Добавил:
polosatiyk@gmail.com Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекции / Конспект лекций по ТПГ.doc
Скачиваний:
232
Добавлен:
09.06.2017
Размер:
2.02 Mб
Скачать

Тема 9 технологія перевезення небезпечних вантажів

Види небезпеки

До небезпечних вантажів відносяться речовини, які мають небезпечні властивості і у силу цього вимагають при транспортуванні і зберіганні дотримання особливих запобіжних заходів. До числа небезпечних властивостей вантажів відносяться: вибухонебезпечність, вогненебезпечність, отруйність (токсичність), інфекційність, радіаційна небезпека, окисні дії і корозійність.

Вибухонебезпечними називаються речовини, з'єднання і суміші яких під впливом якого-небудь імпульсу здатні до швидкого хімічного перетворення, тобто вибуху або горіння. Найнебезпечнішими для перевізника є вибухові речовини (ВР), які по характеру перетворення діляться на групи: ініціюючі (первинні), бризантні або які дробляться (вторинні), метальні (порохи), піротехнічні. Загоряння ВР може відбутися і від дії вологи, деякі ВР можуть мати отрутні і їдкі властивості.

Вогнебезпечними вважаються речовини, здатні до загоряння під впливом джерела запалення або хімічної реакції. Залежно від умов виникнення горіння речовини розділяють на три групи: горючі, легкозаймисті, самозаймисті. До горючих відносяться речовини, які під впливом досить потужного джерела запалення здатні зайнятися і підтримувати цей процес. До таких відносяться рідини з температурою спалаху +61С і вище, а також тверді речовини з температурою запалення до + 150С.

До самозаймистих відносяться речовини, які здатні запалюватися від тепла, що виділяється в результаті хімічних або фізичних процесів. Процес запалення, який для закритих вантажних приміщень судна часто носить вибуховий характер, може мати місце при наявності трьох елементів: джерела запалення, пальної речовини і достатньої кількості кисню. Запалення і горіння можливо тільки при певній концентрації горючої речовини в повітрі. Існують нижня і верхня межі концентрації для газів, парів, пилу, вище і нижче яких запалення неможливе.

Отрутні (токсичні) і інфекційні речовини (ОР) по впливі на людський організм діляться на групи: лакриматори (сльозоточиві), шкірно-наривні, задушливі, клітинні і нервові отрути. В організм людини ОР можуть потрапити трьома шляхами: при вдиханні (інгаляція), через шкірний покрив, при внутрішньому введенні.

Сила дії отруйної речовини на організм визначається його токсичністю. Як одиниця ступеня токсичності використовується величина концентрації отруйної речовини в повітрі або організмі. Концентрація речовини в повітрі виражається кількістю міліграмів речовини на кубічний метр повітря, а в організмі - міліграм речовини на один кілограм живої маси і називається дозою токсичності речовини.

У промисловій токсикології розрізняють нижній і верхній пороги дії отруйної речовини. Нижній поріг дії визначається мінімальною концентрацією отруйної речовини, що викликає слабке роздратування того або іншого органа.

Верхнім порогом дії вважається середня смертельна доза або середня смертельна концентрація. Щоб визначити можливість роботи з отруйними речовинами, потрібно знати два параметри: концентрацію отруйних речовин у повітрі і гранично припустиму концентрацію (ГПК), тобто максимальну концентрацію газу, парів або пилу в повітрі.

Окисляючи речовини (ОР), небезпечні в пожежному відношенні через здатність їх підтримувати вогонь або викликати запалення горючих речовин. Самі речовини, що окисляють, не горючі, але мають надлишки кисню, який сприяє підтримці горіння або викликає горіння. Ряд окислювачів з органічними матеріалами утворюють вибухонебезпечні з'єднання, які можуть вибухати при сильному вогні під впливом детонаторів, удару, тертя. Виходячи із цього, ОР можна розділити на наступні основні групи: вибухові в сухому виді, що утворюють вибухові суміші з горючими речовинами; утворюючі вибухові з'єднання при взаємодії з рядом хімічних речовин; вибухові при взаємодії з кислотами або попаданні у вогонь; піддані самозайманню; ті що викликають запалення горючих матеріалів, корозійні.

При морському перевезенні деякі вантажі, наприклад, кислоти і луги, можуть впливати на металеві конструкції і устаткування судна. Ряд речовин цього класу стають корозійними тільки при взаємодіях з водою або вологою. Деякі їдкі і корозійні речовини при контакті з папером, бавовною, здрібненою деревиною, маслами і жирами можуть стимулювати їхнє самозаймання.

Радіаційна небезпека виникає в результаті впливу іонізуючих альфа, бета, гама, рентгенівських і нейтронних випромінювань. Санітарними правилами роботи з радіоактивними речовинами (РР) встановлені гранично припустимі концентрації (ГПК) радіоактивних ізотопів в одиниці об'єму або маси, надходження яких в організм із їжею, водою і повітрям не створює в організмі смертельної небезпеки. Комісія з радіаційного захисту встановила для працівників транспорту ГПК опромінення, рівними 0,5 бер/рік.

Класифікація небезпечних вантажів

Виходячи з розглянутих вище властивостей небезпечних вантажів і з метою їхньої систематизації, відповідно до Гл. VII Конвенції СОЛАС - 74 вони були розбиті на класи.(International Maritime Dangerous Goods Code).

Класифікація небезпечних вантажів у Правилах морського перевезення небезпечних вантажів (МОПНВ) відповідає класифікації, прийнятій Конвенцією СОЛАС – 74: кожен клас має підкласи.

Клаc 1. Вибухові речовини (ВР)(Explosives). По ступеню небезпеки підрозділяються на 4 підкласи:

Клас 2. Гази стислі, зрідженні і розчинені під тиском (СГ)(Gases).

До цього класу відносяться речовини, які у звичайних умовах перебувають у газоподібному стані і перевозяться в посудинах під тиском. По своєму хімічному складі і видам небезпеки вони розділені на підкласи.

Клас 3. Легкозаймисті рідини (ЛЗР)(Flammable liguids).

Цей клас містить у собі суміші рідин (СР) або рідини, що містять тверді речовини в розчині, або суспензії (фарби, політура, лаки), розділений на підкласи:

Клас 4. Легкозаймисті речовини (ЛР)(Flammable solids; substances liable to spontaneous combustion; substances which, in contact which water, emit flammable gases).

До цього класу відносяться будь-які речовини, які здатні під час перевезення зайнятися в результаті тертя, поглинання вологи, мимовільного перетворення, а також у результаті нагрівання від зовнішніх відкритих джерел тепла. До цього класу не відносяться ВР класу 1. Зазначені речовини підрозділяються на 3 підкласи.

Клас 5. Окислюючі речовини (ОР), органічні перекиси (ОП)(Oxidizing substances and organic peroxides).

Речовини класу 5 розділені на 2 підкласи.

Клас 6. Отруйні (ОР) і інфекційні (ІР) речовини(Toxic and infections substances).

До цього класу відносяться такі, які в умовах перевезення і зберігання при необережному з ними обходженні можуть послужити причиною отруєння або зараження людей. Вони розділяються на 2 підкласи.

Клас 7. Радіоактивні речовини (РР)(Radioactive material).

До цього класу відносяться речовини, що володіють питомою активністю більше 0,002 мк кюрі/г. Цей клас розділяється на 4 підкласи.

Клас 8. Їдкі і корозійні речовини (ЇК)(Corrosive substances).

Цей клас містить у собі їдкі і корозійні речовини, контакт із якими може викликати поразку слизуватих оболонок очей і дихальних шляхів, ушкодження шкіри, корозію суднових механізмів і корпуса судна, він підрозділяється на 3 підкласи.

Клас 9. Речовини з відносно низькою небезпекою (ВНН)(Miscellaneous dangerous substances and articles).

До цього класу віднесені речовини, які не включені ні в один з попередніх класів, але які мають такі небезпечні властивості, що до них необхідно застосовувати положення дійсних Правил. Вони підрозділені на 3 підкласи

Нормативні документи, які регламентують перевезення небезпечних вантажів

Перевезення небезпечних вантажів на суднах морського флоту повинно виконуватись з дотриманням вимог наступних нормативних документів:

Гл. VII Міжнародної конвенції по охороні людського життя на морі 1974 р. (СОЛАС - 74)(International Convention for the Safety of Life at Sea, 1974).

Міжнародного кодексу морського перевезення небезпечних вантажів ІМО 1977 р. з урахуванням наступних доповнень.

Правил безпечного перевезення радіоактивних речовин Міжнародного агенства по атомній енергії (МАГАТЕ), 1973 р.

Правил морського перевезення небезпечних вантажів (ПМОПНВ), 1977 р.

Правил безпеки при транспортуванні радіоактивних речовин (ПБТРР), 1974 р.

Основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами і іншими джерелами іонізуючих випромінювань (ОСП - 72), 1973 р.

ДЕРЖСТАНДАРТ 19433-81 Вантажі небезпечні. Класифікація і види небезпеки.

Упаковка небезпечних вантажів

Вимоги до тари і упаковки небезпечних вантажів при морському перевезенні регламентовані: правилом 3 Гл. VII Конвенції СОЛАС - 74, Кодексом МК МОПНВ, Правилами ПМОПНВ і ДСТ 10.74 ( Тара і упаковка, технічні вимоги при морському перевезенні небезпечних вантажів, що поставляють на експорт).

До числа загальних вимог відносяться наступні:

  • упаковка небезпечних вантажів повинна бути якісною, перебувати в гарному стані;

  • упаковка повинна бути такого типу, щоб внутрішня поверхня, з якою може стикатися упакована речовина, не піддавалася впливу цієї речовини;

  • тара повинна протистояти звичайному ризику, пов'язаному з обробкою і перевезенням цих вантажів;

Тара, призначена для перевезення небезпечних вантажів, випробовується виробником на:

  • тиск (гідравлічне) - низький і високий відповідно до встановлених меж для кожного вантажу;

  • вільне падіння - скидання з висоти від 0,8 м до 1,8 м залежно від класу небезпеки речовини;

  • статичне навантаження - висота штабеля до 8 м;

  • герметичність;

  • граничні коливання температури від - 20 оС до + 70 оС і вологості від 30% до 100%;

  • взаємодію з морською водою і опадами, якщо вантаж перевозиться на палубі. Технічні умови розміщення і перевезення небезпечних вантажів на судна

Основні вимоги, які повинні бути виконані під час перевезення небезпечних вантажів морем відбиті в Гл. VII Конвенції СОЛАС - 74. Зокрема, правило 7 Гл. VII Конвенції пропонує:

  • небезпечні вантажі повинні бути покладені належним і безпечним образом у відповідності із властивостями вантажів, не сумісні вантажі повинні перевозитися окремо один від одного;

  • вибухові речовини повинні укладатися в окремому приміщенні, що надійно закривається на весь період рейсу, такі вантажі перевозяться окремо від детонаторів;

  • вантажі, що виділяють небезпечні пари, необхідно вантажити в добре вентильовані вантажні приміщення або на палубу;

  • речовини, які піддаються самонагріванню, не можна перевозити без належних заходів обережності по попередженню можливого виникнення пожежі.

Правилами МК МПОНВ і МОПНВ морські судна розділені на дві категорії:

  • вантажні судна – будь-яке самохідне або несамохідне судно, призначене для перевезення вантажів, і що має на борту не більше 12 пасажирів;

  • пасажирські судна – всі пасажирські і вантажопасажирські судна, або вантажні судна, на борту яких є 12 і більше пасажирів.

Правилами встановлено, що на пасажирських суднах можуть перевозитися наступні ВР: не заряджені патроні запали, що повільно горять, невелика кількість ВР ( не більше 9 кг), засоби для подачі сигналів небезпеки загальною масою не більше 1016 кг, піротехнічні засоби, імовірність вибуху яких незначна.

На пасажирських суднах забороняється перевозити небезпечні вантажі, пов'язані з ризиком виникнення пожежі, вибуху, отруєння газами, з радіоактивністю і т.д.

Розміщення небезпечних вантажів на судні виконується відповідно до таблиці сумісності, що приводиться в додатку V Правил МОПНВ, 1977 року. У Правилах введені наступні поняття розміщення вантажів:

  • під палубою - укладання вантажу в будь-якому вантажному приміщенні, що може бути ефективно закрите від непогоди;

  • на палубі - укладання вантажу там, де він не відноситься до поняття вантажу, що перебуває “під палубою”;

  • на затіненій палубі - укладання вантажу на відкритій палубі під тентом, що захищає його від прямих сонячних променів, але не може захистити від морських бризок;

  • на палубі під укриттям - вантаж укладають на верхній палубі під укриттям (рубка, півбак, півют), він повинен мати контакт з повітрям, але бути захищеним від морських бризок і опадів.

Для користування таблицею сумісності необхідно знати значення наступних термінів:

  • трюм або вантажне приміщення – простір, обмежений не проникними для води або вогню сталевими перегородками, палубами і зовнішніми обшивками;

  • відсік – частина судна, обмежена зовнішнім обшивками, верхньою палубою і водонепроникними вогнезадержуючими перегородками, а також має автономний вантажний люк і автономну вентиляційну систему.

Вимоги до поділу при перевезенні небезпечних вантажів у таблиці сумісності позначені цифрами, значення яких наступне:

0 – перевезення на одному судні заборонено;

1 – “вдалині від” - можуть перебувати в одному вантажному приміщенні або на палубі, горизонтальна відстань між вантажами не менш 3 м;

2 – “окремо від” - у різних вантажних приміщеннях, тобто розділені палубою або перегородками;

3 – “в іншому відсіці від” - у різних відсіках, тобто розділені принаймні однією водонепроникною перегородкою;

4 – “через одне приміщення від” - розділені проміжним приміщенням по горизонталі і по вертикалі, тобто принаймні двома перегородками або палубами;

5 – “через відсік від” - розділені цілим відсіком по горизонталі, тобто двома перегородками;

6 – “максимально віддалені від” - розділені не менш чим двома відсіками, тобто трьома перегородками.

На додаток до вищевикладеного при завантаженні і розміщенні небезпечних вантажів на судні необхідно виконати наступні умови:

Клас 1. Вибухові речовини.

При укладанні ВР повинні дотримуватися наступні вимоги: вантажні місця розташовуються по всій площі вантажного приміщення рівномірними рядами, надійно розкріплюються дерев'яними стійками, завантаження приміщень ВР виконується з розрахунку 100 кг або 1000 детонаторів в 1куб. метрі вантажного приміщення, між поверхнею вантажу і конструктивними елементами верхнього перекриття судна варто залишати вільний простір не менш 30 см. Оптимальними умовами перевезення ВР варто вважати: температура від + 5 оС до + 40 оС, відносна вологість у межах 70%, вентиляційна система судна повинна забезпечувати п'ятикратний обмін повітря.

Клас 2. Стислі і зріджені гази.

Пред'являються до перевезення в балонах, посудинах з вуглецевої сталі або спеціальних сплавів. Укладання балонів з газом виконується горизонтально так, щоб вони не стикалися з металевими частинами суднового набору. Балони кожного ряду розділяються прокладками з дощок або брусів, висота штабеля балонів не повинна перевищувати 1,5 м ( 5 рядів ), а в штабелі не повинне бути більше 50 балонів. Вертикальне укладання допускається в тому випадку, якщо балони встановлені в ящик або кліть. На балони з газом не можна вантажити який-небудь інший вантаж і забороняється вантажити балони з газом на інші небезпечні вантажі.

Клас 3. Легкозаймисті рідини.

При розміщенні ЛЗР на судні рекомендується дотримуватися наступних умов:

  • укладання ЛЗР здійснюється вдалині від житлових приміщень, щоб уникнути отруєння людей отрутними або наркотичними газами;

  • вантаж необхідно розміщати вдалині від джерел тепла;

  • якщо вантаж укладається на палубу, то він повинен бути вкритий брезентом або кошмою, які під час рейсу рекомендується підтримувати у вологому стані.

Приміщення, куди передбачається вантажити ЛЗР, повинне мати надійну вентиляційну систему. Вхід у завантажений трюм забороняється доти, поки не буде зроблений аналіз повітря і підтверджено, що в трюмі відсутні небезпечні суміші.

Клас 4. Легкозаймисті речовини.

Можливість перевезення речовин цього класу на вантажних і пасажирських суднах визначається вказівками Правил МПОНВ, які дані в картці на вантаж. Під час перевезення на палубі ці вантажі повинні бути упаковані у водонепроникну тару, або захищені від впливу морської води і будь-якої іншої вологи. Необхідно вести постійне спостереження за температурою вантажу, якщо вантажі виділяють пари, які з повітрям можуть утворювати вибухові суміші, то їх перевозити необхідно в добре вентильованому приміщенні.

Клас 5. Окислюючі речовини і органі.

Речовини підкласу 5.1 пред'являють до перевезення у фанерних і фібрових барабанах масою до 180 кг, дерев'яних бочках масою до 300 кг і металевих барабанах масою до 400 кг окислюючі речовини, розфасовані в дрібну скляну тару, пластмасові посудини або мішки упаковують в дерев'яні ящики масою брутто до 75 кг.

Підклас 5.2 – органічні перекиси небезпечно реагують із різними хімікатами і за певних умов можуть стати вибухонебезпечними. Багато з вантажів цього підкласу чутливі до тепла, тертя і ударів, а також мають низьку температуру спалаху.

Особливістю перевезення окислюючих речовин, є те, що трюми судна повинні бути ретельно очищені від горючих речовин до початку завантаження, а після вивантаження їх очищають від залишків вантажу.

Клас 6. Отрутні і інфекційні речовини.

Вантажі цього класу не можна вантажити в один трюм з харчовими продуктами, одягом, посудом і іншими речами домашнього побуту, а також фармацевтичними і парфумерними вантажами. Приміщення повинні бути закриті для доступу пасажирів або членів екіпажа, не пов'язаних з обробкою цих вантажів. ОР повинні укладатися в добре вентильовані приміщення, щоб уникнути утворення небезпечних концентрацій парів або газів.

Клас 7. Радіоактивні речовини.

До перевезення пред'являються РВ в спеціальних упаковках трьох типів: А, В(И), В(М) (див. Правила МОПНВ, том 3, стор. 261). Правила МАГАТЕ, МК МОПНВ і МОПНВ обмежують кількість радіоактивної речовини в упаковках такого типу. Залежно від потужності випромінювання на поверхні упаковки із РР діляться на чотири транспортні категорії:

1 - а потужність випромінювання 0,5 мбэр/ч;

2 - а - « - - « - від 0,5 до 50 - « -;

3 - а - « - - « - від 50 до 20 -”-;

4 - а - « - - « - не більше 1000 - « -