Кодекс професійної етики українського журналіста

X з’їзд Спілки журналістів України 17 квітня 2002 р. затвердив Кодекс професійної етики українського журналіста.

Виходячи з того, що свобода слова і діяльності засобів масової інформації є одним з найважливіших інститутів демократії, керуючись Всесвітньою Хартією свободи преси ООН, Конституцією та чинним законодавством України, Кодекс професійної етики українського журналіста визначає основні морально-етичні орієнтири, якими керується журналіст при виконанні своїх професійних обов'язків, з тим, щоб його діяльність всіляко сприяла якнайкращому і найефективнішому виявленню його творчих можливостей в ім'я утвердження добра і справедливості.

1. Головний обов'язок журналіста - сприяння забезпеченню права громадян на одержання оперативної інформації. Це зобов’язує його у своїй діяльності завжди бути об'єктивним, коректним, відповідальним за свою справу. Журналіст поширює і коментує лише ту інформацію, у правдивості якої переконаний. Він уникає неповноти або неточностей чи викривлень інформації, які могли б завдати моральної шкоди честі та гідності людини, неприпустимі з його боку недостовірні повідомлення.

2. При виконанні професійних обов’язків журналіст не може вдаватися до протизаконних, некоректних способів одержання інформації, використовувати своє службове становище в особистих цілях. Як тяжкий злочин сприймаються факти одержання ним за будь-яких обставин платні (хабара) за поширення брехливої або приховування достовірної інформації.

3. Журналіст поважає осіб, які надають йому інформацію, не розголошує її джерел, за винятком судової вимоги. Журналіст має право відмовитися виконувати завдання редакції, готувати та поширювати власну інформацію, якщо її зміст після редакційної правки зазнав істотних змін, що суперечить його переконанням щодо порушення норм професійної етики. В усіх інших випадках, коли журналіст оприлюднює неправдиву інформацію, в якій перекручено факти або ж зведено наклеп чи завдано моральної образи людині, він зобов'язаний у тому самому засобі масової інформації визнати свою провину шляхом вибачення і виправлення помилок.

4. Журналіст повинен уникати у своїх публікаціях та передачах образ з приводу національних, расових, етичних та релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками. Він утримується від натяків або коментарів, що стосуються фізичних недоліків чи хвороб людини, зобов’язаний уникати вживання образливих висловів, які можуть завдати їй моральної чи фізичної шкоди.

5. Журналіст у своїх повідомленнях не втручається у судові справи, поки ведеться слідство, уникає характеристик людей, запідозрених у злочині, але вина яких не встановлена вироком суду, що набув законної сили. Не виключається його право на журналістське розслідування, пов’язане з тими або іншими подіями і фактами, що мають громадське звучання і покликані захищати інтереси суспільства та особи.

6. Журналіст дорожить власним авторитетом та репутацією, несе не лише юридичну, а й моральну відповідальність перед суспільством за правильність повідомлень і справедливість суджень, поширених за власним підписом, за псевдонімом чи анонімно, але з його відома та згоди.

7. Журналіст у своїй професійній поведінці не має прала ставити особисті інтереси понад усе. Замовчування чи поширення ним інформації шляхом одержання незаконних винагород або подання її як такої, що містить наклеп, упередженість, дифамацію, необґрунтовані звинувачення, неприпустимі. Привласнення чужих думок і творів, матеріалів частково чи повністю (плагіат) суперечить професійній етиці журналіста, є підставою для осуду його з боку колег і оцінюється ними як ганебний вчинок.

8. Журналіст у практичній діяльності не піддається тискові владних структур, особливо в тих випадках, коли йому нав'язують чужу чи хибну думку, орієнтують на фальсифікацію фактів. Він вважає непристойним використовувати свою репутацію і службове становище для поширення матеріалів з метою наживи, у кар’єристських цілях та керуючись прагненням догодити певним силам чи особам.

9. Журналіст поважає і відстоює професійні права колег, дотримується норм і правил поведінки у редакційному колективі. Він є скромним, наполегливим і працелюбним на шляху до творчого визнання. Його моральний обов’язок допомога у фаховому становленні молодих журналістів.

10. Порушення журналістами положень цього Кодексу піддаються громадському осудові, розглядаються на зборах редакційних колективів, у первинних організаціях Спілки журналістів та радами професійної етики.

ДОДАТОК 8

МІЖНАРОДНІ ПРИНЦИПИ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ЕТИКИ

Прийняті на IV консультативній зустрічі міжнародних і регіональних професійних журналістських організацій в 1983 р. у Празі.

Принцип I. Право людей на отримання правдивої інформації

Народи і люди мають право отримувати об’єктивне висвітлення дійсності шляхом точної й вичерпної інформації, а також право вільно висловлювати свою точку зору за допомогою різних форм культури й комунікації.

Принцип П. Вірність журналіста об’єктивній реальності

Головне завдання журналіста − гарантувати аудиторії отримання правдивої і достовірної інформації шляхом чесного відображення об’єктивної реальності. Журналіст викладає факти правдиво, зберігаючи їх справжній смисл, не допускаючи викривлення. Він максимально використовує свої творчі здібності для того, щоб громадськість отримала достатньо матеріалу, який дозволить їй сформулювати точне і не відірване уявлення про подію.

Принцип Ш. Соціальна відповідальність журналіста

В журналістиці інформацію розуміють як суспільне благо, а не як предмет споживання. Це означає, що журналіст розділяє відповідальність за передану інформацію. Він відповідає не тільки пер тими, хто контролює засоби масової інформації, але й перш за перед широкою громадськістю, враховуючи різноманітні соціальні інтереси. Суспільна відповідальність журналіста вимагає дотримуватися морально-етичних принципів своєї масово-інформаційної діяльності.

Принцип IV. Професійна чесність журналіста

Суспільна роль вимагає від журналіста високої професійної чесності, яка передбачає його право утримуватися від роботи, яка суперечить його переконанням Професійна чесність не дозволяє журналісту приймати будь-які подачки від зацікавлених осіб, а також виражати приватні інтереси, які суперечать суспільному благополуччю. В етичні принципи журналіста входить повага до інтелектуальної власності, недопустимість плагіату.

Принцип V. Загальнодоступність засобів масової інформації й участь громадськості в їх роботі

Характер професії вимагає, щоб журналіст сприяв загальнодоступності в роботі засобів масової інформації. Це передбачає обов’язок виправлення помилки і право на відповідь.

Принцип VI. Повага приватного життя і людського достоїнства

Норми професійної моралі вимагають від журналіста поважати достоїнства людини і її права на приватне життя, у відповідності з вимогами міжнародних прав людини, і захищати її репутацію від ображань, наклепів, брехливих обвинувачень.

Принцип VII. Повага громадських інтересів

Професійні норми вимагають від журналіста поваги інтересів суспільства, його демократичних інститутів, суспільної моралі.

Принцип VIII. Повага суспільних цінностей і багатоманітності культур

Справжній журналіст захищає загальні цінності гуманізму, перш за все за мир, демократію, соціальний прогрес, права людини і національне визволення. Він з повагою ставиться до відмінних особливостей, цінностей і достоїнств кожної національної культури, а також до права народів вільно обирати і розвивати свою політичну, соціальну, економічну і культурну системи. Таким чином, журналіст активно бере участь у соціальних перетвореннях, направлених на розширення демократії.

За допомогою діалогу журналіст сприяє створенню в міжнародних відношеннях клімату довіри. Професійна етика зумовлює журналіста бути в курсі відповідних міжнародних домовленостей, декларацій і резолюцій.

Принцип IX. Попередження війни та інших негативних подій, що перешкоджають розвитку людства

Моральний обов’язок поважати загальнолюдські цінності гуманізму вимагає від журналіста утримуватися будь-яких форм виправдання агресії, насилля, ненависті й дискримінації, зокрема расизму й апартеїду. Діючи таким чином, журналіст може улагодити непорозуміння між народами, пробудити співчуття і розуміння до потреб народів інших країн, забезпечити повагу прав і достоїнств всіх націй і народів незалежно від статі, раси, мови, національності, релігійних поглядів і філософських переконань.

Принцип X. Сприяння новому міжнародному порядку в галузі інформації

В сучасному світі журналіст діє в межах руху за встановлення нових міжнародних відносин загалом і нового міжнародного інформаційного устрою, зокрема. Цей новий устрій, який розглядається як невід’ємна частина нового міжнародного економічного устрою, направлений на деколонізацію и демократизацію в галузі інформації і комунікації (як в національному, так і в міжнародному контексті) на базі мирного співіснування народів і повної поваги їх культурної самобутності. Обов’язок журналіста − сприяти процесу демократизації міжнародних відношень в галузі інформації і комунікації, зокрема охороняти й укріплювати мирні й дружні стосунки між народами і державами.

ДОДАТОК 9

Декларація принципів поведінки журналістів

Прийнята на Другому Всесвітньому конгресі Міжнародної федерації журналістів в Бордо 25 – 28 квітня 1954 році; зміни внесені на ХVІІ Всесвітньому конгресі МФЖ в Гельсінкі 2 – 6 червня 1986 року.

1. Повага правди й прав суспільства знати правду – першочерговий обов’язок журналіста.

2. Здійснюючи професійну діяльність, журналіст повинен відстоювати принципи свободи під час чесного збору і публікації інформації та права на чесний коментар та критику.

3. Журналіст має оперувати тільки тією інформацією, джерело якої йому відомо. Журналіст не повинен нехтувати важливою інформацією або фальсифікувати документи.

4. Отримуючи інформацію, фотокартки й документи, журналіст має користуватися лише чесними методами.

5. Журналіст зобов’язаний зробити усе для виправлення й спростування інформації, яка може зашкодити або нанести серйозно збиток.

6. Журналіст зобов’язаний дотримуватися професійної таємниці і не розголошувати джерело інформації.

7. Журналіст повинен усвідомлювати небезпеку, яку таїть у собі заклик до дискримінації, розповсюджений через ЗМІ, і має зробити все можливе для того, щоб уникнути навіть несвідомого стимулювання дискримінації на тлі раси, статі, мови, релігії, політичних та інших поглядів, національного й соціального походження.

8. Журналіст має вважати серйозними професійними порушеннями:

− плагіат;

− зумисне перекручування фактів;

− наклеп, образу, необґрунтоване звинувачення;

− одержання хабара в будь-якій формі за публікацію (не публікацію) того чи іншого матеріалу.

9. Журналіст, гідний цього високого звання, вважає своїм обов’язком сумлінно виконувати вищевикладені принципи. Діючи в рамках законодавства своєї країни, журналіст вирішуючи професійні питання визнає тільки юрисдикцію колег, зокрема у випадках втручання в такого роду питання уряду або інших відповідальних осіб.

ДОДАТОК 10