Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпори Соц.doc.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
28.10.2018
Размер:
654.34 Кб
Скачать

9. Роль і завдання соціології в соціальному реформуванні українського суспільства.

Особливо актуальним для соц. в Україні є формування соц. мислення в усіх верств населення - від робітника до керівника. Кожен член суспільства має бути певною мірою соц. освіченим, має розуміти значення і роль соц. знань у розбудові нового сусп. має вміти дати соц. оцінку виконанню своїх професійних ролей, передбачати соц. наслідки своїх втручань у суспільне життя. Зараз в Україні зростає значення формування нового соціологічного мислення, основними принципами якого мають стати відмова від ідеологізації, просування в напрямі до єдиного світового соц. знання з метою вирішення спільних завдань. Однак при цьому не повинні нівелюватися різноманітність і своєрідність різних соц. знань, багатоваріантність шляхів досягнення поставлених цілей.

11. Особливість протосоціологічного знання, цого основні форми.

Протосоціологічний етап триває, починаючи з часів Стародавнього світу до середини XIX ст. (фактично до виникнення соціології як науки). Як уже згадувалося, ви­никнення соціології- не одномоментний акт, а тривалий про­цес накопичення знань про суспільство, котрий нараховує тисячі років. Імена-символи, тобто найбільш знані представ­ники цього етапу: Платон, Аристотель, А. Августин, Руссо, Локк, Гоббс, Кант, Гегель та ін. Ці мислителі ввели в широкий обіг ключові поняття, котрі потім використовуватимуться в соціологічній науці. Це, зокрема, - суспільство, соціальна реальність, природний стан, соціальний рух, соціальний детермінізм, соціальний закон, прогрес, регрес, циклічний і маятниковий розвиток тощо. До виникнення соціології як науки чітко сформувалися два протилежних підходи щодо розуміння суспільства. Перший тлумачив суспільство як природне явище, а досуспільний стан людини розглядав як долюдський. Отож держава також роз­глядалась як природний витвір, тому що вона є різновид су­спільства. Людина першопочатково є соціальною за своєю природою. Класичним представником такого підходу був Аристотель, який визначав людину як "політичну тварину". Його погляди поділяли: римський філософ Сенека, францу­зькі мислителі Боден і Монтеск'є. Другий - протилежний описаному — полягав у тлумаченні суспільства як штучного утворення, вигаданого правителями, монархами задля блага народу. Таке розуміння суспільства характерне для Платона. Серед його послідовників - прибічники теорії суспільного договору: Локк, Гоббс, Руссо та ін. У Новий час, який був найбільш плідним на висунення та формування різноманітних концепцій, що пояснювали су­спільне життя, активно розробляються: ідея природних прав людини (Гроцій), ідея суспільного договору (Руссо, Локк, Гоббс), ідея розподілу влади (Монтеск'є), ідея громадянського суспільства (Гегель), ідея "держави права" (Кант). Початок XIX ст. ознаменувався діяльністю представників утопічного соціалізму - Сен-Сімона, Фур'є та Оуена. У їхніх теоретичних працях розроблялося поняття суспіль­ства, аналізувався соціальний рух, обґрунтовувалася необ­хідність удосконалення суспільства. Вибудувавши у своїй уяві ідеальне суспільство, вони намагалися цей новий погляд на нього втілити в реальне життя. У межах протосоціології розвивалися ідеї соціального детермінізму (спричиненості соціальних явищ), ідеї прогресу та регресу суспільства.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]