- •Міністерства освіти і науки україни
- •Тема 2. Філософія Стародавнього Сходу План.
- •Тема 3. Антична філософія План:
- •Тема 4. Філософія Середньовіччя та Відродження.
- •Тема 5. Філософія Нового часу .
- •Тема 7. Сучасні філософські течії
- •Питання 2. Сцієнтистська тенденція (позитивізм, структуралізм, прагматизм, неокантіанство, неогегельянство, марксизм).
- •Питання 3. Антисцієнтистська тенденція («філософія життя», релігійна філософія, екзистенціалізм, герменевтика).
- •Питання 4. Феноменологія та психоаналіз.
- •Тема 8. Філософська думка України.
- •Питання 2. Духовна культура Київської Русі – джерело української філософської думки.
- •Питання 3. Класичний період української філософії. Києво-Могилянська академія. Г.С. Сковорода.
- •Питання 4. Розвиток філософської думки в Україні в хіх-ххі ст.
- •Тема 9. Філософське розуміння світу.
- •Тема 10. Проблема свідомості в філософії.
- •1. Поняття і структура свідомості.
- •2. Походження і сутність свідомості.
- •3. Свідомість і мова. Проблема штучного інтелекту.
- •2. Походження і сутність свідомості.
- •3. Свідомість і мова. Проблема штучного інтелекту.
- •Тема 11. Сутність і структура пізнавального процесу.
- •2. Теорія пізнання як філософська дисципліна. Проблема об'єкта і суб'єкта пізнання.
- •Природа пізнавального процесу:
- •Тема12. Наукове пізнання та його види. План
- •1. Логіка упорядкування наукового знання.
- •4. Методологія наукового пізнання.
- •Тема 13: Діалектика як методологія пізнання. План
- •Тема 14. Проблема людини в філософії
- •Тема 15. Соціальна філософія.
2. Походження і сутність свідомості.
Багато філософів не без підстав розглядають свідомість як дарунок людині, диво з див світобудови. При цьому відзначається, що свідомість є не тільки благо, але одночасно і хрест, і тягар, тому що в ньому даний весь біль світу. Не випадково, щоб угамувати біль (душевний або фізичний) на час відключають свідомість за допомогою наркотичних засобів чи алкоголю.
Разом з тим, таємниця походження свідомості так і залишиться таємницею, якщо не підходити до цієї проблеми історично, без урахування того, що свідомість, як властивість матерії, виникла на певному етапі її еволюції. Історія виникнення свідомості - одна зі складових загального процесу розвитку матерії, у ході якого виникає і розвивається життя, все багатоманіття живої природи, а потім і мисляча людина.
Свідомість є вища форма і результат розвитку загальної властивості матерії – відображення. Відображення – це зміна одного предмета під впливом іншого, чи, іншими словами, передача особливостей одного предмета іншому в процесі їхньої взаємодії.
Здатність до відображення і його характер залежить від рівня організації матерії. У якісно різних формах відображення виявляється в неорганічному світі, у світі рослин, тварин і, нарешті, у людини. У найпростішому випадку відображення в неорганічній природі – це механічні деформації, фізико-хімічні зміни, що з'являються в результаті взаємодії.
З виникненням життя формуються якісно нові форми відображення. Найпростішою формою відображення в природі є подразливість, що являє собою відповідну реакцію організму на зовнішнію чи внутрішнію дію середовища у вигляді збудження. Ця форма відображення, що має пристосувальний характер, широко поширена у рослин і найпростіших тварин.
Вищою формою біологічного відображення, у порівнянні з подразливістю, є рефлекси і відчуття. Рефлекси і відчуття з'являються у тварин, що мають нервову систему. На цьому ступені еволюції і виникають психічні форми відображення, що вирізняються вибірковістю й активністю. Рефлекс – це закономірна реакція організму на зовнішнє подразнення, що здійснюється при участі центральної нервової системи.
В міру морфологічного ускладнення організмів у процесі органічної еволюції поряд з безумовними (чи вродженими) рефлексами і на їх основі у тварин з'являються й умовні (чи набуті) рефлекси, виникає вища нервова діяльність.
Подальший розвиток притаманної матерії властивості відображення відбувався у наших предків під визначальним впливом соціальних чинників. Точніше, процес виникнення свідомості проходив у єдності з виникненням суспільства. Вирішальна роль у цьому процесі переходу біологічної форми руху матерії до соціальної належить трудової діяльності. Вона сприяла формуванню абстрактного мислення і виникненню вищих, цілком людських мислительних форм відображення.
Свідомість – це специфічно людська, нерозривно пов'язана з мозком, властивість високоорганізованої матерії відбивати матеріальний світ в ідеальних (суб'єктивних) образах.
Свідомість характеризується цілепокладанням. Перш ніж що-небудь зробити реально, людина робить це мисленно, в ідеальній формі. Ідеальне – властивість свідомості, обумовлена соціальною природою людини. Воно являє собою специфічний спосіб існування (буття) об'єкта, відбитого в психіці суб'єкта в чуттєвих і мислиннєвих образах, проектах і схемах.
Ідеальне є характеристика свідомості як протилежність матерії. У цьому плані воно постає як суб'єктивна реальність, що протистоїть реальності об'єктивній.
На відміну від матеріального, що має властивості речовості, просторовості, часовості ідеальне позначає непротяжність, неречовинність, невагомість, змістовну схожість образу і відповідного предмета.
Іншими словами, свідомість двополюсна. З одного боку, вона спирається на матеріальне, має його як свою передумову. І в цьому значенні вона вторинна. З іншого боку, вона спрямована на нове матеріальне, опредмечуючись і об'єктивуючись в нових результатах людської діяльності, виступаючи в цьому плані як первинна. Свідомість має творчий, активний характер. Вона спрямована на перетворення світу і створення нового. У цьому відношенні доцільно звернутися до поняття «свідомісність». Воно характеризує людину і його діяльність з погляду здатності діяти і діяти зі знанням справи. Інакше кажучи, свідомісність є синонім розумності дій людини. Це поняття застосовується також і для характеристики історичного процесу. Воно вказує на наявність у діях людей високого духовного компонента, наприклад, свідомісність політичного процесу, відносини до природи тощо. Навпаки, відсутність свідомісності вказує на стихійність у діяльності людей, її нерозумність. Свідомісність – це показник того, наскільки люди здатні здійснювати свою діяльність за допомогою знань про навколишній світ. Наявність свідомісності характеризує людину як істоту, здатну діяти розумно і творчо.