- •2. Правосуб’єктність міжнародних організацій.
- •Глава і персонал дипломатичного представництва
- •Поняття основних принципів міжнародного права та їх ознаки
- •Обстеження і примирення.
- •Міжнародна судова процедура.
- •Мирні засоби вирішення міжнародних спорів за Статутом оон
- •Міжнародне право в період збройних конфліктів — галузь міжнародного права
- •Сторони та учасники збройного конфлікту
- •Заборонені методи і засоби ведення воєнних дій
- •- Міни, що спроектовані для спрацьовування від випромінювання міношукача або іншого неконтактного впливу в ході їх розвідки (пошуку);
- •Міжнародно-правові стандарти прав людини.
- •Персонал консульства. Порядок назначения и отзыва консулов. Консульский корпус. Привилегии и иммунитеты. Консульский округ
- •Иммунитет и привелегии
- •Консульский корпус
- •Дипломатический протокол
- •Функції консульських установ
- •Органи зовнішніх зносин.
- •Тема 6. Право зовнішніх зносин
- •I. Загальні положення Стаття 1. Сфера застосування Закону
- •Стаття 2. Міжнародні договори України
- •II. Укладення міжнародних договорів України Стаття 3. Пропозиції щодо укладення міжнародних договорів
- •Стаття 4. Рішення про проведення переговорів і про підписання міжнародних договорів України
- •Стаття 5. Повноваження на укладення міжнародного договору України
- •Стаття 6. Делегація чи представник України для укладення міжнародного договору України
- •Стаття 7. Ратифікація міжнародних договорів України
- •Стаття 8. Обмін ратифікаційними грамотами
- •Стаття 9. Затвердження міжнародних договорів України, які не потребують ратифікації
- •Стаття 10. Приєднання до міжнародних договорів або їх прийняття
- •Стаття 11. Підписання міжнародних договорів України
- •Стаття 15. Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України
- •Стаття 16. Заходи, що вживаються у разі порушення міжнародного договору України іншими його учасниками
- •Стаття 17. Дія міжнародних договорів України на території України
- •Стаття 21. Реєстрація міжнародних договорів України
- •Стаття 25. Інформування Верховної Ради України стосовно міжнародних договорів
- •Відповідальність у міжнародному праві Поняття міжнародно-правової відповідальності
- •§ 9. Правовий режим космічних об’єктів
- •§ 10. Космонавти
- •Правовий статус космонавтів і космічних об’єктів.
- •Міжнародні польоти та їхнє правове регулювання
- •Міжнародно-правові акти - джерела трудового права
- •Норми міжнародного права та їх класифікація
- •Кодифікація і прогресивний розвиток міжнародного права
- •Види збройних конфліктів
- •Режим військового полону.
- •Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
- •Стаття 1 Зобов'язання поважати права людини
- •Розділ I Права і свободи Стаття 2 Право на життя
- •Стаття 3 Заборона катування
- •Стаття 4 Заборона рабства і примусової праці
- •Стаття 5 Право на свободу та особисту недоторканність
- •Стаття 6 Право на справедливий суд
- •Стаття 7 Ніякого покарання без закону
- •Стаття 8 Право на повагу до приватного і сімейного життя
- •Стаття 9 Свобода думки, совісті і релігії
- •Стаття 10 Свобода вираження поглядів
- •Стаття 11 Свобода зібрань та об'єднання
- •Стаття 12 Право на шлюб
- •Стаття 13 Право на ефективний засіб юридичного захисту
- •Стаття 14 Заборона дискримінації
- •Стаття 15 Відступ від зобов'язань під час надзвичайної ситуації
- •Стаття 16 Обмеження політичної діяльності іноземців
- •Стаття 22 Вибори суддів
- •Стаття 23 Строк повноважень і звільнення з посади
- •Стаття 24 Канцелярія і доповідачі
- •Стаття 25 Пленарні засідання Суду
- •Процедура розгляду справ у Європейському суді з прав людини
- •Критерії прийнятності заяви до розгляду Європейським судом з прав людини
- •Міжнародний арбітраж (третейський суд)
- •Міжнародна судова процедура як один із засобів мирного вирішення міжнародних спорів
§ 9. Правовий режим космічних об’єктів
У міжнародному праві відсутнє єдине визначення космічного об’єкта, хоча й визначено його правовий статус. У Договорі про космос 1967 р. та-кими об’єктами вважають не тільки запущені в космічний простір, але й до-ставлені або споруджені на небесному тілі. У Конвенції про міжнародну від-повідальність за збитки, завдані космічними об’єктами, 1972 р. говориться не про сам об’єкт, а про його складові частини, засоби доставки об’єкта та його складових частин.
Тими самими словами говориться про космічний об’єкт у Конвенції про реєстрацію об’єктів, що запускаються в космічний простір, 1975 р.1. Регла-мент радіозв’язку Міжнародного союзу електрозв’язку 1979 р. вживає термін «космічний човен», тобто створений людиною апарат для польотів далі осно-вної частини земної атмосфери. З появою човникових космічних апаратів, які можуть здійснювати польоти в атмосфері, визначення космічного об’єкта стало ще більш складним.
З урахуванням існуючих міжнародних договорів космічний об’єкт можна визначити як штучно створений об’єкт, що виходить самостійно або який ви-водять на навколоземну орбіту або далі в космічний простір, призначений для діяльності в космічному просторі та на небесних тілах. До космічних об’єктів відносять штучні супутники, космічні апарати та їх носії, що пілотуються.
Міжнародне публічне право регулює діяльність космічних об’єктів з моменту їх запуску або з моменту їх створення в космосі або на небесному тілі. При реалізації міжнародного проекту за участю декількох держав або за участю міжнародної організації міжнародним договором можуть бути врегу-льовані й інші процеси, наприклад пов’язані зі створенням об’єкта або підго-товкою його до запуску. В інших випадках усі питання, пов’язані з космічним об’єктом, знаходяться в компетенції держави. Держави самі встановлюють правовий режим своїх космічних об’єктів у період їх знаходження в космо-сі, включно з можливістю їх відвідання будь-ким. Що ж стосується станцій, установок, обладнання та космічних човнів, що знаходяться на Місяці й інших небесних тілах, то вони відкриті для представників інших держав на основі взаємності. Усі космічні об’єкти підлягають обов’язковій міжнародній реєстрації в Секретаріаті ООН.
Узагальнюючи вищезазначене, під космічними об’єктами слід розуміти штучні тіла, які створюються людиною і запускаються в космос. До таких об’єктів належать їх складові частини і засоби доставки. Різновидом косміч-них об’єктів є космічні кораблі — транспорті засоби, призначені для людей і вантажу. Космічні об’єкти запускають в космічний простір або на небесні тіла для збору і передання інформації. Вони також слугують цілям виробни-чих процесів і транспортування вантажів. Космічні об’єкти можуть належати одній чи кільком державам, неурядовій юридичній особі, міжнародній між-урядовій організації.
Модуль 14. Міжнародне повітряне і космічне право
Згідно Конвенції про реєстрацію об’єктів, що запускаються в космічний простір, така реєстрація для її учасників є обов’язковою. Держава, що за-пустила об’єкт навколоземну орбіту або далі в космічний простір, реєструє її шляхом запису у відповідному реєстрі, який має вестися цією державою. Вона також визначає зміст реєстру і умови його ведення.
Держава, яка здійснює або організовує запуск космічного об’єкту, ін-формує про створення такого реєстру Генерального секретаря ООН, який, у свою чергу, веде Реєстр, до якого заноситься інформація, що надається дер-жавою реєстрації. Держава, до реєстру якої занесено об’єкт, зберігає юрис-дикцію і контроль над ним і над будь-яким екіпажем цього об’єкту під час їх перебування в космічному просторі, в тому числі й на небесному тілі. Право власності поширюється як на космічні об’єкти, запущені в космічний про-стір, включаючи об’єкти, доставлені або споруджені на небесному тілі, так і на їх складові частини.
Міжнародне космічне право містить правила перебування космічних об’єктів на природних небесних тілах, зокрема, на Місяці. Держави можуть здійснювати посадку своїх космічних об’єктів на Місяці і запуск їх з Міся-ця, розміщувати свій персонал (космонавтів), космічні апарати, обладнання, установки, станції та споруди в будь-якому місці поверхні Місяця та його надр. Персонал та зазначені космічні об’єкти можуть вільно пересуватися по-верхнею Місяця та в її надрах. Такі дії не повинні, однак, створювати пере-шкод для діяльності на Місяці інших держав.
Держави можуть також створювати на Місяці залюднені та незалюднені станції, інформуючи Генерального секретаря ООН про їх місцезнаходження і мету розміщення. Станції повинні розміщуватися таким чином, щоби не за-важати вільного доступу персоналу, апаратів та обладнання інших держав до всіх районів Місяця. Розміщення на поверхні Місяця або в її надрах персона-лу, космічних апаратів, обладнання, станцій, споруд не створює права влас-ності на поверхню чи надра Місяця. Для того, щоб кожна держава-учасник могла переконатися в тому, що інші держави-учасниці згідно Угоди 1979 р. про Місяця, всі космічні апарати, обладнання, установи, станції та споруди на Місяця є відкритися для міжнародного контролю.
Низка норм міжнародного космічного права регулює питання про повер-нення космічних об’єктів. Договір 1967 р. про космос встановлює правило, згідно якого, якщо такі об’єкти або їх складові частини після повернення на Землю знайдені за межами держави-учасниці Договору, яка внесла їх до сво-го реєстру, то вони мають бути повернені цій державі.
Більш детально це питання вирішено в Угоді про порятунок космонавтів, повернення космонавтів і повернення об’єктів, запущених в космічний про-стір. Кожна держава, яка одержує відомості чи виявляє, що космічний об’єкт або його складові частини при поверненні на Землю опинилися на території, що знаходиться під її юрисдикцією, або у відкритому морі, або в будь-якому іншому місці, що не перебуває під юрисдикцією жодної держави, зобов’язана поінформувати владу, що здійснила запуск, і Генерального секретаря ООН.
На прохання влади, що здійснила запуск, держава, на території якого ви-явлено космічний об’єкт, вживає заходів для порятунку цього об’єкта і його повернення. Влада, що здійснила запуск, зобов’язана вжити невідкладних
Міжнародне публічне право
ефективних заходів для усунення можливої небезпеки спричинення шкоди і в тому випадку, якщо держава, яка виявила космічний об’єкт на своїй те-риторії або в будь-якому іншому місці, має підстави вважати цей об’єкт не-безпечним або шкідливим за своїми характеристиками. Термін «влада, яка здійснила запуск» стосується як до відповідальних за запуск держав, так і до міжнародним міжурядових організацій.