка). Такий конспект просто страждатиме на надлишок інформації, що не набагато краще, ніж її недостатність. Занадто деталізований за­пис свідчить також про невміння виділити в тексті головне, найбільш істотне.

Таким чином, записати — ще не означає засвоїти. Запис прочитано­го буде корисним лише у тому випадку, коли базуватиметься на глибо­кому осмисленні та аналізі тексту.