Розділ 3. Історія юридичної психології

Запитання для самоконтролю

1.Які закономірності досліджує юридична психологія?

2.Які завдання вирішує юридична психологія?

3.Яким чином можна розглядати юридичну психологію за її структурою?

4.У чому полягає зв’язок юридичної психології з іншими науками?

5.Які методи застосовуються в юридичній психології?

6.Чи виконують методи юридичної психології пізнавальну функцію?

7.Яке практичне значення має метод тестування?

8.Які основні етапи розвитку юридичної психології?

9.Чи існують особливості сучасного розвитку юридичної психології?

Рекомендована література

1.Бедь В. В. Юридична психологія: Навч. посіб. — Л.: Новий світ, 2000. — К.: Каравела, 2002. — 376 с.

2.Белый Б. И. Тест Роршаха. Практика и теория / Под ред. Л. Н. Собчик. — С.-Пб.: Дорваль, 1992. — 200 с.

3.ВасильевВ. Л. Юридическаяпсихология: Учебникдлявузов. — 5-еизд., перераб. идоп. — С. Пб.: Питер, 2003. — 656 с.

4.Гончаренко В. Г., Сокиран Ф. М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навч. посіб. — К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994. — 48 с.

5.ЕникеевМ. И. Юридическаяпсихология: Учеб. длявузов. — М.: Изд. группа «НОРМА— ИНФРА•М», 1999. — 517 с.

6.Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. — К.: Вища шк., 1990. — 259 с.

7.ЛеоноваА. Б. Психодиагностикафункциональныхсостояний человека. — М.: Изд-во МГУ, 1984. — 200 с.

8.РатиновА. Р. Судебнаяпсихологиядляследователей. — М.: НИ и РИО ВШ МООП СССР, 1967. — 290 с.

9.Словарь-справочник по психологической диагностике / Л. Ф. Бурлачук, С. М. Морозов; Отв. ред. С. Б. Крымский. —

К.: Наук. думка, 1989. — 200 с.

10.Чуфаровский Ю. В. Юридическая психология: Учеб. пособ. — М.: Право и Закон, 1997. — 320 с.

11.Юридична психологія: Підручник / За заг. ред. Л. І. Казміренко, Є. М. Моісеєва. — К.: КНТ, 2007. — 360 с.

31

ЧастинаІІ

Природничо-наукові основи юридичної психології

Розділ 4

Психологічний аналіз діяльності людини. Емоційно-вольові процеси

і стани

§1. Поняття і структура діяльності. Вміння і навички

Упсихологіїшироковикористовуєтьсядіяльніснийпідхідувивченні психіки людини (М. Я. Басов, С. Л. Рубінштейн, О. М. Леонтьєв та ін.). Такий підхід розглядається як принцип вивчення психіки і як окрема теорія. Вюриспруденціїдосліджуєтьсяправомірнаіпротиправнадіяльність, аналізуютьсярізнівидидіяльності(слідча, судова, оперативно-розшукова абозлочиннадіяльність, діяльність злочиннихгруптощо).

Упсихологічній науці діяльність визначається як динамічна система взаємодій суб’єкта зі світом або як сукупність дій людини, спрямованих на задоволення її потреб та інтересів. Іншими словами, діяльність— цеформаактивногоставленнядодійсності, уперебігуякої людина впливає на навколишній світ (інших людей, речі і природу). Діяльність — це активність, регульована свідомістю людини і спрямована на пізнання зовнішнього світу. В психології розрізняють види діяльності: трудову, навчальну, ігрову (гру).

Діяльність людини характеризується цілеспрямованістю, плановістю і систематичністю. У своїй діяльності людина керується свідомо

32

Розділ 4. Психологічний аналіз діяльності людини...

поставленимицілями. Діяльністюкеруєусвідомленаметаякрегулятор активності. Доречнозгадатикласиків, навестисловаК. Марксапроте, що павук виконує операції, які нагадують операції ткача, і бджола побудовою своїх воскових чашечок посоромлює деяких людей — архітекторів. Але і найгірший архітектор від найкращої бджоли із самого початку відрізняється тим, що перш ніж будувати чашечку з воску, він уже побудував її у своїй голові. Наприкінці процесу праці виходить результат, що вже на початку цього процесу був в уяві людини. Йдеться про те, що людина, здійснюючи діяльність, досягає мети за допомогою свідомо організованих засобів і способів дій. Діяльність має плановийхарактер. Будь-яка діяльність єсистемою дій, щознаходяться у чіткому порядку, є взаємозалежними. Діяльність людини соціально зумовлена, пов’язана з розвитком суспільства.

За своєю структурою діяльність складається з окремих дій, а дії — зокремихробочихоперацій. Причомудіявпсихологіїрозглядаєтьсяяк одиниця діяльності. Операція — це спосіб виконання дії, зумовлений ситуацією.

Є дві стадії володіння робочими операціями. У психологічній літературіїхназиваютьуміннямиінавичками. Уміння— цедія, основою якої є практичне застосування одержаних знань. Уміння формуються шляхомвправ. Особливістюумінняєте, щоокреміопераціїщеможуть бутинецілкомдосконалими(тривалими, міститипевнінедолікитощо). Більш високим ступенем оволодіння робочими операціями є навички. Навичка — це дія, яка має високий ступінь освоєння і сформована шляхом повторення до досконалості. Навичка — це автоматизовані компонентидій. Наприклад, вирізняютьнавичкиводінняавтомобілем, навичкиписьматощо. Упсихологіїрозглядаютьперцептивні, інтелектуальні та рухові навички.

Наформуваннянавичоквпливаютьоб’єктивні(станабоконструкція устаткування, умови роботи та ін.) і суб’єктивні причини (стан здоров’я, динаміка навички, настрій тощо).

§2. Поняття волі і вольової дії. Етапи формування складного вольового акту

Воля є важливим компонентом психіки людини — це здатність здійснювати свідомі (умисні) дії, регулювати діяльність і керувати

33

Частина ІІ. Природничо-наукові основи юридичної психології

своєю поведінкою. Вона забезпечує виконання двох функцій: спонукальної (забезпечення активності людини) і гальмівної (стримування небажаних проявів активності).

Вольовідіївідрізняються відавтоматичних рухів, яківиконуються без участі свідомості. Коли рухи виконуються несвідомо, вони не можутьбутивіднесенідовольових. Вольовідіївідрізняютьсявідбезумовних рефлексів і не є уродженими. Вони виникають і розвиваються

впроцесі життєдіяльності людини.

Упсихології розрізняють вольові дії — дії, в яких людина свідомо прагнедодосягненняцілей. Вольовадіяреалізуєтьсявпростихіскладних формах. Дляскладноговольовогоактухарактернете, щодіїпередуєврахування наслідків, усвідомлення мотивів, прийняття рішення тощо.

Складний вольовий акт проходить декілька етапів: 1) спонукання до здійснення вольового акту (в більшості випадків це пов’язано з виникненням необхідності задоволення потреби, які супроводжують емоційні стани: відчуття спраги, голоду та ін.); 2) уявлення мети дії; 3) уявлення засобів, необхідних для досягнення наміченої мети (в разі відсутності чи неясності цих уявлень вольовий акт виявиться нездійсненним абонедосконалим); 4) намір здійснити певнудію; 5) рішення виконати дію; 6) вольове зусилля, пов’язане з «боротьбою» мотивів, тобто протиборством особистих позицій людини (розрізняють об’єктивні і суб’єктивні труднощі); 7) прийняття рішення — визначеннялініїповедінкивситуаціїневизначеностідій, якізапевнихумов можуть привести до бажаного результату; 8) виконання дії і його поточне коректування (виконання прийнятого рішення).

Вольовідіїздійснюютьсявідповіднодопевнихмотивів. Мотив(від лат. movere — надавати руху, штовхати) — психічне переживання, що спонукає і визначає вибір людиною дій. До мотивів можуть бути віднесені: почуття, прагнення, звички тощо. У своєму розвитку мотиви проходять певні етапи: 1) потяг (вихідний момент у розвитку мотиваціїволі; характернийдлядітейранньоговікуіпов’язанийзелементарними почуттями задоволення і невдоволення); 2) прагнення (незадоволена потреба починає усвідомлюватися у вигляді незрозумілого прагнення до певного об’єкта); 3) бажання (чітко визначене уявлення мети; бажання належить до майбутнього); 4) хотіння (до уявлення метиприєднуєтьсяуявленняіпрозасобиїїдосягнення); 5) «боротьба» мотивів(станвнутрішньогоколивання; завершуєтьсяперемогоюякогонебудьодногобажання). У«боротьбі» мотивівзіштовхується«треба», «не хочу», «хочеться», «не слід», «бути чи не бути».

34