- •1. Х. Ортега-и-Гассет "Что такое философия?"
- •2.М.Мамардашвили "Философия - сознание вслух".
- •3. Платон "Апология Сократа"
- •4. Аристотель "Никомахова этика"
- •5.Витгенштейн л. "Логико-философский трактат"
- •6. Галамер г.-г. "Истина и метод: Основы философской герменевтики"
- •7. Августин "Исповедь"
- •8.Г. Сковорода "Разговор пяти путников об истинном счастье в жизни"
- •9. Максим Исповедник "Четыре сотни глав о любви"
- •10. Бэкон ф."Опыты или наставления нравственные и политические"
- •11.Декарт р. "Правила для руководства ума"
- •12. Кант и. "Что значит ориентироваться в мышлении?"
- •13. Шопенгауэр а. "Мир как воля и представление"
- •14. Камю а. "Миф о сизифе"
- •15. Ж. Бодрийяр "Общество потребления"
- •16.П.Д. Юркевич "Сердце и его значение в духовной жизни человека, по учению слова божьего"
- •17. Філософія як тип світогляду. Функції філософії.
- •18. Даосизм та конфуціанство як релігійно-філософське вчення.
- •19. Релігійно-філософське вчення буддизму
- •20. Загальна характеристика та періодизація давньогрецької філософії
- •21. Предмет філософії. Філософські дисципліни та їх специфіка.
- •22. Філософія Сократа та Платона
- •23. Філософія Арістотеля
- •24. Загальна характеристика та специфіка Середньовічної філософії. Патристика та схоластика.
- •25. Філософські погляди Августина та Фоми Аквінського.
- •26. Філософія доби Відродження
- •27.Філософія Нового часу
- •28. Німецька класична філософія 19 ст.
- •29. Філософія і.Канта
- •30. Періодизація та загальна характеристика європейської філософії 20 ст. (фрейдизм, неофрейдизм)
- •31. Періодизація та загальна характеристика європейської філософії 20 ст.(позитивізм, прагматизм)
- •32. Філософські аспекти науково-технісного поступу. Становлення постіндустріального суспільства у 20-21 ст.
- •33. Філософія г. Сковороди
- •34. Сучасна філософська думка (кін. Хх-початок хх1 ст.)
- •35. Філософія п.Юркевича
- •36. Філософія Ніцше
- •37.Філософія екзистенціалізму
- •38.Постструктуралістська філософія
- •39. Гегель г.В.Ф. "Философская пропедевтика "
37.Філософія екзистенціалізму
Экзистенциализм (философия существования) - иррационалистическое направление в буржуазной философии, возникшее в 20 в. как попытка создания нового мировоззрения, отвечающего взглядам буржуазной интеллигенции. Идейные истоки Э.- философия жизни, феноменология, религиозно-мистическое учение. Различают религиозный и атеистический (Хайдегер, Сартр, Камю, С. Бовуар). В Экзистенциализме нашел отражение кризис буржуазного либерализма о его поверхностн-оптимистическим миропониманием, верой в прогрессивное развитие буржуазногоо обществава, который не выдержал испытания бурными событиями века. Экзистенциализм возник как мировоззрение пессимистическое, ставившее перед собой вопрос: как жить человеку, потерявшему либерально-прогрессистские иллюзии, перед лицом исторических катастроф. По мнению экзистенциалистов, осн. черта рационального мышления состоит в том, что оно исходит из принципа противоположности субъекта и объекта. В результате этого вся действительность, в том что и человек, предстает перед рационалистом только как объект научного исследования и практического манипулирования, в силу чего такой подход носит «безликий» характер. Экзистенциализм, напротив, должен выступить как противоположность внеличной, «объективной» научной мысли. Экзистенциализм противопоставляет философию и науку. В обыденной жизни человек не всегда осознает себя как экзистенцию; для этого необходимо, чтобы он оказался в пограничной ситуации, т. е. перед лицом смерти. Обретая себя как экзистенцию, человек впервые обретает и свою свободу. Согласно Э., свобода состоит в том, чтобы человек не выступал как вещь, формирующаяся под влиянием естественной или социальной необходимости, а «выбирал» самого себя, формировал себя каждым своим действием и поступком.
38.Постструктуралістська філософія
Постструктуралізм (неоструктуралізм) — це загальна назва ряду підходів у філософії та соціогуманітарному пізнанні, Постструктуралізм не утворює організаційної єдності і не має спільної програми, тому ознайомимося з ним через концепції деяких вчених.І, нарешті, ще одна філософська течія, яку слід розглянути у зв'язку з проблемою знання, мови, розуміння — це герменевтика.Герменевтика — це теорія розуміння, вчення про розуміння та інтерпретацію документів, що містять у собі смислові зв'язки, вчення про передумови і засоби такого розуміння.Вихідним пунктом герменевтики як філософської течії є онтологічний характер герменевтичного кола, яке виражає специфічну рису процесу розуміння, пов'язану з його циклічним характером. Ця ідея є центральною у філософському вченні Гадамера. Він не зводить герменевтику до розробки методології розуміння текстів, а визначає її як філософію розуміння. Предметом розуміння, на думку Гадамера, є не смисл, вкладений в текст автором, а той предметний зміст, з осмисленням якого пов'язаний даний текст. За Гадамером, герменевтика є філософією "тлумачення": від тлумачення текстів до тлумачення людського буття, знання про світ і буття в ньому.Філософія сьогодні прагне активно обговорювати і осмислювати ключові проблеми розвитку цивілізації, зростає значимість і зацікавленість щодо соціальної філософії, політичної філософії, філософії культури.