Розділ 7

Кровопостачання трубчастих органів здійснюється судинами, що підходять до стінки органа з боку брижі (сальника), утворюю- чи при цьому вздовж органа анастомози з іншими судинами. Гі- лки, що відгалужуються від них, кільцем обхоплюють орган, пронизуючи всі шари його стінки.

Кровоносні судини в шкірі формують поверхневу та глибоку сітки. Поверхнева сітка знаходиться на межі сосочкового й сітча- стого шарів основи шкіри, а глибока — на межі сітчастого шару основи шкіри та підшкірного шару.

Великі кровоносні судини мають у своїй стінці власні суди- ни — судини судин (vasa vasorum), що з адвентиції спрямову- ються до середньої стінки судини — медії.

Надійність кровопостачання та підтримання сталої темпера- тури частин тіла, що виступають (пальців кінцівок, вушних ра- ковин тощо), забезпечується двома артеріями, розміщеними на латеральній та медіальній поверхнях цих органів.

Артерії, вени, лімфатичні судини та нерви, що забезпечують життєдіяльність органа чи ділянки тіла, як правило, розміщені поряд, формуючи судинно-нервові пучки. Зовні такі пучки ото- чені фасціальними піхвами, від яких всередину пучка відходять тяжі, що відділяють та ізолюють його компоненти один від одно- го.

7.1.5. Серце

Серце (лат. — cor, грец. — cardia) являє собою порожнистий м’язовий орган конусоподібної форми (рис. 7.12, 7.13). Воно зна- ходиться в грудній порожнині між 3 – 6-м ребрами. Серце змі- щене дещо ліворуч від серединної площини. Розширена його ос- нова спрямована вгору, вперед і вправо і розміщена на рівні плечового суглоба. Вона є місцем, де із серця виходять і в нього впадають найбільші кровоносні судини. Загострена верхівка се- рця спрямована донизу, назад і вліво і мало не досягає діафраг- ми та груднини, з якими з’єднується діафрагмально-перикар- діальною та груднино-перикардіальною зв’язками. Близькість верхівки серця від грудної стінки в ділянці 5 – 7-го реберних хрящів відчувається у вигляді серцевих поштовхів під час паль- пації (промацування рукою або кінчиками пальців) цієї ділянки у живих тварин. Передня стінка серця більш опукла, ніж задня. Маса органа становить 0,4 – 0,6 % загальної маси тіла.

Лівою (паракональною) і правою (субсинуозною) міжшлуноч- ковими борознами зовні та перегородкою серця всередині воно ділиться на ліву й праву половини, які у дорослих тварин у нормі

406

Серцево-сóдинна система

аб

Рис. 7.12. Зовнішній вигляд серця корови зліва (а) і справа (б):

1 — аорта; 2 — плечоголовний стовбур; 3 — легеневий стовбур; 4 — артеріальна зв’язка; 5 — легеневі вени; 6 — ліве передсердя; 7 — ліва непарна вена; 8 — праве вушко; 9 — ліве вушко; 10 — правий шлуночок; 11 — лівий шлуночок; 12 — підепікардіальний жир; 13 — паракональна міжшлуночкова борозна; 13’ — субсинуозна міжшлуночкова борозна; 14 — субсинуозна міжшлуночкова гілка; 15 — лінія прикріплення перикарда; 16 — каудальна порожниста вена; 17 — краніальна порожниста вена; 18 — верхівка серця

між собою не з’єднуються. У перегородці серця плода між лівим і правим передсердями є овальний отвір, який після народження закривається заслінкою і заростає. На його місці у дорослих тва- рин залишається овальна ямка.

Вінцева борозна, що проходить зовні впоперек серця ближче до його основи, відділяє зверху — зліва та справа — передсердя (atrium) від шлуночків (ventriculus), що знаходяться нижче. Ліве і праве передсердя мають сліпі вирости — вушка передсердь. У ліве передсердя впадають 4 – 7 легеневих вен, а в праве — одна навпроти одної — краніальна і каудальна порожнисті вени, вени серця та ліва непарна вена. Устя порожнистих вен розділені міжвенозним горбком, який запобігає утворенню турбулентних вихрових потоків крові. Однойменні передсердя та шлуночки

407

Розділ 7

Рис. 7.13. Серце корови справа (а) і коня зліва (б) на розрізі:

1 — легенева артерія; 2 — легеневі вени; 3 — двостулковий клапан; 4 — сухо- жилкові струни; 5 — епікард; 6 — міокард; 7 — ендокард; 8 — сосочкові м’язи; 9 — дуга аорти; 10 — плечоголовний стовбур; 11 — краніальна порожниста ве- на; 12 — праве передсердя; 13 — тристулковий клапан; 14 — міжшлуночкова перегородка; 15 — правий шлуночок; 16 — м’язові перекладини; 17 — верхівка серця; 18 — лівий шлуночок; 19 — поперечний м’яз серця; 20 — півмісяцевий клапан; 21 — передсердно-шлуночковий отвір

сполучаються між собою передсердно-шлуночковими отворами. Верхівка серця належить лівому шлуночку, з якого виходить найбільша артерія — аорта, що, розділяючись на численні гілки, несе артеріальну кров до всіх органів і ділянок тіла. З правого шлуночка починається стовбур легеневих артерій, який несе ве- нозну кров до легень.

У паракональній і субсинуозній міжшлуночкових та вінцевій борознах розміщені судини серця і відкладається жирова ткани- на, кількість якої залежить від виду, стану здоров’я, умов утри- мання тварини, пори року та інших чинників. У великої рогатої худоби кількість жирової тканини, зосередженої в основному в борознах серця, може сягати 10 % його маси.

Стінка серця складається з трьох оболонок. Зовнішня оболон- ка — епікард — є серозною оболонкою серця. Епікард тонкий і побудований зі сполучної та епітеліальної тканин. Остання

408

Серцево-сóдинна система

представлена плоским одношаровим епітелієм або мезотелієм, клітини якого здатні виробляти серозну рідину. Середня оболон- ка — міокард, або м’язова оболонка серця, є найтовщою. Міокард побудований із серцевої м’язової тканини. Її пучки, прямуючи в різних напрямках, формують від 2 (у передсердях) до 5 (у шлу- ночках) шарів. У ділянці передсердно-шлуночкових, артеріаль- них та венозних отворів волокна міокарда формують сфінк- тероподібні пучки. Міокард стінки лівого шлуночка в 2 – 5 разів товщий, ніж правого. Найтонший міокард мають стінки перед- сердь, внаслідок чого при однаковому об’ємі всіх камер серця зо- внішні розміри шлуночків, особливо лівого, є більшими. Міокард передсердь утворює гребінцеві м’язи і має зсередини вигляд губ- ки. Така його форма сприяє повнішому витискуванню крові під час скорочення передсердь. Внутрішня оболонка стінки серця — ендокард — утворена ендотелієм і сполучною тканиною, в якій є пучки м’язових клітин.

Фіброзний скелет серця представлений фіброзними кільцями, що побудовані з волокнистої сполучної тканини і лежать в основі лівого та правого передсердно-шлуночкових отворів, а також ао- рти й легеневого стовбура (рис. 7.14). Він відділяє міокард перед- сердь від міокарда шлуночків і є основою для клапанів серця. У коня в основі аорти знаходиться 2 – 3 серцевих хрящі. З віком вони перетворюються на кістки. У корови фіброзний скелет пред- ставлений лівою та правою кістками серця.

Клапанний апарат серця під час послідовних почергових скорочень (систола) та розслаблень (діастола) спочатку перед- сердь, а потім шлуночків забезпечує рух крові в одному на- прямку — від передсердь до шлуночків і далі з лівого шлуно- чка до аорти, а з правого шлуночка — до стовбура легеневих артерій (рис. 7.15).

У лівому передсердно-шлуночковому отворі знаходиться лівий передсердно-шлуночковий, або двостулковий, а в правому — пра- вий передсердно-шлуночковий, або тристулковий, клапани (див. рис. 7.13, 7.14). Обидва клапани являють собою складки ендока- рда, основу яких утворює волокниста сполучна тканина. Зовні- шнім краєм ці складки прикріплюються до відповідних передсе- рдно-шлуночкових отворів, а внутрішнім — сухожилковими струнами до сосочкових м’язів, що знаходяться на перегородці серця та внутрішній поверхні стінок лівого й правого шлуночків. Лівий передсердно-шлуночковий клапан формує дві, а правий

— три стулки відповідно до кількості сосочкових м’язів у шлуно- чках. Передсердно-шлуночкові клапани без перешкод пропус- кають кров із передсердь під час їх скорочення до шлуночків.

409

Розділ 7

14

7

13

12

11

11

6

7

б

10

8

9 а

Рис. 7.14. Фіброзний скелет і клапани серця корови (розріз зроблено на межі передсердь і шлуночків):

а — розріз серця; б — кістки серця; 1 — клапан легеневого стовбура; 2 — кла- пан аорти; 3 — права вінцева артерія; 4 — тристулковий клапан; 5 — праве передсердно-шлуночкове кільце; 6 — велика вена серця; 7 — права кістка сер- ця; 8 — огинаюча гілка; 9 — двостулковий клапан; 10 — ліве передсердно- шлуночкове кільце; 11 — ліва кістка серця; 12 — фіброзне кільце аорти; 13 — ліва вінцева артерія; 14 — фіброзне кільце легеневого стовбура

Під час скорочення шлуночків кров наповнює стулки, які, щіль- но прилягаючи одна до одної, перешкоджають зворотній течії крові від шлуночків до передсердь.

В основі аорти та стовбура легеневих артерій знаходяться од- нойменні клапани, кожен з яких складається з трьох кишеньок, утворених півмісяцевими складками (стулками). Вільний край кожної кишеньки спрямований до аорти чи стовбура легеневих артерій, а дно кишеньки — до відповідного шлуночка. Під час скорочення шлуночків кров легко проходить через ці клапани,

410

Серцево-сóдинна система

Рис. 7.15. Схема систоли і діастоли серця:

а — систола передсердь; діастола шлуночків; б — діастола передсердь; систола шлуночків; в — систола шлуночків (поперечний розріз); 1 — вени; 2 — перед- сердя; 3 — стулкові клапани; 4 — шлуночок; 5 — аорта (легеневий стовбур); 6 — клапан аорти (легеневого стовбура); 7 — лівий шлуночок; 8 — правий шлуночок. Стрілками показано напрямок течії крові

не потрапляючи до їх кишеньок. При розслабленні шлуночків кров заповнює кишеньки півмісяцевих клапанів, що призводить до їх закривання й припинення течії крові з аорти чи стовбура легеневих артерій назад до шлуночків.

Судини серця. Серце, як і інші органи, має власні судини, що несуть кров до його стінки і від неї. Артеріальну кров до серця несуть ліва та права вінцеві артерії. Вони відгалужуються від основи аорти відразу за кишеньками півмісяцевих клапанів аор- ти і, забираючи близько 10 % крові, що потрапляє в аорту під час систоли лівого шлуночка, прямують до вінцевої борозни серця.

Права вінцева артерія (a. coronaria dextra) переходить з він-

цевої борозни у праву, або субсинуозну, міжшлуночкову борозну серця. Ліва вінцева артерія (a. coronaria sinistra), віддавши до правої вінцевої огинаючу гілку, переходить у ліву, або парако- нальну, міжшлуночкову борозну серця (див. рис. 7.14). Опускаю- чись до верхівки серця вже як низхідні гілки, обидві вінцеві ар- терії відгалужують численні гілочки, що розпадаються на капі- лярні сітки в стінці органа. Віддавши кисень, поживні речовини та забравши продукти обміну й вуглекислий газ, кров по вели- кій, середній і 4 – 5 малих венах серця повертається до правого передсердя. Велика вена серця (v. cordis magna) лежить поруч з низхідною гілкою лівої, а середня вена серця (v. cordis media) — правої вінцевих артерій. Вони збирають кров від перегородки серця та його лівої й правої стінок за винятком незначної части-

411

Розділ 7

ни останньої, кров від якої несуть малі вени серця (vv. cordis minimae).

Іннервація та нервово-провідна система серця. Серце інне- рвується автономною нервовою системою. Волокна симпатич- ного відділу цієї системи (серцеві гілки) прямують до органа від зірчастого вузла. Вони стимулюють роботу серця, приско-

Від нього відходить передсердно- шлуночковий пучок, який ділить- ся на ліву й праву ніжки. Останні у вигляді поперечних м’язів

серця прямують у стінку лівого та правого шлуночків, де розга- лужуються і передають нервовий імпульс скоротливим серцевим міоцитам шлуночків.

Осердя. Серце знаходиться в спеціальній сумці — осерді, стін- ка якого має три шари, з яких зовнішній і внутрішній є серозни- ми, а середній — фіброзним. Зовнішній шар осердя є похідним плеври і називається перикардіальною плеврою, а середній є

412