- •1.Історія розвитку макроекономічної науки
- •2.Предмет і методи макроекономіки. Методи макроекономічних досліджень.
- •4.Макроекономіка та ек політитика.
- •5.Снр та методологічні принципи побудови.
- •6.Основні макроекономічні показники.
- •8.Номінальний та реальний ввп.Інфлювання та дефлювання ввп.
- •9.Циклічність як форма ек розвитку. Причини циклічних коливань. Нециклічні коливання в розвитку економіки.
- •11. Види економічних циклів. Середні цикли у розвитку економіки.
- •12. Антицклічні заходи держави
- •14 Види безробіття. Природний рівень безробіття…
- •15 Соціально-економічні наслідки безробіття. Закон Оукена.
- •16. Безробіття в сучасній економіці України. Державне регулювання зайнятості.
- •17.Інфляція: типи та форми прояву. Індекси цін. Темпи інфляції в залежності від темпу зростання цін.
- •19.Інфляція попиту. Інфляція витрат.
- •21.Антиінфляційні заходи держави.
- •22.Економічний кругообіг в умовах чистого ринку закритої економіки, змішаної закритої економіки та змішаної відкритої економіки.
- •24.Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції.
- •25.Сукупний попит – сукупна пропозиція як базова модель економічної рівноваги.
- •27.Функція споживання. Графік функції споживання. Недоходні фактори споживання.
- •28.Функція заощадження. Графік функції заощадження. Недоходні фактори заощадження.
- •29. Інвестиції та їх роль в економіці. Мультиплікатор інвестицій.
- •34. Інфляційний розрив як наслідок дефіциту сукупних витрат. Графічна і математична інтерпретація інфляційнго розриву.
- •36. Класична теорія як теоретична база державного невтручання в економіку.
- •37. Кейнсіанська теорія як теоретична база державного невтручання в економіку.
- •38. Монетаристські погляди на роль держави у сучасній ринковій економіці.
- •39. Функції держави у сучасній ринковій економіці з погляду представників теорії пропозиції.
- •40. Дискреційна фіскальна політика.
- •41. Автоматична фіскальна політика.
- •42. Фіскальна політика і державний бюджет.
- •43. Попит на грошовому ринку.
- •44. Пропозиція на грошовому ринку.
- •45.Механізм функціонування грошового ринку.
- •46 Грошово-кредитне регулювання економіки
- •47 Банківська система та грошовий мультиплікатор
- •48 Механізм зовнішньо-економічної політики
- •49 Платіжний баланс
- •50 Сутність та фактори економічного зростання
11. Види економічних циклів. Середні цикли у розвитку економіки.
Під економічним (діловим) циклом розуміють періодичні коливання реального ВВП навколо його природного значення.
Економічний цикл – це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років.За тривалістю економічні цикли поділяють на:
1.короткі або малі – коливання тривалістю в 3-4 роки. Вони пов'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою цих циклів є «життєвий цикл» товару. Економічною умовою циклів є внутрішньогалузева конкуренція, а методи регулювання – маркетинг та стратегічне планування, які зосереджені безпосередньо на підприємстві.
2.середні – коливання ділової активності в період 7-11 р. Матеріальною основою періодичності даних циклів є необхідність оновлення основного капіталу. Економічна умова – міжгалузева конкуренція, методи регулювання – централізовані державні методи.
3.великі або довгі хвилі – періодичність 40-60 років. Матеріальною основою великого циклу є зміна базових технологій і поколінь машин (стрибок у лінії технічного прогресу). Важливою ознакою даних циклів є інтернаціоналізація (розповсюдження в світовій економіці. Методи регулювання – розвиток міжнародного співробітництва і кооперації праці. Економічні цикли середньої тривалості мають чотири послідовні фази: кризу, депресію, пожвавлення, піднесення. Визначальними моментами серед цих фаз є криза і піднесення. Перехід від однієї фази циклу до іншої здійснюється автоматично - на основі ринкових саморегуляторів.
Середні цикли за своїм змістом відображають циклічність розвитку не лише виробництва, а й обміну, розподілу і споживання. Це зумовлює багатогранність циклічних коливань, показниками яких є: загальні масштаби виробництва, динаміка національного доходу і валового національного продукту, завантаженість виробничих потужностей, зайнятість, реальні доходи населення. Важливим показником циклічності є рух норми прибутку, а також показники, що характеризують економічну ефективність відтворення.
12. Антицклічні заходи держави
Антициклічне регулювання полягає в системі способів і методів впливу на господарську діяльність, направлених на пом'якшення циклічних коливань. При цьому зусилля держави мають протилежний напрям для економічної ситуації, яка складається на кожній фазі економічного циклу.
Розрізняють 2 варіанта політики стабілізації: 1.експансія і стримання.
Основні заходи політики експансії: 1.зниження облікової ставки. 2.купівля цінних паперів на відкритому ринку. 3.зниження норми обов'язкових банківських резервів. 4.додаткові витрати державного бюджету. 5.зменшення податкових ставок. 6.зростання заробітної плати. 7.прискорення виконання інвестиційних програм.
Існують 2 підходи до анти циклічного регулювання. Прибічники кейнсіанства орієнтуються на сукупний попит. Більшу увагу вони приділяють регулюючій ролі держави з її фінансово-бюджетними інструментами, які використовуються або для скорочення чи збільшення витрат, або для маніпулювання податковими ставками, стиснення чи розширення системи податкових пільг. При цьому грошово-кредитна політика виконує допоміжну роль. Прибічники класичного або консервативного напряму концентрують свою увагу на пропозиції, тобто забезпечують використання ресурсів і створюють умови для ефективного виробництва, відмовляючи у підтримці низькоефективним виробництвам і секторам економіки та допомагаючи свободі дії ринкових сил.
Сучасні країни з ринковою економікою схильні до поєднання кейнсіанського і класичного підходу до антициклічного регулювання.
13.Зайнятість і безробіття. Рівень та види зайнятості. Рівень безробіття.
Зайнятість-це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.
Раціональна зайнятість — досягнення такої її кількісної і якісної структури, яка сприяє якнайповнішому використанню трудових ресурсів.
Ефективна зайнятість — зайнятість, що забезпечує найвищу ефективність виробництва.
Під повною зайнятістю розуміється ситуація, коли роботу мають всі хто може і бажає працювати. Вона відповідає природному рівню зайнятості.
Неповна зайнятість — це робота в умовах скороченого робочого дня, вторинна - додаткова робота за сумісництвом людей, що мають основну роботу.
Вторинну зайнятість розрізняють за характером участі в праці (постійна, тимчасова, епізодична, разова); режиму праці (неповний робочий час, сезонна); формі участі (сумісництво, трудова угода, на умовах почасової оплати).
Безробіття – це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використовувати свою робочу силу.
Найчастіше рівень зайнятості в економіці характеризують за допомогою показника рівня безробіття.
Рівень безробіття – відношення чисельності безробітних до загальної кількості робочої сили:
,
де Б – безробітні, З – зайняті, Б′ - рівень безробіття.
Рівень зайнятості–відношення зайнятих до дорослого населення, виражене в процентах.
Природний рівень безробіття – рівень безробіття, при якому чисельність безробітних відповідає кількості вільних робочих місць і існує повна зайнятість. Природний рівень безробіття існує за наявності лише фрикційного і структурного безробіття. У зв’язку з цим, повна зайнятість – це зайнятість за наявності лише природного безробіття та відсутності безробіття циклічного. Природний рівень безробіття відповідає потенційному ВВП.
Безробіття пов’язане з економічними втратами, які характеризує закон Оукена: якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%, то втрати ВВП дорівнюють 2,5%.