- •Адміністративне право України
- •Ю.П. Битяка
- •Передмова
- •Загальна частина
- •Глава 1
- •§ 1. Управління як соціальне явище
- •§ 2. Державне управління та його особливості
- •§ 3. Принципи державного управління
- •§ 4. Сутність виконавчої влади
- •§ 5. Співвідношення виконавчої влади, державного
- •§ 6. Державне управління в умовах проведення
- •Глава 2 Предмет, метод і система адміністративного права України
- •§ 1. Предмет адміністративного права
- •§ 2. Метод адміністративного права
- •§ 3. Принципи адміністративного права України
- •§ 4. Система адміністративного права
- •§ 5. Наука адміністративного права
- •Глава 3 Адміністративно-правові норми
- •§ 1. Поняття, особливості та види адміністративно-правових норм
- •§ 2. Джерела адміністративного права
- •§ 3. Систематизація адміністративного права
- •Глава 4
- •§ 1. Поняття та основні риси адміністративно-правових відносин
- •§ 2. Види адміністративно-правових відносин
- •Глава 5
- •§ 1. Основи адміністративно-правового статусу громадян
- •§ 2. Права та обов’язки громадян у сфері виконавчої влади
- •§ 3. Звернення громадян
- •§ 4. Адміністративно-правовий статус іноземців
- •Глава 6
- •§ 1. Ознаки та правове становище органів виконавчої влади
- •§ 2. Види органів виконавчої влади
- •§ 3. Система органів виконавчої влади та принципи їх побудови
- •§ 4. Повноваження Президента України у сфері виконавчої влади
- •§ 5. Правове становище Кабінету Міністрів України
- •§ 6. Центральні органи виконавчої влади
- •§ 7. Органи виконавчої влади Автономної Республіки
- •Глава 7
- •Глава 8
- •§ 1. Поняття, види та принципи державної служби
- •§ 2. Правове регулювання державної служби
- •§ 3. Посада і посадова особа
- •§ 4. Державні службовці, їх види
- •§ 5. Обов’язки і права державних службовців
- •§ 6. Проходження державної служби
- •§ 7. Відповідальність державних службовців
- •Глава 9 Підприємства і установи
- •§ 1. Поняття, види та правові засади діяльності
- •§ 2. Правове становище адміністрації підприємств і установ
- •§ 3. Порядок утворення та припинення діяльності
- •Глава 10
- •§ 1. Поняття і види об’єднань громадян
- •§ 2. Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян
- •Розділ ііі Функції, форми та методи державного управління
- •Глава 11
- •§ 1. Поняття функції державного управління
- •§ 2. Види функцій державного управління
- •Глава 12 Форми державного управління
- •§ 1. Поняття форм державного управління
- •§2. Види форм державного управління
- •§ 3. Правові акти державного управління
- •§ 4. Класифікація актів державного управління
- •§ 5. Дія актів державного управління
- •§ 6. Адміністративний договір
- •Глава 13 Адміністративно-правові методи
- •§ 1. Поняття адміністративно-правових методів
- •§ 2. Види адміністративно-правових методів
- •§ 3. Адміністративний примус, його види
- •Відповідальність за адміністративним правом
- •Глава 14
- •§ 1. Поняття і основні риси адміністративної відповідальності
- •§ 2. Законодавчі основи адміністративної відповідальності
- •§ 3. Адміністративне правопорушення, його склад
- •§ 4. Система та види адміністративних стягнень
- •§ 5. Загальні правила і строки притягнення
- •§ 6. Адміністративна відповідальність юридичних осіб
- •Глава 15
- •Глава 16
- •§ 1. Адміністративний процес: зміст і загальні риси
- •§ 2. Структура адміністративного процесу і характеристика
- •§ 3. Адміністративна юрисдикція: загальні риси, принципи
- •§ 4. Адміністративна юстиція: поняття і види
- •Глава 17
- •§ 1. Завдання і порядок провадження в справах
- •§ 2. Засоби забезпечення провадження в справах
- •§ 3. Стадії провадження в справах
- •§ 4. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати
- •Глава 18
- •§ 1. Поняття режиму законності і дисципліни в державному управлінні
- •§ 2. Способи забезпечення законності і дисципліни
- •Глава 19
- •§ 1. Контроль з боку органів законодавчої влади
- •§ 2. Контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів
- •§ 3. Контроль з боку представницьких органів
- •§ 4. Судовий контроль
- •§ 5. Прокурорський нагляд за законністю і дисципліною
- •§ 6. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності
- •§ 7. Громадський контроль
- •Глава 20
- •§ 1. Поняття і види адміністративно-правових режимів
- •§ 2. Поняття та види надзвичайних режимів
- •§ 3. Режим державної таємниці
- •Глава 21
- •§ 1. Адміністративно-правова організація
- •§ 2. Правові засади організації державного управління
- •Глава 22
- •§ 1. Галузеве управління: його зміст
- •§ 2. Особливості міжгалузевого управління
- •§ 3. Особливості регіонального управління
- •Глава 23
- •§ 1. Зміст державного керівництва у сфері економіки
- •§ 2. Система центральних і місцевих органів управління
- •§ 3. Правове регулювання управління економікою
- •§ 4. Державний контроль і нагляд у сфері економіки
- •Глава 24
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління власністю
- •§ 2. Система і правове становище органів
- •Глава 25
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління промисловістю
- •§ 2. Система органів управління промисловістю
- •§ 3. Підприємства та їх об’єднання в промисловості.
- •§ 4. Місцеве самоврядування і промисловість
- •§ 5. Державний контроль і нагляд в управлінні промисловістю
- •§ 6. Адміністративна відповідальність за правопорушення
- •Глава 26
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління
- •§ 2. Система органів управління агропромисловим
- •§ 3 . Державний контроль в агропромисловому комплексі
- •§ 4. Адміністративна відповідальність
- •Глава 27
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління
- •§ 2. Система органів управління будівництвом
- •§ 3. Місцеве самоврядування, будівництво
- •§ 4. Державний контроль в будівництві
- •§ 5. Адміністративна відповідальність за правопорушення
- •Глава 28 Управління комунікаціями
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління комунікаціями
- •§ 2. Органи управління транспортом і шляховим господарством
- •§ 3. Управління залізничним транспортом
- •§ 4. Управління морським і річковим транспортом
- •§ 5. Управління автомобільним транспортом
- •§ 6. Управління цивільним повітряним транспортом
- •§7. Управління трубопровідним транспортом
- •§ 8. Управління шляховим господарством
- •Глава 29
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління
- •§ 2. Органи управління використанням і
- •§ 3. Місцеве самоврядування і охорона природних ресурсів
- •§ 4. Державний контроль і нагляд у галузі
- •§ 5. Адміністративна відповідальність
- •Глава 30
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління торгівлею
- •§ 2. Місцеве самоврядування і торгівля
- •§ 3. Державний контроль в управлінні торгівлею
- •§ 4. Адміністративна відповідальність
- •Глава 31 Управління фінансами
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління фінансами
- •§ 2. Органи управління фінансами
- •§ 3. Фінансовий контроль
- •Верховна Рада України здійснює фінансовий контроль у ході розгляду проектів та затвердження Державного бюджету України, під час його виконання; приймає рішення щодо звіту про його виконання.
- •§ 4. Адміністративна відповідальність за
- •Глава 32 Управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління
- •§ 2. Органи управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •Глава 33 Управління митною справою
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління митною справою
- •§ 2. Органи управління митною справою
- •§ 3. Митний контроль
- •§ 4. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил
- •Глава 34
- •§ 1. Організаційно-правові засади і система освіти
- •§ 2. Система і повноваження органів управління освітою
- •§ 3. Компетенція місцевих органів державної виконавчої влади
- •§ 4. Управління освітніми закладами
- •§ 5. Державний контроль за діяльністю освітніх закладів
- •Глава 35 Управління наукою
- •§ 1. Організація державного управління наукою
- •§ 2. Органи управління наукою
- •§ 3. Наукові заклади і наукові товариства
- •Глава 36
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління охороною
- •§ 2. Система органів управління охороною здоров’я населення
- •§ 3. Місцеве самоврядування і охорона здоров’я населення
- •§ 4. Правове становище установ охорони здоров’я населення
- •§ 5. Санітарно-епідеміологічний нагляд
- •Глава 37
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління культурою
- •§ 2. Органи управління культурою
- •§ 3. Правове регулювання діяльності закладів
- •§ 4. Місцеве самоврядування і культура
- •Глава 38
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління фізичною
- •§ 2. Система і правове становище органів управління
- •§ 3. Спортивні товариства і спілки
- •§ 4. Місцеве самоврядування і фізична культура, спорт та туризм
- •Глава 39
- •§ 1. Засади і принципи державної молодіжної політики
- •§ 2. Організаційно-правове забезпечення реалізації
- •Глава 40
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління
- •§ 2. Система органів соціального захисту населення
- •§ 3. Місцеве самоврядування і соціальний захист населення
- •Глава 41
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління обороною
- •§ 2. Збройні Сили України, їх види
- •§ 3. Комплектування Збройних Сил України
- •§ 4. Військова служба
- •§ 5. Адміністративна відповідальність за порушення
- •Глава 42
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління
- •§ 2. Державний кордон та його охорона
- •Глава 43
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління внутрішніми справами
- •§ 2. Служба в органах внутрішніх справ
- •§3. Міліція
- •§ 4. Громадські формування з охорони громадського порядку
- •§ 5. Державний нагляд за безпекою дорожнього руху
- •§ 6. Внутрішні війська
- •§ 7. Дозвільна система
- •Глава 44 Адміністративно-правові засади забезпечення безпеки
- •§ 1. Поняття та види надзвичайних ситуацій. Правові основи
- •§ 2. Державна система запобігання та ліквідації
- •§ 3. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій
- •Глава 45
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління
- •§ 2. Міністерство закордонних справ України
- •§ 3. Адміністративно-правове регулювання в’їзду
- •Глава 46
- •§ 1. Організаційно-правові засади управління юстицією
- •§ 2. Реєстрація актів цивільного стану
- •§ 3. Організація нотаріальної служби
- •§ 4. Взаємовідносини органів юстиції, державної судової
- •§ 5. Органи юстиції та адвокатура
§ 5. Загальні правила і строки притягнення
до адміністративної відповідальності
Загальні правила накладення стягнення за адміністративні правопорушення, закріплені в главі 4 КпАП, поглиблюють конституційні принципи верховенства права, законності, гуманізму, індивідуалізації відповідальності та ін.
По-перше, виконання загальних правил при застосуванні адміністративних стягнень виявляється в неухильному додержанні принципів верховенства права і законності. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, встановлених нормативним актом, який передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, в точній відповідності з КпАП та іншими актами про адміністративні правопорушення.
По-друге, оплатне вилучення і конфіскація предмета як додаткові стягнення можуть накладатися лише у випадках, коли їх застосування прямо передбачено законом. не допускається незастосування додаткового стягнення, якщо санкція статті передбачає обов’язковість його накладення разом з основним стягненням.
По-третє, стягнення накладається в точно визначених законом межах. Не допускається застосування стягнення нижче нижчої межі, передбаченої санкцією відповідної статті, а також перевищення його максимального розміру.
По-четверте, при накладенні адміністративного стягнення слід додержуватися всіх інших вимог законодавства про адміністративні правопорушення. Маються на увазі вимоги щодо наявності складу проступку, відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність, підвідомчості справ, строків давності, недопустимості застосування деяких видів стягнень до певних категорій громадян (військовослужбовців, працівників органів внутрішніх справ та ін.).
З метою індивідуалізації відповідальності закон (ч. 2 ст. 33 КпАП) вимагає від органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справу, при накладенні стягнення враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Про характер правопорушення свідчать його об’єкт, тобто суспільні відносини, на які посягає проступок (наприклад, державний або громадський порядок, права і свободи громадян тощо), а також ознаки, що характеризують об’єктивну сторону правопорушення (дія чи бездіяльність, характер і розмір заподіяної шкоди, час, місце, спосіб вчинення проступку тощо).
Деякі обставини, що свідчать про характер проступку, підвищують адміністративну відповідальність за його вчинення, тобто визнаються кваліфікуючими. Такими обставинами є, наприклад, повторне вчинення правопорушення. В деяких випадках тільки грубе порушення правил тягне за собою адміністративну відповідальність (ст. 108 КпАП).
Іноді правопорушенням визнається тільки злісне діяння. Частіше за все це злісна непокора (ст. 185), злісне ухилення (ст. 185-4). Про злісність свідчить невиконання певних обов’язків, розпоряджень, вимог після неодноразового, настійливого їх повторення.
Особу порушника характеризують передусім ознаки, властиві суб’єкту проступку (вік, стать, службове становище, соціальний стан, протиправна поведінка в минулому), а також поведінка в трудовому колективі і побуті, ставлення до сім’ї, колег по роботі, навчання тощо). Всі ці обставини повинні бути встановлені органом (посадовою особою), який розглядає справу, щоб мати повну уяву про особу порушника.
Ступінь вини правопорушника залежить від форми вини, з якою вчинено проступок, а також від мотиву і мети його вчинення. Зрозуміло, що вчинення проступку умисно відрізняється від вчинення його з необережності. У першому випадку ступінь вини порушника вищий.
Майновий стан правопорушника також має бути враховано при застосуванні окремих адміністративних стягнень: штрафу, конфіскації, позбавлення спеціального права, виправних робіт.
Обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, перелічені відповідно в ст. ст. 34 і 35 КпАП.
Пом’якшуючими відповідальність обставинами визнаються:
1) щире розкаяння винного;
2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
4) вчинення правопорушення неповнолітнім;
5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Цей перелік не вичерпний, відкритий. Орган (посадова особа), який розглядає справу, може визнати пом’якшуючими й обставини, не передбачені законом (наприклад, бездоганну трудову діяльність, похилий вік, наявність у порушника утриманців і т. ін.).
На відміну від пом’якшуючих в ст. 35 КпАП наведено повний перелік обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення. До таких обставин належать:
1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;
2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;
3) втягнення неповнолітнього в правопорушення;
4) вчинення правопорушення групою осіб;
5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;
6) вчинення правопорушення в стані сп’яніння. Залежно від характеру адміністративного правопорушення орган (посадова особа), який накладає стягнення, може не визнати останню обставину обтяжливою (наприклад, для відповідальності за порушення правил користування електроенергією байдуже, в якому стані вчинено їх порушення).
При накладенні стягнення обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, враховуються лише за умови, що вони перебувають за межами складу правопорушення, тобто не є його складовою частиною. Так, вчинення дрібного хуліганства в стані сп’яніння обтяжує відповідальність порушника, а керування ж транспортним засобом у стані сп’яніння не обтяжує, тому що ця ознака безпосередньо входить до складу правопорушення.
До загальних належать також правила накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень. У ст. 36 КпАП передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Такий порядок призначення стягнень обумовлений тим, що справи про адміністративні правопорушення однієї й тієї ж особи вирішують частіш за все різні державні органи (посадові особи) в межах своєї підвідомчості.
Якщо справу про кілька адміністративних проступків розглядає один орган (посадова особа), то в таких випадках накладається одне основне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. При цьому до основного стягнення може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
У разі заподіяння адміністративним правопорушенням майнової шкоди громадянинові, підприємству, установі або організації при накладенні адміністративного стягнення одночасно може бути вирішено питання про її відшкодування. Тим самим спрощено порядок стягнення очевидної і незначної шкоди. Разом з тим вирішення цього питання залежить від низки обставин і є правом, а не обов’язком відповідного органу. Відшкодування заподіяної шкоди мають право здійснювати лише деякі, перелічені в ст. 40 КпАП органи — адміністративна комісія, виконавчий орган селищної і сільської ради, а також суддя. Розмір шкоди, що стягується цими органами, не може перевищувати суми двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суддя районного (міського) суду може відшкодувати шкоду незалежно від її розміру, крім випадків заподіяння шкоди неповнолітньою особою, що досягла шістнадцяти років і має самостійний заробіток. У такому разі, якщо сума шкоди не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суддя має право покласти на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов’язати своєю працею усунути її.
Для забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення дуже важливим є чітке регулювання строків давності притягнення до адміністративної відповідальності, погашення адміністративних стягнень, а також порядку обчислення строків стягнення.
Обчислення строків адміністративного стягнення, як визначено в ст. 37 КпАП, залежить від його виду. Так, строк адміністративного арешту обчислюється добами, виправних робіт — місяцями, а позбавлення спеціального права — роками, місяцями або днями. Перебіг строку адміністративного стягнення розпочинається в той день (якщо він обчислюється місяцями і роками) або час (якщо він обчислюється добами), в який винесено постанову про накладення стягнення.
У ст. 38 КпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративного стягнення. За загальним правилом адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — два місяці з дня його виявлення.
На практиці можливі випадки, коли за фактом правопорушення спочатку ставиться питання про порушення кримінальної справи, але згодом приймається рішення про відмову в її порушенні або про закриття вже порушеної кримінальної справи. Якщо в діях правопорушника є ознаки адміністративного проступку, стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття такого рішення (ч. 2 ст. 38 КпАП). Строк при цьому починає спливати з моменту прийняття постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.
Перелічені правила обчислення строків давності притягнення до адміністративної відповідальності не поширюються на випадки застосування конфіскації, передбаченої Митним кодексом України. Частина 3 ст. 38 КпАП визначає, що в таких випадках діють правила, встановлені Митним кодексом, згідно з яким товари – безпосередні предмети порушення митних правил, а також перевізні та інші засоби, призначені для їх переміщення через державний кордон або їх приховування, підлягають конфіскації незалежно від часу вчинення або виявлення порушення митних правил.
Для визнання особи такою, що не була піддана адміністративному стягненню, не потрібно видання якого-небудь спеціального документа. Стягнення погашається автоматично після закінчення річного строку з моменту виконання постанови про накладення адміністративного стягнення і в разі невчинення протягом цього строку нового адміністративного проступку. Якщо ж особа вчинить нове правопорушення до погашення стягнення за попереднє, перебіг строку давності переривається.