Нóтрощі

Розділ 6

НУТРОЩІ

Розділ анатомії, який вивчає внутрішні органи тіла, назива-

ють спланхнологією (splanchnologia). Під внутрішніми органами,

або нутрощами, розуміють складний комплекс органів, які пере- важно заповнюють порожнини тіла. Ці органи зумовлюють осно- вні властивості живого організму — обмін речовин із середови- щем, що його оточує, а також розмноження. В одноклітинному організмі ці процеси виконує сама клітина. В складному органі- змі вони відбуваються за допомогою спеціальних відкритих трубкоподібних органів. До нутрощів належать апарати органів травлення, дихання, сечовиділення і статевих. Філогенетично більш давніми є органи травлення, з яких виділилася решта ор- ганів. Функціональне значення нутрощів надзвичайно різнома- нітне. Органи травлення забезпечують надходження поживних речовин в організм. Окисні процеси в тканинах, що відбуваються за допомогою кисню і необхідні для вивільнення потенційної енергії поживних речовин (білків, жирів, вуглеводів), здійсню- ються за участю апарату дихання. Ці два апарати функціональ- но взаємопов’язані. Кінцеві продукти обміну речовин виводяться з організму апаратом сечовиділення. Статевий апарат забезпе- чує функцію розмноження, тобто збереження виду. Крім основ- них ці апарати виконують й інші функції, що забезпечують пов- ноцінне існування живого організму.

Нутрощі розміщені здебільшого в порожнинах тіла: грудній, черевній, тазовій, а також у ділянці голови та шиї. Апарати вну- трішніх органів сполучаються із зовнішнім середовищем своїми отворами, за допомогою яких відбуваються обмін речовин та розмноження.

6.1. Порожнини тіла

Грудна, черевна і частково тазова порожнини вкриті серозною оболонкою. Всі три порожнини заповнені нутрощами, вільним залишається щілиноподібний простір між серозними пластин-

267

Розділ 6

ками (перитонеальна й плевральна порожнини), виповнений серозною рідиною. Він утворюється внаслідок того, що частина серозної оболонки вкриває стінку порожнини пристінковою пла- стинкою, а інша частина — органи — нутрощевою пластинкою. Між цими пластинками міститься невелика кількість серозної рідини. Зовнішня пристінкова пластинка в певних частинах по- рожнини переходить у нутрощеву пластинку, утворюючи брижі, складки, зв’язки. У черевній порожнині серозну оболонку нази- вають очеревиною, вона утворює непарний серозний мішок. Се- розна оболонка в грудній порожнині називається плеврою і утворює два парних серозних мішки. В нижній частині грудної порожнини між плевральними мішками розміщений непарний серозний мішок — осердя.

Грудна порожнина (cavum thoracis) розміщена в грудній клі- тці. Порожнина клітки вкрита внутрішньою грудною фасцією і плеврою. Пристінкова пластинка плеври ділиться на реброву й діафрагмальну частини. Права й ліва реброві плеври, спускаю- чись з дорсальної стінки грудної порожнини на груднину, ство- рюють серединну перегородку грудної порожнини — середостін- ня, що обмежує середостінну порожнину. В середостінні в дорса- льній третині розміщені аорта, стравохід, трахея. Частина сере- достінної плеври входить до складу осердя і називається перика- рдіальною (осердною ) плеврою. Середостінна плевра переходить по бронхах на легені, де називається легеневою плеврою. Між трьома листками плеври (пристінковим, середостінним і легене- вим) знаходиться плевральна порожнина. У порожнині містить- ся невелика кількість серозної рідини, яка зменшує тертя між серозними пластинками під час дихання чи роботи серця.

Черевна порожнина (cavum abdominis) утворена згори, знизу і з боків черевними стінками, спереду — діафрагмою, яка куполо- подібно входить у грудну клітку. Каудально черевна порожнина переходить у тазову порожнину (cavum pelvis). Стінка черевної порожнини вкрита поперечною черевною фасцією, поверх якої розміщена пристінкова очеревина. Внутрішні органи черевної порожнини вкриті нутрощевою очеревиною. Подвійну пластинку очеревини при переході пристінкової пластинки в нутрощеву називають брижею краніальною й каудальною, в якій знахо-

дяться відповідні судини та нерви. В процесі розвитку шлунка брижа розтягується — розвивається більший сальник, вентраль- ну частину брижі називають меншим сальником. У місці пере- ходу з одного органа на інший брижу називають зв’язкою або складкою. Між пристінковою й нутрощевою очеревинами знахо-

диться очеревинна (перитонеальна) порожнина.

268

Нóтрощі

Тазова порожнина (cavum pelvis) обмежена згори крижовою кісткою та першими хвостовими хребцями, з боків і знизу — та- зовими кістками та зв’язками. З внутрішньої поверхні вона ви- стелена фасціями, зовні вкрита м’язами та шкірою. В ній розмі- щені частини прямої кишки, сечового міхура, статевих органів, судини й нерви. В тазову порожнину частково впинається пери- тонеальна порожнина.

6.1.1. Розвиток серозних порожнин тіла

Уже в нижчих безхребетних (круглі черв’яки) є первинна по-

рожнина тіла (бластоцель), однак її стінка не вкрита епітеліаль- ним шаром і безпосередньо межує з органами.

У примітивних хордових і хребетних вторинна порожнина

(целом) спочатку розвивається як парний утвір. Целом виникає після розщеплення бічних пластинок мезодерми на дві серозні пластинки, з яких латеральна вкриває бічні стінки порожнини (пристінкова), а медіальна — зовнішньою поверхню кишкової трубки (нутрощева). Права й ліва нутрощеві пластинки сполу- чаються дорсально і вентрально й утворюють дві брижі, які роз- діляють порожнину на дві половини. У краніальному відділі від целома поперечною перегородкою відділяється головний целом, у якому розміщене серце (рис. 6.1). Серце обмежене непарним

2

2

3

Рис. 6.1. Схема розвитку серозних порожнин тіла:

а — риб; б — амфібій і рептилій; в — ссавців; 1 — головний целом (навколосер- цева порожнина); 2 — серце; 3 — поперечна перегородка; 4 — печінка; 5 — ту- лубовий целом; 6 — легені; 7 — діафрагма; 8 — плевральна порожнина; 9 — перитонеальна порожнина

269

Розділ 6

навколосерцевим серозним мішком, або осердям. У ссавців у процесі розвитку легень і діафрагми тулубовий целом розділив- ся на грудний і черевний відділи. У зв’язку з розвитком парних легень у грудному відділі збереглася плевральна порожнина.

Пристінкову пластинку плеври називають ребровою і діафраг- мальною, нутрощеву — легеневою і середостінною плеврою. У

черевній порожнині вентральна брижа значною мірою редуку- валась. Залишки вентральної брижі збереглися в краніальній частині у вигляді меншого сальника, зв’язок печінки, а в кауда-

льній частині утворили середню міхурово-пупкову зв’язку.

6.1.2. Поділ черевної порожнини на ділянки

Для чіткішого уявлення про взаємне розміщення внутрішніх органів черевну порожнину двома сегментальними площинами, які проведені дотично до найбільшої опуклості останнього ребра і маклака, можна розділити на краніальний, середній і кауда- льний відділи. Останні поділяються на 10 ділянок (рис. 6.2).

Рис. 6.2. Поділ черевної порожнини на ділянки:

а — вигляд збоку; б — сагітальний розріз на рівні передньої черевної, в — серед- ньої черевної і г — задньої черевної ділянки; І — грудна порожнина; І′ — контур діафрагми; ІІ — черевна порожнина; ІІІ — тазова порожнина; 1 — череп; 2 — ліве підребер’я; 3 — праве підребер’я; 4 — реброва дуга; 5 — мечоподібна ділян- ка; 6 — поперекова, 7 — пупкова, 8 — права, 9 — ліва бічні ділянки; 10 — мак- лак; 11 — права пахвинна, 12 — лобкова, 13 — ліва пахвинна ділянки

270