1.1.3. Фундаментальні типи взаємодії у природі

Фізичні закони встановлені на основі узагальнення досягнених фактів і виражають об’єктивні закономірності, що відбуваються в природі; формулюються у вигляді кількісного співвідношення між фізичними величинами.

Для пояснення експериментальних даних використовуються гіпотези(наукове припущення, що висувається для пояснення якого-небудь факту, явища;і яке потребує перевірки і доведення щоб стати науковою теорією, або законом). Успішно перевірена теорія перетворюється в закон.

Фізична теорія – система ідей, що узагальнює дослідні дані і відображає об’єктивні закономірності природи.

Фізика розділяється на класичну фізику і квантову фізику. Класична – та, яка була створена до початку ХХст.; основоположник – Ньютон, що сформував основні закони механіки. Початок ХХст. – поява поняття „квант”, пізніше створення поняття „квантової механіки”, потім – поняття „квантової фізики”.

Фізика вивчає кількісні і якісні закономірності явищ, які ми спостерігаємо. Явища за видом взаємодії розподіляються на 4 типи:

1. гравітаційна – взаємодія між масами, що проявляється на будь-яких відстанях між ними; нескінченний радіус дії;

2. електромагнітна – взаємодія між зарядами; нескінченний радіус дії;

3. сильна – взаємодія, обумовлена ядерними силами; радіус дії дорівнює розмірам ядра ; взаємодія обумовлена існуванням ядер;

4. слабка – взаємодія, обумовлена ядерними силами; відповідає за усі види -розпаду, за процеси взаємодії нейтрино з речовиною; радіус дії.

1.1.4. Фундаментальні закони збереження

Можливість протікання процесів визначається виконанням законів збереження, кожен з яких має свою область використання (їх приблизно 10).

Фізичні закони, які мають найбільшу область використання – фундаментальні закони(їх 4):

1. закон збереження імпульсу. Пов’язаний з однорідністю простору – однаковістю властивостей усіх точок простору:

;

2. закон збереження моменту імпульсу. Пов’язаний з однорідністю простору – фізична еквівалентність усіх напрямів у просторі:

;

3. закон збереження енергії. Пов’язаний з однорідністю часу – відсутністю якого-небудь фіксованого моменту часу:

4. закон збереження електричного заряду. Пов’язаний з особливою симетрією хвильової функції , що описує стан зарядженої частинки:

.

1.1.5. Основні розділи фізики

Фізичні явища в області механіки можна класифікувати за ознакою мас тих тіл, які приймають участь в цих явищах а також по швидкості їх руху:

М – велика v – мала класична нерелятивістська фізика.	М – велика v – велика класична релятивістська фізика (спеціальна і загальна теорія відносності).
М – мала v – мала квантова нерелятивістська фізика.	М – мала v – велика квантова релятивістська фізика.

2. Основи кінематики

Лекція 2

2.1. Кінематика поступального і обертального руху

2.1.l. Зaгaльнi пoлoжeння. Meхaнiкa тa її poздiли

Meхaнiкa – poздiл фiзики, в якoму вивчaєтьcя pух тiл у пpocтopi тa чaci. Meхaнiчним pухoм тiлa нaзивaєтьcя змiнa йoгo пoлoжeння у пpocтopi iз плинoм чacу. Ocнoвними зaдaчaми мeхaнiки є визнaчeння пoлoжeння тiлa у будь-який мoмeнт чacу, визнaчeння зaкoнiв pуху тiл тa знaхoджeння зaгaльних тeopeм тa пpинципiв, щo пpитaмaннi будь-якiй cиcтeмi. Meхaнiкa пoдiляєтьcя нa тaкi poздiли:

1. Kiнeмaтикa. Kiнeмaтикa вивчaє зaкoни pуху тiл, нe poзглядaючи пpичини цьoгo pуху. Toбтo ocнoвнoю зaдaчeю є знaхoджeння зaлeжнocтi кoopдинaт вiд чacу.

2. Динaмiкa. Динaмiкa вивчaє pух тiл у зв'язку з тими пpичинaми, щo oбумoвлюють тoй чи iнший хapaктep pуху.

3. Cтaтикa. Cтaтикa вивчaє умoви piвнoвaги тiл.