Розділ 4

Функція м’язів живота. М’язи живота формують черевну стін- ку, підтримують внутрішні органи й стискують їх. М’язи черев- ного преса, стискуючи нутрощі, сприяють їх випорожненню (від- рижці під час жуйки, акту дефекації, сечовипускання й блюван- ня, а у самок і пологам). Скорочення м’язів живота, особливо прямого м’яза живота, відіграє важливу роль у фіксації хребта. М’язи живота крім їхньої основної функції виконують роль м’язів-експіраторів.

Запитання для самоконтролю

1.Назвіть групи м’язів голови. 2. Які м’язи належать до кожної із цих груп?

3.Жувальні м’язи, точки їх прикріплення, функція. 4. На які групи поділяють м’язи шиї і тулуба? 5. Назвіть м’язи поясу грудної кінцівки. Значення цих м’язів під час руху тварин і в статичному положенні. 6. Назвіть дорсальні та вентра- льні м’язи хребта, їхні функції. 7. Які м’язи забезпечують акт дихання (вдих і

видих)? 8. М’язи живота, їх будова та функція.

4.3.7. М’язи грудних кінцівок

Біомеханічними дослідженнями доведено, що значний вплив на формування кінцівок наземних тварин, а також на особливо- сті їхньої будови у тварин з різними типами опори та різноманіт- ним зовнішнім середовищем має сила гравітації. Особливо знач- ний вплив сила гравітації має на кістково-м’язову систему, яку вважають антигравітаційною. Тому формування локомоторного апарату та його м’язової системи відбувалося на довгому еволю- ційному шляху в напрямі не лише вдосконалення переміщення тіла в просторі, а й протидії силі гравітації — статиці (Манзій,

Мороз, 1977).

М’язи кінцівок у процесі їх розвитку зазнавали складних фі- логенетичних перетворень. У примітивних хордових у шкірно- м’язовій складці було тільки дві групи м’язів — дорсальні й вен- тральні, а вже з розвитком плавцевоподібних кінцівок з цих м’язів виділилися й такі, що забезпечували приведення, відве- дення та обертальні рухи — супінацію і пронацію.

Відомо, що риби, які знаходяться у воді у завислому стані, витрачають дуже мало енергії на підтримання власного тіла. Вихід же на суходіл перших хребетних призводить до різкого посилення гравітації та енергетичних затрат організму не тіль- ки на переміщення, а й на підтримання власного тіла, оскільки густина повітря майже у 800 разів менша за густину води. По- вітряне середовище для таких тварин стало гіпергравітацій- ним, що й потребувало зміцнення їхніх кінцівок. З виходом на суходіл і перетворенням плавцевоподібних на короткі ногоподі- бні кінцівки відбулося не тільки їх розчленування на ланки, а

224

Апарат рóхó

й подальша диференціація м’язів залежно від топографії та ви- конуваної ними функції. З первинних дорсальних м’язів виді- лилися розгиначі, супінатори й аддуктори, а з вентральних — згиначі, пронатори й абдуктори, що виконують складні рухи кінцівок.

Водночас із диференціацією м’язів вільної кінцівки, що роз- виваються з мезенхімної закладки, посилюється з’єднання кінці- вки з тулубом за допомогою м’язів поясу.

Подальша диференціація та ускладнення будови м’язів пов’язані з функцією кінцівок, що перетворилися на складну си- стему важелів. Ці зміни сприяли утворенню дво- і багатосу- глобових м’язів, посиленню їхніх статодинамічних і статичних властивостей, що особливо важливо для розвитку вузької спеціа- лізації кінцівок, втрати їх багатофункціональності та переходу від стопо- до пальце- і фалангоходіння. Усе це супроводжувалося збільшенням сили одних м’язів (розгиначів і згиначів) та редук- цією інших (пронаторів і супінаторів), а також об’єднанням окремих м’язів у м’язові комплекси з одночасним посиленням їх взаємозв’язків з м’язами сусідніх ланок.

На кінцівках, особливо в нижніх їх відділах, поверхнева фас- ція щільно зростається зі шкірою, глибока ж має більш чітку ви- раженість, охоплюючи окремі м’язи чи їх групи, відмежовуючи їх один від одного і закріплюючись на скелеті, тим самим фіксуючи м’яз у певному місці, що не дає йому можливості значно зміщува- тися під час скорочення чи розтягнення. Разом з кістковими структурами фасції створюють єдиний кістково-волокнистий скелет апарату руху.

Власне м’язи грудної кінцівки можна розподілити на такі фу- нкціональні групи: а) м’язи плечового суглоба; б) м’язи ліктьово- го суглоба; в) м’язи зап’ясткового суглоба; г) м’язи суглобів паль- ців.

Усі м’язи щільно розміщені на окремих кісткових елементах, при цьому більш сильні м’язові черевця м’язів концентруються на проксимальних ділянках кінцівки, охоплюючи з усіх боків лопатку й плечову кістку, тоді як дистально простягаються більш сухожилкові елементи, і частини скелета в цих місцях знаходяться безпосередньо під шкірою. Дво- і багатосуглобові м’язи крім своєї основної дії на відповідний суглоб впливають, крім того, й на інші суглоби. У свійських тварин усі м’язи грудної кінцівки за своїм характером є або згиначами, або розгиначами, однак залежно від початку, закінчення та розміщення, часто не- значною мірою, можуть впливати також на обертальні рухи, аб- і аддукцію.

225

Розділ 4

М’язи плечового суглоба

Зі спеціалізацією грудної кінцівки, як суто органа руху, знач- но обмежується, особливо у коней, свобода рухів у плечовому су- глобі (кулястому), практично до одновісного блокоподібного суг- лоба. На це обмеження рухів впливають певною мірою і його м’язи. Усі м’язи плечового суглоба беруть початок на лопатці, охоплюючи її з медіального та латерального боків, і закінчують- ся на внутрішній і зовнішній поверхнях проксимальної полови- ни плечової кістки.

Надостний (передостний) м’яз (m. supraspinatus; див. рис. 4.57, 1) починається в надостній (передостній) ямці, заповнюючи її, виступає за її межі краніально і закінчується на вільному краї більшого горбка плечової кістки або на більшому й меншому горбках плечової кістки (у собак тільки на більшому).

Функція: фіксує і розгинає плечовий суглоб.

Підостний (заостний) м’яз (m. infraspinatus; див. рис. 4.57, 18)

виповнює підостну (заостну) ямку лопатки, починаючись у ній і на ості лопатки, закінчується на більшому горбку плечової кістки.

Функція: виконує роль бічної зв’язки, обмежує відведення та обертання дозовні плеча (насамперед у собак), може згинати су- глоб.

Дельтоподібний м’яз (m. deltoideus; див. рис. 4.57, 2) почина-

ється на ості лопатки, акроміоні та ключиці. Ключична частина у свійських тварин зростається з ключично-головним м’язом. У тва- рин з акроміоном (жуйні, собаки) розрізняють акроміальну й ло- паткову частини, в яких перша починається на акроміоні, друга на ості лопатки та задньому краї лопатки, у тварин, у яких акро- міона немає, обидві частини м’яза зростаються.

У всіх тварин це плоский м’яз, розміщений під шкірою або шкірним лопатковим м’язом між остю лопатки й дельтоподібною горбистістю плечової кістки. Між сухожилком м’яза та горбистіс- тю є підсухожилкова сумка.

Функція: згинає плечовий суглоб, бере участь у відведенні кін- цівки.

Круглий менший м’яз (m. teres minor) — невеликий м’яз,

тільки у собак має округлу форму, розміщений каудолатерально від плечового суглоба під дельтоподібним м’язом. Починається на каудальному краї нижньої третини лопатки і закінчується на верхній половині дельтоподібної горбистості плечової кістки.

Функція: згинає плечовий суглоб.

226

Апарат рóхó

Рис. 4.57. М’язи грудної кінцівки великої рогатої худоби (а — з латеральної, б — з медіальної поверхні):

1 — надостний (передостний) м’яз; 2 — дельтоподібний м’яз; 3 — двоголовий м’яз плеча; 4 — плечовий м’яз; 5 — променевий розгинач зап’ястка; 6 — спеці- альний розгинач третього пальця; 7 — загальний розгинач пальців; 8 — біч- ний розгинач пальців; 9 — довгий абдуктор великого пальця; 10 — міжкістковий середній м’яз; 11 — глибокий згинач пальців; 12 — поверхневий згинач паль- ців; 13 — ліктьовий розгинач зап’ястка; 14 — ліктьовий згинач зап’ястка; 15, 16, 22 — триголовий м’яз плеча (16 — довга, 15 — латеральна і 22 — медіальна його голівки); 17 — напружувач фасції передпліччя; 18 — підостний (заостний) м’яз; 19 — підлопатковий м’яз; 20 — найширший м’яз спини; 21 — круглий більший м’яз; 23 — ліктьовий м’яз; 24 — променевий згинач зап’ястка; 25 — дзьобоплечовий м’яз

227