16. О.Конт – засновник соціології. Обґрунтування Контом необхідності науки соціології.

Конт, випускник паризької Політехнічної школи, був першим в історії філософії мислителем, який мав базову технічну освіту. Це дало йому змогу принципово по-новому підійти до розуміння і тлумачення цілої низки проблем, що й знайшло своє завершення в його теорії позитивізму. Конт висунув ідею соціології як науки про закони функціонування та розвитку суспільства в цілому, окремих суспільних явищ. Він зазначав, що у своїй галузі соціологія повинна вирішувати такі ж завдання, які в інших галузях знань вирішують фізика, хімія, біологія, на відміну від конкретних наук, завданням яких є опис конкретних явищ, а не встановлення їхніх законів. Соціологія, на думку Конта, є наукою про суспільні явища взагалі, її закони однаково актуальні для всіх часів і всіх народів. Обґрунтовуючи необхідність нової науки про суспільство та його закони, її значення, Конт, спираючись на реалії XIX століття, підкреслював, що певний тип суспільства, який можна описати двома прикметниками — теологічне та військове, — відмирає. Середньовічне суспільство скріплювалося вірою, теологічний світогляд належить до того часу, який характеризувався і домінуванням військової діяльності, коли значне місце у суспільстві займали військові. На зміну йому приходить нове суспільство —наукове і промислове (індустріальне). Суспільство, яке зароджується, є науковим у такому ж розумінні, як і суспільство, яке відмирає було теологічним: для сучасної епохи характерний науковий світогляд, так само як для попередньої епохи був властивий світогляд теологів або жерців. Учені змінюють жерців і теологів як суспільну групу, що творить інтелектуальну та моральну основу суспільного порядку, індустріали або промисловці, в широкому розумінні цього терміну, приходять на місце військових. З того моменту, коли люди починають думати науково, війна людей між собою перестає бути основною діяльністю колективів — такою стає боротьба людей з природою, а також раціональна експлуатація природних ресурсів. Проаналізувавши тогочасне суспільство, Конт прийшов до висновку: головною умовою суспільної реформи є реформа інтелектуальна. Випадковості революцій не забезпечують перебудови суспільства, яке переживає кризу. Для цього необхідний синтез науки і формування позитивної політики.

17. Методологічні основи та спрямованість позитивістської соціології Конта.

Виступаючи проти умоглядності, крайнощів емпіризму, Конт обґрунтував застосування в соціології методу спостереження, а також експериментального й історичного методів. Основним методом дослідження в соціології вважав спостереження, а найбільш адекватним природі соціальних явищ — історичний метод, тобто історичне порівняння різних послідовних станів людства. Огюст Конт є фундатором позитивізму як особливого методу дослідження соціальних процесів, який тяжіє не до умоглядного, теоретизованого знання, а до знання, котре засно­ване на спостереженні й експерименті та пов'язане з ви­користанням математичних методів. Переваги такого знання про суспільство очевидні й характеризуються точністю, до­стовірністю, конструктивністю, об'єктивністю.

На основі позитивістської методології О. Конт розробив класифікацію наук. Дане питання в ті роки отримало особливу актуальність, різко збільшився потік нових фактів, зросло значення емпіричних прийомів дослідження й у цьому зв'язку гостро встали проблеми, з одного боку, диференціації наук, а з іншого боку - їх субординації й інтеграції. Логічна послідовність наук у цілому збігається з історією їхнього виникнення і розвитку. Соціологія як загальна теоретична наука про явища соціального життя в їхній статиці і динаміку, по Конту, включає дуже різноманітне коло знань, у тому числі про політику, державу, право, релігії, філософію, економіку, мораль. В основі контівської соціології і "позитивної політики" лежить ідеалістичне розуміння історичного прогресу. Розвиток суспільства, політичної влади, держави і права О. Конт пов'язував насамперед з еволюцією людської свідомості, послідовною зміною трьох пануючих типів світогляду, чи "станів людського розуму. Позитивізм послужив філолофсько-методологічною основою відповідних ведучих напрямків у буржуазній політології і юриспруденції.