3. Фіксація інформації

І от книга прочитана. Починається новий етап роботи з нею, тобто заради чого ми брали книгу в руки. На цьому етапі потрібно обміркувати весь матеріал, відібрати найбільш значущу інформацію, запам'ятати та засвоїти її.

Тобто видобути з книги весь корисний матеріал, треба знати та вміти застосовувати прийоми і способи, які підвищують ефективність засвоєння інформації. Одним із таких способів є записування прочитаного. Як каза­ли ще в Стародавньому Римі: «Хто записує, той читає двічі». Таку роботу ми виділяємо окремим етапом, який завершує роботу з текстом, але, як правило, її проводять паралельно з процесом читання. Ведення записів дає можливість осягнути текст загалом, сприяє кращому розумінню й запам'ятовуванню. Існують різні види записування прочитаного. Серед них — виписування цитат, складання планів, тез, конспектів, анотацій, побудова схем, діаграм, таблиць, графіків, карт тощо.

Дехто вважає, що вести записи при читанні треба тільки для того, щоб створити для себе невеликий посібник, який у потрібний момент допоможе відновити в пам'яті прочитане. Звичайно, це теж істотно, але більш важливою є сама робота над записами. Адже правильно органі­зований процес записування сприяє обмірковуванню того, що читають, усвідомленню викладених думок та ідей, виділенню основних поло­жень. Крім того, працюють різні види пам'яті, розвивається увага, логіч­не мислення, культура письмового мовлення.

Якщо запис фіксує те, що продумано та усвідомлено, то він допома­гає краще зрозуміти й глибше засвоїти прочитане. Якщо ж записуван­ня не супроводжується активною роботою думки й зводиться лише до механічного переписування окремих уривків тексту, то така діяльність не тільки не приносить користі, а стає навіть шкідливою, оскільки зов­сім не збагачує людину, проте часу й сил забирає багато. Тому перед тим, як засто­совувати такий важливий метод роботи з книгою, як записування прочита­ного, варто підготувати себе до такої діяльності, ознайомитись з різними видами записів, з прийо­мами та способами їх ведення. Справа ця суто індивідуальна, і кожен читач у процесі практич­ної діяльності поступово вироб­ляє свої способи, власну манеру записування та скорочень. Але існує ряд загальних правил. Знання їх, вміння користуватися ними значного мірою полегшу­ють роботу з книгою, страхує від можливих помилок і економить час.

3.1. Підкреслювання та помітки на полях

Найпростішим видом роботи з книгою є підкреслювання і помітки на полях. При цьому підкреслюються головні думки, ключові слова, фра­зи. Якщо важливу інформацію містять кілька речень або цілий абзац, то варто виділяти цей фрагмент тексту на полях вертикальною рискою. Найважливішу інформацію можна помічати:

• знаками оклику або NВ (тобто — важливо, треба запам'ятати),

• незрозумілі місця — знаком пи­тання,

• спірні — хвилястою рискою, можна деякі короткі зауваження і коментарі записати на полях словами.

Недоліком цього методу роботи є те, що з плином часу забувається, які думки та емоції викликав цей текст, у зв'язку з чим ми виділяли ту чи іншу думку. Само по собі зрозу­міло, що так працювати можна лише з власною книгою. А якщо книга чужа? Допомогу тут можуть надати закладки або чисті аркуші паперу, які вкладають у потрібних місцях і на яких можна робити помітки, як на полях сторінки книги й навіть більше.