3.2. Виписки

Серед різновидів записування най­простішим вважають виписку з кни­ги. Це вибірка з книг, які читаються, окремих місць (думок, фактів, цифр тощо). Мета таких записів — залиши­ти для пам'яті або для подальшого використання певну інформацію у вигляді цитат.

Іноді роблять виписки, ще не знаючи, для чого і коли вони будуть ви­користані. В разі такого спрямування виписують усі місця, які заціка­вили читача. При цьому важливо зберегти почуття міри й не переобтя­жувати записи тим матеріалом, який ніколи не буде використаний. Але може бути й цільова спрямованість, коли з одного або кількох джерел вибирають інформацію, яка стосується певної теми.

При оформленні виписок можливі два варіанти:

• записи ведуть у спеціальному зошиті, і кожна виписка має свій поряд­ковий номер;

• виписки роблять на окремих картках, які потім систематизують по темах і зберігають в окремих конвертах.

Проте, за будь-якої форми ведення таких записів необхідно вказати прізвище та ініціали автора, назву книги, місце і рік видання (тобто бібліографічні дані), а також сторінку, на якій знаходиться виписана ци­тата в книзі.

З виписками межують списки літератури і різного роду записи з при­воду прочитаного: власного ставлення до змісту та форми книги, питан­ня чи здогади у зв'язку з прочитаним, способи знаходження певних відо­мостей (запитати у того-то, прочитати там-то).

3.3. Складання плану

Наступним різновидом записування, який використовують при роботі з книгою, є складання плану. Кожна книга, будь-який текст, зміст яких ми намагаємося вивчити, містить цілу сукупність думок, положень та відомостей, що в свою чергу передбачає певний порядок (послідовність) і взаємозв'язок складових частин. Той порядок, в якому викладено зміст книги, окремого розділу чи статті, послідовність, в якій розкриваються певні питання, і буде планом цього тексту. Складання плану становить один із найважливіших і найкорисніших різновидів записування прочи­таного.

План допомагає зрозуміти текст. Хоча, здавалося б, зовсім навпаки — скласти план можна тільки тоді, коли текст зрозумілий. Це також слуш­но. Виходить, щоб скласти план до тексту, треба його зрозуміти. Але з іншого боку — складання плану поглиблює розуміння, оскільки при цьому систематизується та інформація, яку ми здобуваємо під час чи­тання.

Разом з тим складання плану допомагає і запам'ятовувати матеріал, впливає на повноту, швидкість, точність і тривалість запам'ятовуван­ня. Особливо велика роль плану тоді, коли відтворення тексту в часі віддалене від читання. У цьому випадку навіть побіжний погляд на план дає можливість відновити в пам'яті зміст давно прочитаного тексту і при цьому перевірити, наскільки добре і правильно він запам'ятався. Отже, план слугує також і засобом самоконтролю та самооцінки.

Як же складати план до тексту? Помилковою буде думка тих, хто вва­жає, нібито текст потрібно розділити на приблизно однакові частини (часто за зовнішніми ознаками) і придумати до кожної з них заголовок. Зовні це дійсно схоже на план, але насправді така формальна робота. Така робота лише перекручує зміст тексту, зміщує акценти, оскільки не розкриває його внутрішньої логіки. План завжди повинен відображати структуру тексту, виявляти його структурно-логічні зв'язки. При складанні плану необхідно:

• виділити суттєві, важливі думки;

• розділити текст на частини, які згруповані навколо цих думок;

• дати заголовок кожній частині, вони і будуть пунктами плану.

Складання заголовків теж регулюють певні правила. Справа в тому, що пункти плану не розкривають змісту, а лише називають питання, що розглядаються. Тому найбільш доцільно формулювати пункти плану короткими називними реченнями. Але в деяких випадках також можна користуватися і вільною формою побудови речення.

За своєю формою план може бути простим і складним, тобто крім пунктів плану містити ще й підпункти. Але у будь-якому випадку пункти плану повинні відображати найістотніше в змісті відповідних частин тексту.

Варто звернути увагу й на зовнішнє оформлення плану. Якщо воно правильне, то створює зримий образ логічної структури тексту і тим самим сприяє кращому його засвоєнню. Пункти першого порядку заведено писати в одній вертикалі, другого (тобто підпункті) - в іншій, дещо зміщеній вправо і т.д. Причому якщо текст пункту не вміщується в один рядок, продовження пишуть в тій самій вертикалі, що і початок пункту. Тоді зовнішній вигляд плану буде таким:

1.

1.1.

2.

2.1.

Добре складений план чітко відображає основний зміст тексту і ро­бить його компактним, зручним для зберігання в пам'яті.