1.Історія розвитку макроекономічної науки

Макроекономіка як наука достатньо молода і зароджується в 30-і рр. ХХ ст. Хоча аналіз макроекономічних проблем характерний ще для меркантилізму і класичної політекономії. У 1576 р. Жан Боден обґрунтував залежність рівня цін від співвідношення грошової і товарної маси. У. Петі (1623 – 1687) провів аналіз національного доходу Англії з метою вдосконалення оподаткування і виявив його вплив на економіку і розподіл доходів. Ф. Кене у 1758 р. створює “Економічну таблицю”, яка являє собою першу макроекономічну модель суспільного відтворення. К. Маркс створив моделі простого і розширеного відтворення. Однак лише у 30-і рр. ХХ ст. Дж. Кейнс обґрунтував необхідність виділення макроекономічного аналізу в самостійну галузь економічної науки, яка була б заснована на принципово інших методологічних засадах ніж мікроекономічна теорія й використовувала власний теоретичний апарат. Подальший розвиток макроекономіки пов’язаний з „неокласичним синтезом”, який доповнив макроекономічну теорію методологією рівноважного аналізу; неокейнсіанством, яке розробило концепції економічного зростання та економічного циклу й, відповідно, моделі державного регулювання економіки.

Аж до кінця 70-х рр. ХХ ст. в макроекономіці панує кейнсіанська теорія. Наприкінці 1970-х і 1980-х років відбувається розробка нової макроекономічної теорії заснованої на неокласичній традиції (монетаризм, економіка пропозиції, школа раціональних очікувань). У 1980–1990-ті рр. відбувається оновлення кейнсіанської макроекономіки у рамках „нового кейнсіанства”. Сучасна макроекономіка представлена різними течіями та економічними школами, які взаємодоповнюють одні одну й використовуються урядами країн і центральними банками для розробки макроекономічної політики.

2.Предмет і методи макроекономіки. Методи макроекономічних досліджень.

Макроекономіка вивчає економічні явища з позиції економіки в цілому. Вона характеризує діяльність економічних суб’єктів в сукупності, не вдаючись до хар-ки кожного окремого ек суб’єкта.Предметом м-ки є механізм функціонування ек- с-ми вцілому та взаємодія між національними економіками.

Функції макроекономіки

1)теоретико-пізнавальну , коли пояснює закономірності розвитку національної економіки, процеси та явища економічного життя суспільства.

2)практична функція. Суть її полягає в тому, що макроекономіка виробляє рекомендації для проведення економічної політики

3) світоглядно-виховна функція. її змістом є формування економічного мислення, економічної психології та економічної культури людей. 4)методологічну функцію. Сформульовані нею наукові уявлення про механізм функціонування національної економіки та поняттєво-категоріальний апарат використовують інші економічні науки — галузеві та функціональні. Основним методом макр.-математичне моделювання.Макромодель-мат. рівняння,в яких виражені реальні ек-і процеси в абстрактному та справжньому вигляді.екзогенні параметри-формуються в середині системи і визначити можна шляхом розв’язання рівняння.ендогенні параметри-вихідна інформація.яка вводить в модель ззовні.Моделі можуть бути задані в 2 формах:аналітична(формула),графічна моделі.

Інші методи: 1.метод аналогії, 2.наукової абстракції. 3.аналізу(розчленування об`єкта з метою пізнання його структури)4.синтезу(виявлення функціональних зв’язків між елементами розчленовані системи),5.дедукція,6.індукція(процес пізнання від одиничного фактора до загального),7.метод історичного 8.логічного9..метод порівняння,10.метод агрегування – використання сумарних понять і сумарних розрахункових величин (сукупний попит, сукупна пропозиція, національний продукт, національний дохід, рівень цін, рівень безробіття);11.кількісні методи;12.статистичні методи.

3 .Економічна система як об`єкт макроекономіки. Суб`єкти макроаналізу.

Економічна система-це особливим чином упорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних благ і послуг. Складовими ек. системи-продуктивні сили;ек. відносини;механізм господарювання та розподілу;спосіб організації суспільного виробництва.

Види економічних систем:1.традиційна економіка(нерозвиненість продуктивних сил;низький рівень продуктивності праці;переважає с/г-во;вплив клімату) 2.Вільна ринкова(до останньої 3 20ст)свобода грошово товарних відносин;держ втруч.зведене до мін.3.адмін-командна(СССР)велика централізація влади;передбачає суспільний тип власності;виробництво і розподіл регулюється з єдиного центру;директивне планування.4.змішана економіка(Поєднує ринкову організацію з державним регулюванням економіки)

АМЕРИКАНСЬКА МОДЕЛЬ:1.недоторканість та свобода функціонування об’єктів приватної власності.2.невисокі ставки податків.3.переважає монетарна політика.4.розвинена кредитна с-ма.5відносно низького рівня соц захисту. ЯПОНСЬКА МОДЕЛЬ:1.значний рівень розвитку науки,технологій2.пожиттева система найму3.висока увага до люд капіталу4.тісна співпраця влади з олігополістичними утвореннями.5.високий рів патріотизму.6.інвестування перспективних проектів.7.колектиане переважає над індивідуальним. ШВЕДСЬКА МОДЕЛЬ(Норвегія)1.завдяки високому рівню перерозподілу НД, досягається найвищий рівень соц. захисту.2.великі ставки оподаткування дещо стримують розвиток нар. госп-ва. Для сучасних країн характерна змішана економіка.

Суб’єктами макроекономічної системи є:

1.домашні господарства (містить усі приватні господарства країни,діяльність яких направлена на задоволення власних потреб) Проявляють 3 види ек активності:вони поставляють на ринок ресурси ;споживають частину отриманого доходу;заощаджують.

2.Підприемницький сектор-сукупність усіх фірм зареєстрованих у межах країни. Ек активність :купують ресурси і виробляють продукцію, інвестує;

3.державний сектор–перерозподіляє товарні і грошові потоки, регулює економічні процеси;

4.закордонний сектор–містить усі інститути які знах.за межами данної країни. Ця взаємодія втілюється у потоках експорту та імпорту.