52. Терія соціального статусу в концепції соціальної стратифікації.

Соціальний статус особистості — це її позиція в соціальній системі, пов'язана з належністю до певної соціальної групи чи спільноти, сукупність її соціальних ролей та якість і ступінь їх виконання. Він охоплює узагальнюючу характеристику становища індивіда в суспільстві: професію, кваліфікацію, освіту, характер виконуваної праці, посаду, матеріальне становище, наявність влади, партійну і профспілкову належність, ділові відносини, належність до демографічних або етнічних груп (національність, релігійність, вік, сімейне становище, родинні зв'язки). Усе це Р. Мертон називає «статусним набором». Соціальні статуси поділяються на привласнені, або одержані незалежно від суб'єкта, найчастіше від народження (раса, стать, вік, національність) і досягнуті, або надбані власними зусиллями індивіда (сімейне становище, професійно-кваліфікаційний рівень тощо).

53. Сутність та роль середнього класу у стабілізації суспільства.

Середній клас - сукупність соціальних груп, що займають проміжну позицію між ворогуючими верхами і низами суспільства, виконуючи внаслідок цього функцію соціального медіатора, розводячи між собою два полюси суспільства. Порівняно високо забезпечена частина суспільства, що володіє власністю, економічною незалежністю, свободою вибору сфери діяльності. Елемент соціальної структури, що зосереджує у своїх рядах найкваліфікованіші, найдіяльніші кадри. Середній клас дорожить тим, що має, виступає проти соц. потрясінь та за еволюційні суспільні зміни. Тому в розвинутих країнах ведеться особлива державна політика селекції сер. класу. Нім. Фр. Іт.: 50-55%, ВБ, США, Канада – 55-70%, Японія – понад 80%. Україна – 10-20% - бла-бла-бла.

54. Соціальна мобільність та її види.

Соціальна мобільність — міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність (готовність) до соціальних переміщень. Класиком теорії соціальної мобільності вважають П. Сорокіна, котрий запровадив відповідний термін у науковий обіг.

Соціальні переміщення є виявом соціальної мобільності, яка виражається у зміні класової належності індивідів, у переходах з однієї внутрікласової групи до іншої, міграції сільських жителів до міста і навпаки. За напрямом переміщення розрізняють вертикальну соціальну мобільність — посадове, кваліфікаційне зростання чи декваліфікація, перехід до групи та верстви з вищим чи нижчим статусом; у свою чергу, вертикальна мобільність може бути висхід­ною, коли індивід збільшує свої доходи, підвищує освіту, здобуває владу, визнання, престиж, статус, отже, здійснює соціальний підйом і є мобільним угору, та спадною, коли індивід втрачає у власності, владі, визнанні, статусі, здійснює соціальний спуск, зазнає деградації та є мобільним донизу; горизонтальну соціальну мобільність — рух між соціально однорідними позиціями й категоріями населення.

Також виокремлюють мобільність інтрагенераційну)та міжгенераційну (інтергенераційну).

Інтрагенераційна мобільність -це висхідна чи спадна мобільність окремої людини протягом її життя, зміну соціального статусу індивіда. Міжгенераційна мобільність (інтергенераційна) - це рух індивіда соціальною драбиною між різними поколіннями. Вивчаючи цей тип мобільності, можна з'ясувати, як зміни­лися соціальні позиції поколінь дітей порівняно з поколін­нями батьків. Досліджуючи мобільність, соціологи оперують ще низкою понять: швидкість мобільності, сукупний індекс мобільності та ін.