§ 9. Правовий режим космічних об’єктів

У міжнародному праві відсутнє єдине визначення космічного об’єкта, хоча й визначено його правовий статус. У Договорі про космос 1967 р. та-кими об’єктами вважають не тільки запущені в космічний простір, але й до-ставлені або споруджені на небесному тілі. У Конвенції про міжнародну від-повідальність за збитки, завдані космічними об’єктами, 1972 р. говориться не про сам об’єкт, а про його складові частини, засоби доставки об’єкта та його складових частин.

Тими самими словами говориться про космічний об’єкт у Конвенції про реєстрацію об’єктів, що запускаються в космічний простір, 1975 р.1. Регла-мент радіозв’язку Міжнародного союзу електрозв’язку 1979 р. вживає термін «космічний човен», тобто створений людиною апарат для польотів далі осно-вної частини земної атмосфери. З появою човникових космічних апаратів, які можуть здійснювати польоти в атмосфері, визначення космічного об’єкта стало ще більш складним.

З урахуванням існуючих міжнародних договорів космічний об’єкт можна визначити як штучно створений об’єкт, що виходить самостійно або який ви-водять на навколоземну орбіту або далі в космічний простір, призначений для діяльності в космічному просторі та на небесних тілах. До космічних об’єктів відносять штучні супутники, космічні апарати та їх носії, що пілотуються.

Міжнародне публічне право регулює діяльність космічних об’єктів з моменту їх запуску або з моменту їх створення в космосі або на небесному тілі. При реалізації міжнародного проекту за участю декількох держав або за участю міжнародної організації міжнародним договором можуть бути врегу-льовані й інші процеси, наприклад пов’язані зі створенням об’єкта або підго-товкою його до запуску. В інших випадках усі питання, пов’язані з космічним об’єктом, знаходяться в компетенції держави. Держави самі встановлюють правовий режим своїх космічних об’єктів у період їх знаходження в космо-сі, включно з можливістю їх відвідання будь-ким. Що ж стосується станцій, установок, обладнання та космічних човнів, що знаходяться на Місяці й інших небесних тілах, то вони відкриті для представників інших держав на основі взаємності. Усі космічні об’єкти підлягають обов’язковій міжнародній реєстрації в Секретаріаті ООН.

Узагальнюючи вищезазначене, під космічними об’єктами слід розуміти штучні тіла, які створюються людиною і запускаються в космос. До таких об’єктів належать їх складові частини і засоби доставки. Різновидом косміч-них об’єктів є космічні кораблі — транспорті засоби, призначені для людей і вантажу. Космічні об’єкти запускають в космічний простір або на небесні тіла для збору і передання інформації. Вони також слугують цілям виробни-чих процесів і транспортування вантажів. Космічні об’єкти можуть належати одній чи кільком державам, неурядовій юридичній особі, міжнародній між-урядовій організації.

 

Модуль 14. Міжнародне повітряне і космічне право

Згідно Конвенції про реєстрацію об’єктів, що запускаються в космічний простір, така реєстрація для її учасників є обов’язковою. Держава, що за-пустила об’єкт навколоземну орбіту або далі в космічний простір, реєструє її шляхом запису у відповідному реєстрі, який має вестися цією державою. Вона також визначає зміст реєстру і умови його ведення.

Держава, яка здійснює або організовує запуск космічного об’єкту, ін-формує про створення такого реєстру Генерального секретаря ООН, який, у свою чергу, веде Реєстр, до якого заноситься інформація, що надається дер-жавою реєстрації. Держава, до реєстру якої занесено об’єкт, зберігає юрис-дикцію і контроль над ним і над будь-яким екіпажем цього об’єкту під час їх перебування в космічному просторі, в тому числі й на небесному тілі. Право власності поширюється як на космічні об’єкти, запущені в космічний про-стір, включаючи об’єкти, доставлені або споруджені на небесному тілі, так і на їх складові частини.

Міжнародне космічне право містить правила перебування космічних об’єктів на природних небесних тілах, зокрема, на Місяці. Держави можуть здійснювати посадку своїх космічних об’єктів на Місяці і запуск їх з Міся-ця, розміщувати свій персонал (космонавтів), космічні апарати, обладнання, установки, станції та споруди в будь-якому місці поверхні Місяця та його надр. Персонал та зазначені космічні об’єкти можуть вільно пересуватися по-верхнею Місяця та в її надрах. Такі дії не повинні, однак, створювати пере-шкод для діяльності на Місяці інших держав.

Держави можуть також створювати на Місяці залюднені та незалюднені станції, інформуючи Генерального секретаря ООН про їх місцезнаходження і мету розміщення. Станції повинні розміщуватися таким чином, щоби не за-важати вільного доступу персоналу, апаратів та обладнання інших держав до всіх районів Місяця. Розміщення на поверхні Місяця або в її надрах персона-лу, космічних апаратів, обладнання, станцій, споруд не створює права влас-ності на поверхню чи надра Місяця. Для того, щоб кожна держава-учасник могла переконатися в тому, що інші держави-учасниці згідно Угоди 1979 р. про Місяця, всі космічні апарати, обладнання, установи, станції та споруди на Місяця є відкритися для міжнародного контролю.

Низка норм міжнародного космічного права регулює питання про повер-нення космічних об’єктів. Договір 1967 р. про космос встановлює правило, згідно якого, якщо такі об’єкти або їх складові частини після повернення на Землю знайдені за межами держави-учасниці Договору, яка внесла їх до сво-го реєстру, то вони мають бути повернені цій державі.

Більш детально це питання вирішено в Угоді про порятунок космонавтів, повернення космонавтів і повернення об’єктів, запущених в космічний про-стір. Кожна держава, яка одержує відомості чи виявляє, що космічний об’єкт або його складові частини при поверненні на Землю опинилися на території, що знаходиться під її юрисдикцією, або у відкритому морі, або в будь-якому іншому місці, що не перебуває під юрисдикцією жодної держави, зобов’язана поінформувати владу, що здійснила запуск, і Генерального секретаря ООН.

На прохання влади, що здійснила запуск, держава, на території якого ви-явлено космічний об’єкт, вживає заходів для порятунку цього об’єкта і його повернення. Влада, що здійснила запуск, зобов’язана вжити невідкладних

 

Міжнародне публічне право

ефективних заходів для усунення можливої небезпеки спричинення шкоди і в тому випадку, якщо держава, яка виявила космічний об’єкт на своїй те-риторії або в будь-якому іншому місці, має підстави вважати цей об’єкт не-безпечним або шкідливим за своїми характеристиками. Термін «влада, яка здійснила запуск» стосується як до відповідальних за запуск держав, так і до міжнародним міжурядових організацій.