Тема 4 Принципи та функції журналістської діяльності

План лекційного заняття:

1. Принципи журналістської діяльності.

2. Професійні принципи роботи з інформацією.

3. Умови журналістської діяльності.

4. Загальні функції журналістики.

5. Спеціальні функції журналістики.

6. Дієвість та ефективність журналістської діяльності.

7. Соціальна позиція журналіста.

Поняття “принцип” інтерпретується науковцями як: 1) основне, вихідне положення, вчення; керівна ідея, головне правило діяльності; 2) внутрішнє переконання, погляд на речі, який визначає норму поведінки. Загалом, принципи мають характер вимог, нормують вибір рішень у суспільстві, виходячи із загальнолюдських інтересів, відображають найістотніші й відносно постійні за часом інтереси. Усі професійні принципи пов’язані з моральним кодексом журналістики й мають базуватися на гуманізмі і законах дійсності.

Серед принципів журналістики, що засновані на основних загальнолюдських пріоритетах, найважливішими є наступні:

1. Гуманізм. Це універсальний принцип, синтез вимог до журналістської діяльності. Гуманізм – це розуміння людини як найвищої цінності. Гуманізм виходить із верховенства прав людини, дотримання яких має бути гарантовано державою. Гуманізму притаманний прогресивний напрямок громадської думки, яка характеризується захистом гідності особи, її свободи та всебічного розвитку, захисту людяності суспільних відносин.

2. Патріотизм (космополітизм) є одним із найважливіших принципів журналістської діяльності. Виходячи з цього принципу будь-яке явище має розглядатися з точки зору впливу на розвиток по-перше, своєї країни, по-друге, інших країн. Під патріотизмом слід розуміти відданість своїй країні, любов до свого народу, гордість за надбання національної культури тощо. Патріотизм, зовсім не передбачає відсутність критики органів влади різних рівнів й посадових осіб, недосконалих сторін економічної й соціальної політики уряду, недостатньо аргументованих й виважених рішень законодавчих органів. Однак критика не повинна бути руйнівною, а конструктивною, з позиції удосконалення суспільних відносин.

3. Демократизм. Одна з форм безпосередньої демократії в керуванні суспільними справами. Участь в державному житті журналістика здійснює виступаючи від імені народу, надаючи бажаючим можливість висловити свою думку з суспільної трибуни. Другий аспект цього принципу полягає у тому, що матеріали ЗМІ мають бути доступними для народу за змістом і формою. Третій аспект демократизму журналістики – економічний. У цьому сенсі вона має бути доступною читачеві за ціною. Кожен журналіст зацікавлений в комунікації з читачем, прагне бути прочитаним і почутим. Однак важливим фактором комунікації є можливість потенційного читача придбати цікаве йому видання. Тому ціна має співвідноситися з платіжною можливістю громадян.

4. Народність. Цей принцип пов’язаний з попереднім і виявляється у тому, що засоби масової інформації мають служити народу, суспільному розвитку загалом. Цей принцип розглядається як найважливіша властивість журналістської діяльності, яка виявляється як правдива і зрозуміла форма відображення життя народу, служіння йому, виявлення його устремлінь, інтересів, потреб, естетичних ідеалів.

5. Масовість. Цей принцип пов’язаний з масово-інформаційним характером журналістської діяльності. Будь-яка інформація підготовлена журналістом розрахована на масового читача і має соціальний характер.

6. Загальнолюдські цінності. На перехідному етапі розбудови незалежної демократичної держави в умовах переходу від тоталітарного способу мислення відбувається певна трансформація ціннісних орієнтацій, що призводить до зміни всієї духовної свідомості. Але залишаються етичні цінності, притаманні журналістиці: загальнолюдські (людина, світ, життя, справедливість тощо), національні (нація, національна культура, національна політика, національна держава), етнічні (етнос, етнічна культура, історія етносу), професійні (свобода слова, правдивість, справедливість, неупередженість, відповідальність тощо), індивідуальні (самовдосконалення, шляхетність, доброта, любов до ближнього, щирість, пошана, сміливість тощо).

Професійні принципи роботи з інформацією

1. Оперативність. Інформація є одним із найдорожчих товарів у сучасному світі, однак вона має характерну особливість швидко “псуватися”, втрачати свою цінність. Крім того, вчасно “озвучена” інформація може змінити складні суспільні ситуації, врятувати комусь життя, вплинути на розвиток на розвиток подій загалом. Оперативність – не скільки своєчасне відображення реальних фактів, скільки негайна постановка і розв’язання нового питання. Проявляється в умінні швидко й чітко написати матеріал, з найрізноманітніших прикладів відібрати тільки суспільно вагому інформацію, що відповідає вимогам сучасного зрізу суспільно-політичного життя.

2. Об’єктивність (безпристрасність, неупередженість). Для того щоб бути об’єктивним, журналіст має відмежуватися від особистих переконань чи уподобань, бути матеріально незалежним, і пам’ятати про свою соціальну відповідальність перед суспільством.

3. Правдивість (точність). Правдивість забезпечують такі фактори: 1) надання матеріалу з великою кількістю подробиць; 2) оцінка журналіста має базуватися на достовірності, бути науково обґрунтованою; 3) матеріал має бути точним і достовірним – дати, цифри, імена.

Правдивість і точність – не абсолютні речі, а відносні суспільні категорії і залежать від соціального та політичного контексту. Правда лежить не в площині об’єктивної реальності, а в площині суб’єктивного відображення дійсності. Тому, журналісти прагнуть знайти нові способи, технології більш об’єктивного, правдивого інформування − серед яких досить популярний принцип збалансованої подачі інформації.

4. Актуальність (бажаність, цінність). Актуальність журналістських повідомлень залежить від злободенності тих проблем, що там підіймаються. Цінність журналістського продукту в першу чергу вимірюється ступенем його соціальної вартості. Бажаність інформації вимірюється рівнем сприйняття чи емоційний опору з боку споживачів інформацією.

5. Аргументованість. Поширеними засобами аргументації є посилання на авторитетні джерела, статистичні таблиці, виступи, літературні образи, свідчення очевидців, суспільно-політичні, історико-економічні екскурси.

6. Коректність. Журналіст має пам’ятати, що його матеріали дивиться, слухає, або читає велика аудиторія − тисячі, а то й сотні тисяч людей, які мають різні смаки, політичні уподобання, рівень матеріального статку, різне походження, національність, віросповідання. Тому дуже важливо бути максимально коректним у своїх виступах, вони не повинні ображати гідність людини.

7. Плюралізм. Журналіст не повинен трактувати подію або проблему однобоко, він завжди має залишати право для іншої точки зору. Плюралізм базується на співставленні різних позицій, поглядів, інтересів, на об’єктивній багатоваріантності і необхідності вибору найбільш оптимального шляху вирішення поставленої проблеми.

Принципи професійної моралі:

- правильна оцінка ситуації;

- відповідальність;

- дія у межах закону і кодексу професійної етики;

- сумлінність;

- надання достовірної інформації;

- підтвердження думки документами.

Професійними рисами та умовами журналістської діяльності є:

• творчий характер, інтенсивність інтелектуальної праці, її нерегульована тривалість за умов жорстокої регламентації редакційного та технічного циклу підготовки та випуску видань і програм;

• суспільно впливове, за наслідками, значення роботи, висока соціальна відповідальність за свою працю та її результати;

• постійне значне морально-психологічне навантаження і напруженість, виконання службових обов’язків і реалізація творчих планів у стресових ситуаціях;

• систематичне перебування у відрядженнях та роз’їздах, у тому числі й перебування на місці надзвичайних подій;

• наявність об’єктивних і суб’єктивних труднощів та перешкод у добуванні інформації;

• прояви морально-психологічного тиску, погрози та загрозливі дії проти журналіста у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків.

Визначити функції журналістики – означає визначити ролі, які вона відіграє в суспільстві по відношенню до масової аудиторії. Різні етапи суспільного розвитку визначають і різні функції журналістики – це ніщо інше, ніж її призначення в суспільстві на даному історичному відрізку.

Функції журналістики – це сукупність обов’язків і завдань, які вона виконує, результат поєднання мети та засобів її досягнення. “Під функцією в журналістиці, − пише академік А.Москаленко, − ми розуміємо цілеспрямовану діяльність, що має неперехідний і невипадковий, а загальний закономірний характер. Функція включає в себе і мету, і засоби, вона виражає сутність, суспільне призначення журналістики, визначає її роль як суспільного інструменту”.

1. Інформаційна − одна із головних функцій сучасних засобів масової інформації. Кожна людина й суспільство загалом мають право на отримання інформації, що їх цікавить без будь-яких обмежень (виключенням є питання пов’язані з державною таємницею та питання, що стосуються приватного життя). Це загальне право визначено Декларацією прав людини і записано в конституціях всіх демократичних держав. Важливо підкреслити, що мова йде про об’єктивну, достовірну, не інтерпретовану в угоду певних інтересів інформацію. Це не означає, що журналістська інформація завжди і у всіх випадках, має бути позбавлена тональності, яка є результатом власних думок журналіста з приводу окремих фактів, що повідомляються. Все залежить від того, яке завдання стоїть перед журналістом і яку інформаційну функцію виконує засіб масової інформації. Отже, ЗМІ одночасно можуть виконувати як репродуктивну (відтворюють суспільні процеси), так і продуктивну (формують через громадську думку) функцію.

2. Комунікативна − спілкування, налагодження контакту. Ефективно реалізується лише при ясному змістовому наповненні (тобто контакт + певна позиція, своя “модель світу”).

3. Контролююча − регулятивна діяльність ЗМІ, реалізація функції “четвертої влади”.

4. Ідеологічна (пропаганди і контрпропаганди) – зумовлена постійною потребою роз’яснювати аудиторії практичні і теоретичні проблеми суспільства. В Україні у зв’язку з проблемами національного відродження, нової економічної і політичної ситуації – прищеплювати принципи демократичного суспільства, національної ідеї, нові філософські і соціальні погляди, викривати інсинуації проти держави. Ідеологічна функція має виконуватися аргументовано, на фактах і доказами.

5. Управлінська (або соціально-педадогічна) – обов’язок засобів масової до кожного громадянина держави загальнообов’язкові нормативні акти, роз’яснити існуючі закони, мобілізувати населення до їх виконання, а у випадку невідповідності діючих законів міжнародним нормам чи неефективності певних статей – звернути на них увагу громадськості й законодавчих органів. Виконання функції соціального управління передбачає пропаганду образу життя, що відповідає правовим нормам суспільства.

6. Організаторська – виявляється у своєчасному інформуванні громадськості про надзвичайні події, суспільні катаклізми, природні катастрофи тощо. Таким чином, оперативність повідомлення через ЗМІ, допомагає додатково проінформувати й мобілізувати до дій відповідні служби. Інколи журналіст стає першоджерелом, і за допомогою налагодженого інформаційного каналу першим повідомляє про надзвичайні події чи ситуації. Безпосередньо-організаційна функція ЗМІ виявляється при виконанні суто журналістських завдань: проведенню “круглих столів”, радіомітингах, телевізійних програмах із залученням масової аудиторії (від телемостів до ток-шоу).

7. Соціологічна – дослідження громадської думки з використанням методів соціологічного дослідження і прийомами соціологічного аналізу. Вивчення і формування правильної соціальної орієнтації аудиторії, надання інформації про різні сфери людської діяльності (духовна, економічна, громадсько-політична, соціальна інформація тощо). Вона з особливою силою проявилася після проголошення незалежності України, коли на сторінках газет і журналів розгорнулося масове обговорення питань громадянських свобод, соціальної справедливості, впровадження ринкових відносин, проблем національного відродження, входження України у європейський дім, налагодження її зовнішніх зв’язків на міжнародній арені.

8. Суспільного виховання − пов’язана з ідеологічною й соціологічною функцією, основна мета − виховання моральних цінностей у суспільстві. Сьогодні суть виховної функції полягає у формуванні високої політичної культури і сучасного економічного мислення людей. Необхідність подальшого поліпшення інформування громадськості, висвітлення діяльності господарських органів, громадських організацій і рухів має велике значення у політичному вихованні мас, підвищенні їх політичної культури, залучення до свідомої політичної творчості.

9. Культурно-просвітня – сприйняття інформації залежить не тільки від вчасного її одержання, а перш за все, від усієї суми фундаментальних знань про найважливіші явища суспільства, і від суми знань, норм, цінностей і ідеалів, які виробило суспільство. Це передача знань, культурної спадщини. Ця функція ставить перед журналістикою завдання формування політичної, економічної освіти, етичного і естетичного виховання, пропаганди медичних знань, культури дозвілля тощо. Знаходиться в прямому зв’язку з ідеологічною функцією.

10. Освітня – регулярні публікації і цикли передач з дидактичним матеріалом.

11. Рекреативна (лат. recreatio – відновлення) або розважальна (вона ж − функція психічної регуляції, емоційного контакту, гедоністична, релаксаційна) – формування позитивних емоцій в суспільстві. Ефективного впливу решти функцій можна досягнути тільки якщо матеріали сприймаються із задоволенням. Крім того до рекреативної функції відносять розважальний бік журналістики, який за нинішніх умов розвитку ЗМІ набув домінантного статусу, і багатьом органам масової інформації приніс досить високі рейтинги. Колишній головний редактор “Санді експрес” Джон Гордон наголошував на тому, що 80 відсотків газетної площі варто приділяти саме розважальним матеріалам і лише 20 відсотків − новинам.

12. Рекламно - довідкова – задовольняє утилітарні запити.

Дієвість – це особлива форма результативності, яка визначається як конкретна участь журналістики у вирішенні соціально-економічних, господарських, культурних та інших завдань і вимірюється сукупністю прийнятих органами влади рішень й проведених заходів за матеріалами журналістів.

Ефективність – це форма результативності журналістики при її зверненні до масової аудиторії, виконання журналістикою її організаційної, ідеологічної, культурної, розважальної та ін. функцій; це міра задоволення аудиторного попиту в масовій інформації.

Результативність ЗМІ реалізується через морально-виховну функцію, її етичне навантаження. Для реалізації цього завдання важливим є знання і врахування очікувань аудиторії, інтереси людини як індивідуальної особистості, з одного боку, і елемента суспільного механізму – з іншого. Тільки демократичні, високоморальні засоби масової інформації можуть здійснювати захист прав громадян, виконуючи одну із своїх головних функції.

Питання до практичного заняття:

1. Суспільні принципи журналістської діяльності.

2. Основні засади роботи з інформацією.

3. Інформаційна й комунікативна функція журналістики.

4. Агітація і пропаганда у журналістиці.

5. Освітньо-виховний характер журналістської діяльності.

6. Рекреативна функція журналістики.

7. Результативність ЗМІ.

Практичні завдання:

1. На прикладі місцевих ЗМІ (публікацій в друкованих виданнях, програм радіо і телебачення) продемонструйте реалізацію основних функцій журналістики.

2. Напишіть невеликий матеріал, в якому, на Вашу думку продемонстровано реалізацію пропагандистської чи ідеологічної функції журналістики.

3. Напишіть есе або нарис на тему “Портрет сучасного журналіста”.

Практичні вправи до заняття:

1. Вправа “Відбір новин для своєї аудиторії” (інструкція Додаток 12). Ця вправа дозволяє розвинути навички відбору в інформаційному потоці новин, які представляють інтерес для аудиторії конкретного видання, навчити мислити з позиції читача.

2. Вправа “Фокус новин” (інструкція Додаток 12). Ця вправа дозволяє розвинути уявлення про те, що одна і та ж новина може бути по-різному викладена для різних читацьких аудиторій.

Література до теми:

1. Грищенко О., Шкляр В. Основи теорії міжнародної журналістики. – К., 2002. – С. 73-83; 141-154; 289-296.

2. Корконосенко С. Основы журналистики. – М., 2001. – С. 73-278.

3. Мельник Г., Тепляшина А. Основы творческой деятельности журналиста. – СПб.: Питер, 2004. – 272 с.

4. Михайлин И. Основы журналистики: Учебник. Авторский перевод с украинского языка. Издание четвертое, исправленное и дополненное. – Харьков: ХИФО, 2004. – 350 с.

5. Москаленко А. Сучасний журналіст: і професіоналізм, і освіченість // Вісник Київського університету. Сер. Журналістика. – К.,1997. – Вип. 4. – С. 3-15.

6. Місьо М., Петрова Н. Правничі засади діяльності журналістів в Україні. – К., 2002. – 42 с.

7. Різун В. Основи журналістики у відповідях та заувагах / Київський нац. університет ім. Т. Шевченка. – К., 2004. – 80 с.

8. Справочник для журналистов стран Центральной и Восточной Европи. Пер. с англ. – М.: “Права человека”, 1998. – 152 с.