- •1.Соціологія як наука. Об’єкт та предмет соціології.
- •2. Сутність «соціального» як провідної соціологічної категорії
- •3.Структура соціологічного знання
- •4. Методи соціології
- •5.Сутність соціологічних категорій «соціальні відносини», «соціальне явище», «соціальний процес», «соціальний закон», їх взаємозв’язок.
- •6. Соціальні закони, їх класифікація
- •7.Основні функції соціології.
- •8. Особливості соціології як наукової дисципліни, що вивчає людське суспільство.
- •9. Роль і завдання соціології в соціальному реформуванні українського суспільства.
- •11. Особливість протосоціологічного знання, цого основні форми.
- •12. Платон та Арістотель як попередники соціологічної науки.
- •13. Розвиток соціальної думки в період середньовіччя.
- •14. Передумови появи соціології як самостійної науки.
- •15. Основні етапи становлення і розвитку соціології як науки.
- •16. О.Конт – засновник соціології. Обґрунтування Контом необхідності науки соціології.
- •17. Методологічні основи та спрямованість позитивістської соціології Конта.
- •18. Зміст «статики» та «динаміки» контівської соціології.
- •19.Роль сімї, держави, та церкви у життєдіяльності суспільства(за о.Контом).
- •20. Еволюціоністська теорія г. Спенсера.
- •21. Вчення г.Спенсера про соціальні інститути.
- •22. Марксистська соціологія, її особливості.
- •23. Розвиток соціології е. Дюркгеймом.
- •24.Проблема соціальної солідарності за е. Дюркгеймом.
- •26. Розуміюча соціологія м.Вебера.
- •27. Теорія соціальної дії м.Вебера.
- •28.Принципові особливості соціологічного пізнання за Вебером та Зіммелем.
- •10. Місце соціології у проф. Підготовці молоді.
- •29. Емпірична соціологія, зіст основних етапів її розвитку.
- •30. Порівняльний аналіз концепцій «економічної людини» Тейлора та «соціальної» Мейо.
- •31. П.Сорокін – видатний соціолог 20 ст.
- •32. Структурний функціоналізм т.Парсонса.
- •34. Основні напрямки сучасної соціології.
- •35. Соціально-філософські ідеї м.Драгоманова.
- •36. Роль Грушевського в розвитку соціології.
- •25. Соціологічна концепція самогубства е. Дюркгейма.
- •33. Функціональні теорії Парсонса та р. Мертона, їх відмінності.
- •37. Суспільство як соціальна система та соціальне явище.
- •38. Основні ознаки суспільства. Типологія суспільств.
- •39. Характерні особливості сучасного (постіндустріального) суспільства.
- •40. Основні теоретико-методологічні підходи трактування сутності суспільства.
- •41. Соціальна структура суспільства, її складові.
- •42. Група як складова соціальної структури суспільства
- •43. Соціальні відносини, їх роль у формуванні соціальної структури.
- •44.Поняття соціального інституту, його види.
- •46. Інституціоналізація, її ознаки.
- •47. Соціологічне тлумачення соціальної організації і самоорганізації, їх структури.
- •48. Сутність теорії соціальної стратифікації.
- •49. Історичні типи стратифікації.
- •50. Основні чинники та критерії соціальної стратифікації.
- •51. Соціальна нерівність як основа стратифікації.
- •52. Терія соціального статусу в концепції соціальної стратифікації.
- •53. Сутність та роль середнього класу у стабілізації суспільства.
- •54. Соціальна мобільність та її види.
- •55. Сутність процесу маргіналізації, його особливості в Україні.
- •56. Трансформація соціальної структури українського суспільства.
- •57. Сутність, спільність та відмінність понять «людина», «індивід», «особистість».
- •58. Соціологічні підходи до вивчення особистості ті її ролі в суспільстві.
- •59. Соціологічна структура особистості.
- •60. Соціальний статус та соціальні ролі особистості.
- •61. Фактори, механізми та агенти соціалізації.
- •62. Соціологічний зміст понять «десоціалізація» та «ресоціалізація».
- •63. Типологія особистості в соціології.
- •64. Соціальна сутність культури.
- •65. Об’єкт та предмет соціології культури.
- •66. Основні функції культури.
- •67. Структурні елементи та форми вияву культури.
- •68. Організаційна культура, її елементи.
- •69. Менталітет як один із впливових елементів культури.
- •70. Норми та цінності як структурні елементи культури.
- •71. Конфлікт як соціальне явище.
- •72. Становлення та розвиток соціології конфлікту.
- •73. Структура соціального конфлікту.
- •74. Функції соціального конфлікту, його позитивні та негативні наслідки.
- •75. Обєктивні та суб’єктивні причини соціальних конфліктів.
- •76. Основні стадії розвитку соціального конфлікту і методи його розв’язання.
- •77. Типологія конфліктів.
- •78. Основні шляхи та механізми розв’язання конфліктів.
- •79. Об’єкт та предмет економічної соціології, її місце у загальній системі соціологічного знання.
- •80. Взаємозвязок економічної та соціальної сфер суспільства. Соціальні функції суспільства.
- •81. Соціологічне тлумачення категорій «економічна поведінка», «економічний інтерес», «економічне мислення», «економічна культура».
- •82. Економіка як соціальний інститут, його функції.
- •83. Сутність соціального механізму економічного розвитку.
- •84. Предмет соціології праці та управління, його складові.
- •85. Особливості соціально-трудових відносин, їх класифікація.
- •86. Соціологічна сутність категорій «зміст праці» та «характер праці».
- •87. Основні види соціальних процесів у трудовій сфері.
- •88. Праця як соціальний процес, її види.
- •89. Соціальні функції праці.
- •90. Ставлення до праці, його об’єктивні та суб’єктивні чинники та показники.
- •92. Предмет та структура соціології політики.
- •93. Політика – особливий вид регулювання суспільних відносин.
- •94. Політика як соціальний інститут, його функції.
- •95. Політичні рухи, їх типологія та соціальна сутність.
- •96. Політична культура, її соціальна сутність і роль у суспільстві.
- •97. Формування і управління громадською думкою як соціально-політичним феноменом. (кусками)
- •108. Програма соціологічного дослідження, її структура.
- •91. Механізми мотивації до праці.
- •99. Релігія як соціальний інститут, ефективність його функцій.
- •101. Розкол православ’я в Україні. (причини)
- •102. Організаційна структура соціологічної роботи в Україні.
- •103. Поняття соціологічного дослідження, його завдання.
- •104. Поняття процедури, методології, методики й техніки соціологічного дослідження.
- •105. Види соціологічного дослідження, їх призначення.
- •106. Функції соціологічного дослідження.
- •107. Етапи організації соціологічного дослідження.
- •98. Предмет соціології релігії, особливості соціологічного вивчення релігії.
- •109. Поняття проблеми, значення її правильного формулювання і обґрунтування в організації соціологічного дослідження.
- •110. Мета і завдання соціологічного дослідження.
- •111. Роль гіпотез в організації соціологічного дослідження, їх види.
- •112. Сутність і призначення процедури «логічного аналізу понять».
- •113. Генеральна і вибіркова сукупність, порядок їх визначення.
- •114. Методи аналізу соціологічних документів.
- •115. Соціологічне спостереження, його види.
- •116. Експеримент, його види. Призначення соціального експерименту.
- •117. Соціологічне опитування, його різновиди.
- •118. Запитання в анкетуванні, порядок їх формування та види.
- •100. Соціологічна оцінка сакралізації та секуляризації. (кусками)
- •120. Анкетування, структура анкети.
- •121. Інтервю, його види.
- •122. Тестування, його призначення, види тестів.
- •123. Соціометрія, особливості її застосування.
- •124. Методи опрацювання і аналізу первинної соціологічної інформації.
- •125. Основна тематика сучасних досліджень інститут соціології ан України.
- •126. Витоки української соціології, їх характерні риси.
- •127. Найважливіші соціальні інститути сучасного українського суспільства, проблеми їхньої взаємодії.
- •128. Управління та керівництво.
- •129. Соціальні технології, роль в управлінні соціальними процесами.
- •130. Експертиза.
- •131. Професійна атестація як різновид соц. Експертизи.
34. Основні напрямки сучасної соціології.
Сучасна соціологія представлена різноманітними школами та течіями, що розвиваються у багатьох напрямках. Сучасні науковці досліджують та розвивають праці представників класичної соціології. Серед основних сучасних напрямків виділяють: структурний функціоналізм, теорії соціального конфлікту, символічний інтеракціонізм, неомарксизм та інші.
Структурний функціоналізм - один з найбільш важливих і складних напрямів сучасної теоретичної соціології. Толкот Парсонс та його послідовник Роберт Мертон розробили основні принципи структурно-функціонального аналізу.
Ключем до всієї соціологічної концепції Т. Парсонса є категорія рівноваги, бо суспільство, може існувати і самозберігатися лише в рівновазі. Жодна соціальна система не може вижити, якщо не розв'язані її основні проблеми: 1)пристосування до оточуючого середовища (адаптація); 2)формулювання цілей і мобілізація ресурсів для їх досягнення (цілепокладання); 3)підтримання внутрішньої єдності і упорядкованості, забезпечення внутрішньої стабільності, рівноваги; 4) збереження зразка (будь-яка соціальна система створює, вдосконалює, зберігає, оновлює мотивацію індивідів, зразки їхньої поведінки, культурні принципи).
Теорії соціального конфлікту представляють різноманітні концепції, які визнають конфлікт одним з найважливіших чинників соціального розвитку. Оформилися вони у зв'язку з критикою структурно-функціонального аналізу. Авторитетними щодо вивчення проблем соціального конфлікту вважаються праці К. Маркса і Г. Зіммеля. Прихильники теорій соціального конфлікту не згодні з твердженнями, що нерівність —природний спосіб забезпечення виживання суспільства. Вони не тільки вказують на недоліки теорій функціоналізму, але й стверджують, що функціоналізм —не більше, ніж спроба виправдати статус.На їх думку, нерівність є результатом становища,за якого люди, які контролюють суспільні цінності (багатство і владу),мають змогу здобувати для себе вигоди.Теоретики соціального конфлікту визнають конфлікт одним з головних рушіїв соціального прогресу.
Сучасні неомарксисти уточнюють і марксистське тлумачення матеріальних джерел соціально-політичних криз у суспільстві, розуміння способів їх подолання. Ю. Хабермас, наприклад, вважає, що зростання ролі держави в регулюванні економічних процесів, плануванні виробництва й розподілі матеріальних благ істотно змінило економічні закономірності розвитку капіталізму, позбавило його колишніх гострих економічних криз.
Західні вчені неодноразово передбачали неминучий крах доктрини Маркса, яка часто відроджувалася в оновленому вигляді. Лише за останні роки популярність марксизму на Заході мала декілька злетів. Остання за часом модифікація пов'язана зі спробами вирішення нових проблем постіндустріального та інформаційного суспільства.
35. Соціально-філософські ідеї м.Драгоманова.
Михайло Драгоманов був одним із засновників української соціології, людиною, що перша використала поняття "соціологія" в курсі своїх лекцій.
Михайло Драгоманов вважав соціологію універсальною, але й точною наукою про суспільство. Він досить критично ставився до деяких концептуальних положень позитивізму О. Конта й органістичної теорії суспільства Г. Спенсера.
На думку М. Драгоманова, соціологія - це наука про діяльність людини в суспільстві, тому вона повинна містити такі ж узагальнення, формулювання законів, як і точні науки. Для цього необхідно використовувати соціологічний метод "логічної семантики", котрий означає класифікацію, типізацію та аналітичне групування суспільних явищ.
Структура суспільства, за М. Драгомановим, має три основні підсистеми:
1)матеріал, з якого складаються суспільства (індивіди, народності);2)суспільства (їхні форми: сім'я, клас, державний союз, міждержавний союз);3)продукти суспільної діяльності (матеріальні та моральні).
Продовженням і розвитком соціологічного методу є порівняльний, або компаративний метод, яким часто користується вчений. Широко послуговуючись порівняльним методом, М. Драгоманов вивчає: різні соціальні, етнічні групи, а також їхніх представників у різні історичні періоди; життя сучасних йому народів, які перебували на примітивній стадії розвитку, що дає можливість перевірити факти стародавньої історії тощо.
Частиною соціологічного методу є принцип історизму у формі системного, конкретно-історичного підходу.
Досить активно використовує М. Драгоманов поняття стан, клас, маси, корпорація. Визначаючи класи, він виходив із поділу суспільства на людей "м'язової та розумової праці". На соціальну структуру впливають не лише економічні відносини, спосіб виробництва, але й активність політичних, соціокультурних та інших учасників соціального процесу. Поділ суспільства на можновладні й бідні класи пояснюється існуванням приватної власності. Основними чинниками суспільного прогресу М. Драгоманов вважає: економічний прогрес, філософію, а також культуру.
Значне місце у творах М. Драгоманова посідають проблеми політичних відносин. Він вважається фундатором політичного лібералізму в Україні. Відносини між державою та суспільством, міжзагальногромадськими пріоритетами й особистими правами та індивідуальною свободою є предметом дослідження політичної соціології М. Драгоманова.