7.1.3. Печі з паровим обігріванням

До цієї групи відноситься піч середньої продуктивності марки ХПН конструкції А.А. Павперова [4, ІІ] для широкого асортименту виробів, будова якої оригінальна. Піч з тунельною пекарною камерою та пластинчастим конвеєром обігрівається шістьма паровими трубчастими нагрівальними секціями, які з’єднані з топочними секціями трубчастими паропроводами. Топочна секція заповнена на 1/3 загального об’єму дистильованою водою, циркуляція якої в системі відбувається завдяки перетворенню в пару високого тиску (біля 10 МПа), що поступає в нагрівальні секції пекарної камери, обігріває її і конденсується, віддаючи теплоту тістовим заготовкам. Конденсат з нагрівальних секцій поступає в топочні секції самоплином по замкнутому циклу.

Продуктивність печі по батону 0,4 кг І с 18 т/добу.

Площа поду печі 25,4 м².

Питомі витрати умовного палива 54 кг/т.

Продуктивність водяного економайзера (нагрів до 70°С) 1000 л/год.

Печі великої продуктивності системи Г.П. Марсакова мають центральне обігрівання пекарних камер (рис. 9) від вертикально-водотрубного котла насиченою водяною парою високого тиску (7-12 МПа) [4, ІІ], яка надходить по паропроводах в нагрівальні секції, що розташовані в пекарній камері по периметру, а конденсат природно повертається знову в котел.

Необхідний тиск в котлі визначається температурою середовища пекарної камери в межах 230-270°С [4, ІІІ, т. 9].

В пекарній камері переміщення тістових заготовок відбувається на оригінальному жорсткому кільцевому конвеєрі [5, с 169].

Перші печі системи Г.П. Марсакова з’явилися в 1931 р. на кільцевому заводі-автоматі потужністю 250 т на добу, що було революційною подією в той час. На одному поверсі могло розташовуватись кілька кільцевих печей різного діаметру.

Так піч з зовнішнім діаметром кільця 23,5 м мала площу поду 109 м², продуктивність по подовому хлібу масою 1 кг 70 т на добу при питомих витратах умовного палива 54 кг/т.

З

57

часом виявилися недоліки в печах через недоброякісне зварювання труб і секцій, коли утворювалися свищі, через які пара поступово уходила з системи. Це приводило до перегрівання і вибуху кип’ятильних трубок. Запобігти цьому при експлуатації можна якщо підкачати воду в систему за допомогою гідравлічного преса.

Іншим недоліком кільцевої печі є нерівномірне завантаження поду при радіальному розміщенні тістових заготовок.

Оригінальною є і піч “Маммут” за системою обігрівання пекарної камери, яка була встановлена на хлібозаводі м. Каунаса. В ній впроваджено парове обігрівання камери трубчастими нагрівальними секціями, в яких циркулює вода під тиском 10,5-11,5 МПа. В топках розміщувалися відповідні змійовикові секції, що складали замкнуті системи, кожна з яких мала азотну станцію, яка використовувалась в якості ємності при розширенні води і підвищенні її температури.

До печей з центральним паровим обігріванням можна віднести (рис. 8) і сучасні багатоярусні печі, де використовується рідкий високотемпературний органічний теплоносій (“термоойль”), який циркулює від одного центрального нагрівального котла до кількох печей при атмосферному тиску по замкнутому контуру [5].

До схеми обігрівання входить один центральний обігрівальний котел 1 з топкою 3 та двохрядною трубчастою спіраллю 2, з’єднаною через розподільну систему 4 з нагрівними каналами 7 (плоскими або трубчастими) багатоярусних печей 6. Теплоносій циркулює в замкнутій системі за допомогою відцентрового циркуляційного насосу 5 (рис. 11). Схема обігрівання дуже компактна і економічна, повністю автоматизована.

До цієї групи можна віднести печі фірм “Хайфт”, “Міве” та інші [5]. Вони мають високий коефіцієнт корисної дії до 0,8-0,87, обладнані водяними економайзерами для підігрівання технологічної води і забезпечення водяного опалення підприємства та інші засоби для значного зниження температури відхідних газів з топки.

58

Рис. 11. Схема центрального обігрівання печей за допомогою рідкого високотемпературного теплоносія типу “термоойль”