Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-30 ИМВ.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
23.03.2015
Размер:
323.58 Кб
Скачать

1. Загальна характеристика та принципи Вестфальської системи міжнародних відносин

2. «Арабська весна» у міжнародних відносинах.

3. АСЕАН – регіональне інтеграційне об’єднання.

4. Атлантизм як підґрунтя американської геополітичної думки. Сучасні вектори зовнішньої політики США.

5. Варшавський договір: створення, цілі і завдання, його ліквідація.

6. Визначення поняття "дипломатія". Роль дипломатії на початку ХХІ ст. у вирішенні глобальних проблем сучасності.

7. Виникнення й основні історичні типи дипломатії.

8. Віденська конвенція 1961 року про дипломатичні зносини: загальна характеристика.

9. Відносини України з провідними державами Європи: проблеми і перспективи.

10. Війна і мир як категорії світової політики.

11. Внутрішні причини і зовнішні чинники розпаду СРСР.

12. Встановлення та принципи Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин.

13. Геостратегія України на сучасному етапі. Основні вектори зовнішньої політики України

14. Глобалізація інформації та її критерії як актуальна проблема міжнародних відносин.

15. Головні напрямки зовнішньої політики Російської Федерації на сучасному етапі.

16. Дипломатія у роки Першої світової війни.

17. Еволюція англо-американських відносин у біполярну добу.

18. Еволюція міжамериканської системи міжнародних відносин на сучасному етапі.

19. Євразійство як концепція сухопутної могутності.

20. Євразія та поняття Великої Шахівниці у концепції З. Бжезинського.

21. Європейська політика України: зміст, основні напрямки, еволюція.

22. Європейський вектор у зовнішній політиці України: загальна характеристика та перспективи

23. Загострення суперечностей між провідними європейськими державами у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Утворення військово-політичних блоків.

24. Закони функціонування та трансформації міжнародних систем.

25. Зміст понять “суб’єкт”, “агент”, “актор”, “учасник” міжнародних відносин. Співвідношення і взаємозв’язок основних учасників міжнародних відносин.

26. Зовнішня політика Індії на сучасному етапі. Індо-пакистанське протистояння.

27. Зовнішня політика країн Бенілюксу: спільне та відмінне.

28. Зовнішня політика країн Магрібу.

29. Зовнішня політика скандинавських країн. Участь у процесах євро- та євроатлантичної інтеграції.

30. Зовнішня політика Туреччини. Перспективи вступу до ЄС. Кіпрська проблема.

  1. Загальна характеристика та принципи Вестфальської системи міжнародних відносин

Вестфальская система международных отношений — система международных отношений, созданная после окончания Тридцатилетней войны в 1648 году.

Этой системе присуща идея баланса сил. Признание в качестве одного из ключевых «принципа национального государственного суверенитета», когда каждое государство обладает всей полнотой власти на своей территории. Характерна деидеологизация, то есть устранение конфессионального фактора как одного из основных факторов политики. Межгосударственные союзы в новых условиях становились более гибкими и ситуативными. Смена партнёра по коалиции стала не таким уж редким явлением. Суть её сводилась к тому, чтобы политическим или дипломатическим маневром не позволить какому-либо одному европейскому государству или коалиции государств аккумулировать силы, значительно превосходящие мощь их вероятных соперников.

Основные принципы: приоритет национального интереса, принцип баланса сил, приоритет государств — наций,принцип государственного суверенитета: право требовать невмешательства в свои дела, равенство прав государств, обязательство выполнять подписанные договоры, принцип действия международного права и применения дипломатии в международных отношениях — соблюдение договоров стало важнейшим элементом такой практики, а международное право и регулярная дипломатическая практика — неотъемлемым атрибутом отношений между государствами.

  1. «Арабська весна» у міжнародних відносинах.

Ара́бська весна́— серія масових вуличних протестів, революцій та внутрішніх військових конфліктів у низці арабських країн, що почалися наприкінці 2010 року в Тунісі й тривають у деяких країнах по нині.

Поштовхом до початку протестів стало самоспалення туніського вуличного торговця фруктами Мухаммеда Буазізі, вчинене 17 грудня 2010 року на знак протесту проти свавілля поліції, яка конфіскувала його товар. Внаслідок цього в Тунісі розгорілися масові протести, що призвели до відставки багаторічного президента (з 1987 р.) бен Алі вже 14 січня 2011 року. Успіх Жасминової революції в Тунісі дав поштовх аналогічним акціям протесту в інших арабських країнах, де здебільшого існують ті самі проблеми.

Дата:

18 грудня 2010 — триває

Місце:

Арабський світ

Привід:

незадоволення політикою диктаторів в Арабських країнах

Результат:

повалення диктаторів в Арабських країнах, прихід до влади Ісламістів (в Сирії та Бахрейні Арабська весна триває)

Сторони

диктатори

ісламісти

Пример

Сирия

На 4 февраля 2011 года в Сирии группой активистов в сети Facebook планировался «День гнева», аналогичный египетскому[134][135].

Однако президент Башар Асад считает, что его власти ничего не угрожает и у него нет противоречий с оппозицией, так как основные вопросы развития страны в последнее время успешно решаются. В Сирии пять лет (с 2007 до февраля 2011 года) был заблокирован доступ к Facebook, YouTube, Twitter и многим новостным сайтам.[136]

20 апреля — Башар Асад официально подтвердил отмену режима чрезвычайного положения, действовавшего в стране 48 лет. По словам оппозиции это были «запоздалые меры»[137].

22 апреля по сведениям новостных источников, в ходе разгона самых крупных со дня начала выступлений антиправительственных демонстраций погибло 72 человека[138].

С марта 2011 года в Сирии идет непрекращающаяся война. В отдельных СМИ в 2014 году появились утверждения о том, что война уже давно бы закончилась без подпитки извне

  1. АСЕАН – регіональне інтеграційне об’єднання.

Асоціація держав Південно-Східної Азії (англ. Association of SouthEast Asian Nations, ASEAN, АСЕАН) — геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 країн, розташованих в Південно-Східній Азіï.

У 1960х роках розпад колоніальних імперій призвів до отримання незалежності Філіппінами, Малайзією та Індонезією. Лідери новостворених держав бажали бути впевненими у тому, що лідери сусідніх держав не будуть втручатися у внутрішні справи. Найбільше цього побоювались такі невеликі країни, як Сінгапур та Бруней. У результаті основними засадами нової регіональної організації стали невтручання у внутрішні справи, консенсус, невикористання сили та неконфронтація.

Організація була створена 8 серпня 1967 року Філіппінами, Малайзією, Індонезією, Сінгапуром і Таїландом, які прийняли Бангкокську декларацію. Згодом до них приєдналися Бруней, Камбоджа, Лаос, М'янма та В'єтнам.

Союз було закріплено на папері у вигляді Договору про дружбу та співробітництво АСЕАН в Південно-Східній Азії 1976 на Балі.

Площа суходолу, яку займає АСЕАН, становить 4,46 млн км² — 3% площі суходолу Землі, сукупне населення приблизно 600 млн осіб — 8,8% населення світу.

Батьками-засновниками АСЕАН вважають міністрів іноземних справ: Адама Маліка з Індонезіï, Нарцисо Рамоса з Філіппін, Абдулу Разака з Малайзіï, Раджаратнама з Сінгапуру та Таната Хомана з Тайланду.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]