- •Вступ
- •Коротка історія морфології тварин
- •1.1. Клітина. Клітинна теорія. Хімічний склад і фізико-хімічні властивості протоплазми
- •1.2. Будова і життєдіяльність клітини
- •Будова клітини
- •Життєдіяльність клітини
- •1.3. Неклітинні структури організму
- •2.1. Розмноження. Прогенез
- •2.2. Ембріогенез
- •Ранні етапи ембріогенезу. Дроблення. Гаструляція
- •Диференціація зародкових листків та осьових органів
- •2.3. Ембріогенез тварин типу хордових
- •Ембріогенез ланцетника
- •Ембріогенез риб
- •Ембріогенез амфібій
- •Ембріогенез птахів
- •Стадії ембріогенезу птахів
- •Ембріогенез плацентарних ссавців
- •Плацента
- •Періоди внутрішньоутробного розвитку ссавців
- •Тканина. Розвиток, регенерація і класифікація тканин
- •3.1. Епітеліальна тканина
- •Будова епітеліальної тканини
- •Класифікація епітеліальної тканини
- •3.1.1. Різновиди поверхневого епітелію
- •3.2. Сполучна тканина
- •3.2.1. Сполучна тканина внутрішнього середовища. Кров і лімфа
- •3.2.2. Власне сполучна тканина
- •Пухка сполучна тканина
- •Щільна сполучна тканина
- •Сполучна тканина зі спеціальними властивостями
- •3.2.3. Скелетна тканина
- •Хрящова тканина
- •Кісткова тканина
- •3.3. М’язова тканина
- •Гладка м’язова тканина
- •Поперечно-посмугована м’язова тканина
- •3.4. Нервова тканина
- •3.4.1. Нервові волокна. Нерви. Нервові закінчення
- •3.4.2. Рефлекторна дуга
- •Загальні принципи будови тіла тварин
- •Спеціальні анатомічні терміни, які вживають для визначення місцеположення органів
- •Частини та ділянки тіла
- •4.1. Остеологія — вчення про кістки
- •4.1.1. Будова і форма кісток
- •4.1.2. Розвиток і ріст кісток
- •4.1.3. Будова осьового скелета
- •4.1.4. Скелет голови
- •Розвиток скелета голови у філо- і онтогенезі
- •Будова скелета голови
- •4.1.5. Скелет кінцівок
- •Розвиток скелета кінцівок у філо- і онтогенезі
- •Будова скелета кінцівок
- •4.2. Синдесмологія — учення про з’єднання кісток
- •4.2.1. Безперервні з’єднання кісток
- •4.2.2. Переривчасті з’єднання (суглоби)
- •Загальна частина
- •4.2.3. Розвиток з’єднань кісток
- •4.2.4. З’єднання кісток осьового скелета
- •З’єднання кісток черепа
- •Суглоби і зв’язки хребта, ребер та груднини
- •З’єднання кісток грудної кінцівки
- •З’єднання кісток тазової кінцівки
- •4.3. Міологія — вчення про м’язи
- •4.3.1. Будова м’яза як органа
- •4.3.2. Фізичні властивості та хімічний склад скелетних м’язів
- •Робота м’язів
- •4.3.3. Класифікація м’язів
- •4.3.5. М’язи голови
- •М’язи під’язикового апарату
- •4.3.6. М’язи шиї, тулуба і хвоста
- •Дорсальні м’язи хребта
- •Вентральні м’язи хребта
- •М’язи грудної стінки
- •М’язи, що забезпечують вдих
- •М’язи, що забезпечують видих
- •М’язи живота
- •4.3.7. М’язи грудних кінцівок
- •М’язи плечового суглоба
- •М’язи ліктьового суглоба
- •М’язи зап’ясткового суглоба
- •М’язи суглобів пальців кисті
- •4.3.8. М’язи тазових кінцівок
- •М’язи кульшового суглоба
- •М’язи колінного суглоба
- •М’язи заплеснового суглоба
- •М’язи суглобів пальців стопи
- •5.1. Розвиток шкірного покриву
- •5.2. Будова шкіри
- •5.3.1. Волосся
- •5.3.2. Залози шкіри
- •5.3.3. Рогові утвори шкірного покриву
- •6.1. Порожнини тіла
- •6.1.1. Розвиток серозних порожнин тіла
- •6.1.2. Поділ черевної порожнини на ділянки
- •6.2. Загальні закономірності будови внутрішніх органів
- •6.3. Апарат травлення
- •6.3.1. Стисла характеристика розвитку апарату травлення
- •6.3.2. Гістогенез органів травлення
- •Відділи і органи апарату травлення
- •6.3.3. Головна кишка (рот і глотка)
- •Ротова порожнина
- •Стравохід
- •Шлунок
- •6.3.6. Задня кишка (товста кишка)
- •6.4. Апарат дихання
- •6.4.1. Розвиток органів дихання
- •6.4.2. Ніс і носова порожнина
- •6.4.3. Гортань
- •6.4.4. Трахея
- •6.4.5. Легені
- •6.5. Органи сечовиділення
- •6.5.1. Розвиток органів сечовиділення
- •6.5.2. Нирки
- •6.5.3. Сечовід, сечовий міхур, сечівник
- •6.6. Органи розмноження
- •6.6.1. Розвиток органів розмноження
- •6.6.2. Органи розмноження самців
- •6.6.3. Органи розмноження самок
- •7.1. Кровоносна система
- •7.1.1. Розвиток кровоносної системи
- •7.1.2. Кола кровообігу плода
- •7.1.3. Будова кровоносних судин
- •7.1.4. Закономірності ходу і галуження судин
- •7.1.5. Серце
- •7.1.6. Кола кровообігу дорослих тварин
- •7.1.7. Основні артерії великого кола кровообігу
- •Артерії тулуба та органів грудної й черевної порожнин
- •Артерії голови
- •Артерії грудної кінцівки
- •Артерії тазової кінцівки
- •Артерії стінок та органів тазової порожнини і таза
- •7.1.8. Основні вени великого кола кровообігу
- •7.2. Лімфатична система
- •7.2.2. Будова лімфатичних судин і вузлів
- •7.3. Органи кровотворення та імунного захисту
- •8.1. Нейросекреторні ядра гіпоталамуса
- •8.4. Щитоподібна залоза
- •8.5. Прищитоподібна залоза
- •8.6. Надниркова залоза
- •9.1. Розвиток нервової системи
- •9.2. Постнатальні зміни структури мозку
- •9.3. Центральний відділ нервової системи
- •9.3.1. Спинний мозок
- •9.3.2. Головний мозок
- •Оболонки та судини спинного і головного мозку
- •9.4. Периферичний відділ нервової системи
- •9.4.1. Спинномозкові вузли
- •9.4.3. Черепно-мозкові нерви
- •9.5. Автономний (вегетативний) відділ нервової системи
- •9.5.1. Симпатична частина автономного відділу нервової системи
- •9.5.2. Парасимпатична частина автономного відділу нервової системи
- •10.2. Присінково-завитковий орган
- •10.3. Орган нюху
- •10.4. Орган дотику
- •11.1. Апарат руху
- •Скелет та його з’єднання
- •М’язова система
- •11.3. Апарат травлення
- •11.4. Апарат дихання
- •11.5. Органи сечовиділення
- •11.6. Статеві органи самки
- •11.7. Статева система самця
- •11.8. Серцево-судинна система
- •11.9. Ендокринні залози
- •11.10. Нервова система і органи чуття
- •Список рекомендованої літератури
- •Предметний покажчик
Розділ 4
по боках закладки кінцівки. З латерального шару розвиваються екстензори, абдуктори й супінатори, з медіального — флексори, аддуктори й пронатори.
Запитання для самоконтролю
1. М’яз як орган, його складові. 2. Допоміжні органи м’язів, їх значення. 3. Хімічний склад та фізичні властивості м’язів. 4. Філогенез та онтогенез окре- мих груп м’язів. 5. Класифікація м’язів за функцією. 6. М’язи — синергісти та антагоністи.
4.3.5. М’язи голови
За своїм положенням та іннервацією м’язи голови (musculi capitis) можна розподілити на такі групи:
1.Лицеві м’язи, що іннервуються лицевим нервом.
2.Жувальні м’язи, що іннервуються лецевим і трійчастим не- рвами.
3.М’язи язика та під’язикового апарату, що іннервуються під’язиковим нервом.
4.М’язи глотки, що іннервуються язиково-глотковим та блу- каючим нервами.
5.М’язи гортані, що іннервуються блукаючим нервом.
6.М’язи очного яблука, що іннервуються окоруховим, блоко- вим та відвідним нервами.
М’язи глотки, гортані та очного яблука описані в розділах, де розглядається будова цих органів.
Лицеві м’язи (рис. 4.52) розміщені переважно навколо приро- дних отворів голови (рот, ніздрі, вуха, очі). Скорочуючись, вони змінюють їх положення та форму. Лицеві м’язи представлені двома пластами — глибоким і поверхневим. М’язи глибокого пласта — кільцеподібні і утворюють м’язи-сфінктери, які, скоро- чуючись, закривають отвори. Їхні антагоністи, м’язи-дилататори,
єповерхневим пластом лицевих м’язів. Це стрічкоподібні, або пластинчасті, м’язи, які починаються на кістках голови і закін- чуються, як правило, в м’язах-сфінктерах.
Серед численних лицевих м’язів найкраще розвинені коловий м’яз рота і щічний м’яз.
Коловий м’яз рота (т. orbicularis oris) формує основу губ. Зовні вкритий шкірою, зсередини — слизовою оболонкою. В м’язі роз- різняють крайову і губну частини. В ділянці кута рота він про- довжується в щічний м’яз. У коловому м’язі рота закінчуються м’язи, що підіймають і опускають губи. М’яз краще розвинений у
дрібних жуйних та коней, менше — у великих жуйних, свиней і
особливо собак.
204
Апарат рóхó
Рис. 4.52. М’язи голови:
а — корови; б — коня (з частково видаленою ниж- ньощелепною кісткою); 1 — носогубний підіймач; 2 — коловий м’яз ока; 3 — лобо- вий м’яз; 4 — м’язи вушної раковини; 5 — коловий м’яз рота; 6 — ікловий м’яз; 7 — щічний м’яз; 8 — виличний м’яз; 9 — жувальний м’яз; 10 — крилоподібний медіа- льний м’яз; 11 — двочерев- цевий м’яз; 12 — скроневий м’яз
Функція: стискає губи і закриває рот.
Щічний м’яз (т. buccinator) лежить під слизовою оболонкою щоки, формуючи її основу. Латерально спереду прикритий шкірним м’язом губ, а ззаду — жувальним м’язом. Від кута рота він утворює деякою мірою каудальне про- довження колового м’яза рота (що розу- міють як його відщеп- лення), крім того, він, як широкий, пла- стинчастий м’яз, роз- міщений між комір- ковими відростками нижньої й верхньої
щелеп і обмежує ротову порожнину збоку. В м’язі розрізняють більш чи менш чіткий поділ на краніальну (поверхневу) і кау- дальну (глибоку) частину.
Функція: переміщує корм з присінка рота щічної ділянки на зуби і стискає щічні залози.
Жувальні м’язи нечисленні, але надзвичайно сильні. Вони діють на скронево-нижньощелеповий суглоб. Під час його розги-
205
Розділ 4
нання відбувається розмикання щелеп (опускання нижньої ще- лепи), під час згинання — змикання щелеп (підіймання нижньої щелепи). У травоїдних тварин жувальні м’язи забезпечують та- кож бічні рухи нижньої щелепи, що необхідно для подрібнення та перетирання корму кутніми зубами.
До жувальних м’язів відносять жувальний, скроневий, лате- ральний і медіальний крилоподібні та двочеревцевий м’язи.
Жувальний м’яз (т. masseter) (див. рис. 4.52) — найсильніший
згрупи жувальних м’язів (крім хижих тварин). Бере початок ко- ротким товстим сухожилком на лицевому гребені (лицевому гор- бі у жуйних) і м’язисто — на вентральному краю виличної дуги, закінчується на латеральній поверхні та нижньому краю гілки нижньої щелепи від судинної вирізки до скронево- нижньощелепного суглоба. У свиней м’яз починається також на медіальній поверхні виличної дуги і частково від скроневого м’яза. У собак також частина волокон бере початок від скронево- го м’яза. М’яз складний за будовою, має багато сухожилкових пластин, що зумовлює його багатоперисту будову. Поділяється на дві частини: поверхневу, що бере початок на лицевому гребе- ні (чи горбі), з каудовентральним напрямком волокон, і глибоку,
зпочатком на виличній дузі та краніовентральним напрямком волокон.
М’яз підіймає нижню щелепу до верхньої.
Скроневий м’яз (т. temporalis) (див. рис. 4.52) починається у скроневій ямі і закінчується на вінцевому відростку гілки ниж- ньої щелепи. Скорочення м’яза забезпечує змикання щелеп.
Латеральний крилоподібний м’яз (т. pterygoideus lateralis)
починається на крилоподібному відростку клиноподібної кістки, а також на крилоподібній та піднебінній кістках. Закін- чується по задньому краю медіальної поверхні гілки нижньої щелепи та в крилоподібній ямці, має каудальний напрямок пуч- ків м’язових волокон.
Медіальний крилоподібний м’яз (т. pterygoideus medialis) (див. рис. 4.52) починається, як і попередній, а закінчується по- близу скронево-нижньощелепного суглоба на гілці нижньої ще- лепи з каудальним напрямком волокон.
Латеральний м’яз тягне нижню щелепу вперед, а медіаль- ний — уперед і вгору, змикаючи при цьому щелепи.
Двочеревцевий м’яз (т. digastricus) (див. рис. 4.52, 11) у жуй-
них і коней має два черевця — ростральне і каудальне, з’єднані між собою сухожилком, у свиней і собак — одне черевце. М’яз починається на яремному відростку і закінчується на внутрішній поверхні тіла нижньої щелепи, а у коней, крім того, від каудаль-
206