§ 3. Систематизація адміністративного права

Різноманітні адміністративно-правові норми містяться в численних, прийнятих у різний час нормативних актах. Увесь цей нормативний матеріал потребує певної систематизації. Під систематизацієюрозуміютьвпорядкування і вдосконалення чинного законодавства та іншого нормативно-правового матеріалу шляхом його оброблення і викладення за певною системою у вигляді збірників (довідників), актів (предметних, системно-предметних, хронологічних та ін.) чи у формі зведених (зібраних) кодифікованих актів.

Систематизація у праві досягається двома різноплановими способами: 1) кодифікацією права та 2) інкорпорацією чинних нормативно-правових актів.

Кодифікація– це вид правотворчості, предметом упорядкування якого є не нормативно-правові акти, а безпосередньо юридичні норми.

Кодифікація як напрямок систематизації адміністративного права здійснюється шляхом: а) об’єднання в єдиному акті адміністративно-правових норм, що містяться в різних нормативних документах, однак належать до одного правового інституту; б) вдосконалення змісту цих норм; в) усунення застарілих норм; г) заповнення прогалин в адміністративно-правовому регулюванні. Результатом застосування цього способу систематизації завжди виступають нові комплексні (єдині, юридично і логічно завершені, узгоджені всередині і за змістом) акти (як правило, кодекси). Кодифікація носить офіційний характер, оскільки здійснюється тільки державними органами, що мають відповідну компетенцію.

На відміну від норм деяких галузей права об’єднати всі норми адміністративного права в одному чи навіть у декількох комплексних (кодифікованих) актах неможливо з об’єктивних причин. Адміністративне право регулює широке коло суспільних відносин. Його норми містяться у численних актах різної юридичної сили. Крім того, нормотворчість в управлінській сфері характеризується високим рівнем динамічності, частим виникненням нових норм, що ускладнює зміст та структуру правового матеріалу і обмежує можливість його кодифікації. У зв’язку з цим впорядкування адміністративного права може здійснюватися шляхом видання кодифікованих актів за окремими сферами та інститутами адміністративно-правового регулювання.

Згідно із Концепцією адміністративної реформи в Україні планується здійснювати систематизацію адміністративного права, насамперед, шляхом його кодифікації. Концепцією передбачено, що першим результатом використання саме цього способу систематизації повинно стати прийняття Кодексу про адміністративні проступки, Кодексу загальних правил поведінки державних службовців, Адміністративно-процесуального кодексу та Адміністративно-процедурного (процедурального) кодексу¹. Причому норми двох останніх документів регулюватимуть відносин, пов’язані із оскарженням фізичними і юридичними особами незаконних рішень, дій чи бездіяльності владних суб’єктів, що свідчить про становлення нового адміністративного права, орієнтованого на забезпечення реалізації і захист прав громадян.

Інкорпорація– це упорядкування чинних нормативно-правових актів шляхом їх розміщення за відповідною системою у єдиних збірниках або інших виданнях. Такий спосіб систематизації передбачає тільки об’єднання нормативних документів без обробки норм, що в них містяться, а тому може він здійснюватися як компетентними органами за дорученням суб’єктів правотворчості, так і фізичними чи юридичним особами за власною ініціативою. Результатом інкорпорації є видання хронологічних, системно-предметних або предметних збірників, використання яких полегшить пошук нормативного матеріалу.