2.3 Прийоми осмислення тексту

Для того щоб діалог з книгою був повноцінним і змістовним, необхідно в процесі читання здійснювати різнопланову розумову роботу: ставити питання по ходу тексту, висувати припущення про подальший його зміст, подумки повертатися до раніше прочитаного під впливом нових ідей, думок, які могли виникнути в процесі читання. Потім, ми перевіряємо, чи збігаються наші припущення з дум­кою автора. Тут може виникнути питання: для чого самостійно висувати припущення і пояснення, якщо все це буде сказано автором в тексті? І Просто прочитати все поспіль, не ставлячи питань і не даючи відповідей на них, начебто значно легше. Це так, але думка, навіть дуже добре зрозуміла з чужих слів, ніколи не буде засвоєна так глибоко і свідомо, як та, до якої прийшли завдяки власним міркуванням. Думаючи, людина питає й намагається відповісти на поставлене питання, формує власну думку. І навіть якщо вона чужа, але її треба здобути, попрацювати над нею – тоді читач стає її співавтором. А якщо думку людина отримує в готовому вигляді, то стає тільки її споживачем. І належно зрозуміти її не­легко, і засвоїти важко.

Таким чином, можна виділити низку прийомів, які сприяють кращо­му осмисленню тексту.

• Насамперед — це постановка питань до себе і пошук відповідей на них безпосередньо в самому тексті або шляхом пригадування й розмірковування, або за допомогою іншої особи.

• Далі — висунення питань-тверджень. Це питання типу: «А чи не тому..., що...?», «Можливо це пояснюється тим, що...?» тощо. В запитаннях-тверджен­нях органічно поєднуються і запитання, і ймовірна відповідь на нього. Вони пов'язані із спробою знайти відповідь і висуваються зазвичай тоді коли на запитання, яке виникло, читач ще не знайшов відповіді, але вже вловив в тексті натяк або непряму вказівку на можливу відповідь. Про­те варто зазначити, що постановка питань-тверджень, які містять в собі елементи ймовірної відповіді, можлива за наявності у читача певних знань.

• Наступні два прийоми осмислення тексту пов'язані з антиципацією, передбаченням. Це — антиципація подальшого плану викладу тексту, тобто того, про що буде йти мова далі, та антиципація змісту, тобто того, що саме буде сказано далі.

• Далі варто виокремити реципацію, тобто повернення до прочитаного раніше під впливом нових думок. І, нарешті, критичний аналіз та оцінка тексту, оскільки вміння критично аналізу­вати текст надзвичайно важливе і свідчить про високий рівень його розуміння.

В ході роботи з текстом можуть виникати різні питання (хоча іноді можуть не виникати зовсім, що є ознакою недостатньо серйозної робо­ти з книгою), але одне питання треба задавати собі постійно: чи все мені зрозуміло? Таке питання допомагає постійно тримати під контролем правильне розуміння тексту і не проходити повз незрозумілі місця. Найкращий спосіб розуміння тексту — самостійне висування питань і знаходження на них відповідей. Це сприяє пізнанню і розумінню тексту, проникнення в його суть. Ставлячи питання про причини і наслідки тих ціні інших явищ, про їх подібність та відмінність, про можливість та до­цільність інших підходів до викладеної проблеми, читач розвиває свої інтелектуальні можливості.

Звичка і вміння ставити питання, антиципація та реципація розвива­ють і чутливість до протиріч, прогалин у знаннях, формують творчі здібності. Крім того, антиципація настроює читача на відповідне очікуван­ий можливості оцінити при подальшому читанні, наскільки правильно пін розуміє значення та зміст тексту. Вдала антиципація є своєрідним критерієм продуктивності розумової діяльності в роботі з текстом. Реципація дозволяє виявити нові логічні зв'язки, уточнити аргументацію окремих положень, зрозуміти підтекст викладених думок, або протиріччя. А це теж дуже важливо для правильного осмислення тексту.

Навіть за такої роботи з текстом не завжди вдається досягти результату розуміння — виділення головної думки, що є одним із найважливіших показників розуміння. Це, на перший погляд, просте розуміння виявляється не таким вже й простим. Спробуйте, наприклад, зокрема словами висловити головну думку всім відомої казки про Червону Шапочку або про Курочку Рябу. Саме висловити, а не тільки зрозуміти. Це виявляється досить складно, оскільки висловити думку — це й головне й дуже нелегке завдання.