3. Свідомість і мова. Проблема штучного інтелекту.

Вивчаючи третє питання, необхідно розкрити сутність і значення мови як найважливішої характеристики свідомості.

Нерідко свідомість визначають як знання людини про навколишній світ і самого себе, яке за допомогою слів, математичних символів, художніх образів може бути передане іншим людям, у тому числі іншим поколінням і іншим епохам у вигляді пам'ятників культури. На думку лінгвістів, мовна форма є не тільки умовою передачі думки, але й умовою її реалізації. Люди осягають думку вже оформлену мовними знаками. Поза мовою є тільки неясні спонукання, вольові імпульси, що втілюються в жести, міміку. Свідоме – це подія, оброблена і оформлена засобами мови.

Мова людини якісно відрізняється від «мови» тварин (жестів, звуків), що виражає їх емоційний стан, бажання, потреби. «Мова» тварин – це замкнута система, строго обмежена пристосовницьким відношенням до природи. Мова людини – відкрита система, яка саморозвивається, що відбиває предметний світ, його властивості і відношення, а також відносини людей. Вона дає можливість людині осмислити світ і власну діяльність у ньому.

Звичайно, свої думки і почуття людин може виразити й іншими, досить різноманітними засобами. Наприклад, думки і почуття музиканта виражаються в звуках, художника – у малюнках і фарбах, скульптора – у формах, конструктора – у кресленнях, математика - у формулах, геометричних фігурах і т.п. Думки і почуття можуть бути виражені в діях, вчинках людини. Але треба мати на увазі таке: якими б засобами не виражалися думки, вони врешті решт перекладаються на словесну (вербальну) мову – універсальний засіб у будь-яких знакових системах, що використовуються людиною. Це особлива властивість мови викликана її зв'язком з мисленням.

Близькість мислення і мови, їхнє тісне споріднення приводить до того, що своє адекватне (найбільш наближене до такого) вираження думка одержує саме в мові. Ясна по своєму змісту і струнка за формою думка виражається в дохідливій і послідовній мові. Згадаймо народну мудрість: «Хто ясно думає, той ясно говорить».

Сутність мови виражається в основних її функціях:

• номінативної (здатність мови називати речі, явища - «давати імена»);

• пізнавальної (участь у процесі пізнання: наше мовлення не лише таке, яке наше мислення, але й “мислення таке, яке мовлення” (Лі Уорф));

• інформативної (здатність зберігати, передавати, відтворювати інформацію);

• комунікативної (здатність спілкування на всіляких рівнях);

Мова - такий же необхідний штучний посередник у відношенні людини до світу, як і знаряддя його перетворення – техніка. Народжена людина поки не опанує цими двома основними посередниками – знаряддям праці і мовою – не стає людиною в повному значенні цього слова. У той же час свідомість не вичерпується тим, що може бути виражена в мові, раціонально засвоєна.

Відзначимо, що комунікативне походження свідомості обумовлює здатність мисленного діалогу із самим собою, тобто веде до появи самосвідомості (рефлексії).

Самосвідомість – це особливий рівень свідомості, на якому здійснюється функція контролю за діяльністю свідомості і підтримки її цілісності. Воно передбачає, по-перше, виділення людиною самої себе, свого «Я» від усього, що її оточує, а по-друге, здатність людини подивитися на себе начебто з боку, усвідомити свої дії, почуття, думки, мотиви поведінки, інтереси, своє положення в суспільстві. Самосвідомість виникає не як духовне дзеркало для самомилування, - воно скоріше виникає у відповідь на виклик суспільних умов, що завжди жорстко вимагали від людей уміння оцінювати свої вчинки, слова, думки з погляду певних соціальних норм.

Самосвідомість тісна пов'язана з феноменом рефлексії. Рефлексія – це міркування особистості про саму себе, коли вона вдивляється в таємні глибини свого внутрішнього духовного життя.

Рівні рефлексії можуть бути досить різноманітними – від елементарної самосвідомості до глибоких роздумів над сенсом свого буття, його моральнісним змістом. Осмислюючи власні духовні процеси, людина нерідко критично оцінює негативні сторони свого внутрішнього духовного світу (наприклад, зживає дурні звички і т.п.). Пізнаючи себе, вона ніколи не залишається такою ж, якою вона була колись.

Проблема свідомості і мови з появою комп'ютерних технологій виявилася тісно пов'язаною з проблемою штучного інтелекту. Сам термін «інтелект» у сучасній філософії трактується як вища пізнавальна здатність мислення, що відрізняється творчим, активним характером від пасивно почуттєвих форм пізнання. Вперше даний термін у вітчизняній філософській традиції використав М.В.Гоголь, позначаючи ним здібності людини до пізнання, осягненню чого-небудь.

Штучний інтелект є метафоричне поняття для позначення системи створених людьми засобів, що відтворюють певні функції людського мислення.

Пріоритетна область використання штучного інтелекту – комп'ютерні експертні системи. Вивчаючі проблему штучного інтелекту спеціальні дисципліни з самого початку орієнтовані на всебічне комплексне осмислення даної проблеми, покликані розробляти правила конструювання таких алгоритмів роботи комп'ютерної техніки, що мали б характер розумної, цілеспрямованої діяльності.

Якщо мислення тварин, їх «мова» залишається на рівні елементарного мислення (у тварин є пам'ять, їм властиві зачатки аналізу, синтезу й інших мислительних операцій стосовно предметних образів, але не понять), а свідомість людини пов'язана з абстрактним понятійним мисленням, то штучний інтелект «думаючої» машини оперує не образами, а знаками. Тут може здійснюватися процес «самонавчання» (комп'ютери, що самонавчаються, самопрограмуються). Однак це «навчання» особливого роду. Наприклад, комп'ютер, запрограмований тільки на доказ математичних теорем, не зможе грати в шахи чи вирішувати інші задачі. Ілюзія «розумності» досягається не тільки швидкодією, але і вдалою комбінацією послідовно і паралельно працюючих процесорів, що здійснюють формалізовані процедури. Але все ж замінити цілком людини комп'ютер не може. І, насамперед, тому, що він працює по програмі, закладеній в нього людиною, і тому знаходиться в її владі.

Слід враховувати, що проблема штучного інтелекту має багатовікову історію. Раніше, при створенні обчислювальних пристроїв, як правило, йшли шляхом копіювання, імітації предметних дій людини чи її мислення. В теперішній час роботи, присвячені штучному інтелекту, ведуться по трьох основних напрямках:

- відтворення творчих здібностей людини;

- застосування діалогових форм «спілкування» людини з комп'ютерними системами (наприклад, з метою перекладу формалізованих текстів на природні мови);

- створення робототехніки, найважливішим елементом якої є «штучний інтелект».

Таким чином, людина з її свідомістю та ЕОМ йдуть назустріч одна одній. Техніка все активніше виступає партнером людини в його життєдіяльності. Природний інтелект, сполучений із «штучним» підсилює творчі можливості людини, ставить її перед необхідністю нової парадигми мислення, здатної забезпечити їх єдність і цілісність в інтересах збереження і подальшого розвитку людства.

Підводячи підсумки розгляду проблеми свідомості, слід зазначити, що свідомість являє собою відкриту систему, у якій є не тільки сфера раціонального (точні поняття, теоретичні знання), але і чуттєво-емпіричні, емоційно-вольові засоби відображення світу. Всі вони разом відкривають нові можливості людини як істоти творчої і самотворящої.