Тема 5 Журналістика як галузь творчої діяльності

План лекційного заняття:

1. Журналістика як форма творчої діяльності.

2. Індивідуальний стиль і творчий метод.

3. Текст як продукт журналістської творчості.

4. Методи журналістської творчості.

5. Вимоги до журналістського твору.

6. Журналістська майстерність і журналістська творчість.

7. Поняття про жанрові різновиди у журналістиці.

Журналістська творчість поєднує репродуктивні й продуктивні форми діяльності. Репродуктивна діяльність − це уявлення про вже існуючі об’єкти дійсності, створені попередниками. Творча діяльність абсолютних аналогів не має. Мета творчості не задається існуючими зразками, а створюється самим творцем, коли для автора наступає насиченість необхідною інформацією, яка є продуктом діяльності для переробки. Специфіка виникає як наслідок особливостей самого предмету (основи, на якій формується мета і яка є уявленням про видові й типові риси майбутнього твору). В теорії журналістики це має назву “породжуюча модель творчості”, яка безпосередньо впливає на формування способу творчості.

Рівень творчості визначає співвідношення “складових”, в яких і виявляється характер творчих здібностей, вмінь і навичок журналіста. Творчі пошуки вимагають повного використання в конкретній творчій ситуації напрацьованих прийомів, а також максимум включення особистісно-унікального компонента. При чому унікальні якості виникають на базі впевненого володіння накопиченим в кожній сфері творчості “технологічним” знанням в різних галузях журналістської діяльності.

На всіх рівнях журналістської роботи знаходять застосування репродуктивні − звичні, рутинні форми праці, збагачені оригінальними рішеннями, унікальними прийомами і результатами діяльності.

В журналістській діяльності особливе значення має стиль. Це поняття вживається в різних значеннях – в широкому і вузькому. В першому випадку йдеться про стиль визначеної епохи; в другому – це слово відображає особливості різних творчих методів і літературних напрямків, або особливостей творчості одного автора чи окремого твору.

Стиль нерозривно пов’язаний з тематичною й композиційною єдністю. В останній час у зв’язку з демократичними реформами відбувається індивідуалізація стилю; перегрупування жанрів, дифузія й виникнення нових авторських форм текстів.

Стиль і метод – різні поняття. Якщо в сучасній науці перше з двох понять належить до індивідуальної й неповторної авторської манери, то інше, навпаки, головним чином передбачає те загальне й спільне, що властиве матеріалам багатьох авторів.

Найважливіше творче завдання – пошук стиля. А це перш за все пошук індивідуальності. Найбільш суттєво стиль виявляється в мовних особливостях автора. Індивідуальність створюється певним набором виражальних засобів.

У своїй діяльності журналіст використовує методи соціальних наук і загальну методологію журналістського пізнання й осмислення дійсності. Є декілька рівнів узагальнення методів пізнання:

• Філософський рівень, система цінностей конкретного журналіста, складова його світобачення, система цінностей того суспільства, в якому він живе і для якого пише (ці поняття в силу комерціалізації журналістики не завжди співпадають), орієнтація на психолого-філософський досвід минулого, принципи виховання і психологічні параметри становлення творчої особистості.

• Загальнонаукові, логічні методи пізнання і творчості, що особливо активно використовувалися в журналістиці минулих років у зв’язку з її високим рівнем соціалізації, протягом минулого десятиліття трансформувалися до філософського рівня. До таких методів належать спостереження, експеримент, аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення, аналогія, порівняння та ін.

аналіз – сприяє мисленнєвому розчленуванню предмета дослідження на частини, що виявляє структуру, побудову, його окремі властивості і відносини між ними; аналіз як відтворення сприяє руху думки, є основою для синтезу, аргументації головної думки автора. Є кілька видів аналізу: структурний – мисленнєве розчленування цілого на частини, що виявляє побудову, структуру, відносини між частинами; якісний – ідентифікація окремих частин досліджуваного предмета і відносин між ними; кількісний – передбачає точне виявлення і характеристику змісту окремих частин досліджуваного предмета.

аналогія – встановлення подібностей між різними фактами, подіями, явищами.

дедукція – тлумачення загальних положень конкретними фактами.

індукція – це перехід від одиничних фактів до загальних положень.

• Соціально-психологічні, соціологічні, соціально-економічні, набули найбільшого розповсюдження за останні роки, що пов’язано з розвитком високих технологій і необхідності оперативного дослідження соціально-психологічної реакції споживача. До таких методів належать: соціологічні опитування, контент-аналіз, маркетингові дослідження ринку мас-медіа, консалтингові послуги.

• Міждисциплінарні і міжгалузеві методи, синтез наукових праць і способів художнього відображення дійсності, поєднання психолого-творчих мислиннєвих операцій з досягненнями високих технологій (при створенні веб-сторінок).

Методи журналістської творчості озброюють журналіста засобами аналізу дійсності, засобами агітаційного та організаційного впливу на аудиторію, які забезпечують необхідний рівень ефективності журналістської діяльності.

Основним продуктом журналістської діяльності є текст. Текст друкується в газетах, текст пишеться до телевізійних і радіо сюжетів. Вправність журналіста у підготовці тексту залежить від двох основних чинників − змісту і форми. Основною категорією тексту є інформація. Журналістська інформація являє собою соціальну інформацію, оброблену особливим способом з метою швидкої подачі споживачу, облегшення її сприйняття і впливу на нього. Журналістська інформація має подвійну природу: з одного боку, це продукт духовного виробництва, а з іншого, інформація – це товар.

Починаючи роботу над текстом, автор уявляє, в якому вигляді він буде реалізований, на яку аудиторію орієнтований, яку роль відіграє в подальшому суспільному житті. Це складна ситуація, оскільки аудиторія не буває повністю однорідним середовищем. Журналістський текст має відображати реальне явище, “продовжуватись” у майбутнє, втілюватися в завтрашню реальну дію і тим самим формулювати майбутнє об’єктивне явище.

Ефективність журналістського тексту напряму залежить від його реалізації в практичній сфері. Отже сутність журналістського тексту визначається його документальністю. Власне документальна природа журналістського повідомлення дозволяє зробити висновок про об’єктивність як головну характеристику журналістського тексту.

У журналістиці розрізняють два різновиди текстів – індивідуальні й колективні (монтаж текстів різних авторів).

Вимоги до журналістського твору: першою і вирішальною особливістю журналістського тексту є його соціальна гострота та цілеспрямованість, вона випливає з особливостей журналістики як виду суспільно-політичної діяльності. Головна мета журналістського твору впливати на суспільну свідомість, зміну, утвердження чи посилення соціальних установок. На відміну від наукових та художніх творів журналістський виступ відзначається актуальністю і оперативністю. Актуальність передбачає своєчасність подання інформації, звідси витікає необхідність оперативної подачі матеріалу. Друга особливість твору журналіста – його документалізм. Журналістський твір – від інформації на три рядки до великого за розміром нарису – будується на справжніх, достовірних фактах. Третя особливість – постійна повторюваність тем. Ця особливість пов’язана з календарним повторенням суспільних подій, які відбуваються, щороку, але зміст їх змінюється відповідно до суспільних коливань та інших супроводжувальних чинників. Отже, повторюваність тем, не є повторністю життя та життєвих ситуацій.

Журналістська майстерність − це вміння оперативно відгукуватись на актуальні питання, глибоко і компетентно проникати в суть суспільних явищ, правдиво узагальнювати їх із загальнолюдських позицій, сміливою аргументовано, цікаво і переконливо втілювати думки, факти у стислу і досконалу літературну форму, конкретні практичні результати виступів. Журналістська майстерність – поняття складне і багатокомпонентне, воно пов’язано з персональною журналістською творчістю. Журналістська творчість має такі етапи творчого процесу:

• виникнення задуму (шляхи і джерела виникнення задуму найрізноманітніші – відповідні державні, урядові, президентські документи, постанови; до постійних джерел належать редакційні листи);

• процес збирання і систематизації матеріалу. Його, у свою чергу, можна умовно поділити на:

1) формування теми,

2) створення концепції,

3) попереднє знайомство з життєвим явищем,

4) зустріч із героями твору тощо;

- реалізація творчого задуму.

Журналістська практика за сотні літ виробила великий арсенал різноманітних жанрів масової інформації. Поділ між ними досить умовний, чіткої межі немає, елементи одного жанру можна знайти в зовсім іншому жанрі. Однак кожен жанр має свої прикметні риси й особливості, несе властиве саме йому змістове й формальне навантаження. Але всів жанри є головними комунікативними формами журналістики.

У журналістиці під жанром прийнято розуміти “усталений тип твору”, який склався історично і відзначаються особливим способом освоєння життєвого матеріалу, характеризується чіткими ознаками структури. Кожен жанр відзначається конкретною роллю в системі ЗМІ і характеризується певною композиційною організацією матеріалу.

Який же критерій поділу творів журналістики на жанри? В науці про журналістику давно утвердилася думка, що об’єктивно існує не один, а декілька таких критеріїв. Першим з них є об’єкт відображення, тобто конкретний життєвий матеріал, який полягає в основу журналістського твору. Другий критерій є чи не найважливішим критерієм поділу творів журналістики на жанри і характеризується призначенням виступу. Третій критерій тісно пов’язаний із призначенням твору – масштаб охоплення події. Четвертим критерієм поділу творів журналістики на жанри є особливості літературно-стилістичних засобів вираження задуму (одні мовностилістичні засоби використовуються у подієвій інформації, інші – в есе чи нарисі).

Різні жанри журналістики прийнято групувати відповідно в інформаційні, аналітичні і художньо-публіцистичні. Традиційно до інформаційних жанрів відносять замітку в усіх її різновидах, звіт, інтерв’ю, репортаж, інформаційну кореспонденцію, тобто матеріали, головне завдання яких повідомити, відтворити, описати факт, подію, явище, а також передати думки людей з актуальних питань життя. Вони покликані інформувати читача про те, що відбулося чи відбувається та називати, не коментуючи, факти з реального життя. Матеріали цих жанру відповідають на запитання: хто-що? коли-де? як-чому? Як правило, це стисла інформація, невелика за обсягом, за винятком таких жанрів, як репортаж, звіт, інтерв’ю. Без інформаційних жанрів, а простіше - без інформації, не обходиться жодний часопис, а в щоденній пресі вона займає більшу половину площі.

До аналітичної групи жанрів відносять коментар, аналітичну кореспонденцію, всі різновиди статті, рецензію, лист, огляд, огляд преси. Це твори, головне призначення яких аналізувати, осмислювати події, факти, явища, зокрема і готові тексти – виступи політиків, учених, наукові та художні твори, публікації преси. Саме у цих жанрах може домінувати критичний підхід, а також полеміка. У специфічний спосіб аналітико-критичну та полемічну функцію виконують і твори художньо-публіцистичної групи, тобто різні види нарису, есе, памфлет, фейлетон, інші модифікації художньої публіцистики й документалістики.

Художньо-публіцистичні жанри стоять ніби посередині між жанрами літературними і журналістськими. В них поєднуються та взаємодіють художнє й документальне начала. Твори цих жанрів пишуться за законами літератури з використанням художніх зображувально-виражальних засобів.

Поділ журналістських творів на жанри і жанрові групи досить умовний. Живу творчість досить важко укласти в рамки теоретичних схем і конфігурацій. Найяскравіше проілюструвати внутрішню суперечність жанрової структури журналістики можна на прикладі інтерв’ю. Знову ж таки, у поточній періодиці й особливо на радіо й телебаченні маємо зливу оперативних виступів, побудованих на інформації, яка йде від тієї чи іншої особи, коли журналіст запитує, а співрозмовник відповідає, інформуючи аудиторію про ті чи інші факти, події. Але ми є свідками того, як інформаційний за своєю основою жанр набуває аналітичності. Можна навіть без перебільшення сказати, що інтерв’ю, діалог журналіста з відомою, мислячою людиною стає найпомітнішою формою проблемного, комплексного мислення, мислення повчального і цікаво.

Питання до практичного заняття:

1. Творча складова журналістської діяльності. Журналістика – ремесло чи творчість?

2. Індивідуальний стиль журналіста, правила журналістської творчості. Методи журналістської творчості

3. Особливості роботи з журналістським текстом (його складові).

4. Етапи творчого процесу журналіста. Журналістська майстерність.

5. Концепція у творчому процесі.

6. Жанри сучасної журналістики.

Практичні завдання:

1. Проаналізуйте тексти двох-трьох авторів газети з точки зору індивідуального стиля.

2. Назвіть методи соціології, психології, літературознавства, що використовуються в журналістиці.

Практичні вправи до заняття:

1. Проаналізуйте запропонований журналістський матеріал за схемою наведеною у Додатку 5.

2. Складіть план майбутньої публікації використовуючи схему наведену у Додатку 6.

Література до теми:

1. Журналистское расследование / Под общ. Ред. А. Д. Константинова. – СПб, 2001.

2. Корконосенко С. Основы журналистики. – М., 2001. – С. 73-278.

3. Лазутина Г. Основы творческой деятельности журналиста. – М., 2001. – С. 61.

4. Лазутина Г.В. Технология и методика журналистского творчества. – М.: МГУ, 1988. – 287 с.

5. Мельник Г., Тепляшина А. Основы творческой деятельности журналиста. – СПб.: Питер, 2004. – 272 с.

6. Нерух О. Першооснови журналістської творчості: Навчальний посібник для студентів філологічного факультету, спеціальність “журналістика” / Мін-во освіти України, ХНУ ім. В.Н.Карабіна. – Х.: Світ дитинства, 2000. – 108.