3.4. Схеми, таблиці, графіки

Важливим засобом розуміння книги нарівні з планом є і самостійне складання схем, таблиць, графіків тощо, які відображають зміст тек­сту. Особливо варто це робити, коли в книзі міститься багато різних елементів. Схеми, графіки, таблиці допомагають побачити й краще зрозуміти структуру тексту та взаємозв'язок його елементів, створю­ють логічно-образну картинку, яка значно легше утримується в пам'яті, ніж тільки текстова інформація. Спробуйте, наприклад, перерахувати функції плану, про які йшлося вище. Для цього спочатку треба повер­нутися до згаданого тексту, виділити ці функції й запам'ятати їх. Ви­трачається час, йде навантаження на пам'ять. А якби була вже готова схема, то запам’ятовування і осмислення цієї інформації відбулося б значно лег­ше.

Дуже корисно і важливо записувати та обдумувати ті схеми, які є в книзі, але значно важливіше навчитись складати схеми, графіки, крес­лення, таблиці до тексту самостійно.

Зрозумівши принципи побудови планів і навчившись їх складати, можна переходити до опанування більш складних різновидів записуван­ня — складання тез та конспектів.

3.5. Тези

Тези (від грецького — положення, твердження) — це коротко сформульовані основні положення тексту. Як відомо, будь-який текст містить в собі певні твердження, які обґрунтовані певними фактами, цифрами, міркуваннями. Для того, щоб скласти тези, треба вибрати основні положення без залучення фактичного матеріалу і пояснень. При складанні тез, так само як і при роботі над планом, у першу чергу необ­хідно виділити найбільш інформативні, істотні положення. Але, на відміну від пункту плану, який називає питання, не розкриваючи його змісту, теза становить собою відповідь на це питання, розкриває суть певного положення. Таким чином, робота над складанням тез допома­гає краще збагнути ті думки, які автор виклав у своїй праці.

Тези містять в собі більше інформації, ніж план. Проте ні в якому разі не можна принижувати роль вміння складати план. Без цього вміння не можна навчитися складати тези, так само як і без висунення питань не можна дати на них відповідь. Отже, складання тез починають зі скла­дання плану тексту (хоча і не обов'язково в письмовому вигляді), після чого коротко записують основні положення кожної частини.

4. Конспектування

Наступний різновид записів — конспект. Про деякі загальні особ­ливості конспектування ми вже говорили в попередньому розділі. Вони стосувалися конспектування як письмового тексту, так і усного повідомлення. Зараз спробуємо розібратись, які ж особливості має процес конспектування письмово­го тексту, що являє собою сам кон­спект. Походить це слово від латинського слова, що означає огляд. А огляд — це завжди щось скорочене.

Таким чином, конспект — це ко­роткий письмовий огляд певного матеріалу, який містить тільки суттє­ву інформацію. В основі конспекту лежать і план, і тези, але разом з тим конспект містить і найбільш важливий фактичний матеріал, доведення та обґрунтування певних думок.

Перед тим, як розглянути більш детально й розібратися з техноло­гією конспектування письмового джерела інформації, спробуйте оцінити вже існуючі у вас вміння і навички складання конспекту за допомогою невеликого тесту.

Тест «Чи вмієте Ви конспектувати?»

Прочитайте наведені нижче висловлювання і дайте відповідь, чи сто­суються вони вас.

1. Мій конспект має привабливий зовнішній вигляд.

2. Я іноді не можу прочитати окремі слова в конспекті.

3. Коли я читаю конспект, я іноді не розумію структуру викладено­го матеріалу.

4. При конспектуванні я зазвичай дослівно переписую фрагменти тек­сту.

5. Мій конспект має місце (поля) для власних зауважень.

6. Я використовую скорочення слів та спеціальні позначки (символи) і завжди можу їх розшифрувати.

7. Я структурую конспект за допомогою схем, таблиць, кольорових маркерів.

8. Користуючись конспектом, я не завжди можу відтворити зміст законспектованої інформації.

9. Як правило, в конспекті я записую думки своїми словами. 10. Я можу виділити головну думку у тексті й скорочено зафіксува­ти її в конспекті.

Оцініть свої результати, зарахувавши по 1 балу за кожну позитивну відповідь на питання 1, 5, 6, 7, 9, 10 і за кожну негативну — на питан­ня 2, 3, 4, 8. Якщо ви набрали:

від 0 до 3 балів — ви маєте низький рівень навичок конспектуван­ня, ваш конспект практично непридатний для використання при підготовці до семінарів, практичних занять, іспитів. Вам треба дуже багато уваги приділяти формуванню навичок конспектування та ви­ховувати у себе наполегливість, пунктуальність, акуратність тощо;

від 4 до 7 балів — ви володієте деякими навичками конспектуван­ня, але ваш конспект може мати багато недоліків, що будуть певною перешкодою до успішного навчання. Почніть з усунення найбільш істотних недоліків у конспектуванні, і ви позбавитеся багатьох про­блем;

від 8 до 10 балів — ваш конспект відповідає майже всім вимогам конспектування, проте вдосконаленню немає меж.

Отже, починаючи конспектувати текст, який вивчається, необхідно спочатку прочитати й осмислити його загалом. У процесі обдумування треба скласти план, який розділить текст на логічно пов'язані між со­бою частини, потім сформулювати у вигляді тез головні думки кожної частини й після цього доповнити їх фактами та поясненнями, взятими з тексту.

Звідси випливають і рекомендації щодо зовнішнього оформлення конспектів. Доцільно було б писати конспект не суцільним текстом, а розбивати його на колонки — відділяти на сторінці широкі поля або писати в зошиті тільки на одній стороні розвороту, а іншу використову­вати як поля. На основній частині записуються тези, а на полях — весь фактичний матеріал та обґрунтування тез (іноді «поля» можуть бути ширшими, ніж основна частина). Можна відділити ще й третю колонку для запису власних думок і коментарів, оскільки при складанні конспек­ту навіть бажано виражати своє ставлення до того матеріалу, який вив­чається. Власні зауваження можна записувати і словами, і значками, як помітки на полях книги. Крім того, при оформленні конспектів слід взяти за правило розділяти запис на абзаци — це викликає установку на більше осмислення того, що записується, на виділення в тексті основних думок.

Залежно від мети конспектування можуть бути й різні типи кон­спектів. Так, при підготовці до якого-небудь виступу складають план-конспект. У ньому окрім плану можуть бути цитати або вільний виклад думок автора. Якщо необхідно обмежитись тільки цитатами, то такий конспект називають текстуальним. Коли ми працюємо над якоюсь про­блемою, питанням чи темою, то вивчаємо різні джерела і за ними скла­даємо тематичний конспект. Найбільш корисним та ефективним для вивчення літератури вважають вільний конспект, в якому є і цитати, і власні формулювання, і логічні переходи від однієї частини до іншої, і короткий виклад частин тексту, які становлять для нас інтерес. Останнім часом набули поширення так звані опорні конспекти, які за виглядом більше нагадують схеми, але значно інформативніші. Всі ці різновиди конспектів мають свої позитивні риси і недоліки. Проте вибір того чи іншого виду завжди залишається за тим, хто цей конспект складає.

Іноді може виникнути питання — навіщо писати конспект, якщо я маю підручник і він є моєю власністю? Тут варто відзначити, що кон­спектування — це активний спосіб не тільки розуміння й запам'ятову­вання інформації, але і концентрування уваги на тому, що читають. При конспектуванні треба вміти правильно відібрати потрібну інформацію, зуміти викласти її стисло та зрозуміло й при цьому не допустити смис­лових втрат.