3.Компартменти клітини

В еукаріотичних клітинах є система внутрішньоклітинних мембран, які поділяють її на компартменти. Одна з функцій компартментів - забезпечення можливості одночасного здійснення багатьох несумісних біохімічних процесів. Розрізняють такі основні клітинні компартменти: ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, мітохондрії, пластиди, лізосоми, ядро. Мембрани ендоплазматичної сітки тісно пов'язані з комплексом Гольджі, за допомогою останнього утворюються лізосоми, формуються нові плазматичні мембрани і клітинні стінки під час поділу рослинних клітин. З мембран ендоплазматичної сітки утворюється ядерна оболонка. Так, зовнішня мембрана є продовженням мембрани ЕПС, і на її поверхні можуть розміщуватись рибосоми. Таким чином, єдина мембранна система клітини становить комплекс мембранних структур, пов'язаних між собою просторово та функціонально.

4.Цитоплазма та її компоненти. Гіалоплазма.

Малюнок 5. Будова рослинної клітини .

Внутрішній вміст клітини, за винятком ядра, називають цитоплазмою. Ци­топлазма являє собою неоднорідний колоїд - гіалоплазму із розташованими в ній органелами та іншими структурами.

а)Гіалоплазма — матрикс цитоплазми — прозорий розчин органічних та норганічних сполуку воді; частка останньої становить від 50 до 90%.

З органічних сполук в гіалоплазмі переважають гідрофільні білки, поліпептиди, амінокислоти, моно- та олігосахариди, полісахариди, ліпіди, різні типи РНК, нуклеотиди.

В гіалоплазмі міститься значна кількість катіонів металів, з яких найважливіші — Са²⁺, К⁺, а також аніони вугільної та фосфорної кислот, С1-, розчинений кисень, інші гази. Гіалоплазма перебуває в рідкому (золь) або напіврідкому дра-

глистому станах, причому окремі її ділянки водночас можуть бути у різних станах. Перехід зі стану золю у стан гелю сприяє рухові тваринних клітин за допомогою псевдоподій (несправжніх ніжок) та цитозу.У клітинах тварин цитоплазма може поділятися на екто- та ендоплазму. Ектоплазма розташована під плазматичною мембраною і містить плетиво з мікрониточок. Ендоплазма --внутрішній шар цитоплазми, меншої густини, ніж ектоплазма, який містить різноманітні органели і включення. Гіалоплазма об'єднує, всі клітинні структури і забезпечує їх взаємодію. В ній відбувається транспорт речовин, процеси пластичного та енергетичного обміну.

б)Цитоскелет клітини. Мікрониточки (або мікрофіламенти) та мікротрубочки належать до підмембранних структур. Вони являють собою білкові утворення і є опорою клітини (цитоскелет). Мікрофіламенти складаються зі скоротливих білків — актину, міозину і пронизують цитоплазму. Пучки мікрофіламентів одним кінцем прикріплюються до мембрани, а другим — до різних органел, молекул біополімерів. При збудженні клітини мікрофіламенти ковзають один відносно одного, зближуючи чи віддаляючи прикріплені до їхніх кінців структури.

Мікротрубочки — порожнисті циліндричні структури діаметром 10-25 нм, що складаються з білка тубуліну. Вони беруть участь у формуванні веретена поділу, у внутрішньоклітинному транспорті речовин, входять до складу війок, джгутиків, ценгріолей.

:Малюнок 6.Цитоскелет клітини: а-модель;б-мікрофотографія;

в)Клітинні включення — це непостійні структури, які виникають і зникають у процесі життєдіяльності клітини. Вони містяться у цитоплазмі чи клітинному соці вакуолей рослинних клітин у твердому чи рідкому станах і можуть мати вигляд кристалів, зерен (гранул) чи краплин. Це запасні речовини: крохмаль (у лейкопластах), білкові гранули (бобові рослини),рідкі жири (арахіс), глікоген (клі­тини печінки), ліпіди, білки (яйцеклітини).Під дією ферментів більшість клітинних включень розпадається на сполуки, які вступають у процеси обміну речовин, можуть використовуватись під час росту, цвітіння, дозрівання плодів тощо.

г)Органели,що не мають мембран.Рибосоми. Клітинний центр.

Рибосоми — немембранні органели. Це сфеоичні тільця діаметром близько 20 нм. Вони складаються з двох субодиниць — великої та малої. Кожна субодиниця являє собою рибонуклепротеїдний комплекс, тобто складається з білків та р-РНК.Рибосоми утворюються в ядерці. Спочатку на мембранах шорсткої ЕПС мала субодиниця з'єднується з молекулою і-РНК, а потім до них приєднується велика субодиниця. Функція рибосом — синтез білка. У хребетних тварин найбільше рибосом виявлено в клітинах печінки, червоного кісткового мозку тощо.

Малюнок7. Будова рибосом

Органели руху в клітині це: псевдоподії, джгутики, війки. Псевдоподії — тимчасові вирости цитоплазми деяких найпростіших (амеб, радіолярій) або клітин багатоклітинних тварин (лейкоцити). Псевдоподії виникають завдяки рухові ци­топлазми. Крім руху клітин, псевдоподії забезпечують захоплення нею твердих поживних часток (фагоцитоз). Джгутики та війки мають вигляд тоненьких виростів цитоплазми і вкриті пла­зматичною мембраною. Всередині цих органел розташована складна структура з мікротрубочок. На поперечному перерізі через війки чи джгутик можна помітити дев'ять подвійних трубочок на периферії та ще дві — в центрі. Рухаються джгутики та війки за рахунок вивільнення енергії АТФ.

Клітинний центр знаходиться здебільшого в центрі клітини і складається з двох центріолей. Центріолі складаються з дев'яти триплетів мікротрубочок та мають вигляд порожнистого циліндра діаметром 0,3 - 0,5 мкм. Центріолі здебільшого є у клітинах тварин, однак часто відсутні у клітинах вищих рослин, деяких грибів, водоростей, найпростіших. Вони беруть участь у формуванні веретена поділу, при цьому розходяться до полюсів клітини під час її поділу. Функції центріолей остаточно не з'ясовані. Відомо, що за їхньою участю утворюються мікротрубочки цитоплазми, формується веретено поділу, джгутики та війки