Розділ16

Психологія особи засудженого

§ 1. Колективи засуджених та їх психологічна характеристика

Вивчення колективів засуджених, їх формування, розвитку, розпаду (розформування) становить значний інтерес, оскільки дає змогу визначитизакономірності потягулюдейодиндоодного, основиїхньої психологічної сумісності в процесі діяльності.

Відомі безліч класифікацій колективів, в основу яких покладено різні ознаки: вікові, професійні, виробничі, кількісні, організаційнітаін. Цікласифікаціїстосуютьсяколективіввільнихлюдей, підякимирозуміютьгрупи людей, що спілкуються між собою, розв’язують певні завдання, пов’язані спільністюцілей, волі, дисципліниівзаємноївідповідальності.

Загальне поняття колективу притаманне і колективу засуджених, який має певну специфіку, що відрізняє його від колективу вільних людей. Дляколективу засуджених характерні такіособливості: а) це колектив закритого типу; б) колектив формується з правопорушників, позбавлених волі; в) перебування засуджених у колективі є примусовим; г) діяльність колективу докладно регламентується нормами кримінально-виконавчогозаконодавства; ґ) колективхарактеризується істотними відмінностями (віковими, професійними, моральними); д) формуванняіспецифікаколективувизначаютьсявидомкримінальновиконавчої установи; е) особливості колективу зумовлюються видом і характером виробничої діяльності1.

Формуванняпсихологіїколективузасуджених визначено відповіднимичинниками, найбільшважливимизякихє: кримінально-виконавча політика держави; економіка суспільства, що зумовлює характер виробничої діяльності в установі виконання покарань; характер виконуваних засудженими виробничих завдань; соціальні, національні, вікові, кримінологічні особливості засуджених; організація культурних заходів і побуту; організація педагогічного процесу, його форми і методи, рівень результативності, особливості відносин, що склалися

1 Докладнішепроцедив.: ПирожковВ. Ф., ЩербаС. П. Формированиеколлектива осужденных в ИТК. – М., 1983. – С. 7–9.

219

Частина VІІ. Пенітенціарна психологія

в середовищі засуджених, а також між співробітниками установи і засудженими1. Наведені чинники не вичерпують усього різноманіття обставин, щовпливаютьназасуджених, доякихвходятьякоб’єктивні причини, такісуб’єктивніхарактеристикизасуджених. Значноюмірою вплив окремих чинників, що визначають психологічну структуру колективу, зумовлений періодом перебування засуджених в установі виконання покарань, ступенем їх ресоціалізації.

За структурою колективи засуджених поділяються на формальні і неформальні. Формальні колективи поділяються на види: первинні, проміжні, загальні. Первинні колективи мають такі підрозділи, як ланка, бригада, відділення; проміжні поєднують декілька бригад. Усі формальні підрозділи функціонують у загальному колективі засуджених. Неформальні колективи, мікрогрупи утворюються у результаті тяжіння осіб, заснованого на різних характеристиках, наприклад національній належності, подібності доль, вікових особливостях, виді вчиненого злочину, потребах і прагненнях тощо.

Комплексні дослідження соціологічних характеристик колективів засуджених, проведені філософами, педагогами, психологами і юристами, свідчать про те, що до складу цих колективів входять окремі невеликі неофіційні групи. Типи таких груп традиційно визначаються за певними характеристиками: 1) групи з позитивною спрямованістю; 2) групи з невизначеною спрямованістю; 3) групи з негативною спрямованістю. Основою формування кожного типу мікрогруп є найбільш привабливі для їх учасників особливості засуджених.

Угрупахзпозитивноюспрямованістюїхчленипов’язанідуховними інтересами, спільністю смаків і особистою симпатією. Більш глибокими підставами формування мікрогрупи тут є працьовитість і ретельність. Членигрупзпозитивноюспрямованістюпов’язанітакожпрагненнямдо навчання, щоможевиявлятисяякбажання одержатизагальнуосвіту, набути певну професію або суміжну спеціальність. Ініціатива у цьому виходить не від адміністрації установи, а від самих засуджених. Такі групи справляютьвеличезнийвиховнийвпливнетількинасвоєсередовище, ай наколектив, уякомувонивизначили своєпозитивнепрагнення.

Підставамидляформуваннягрупзневизначеноюспрямованістю, що при відповідних умовах може стати як позитивною, так і негативною, можуть бути: а) національні ознаки; б) матеріальні інтереси (разом харчуються, діляться посилками); в) професійні інтереси (особи однієї або подібнихпрофесій); г) схожідолі(невдачіусімейномужитті); ґ) вік(літ-

1Див.: Пирожков В. Ф., Щерба С. П. Формирование коллектива осужденных

вИТК. – С. 8.

220

Розділ 16. Психологія особи засудженого

ні або молодь одного віку, пов’язана прагненням до розваг і зухвалих випадів). Такі групи характеризуються низькою стійкістю, становлять значнускладністьдлявиховноговпливунаїхчленів. Нестійкістьпрагнень, відсутність твердої установки на перевиховання, недостатня спаяність, відсутністьреферентів, щокомплексомсвоїххарактеристикможутьвпливати на них, вимагають індивідуального підходу до таких формувань іобрання нетрадиційних методик виховноговпливуназасуджених.

Підставами для формування груп з негативною спрямованістю є:

а) негативнеставленняїхчленівдобудь-якихформвиховноговпливу; б) гіперболізація уявлень про власну значущість, почуття «власної гідності»; в) прагнення до типових порушень режиму і підвищена узв’язкузцимконфліктність; г) однотипністьвчиненихнимизлочинів або співучасть в одному злочині. Перелічені підстави не мають вичерпного характеру, можуть виникнути й інші приводи для створення таких формувань. У названих групах є ватажки, однак немає ні підпорядкування, ні рівності, переважають «мої інтереси».

Виявлення і вивчення неформальних мікрогруп (мікроколективів) сприяєпрогнозуваннюповедінкиокремихїхчленів, визначеннюможливого позитивного або негативного впливу групи на формальне формування, до складу якого вона входить, обранню найефективніших прийоміввиховноговпливу. Виявлення, вивченнятаправильнаоцінка спрямованості такого мікроколективу створюють передумови для мобільного використання засобів виховного впливу на його членів, визначення їхефективності іпоширеннявдіяльності установвиконання покарань. Більше того, знання про характер і принципи (основи) формування неформальних груп дають можливість розробляти диференційовані форми психолого-педагогічного впливу на засуджених.

Практикакримінально-виконавчихустановпідтверджуєтенденцію, що підсилюється, до формування різних мікрогруп і свідчить про правильність наведеної класифікації. Подальші дослідження мають бутиспрямовані навизначення тихпараметрів, щосприяютьутворенню неформальних об’єднань і розробленню ефективних заходів щодо стимулювання їх позитивної спрямованості.

§ 2. Вплив соціальної ізоляції на особу

Пенітенціарна психологія вивчає динаміку особи засудженого упроцесівідбуванняпокарання. Покараннямаєнаметінетількикару,

221

Частина VІІ. Пенітенціарна психологія

а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинівякзасудженими, такііншимиособами(ч. 2 ст. 50 ККУкраїни). Позбавлення волі має каральну функцію — заподіяння засудженому фізичних і моральних страждань. Заподіяння страждань пов’язане

здодержанням вимог режиму, жорстким контролем за поведінкою засудженого, обмеженням особистісних проявів, зміною діяльності.

Соціальна ізоляція впливає на психіку засудженого. Слід зазначити, що перебування у місцях позбавлення волі по-різному впливає на засуджених. Так, М. Гернет писав: «Ми далекі від думки, що особливості того чи іншого режиму у тій або іншій в’язниці проходять через психіку кожногоув’язненогозавждиіскрізьоднаково. Навпаки, мивизнаємо, що слідиупсихіцівідтакогопроходженнячерезнеїтюремногорежимудуже різні: в одних вони такі ж глибокі, як глибокі колії від важко навантаженого воза на брудному путівці. В інших ці сліди — лише брижі на річці після пароплава, що пройшов, які швидко зовсім зникають»1. Існують ітакі кримінальні типи, дляяких «тюрма— дім рідний».

Соціальна ізоляція покликана змінити особу засудженого, зробити певну корекцію, усунути певні особистісні дефекти. Засуджені з укорі- ненимисоціально-психологічнимидефектамимаютьпотребувжорстко- му соціальному контролі, що здійснюється в установах виконання покарань і спрямований на зміну та викорінювання у них соціальнопсихологічнихдефектів. Метоютакогоконтролюєруйнуваннязлочиннихпотреб, розривсоціальношкідливихзв’язків, ліквідаціянегативного соціального досвіду, навичок і звичок. У цьому плані позитивний вплив на засудженого справляє режим (точно встановлений порядок життєдіяльності), залучення до праці, виховний вплив, медична і психологічнадопомога. Водночасвідбуванняпокаранняможебутипов’язане

звиникненням негативних якостей: відлюдності, жорстокості, негативізму, конформності тощо. Може також виявлятися девіантна (така, що відхиляєтьсявідзагальноприйнятихнорм) поведінка, азасудженіможуть включатися до мікрогруп з негативною спрямованістю.

Позбавлення волі змінює звичний уклад життя засудженого, його поведінку, особистісніпрояви. Спостерігаєтьсявключеннятакоїособи до нового колективу закритого типу, відбуваються взаємодія, контактування з іншими засудженими, прийняття чи неприйняття до «когорти». Позбавлення волі передбачає руйнування сталих соціальних зв’язків, виникають нові взаємодії з особами, що відбувають покарання. Соціальна ізоляція пов’язана зі стихійним принципом «виживає найсильніший», «закон — тайга, ведмідь — хазяїн».

1 Гернет М. Н. В тюрьме. Очерки тюремной психологии. – С. 7–8.

222

Розділ 16. Психологія особи засудженого

У динаміці особи засудженого деякі автори (В. Васильєв) слушно називають такі найважливіші періоди: арешт, набрання вироком законної сили, прибуття до колонії, перші 6–8 місяців перебування

вспецзакладі, за 3–8 місяців до звільнення, звільнення з колонії. Такі періоди називають «критичними» точками.

Особливоважкимиєперіодичекання, коливідбуваєтьсяпереосмислення цінностей, людина зазнає нестатків, відчуває невизначеність. Вособливихстанахперебуваєособа, якачекаєнавиконаннясмертного вироку. Втакійситуаціїкоженденьєвипробуванням. ВікторГюгописав: «... Чого варта шеститижнева агонія і цілий день передсмертної муки? Чого варте томління цього безповоротного дня, що тягнеться так повільноіпроходитьтакшвидко? Чоговартіцісходикатувань, якісхідець засхідцемведутьдоешафоту? Очевидно, ценевважаєтьсястражданням. Аневідомо, щоболісніше— щобкровйшлакраплязакраплеюабощоб свідомість угасала думка за думкою»1. Багаторічні спостереження працівника Іркутської обласної прокуратури, який постійно був присутній напроцедурівиконаннястрати(декількасотеньрозстрілів) свідчатьпро виникнення специфічних психологічних страждань приречених: «Як правило, наслимаківперетворюютьсявбивці, якірозчленовувалитрупи. Вони — боягузи, що майже вмирають від страху в камері смертника. Нерідко вони страждають у чеканні виконання вироку так сильно, що покриваються струпами, коростою повністю...»2

Складним періодом для засудженого є період адаптації до умов позбавлення волі (перші 6–8 місяців перебування в установі). У цей період виникають негативні емоційні стани, викликані тяжкими умовамижиття, недостатністюхарчування, обмеженням соціальнихіпсихічнихспілкувань, обмеженістюінтимногожиття, ворожимставленням інших засуджених, криміналізованими мікроколективами та ін. У період адаптації виникають бар’єри між засудженим та іншими особами (вихователями, іншими засудженими). Це насамперед психологічні бар’єри (смислові та емоційні). Саме в перебігу адаптації особа намагається пристосуватися до нових умов і нового колективу.

Перебуванняумісцяхпозбавленняволіможебутипов’язанетакож

зтакими негативними явищами, як: 1) дезадаптація — неможливість звикнути до ізоляції від суспільства, нових умов життя; 2) десоціалізація — трансформування позитивних якостей особи засудженого

внегативні (прийняття вимог кримінального світу, співвіднесення своєї поведінки зі злодійськими традиціями та ін.).

1Гюго В. Собрание сочинений: В 6 т. – Т. 1. – С. 137.

2Китаев Н. Н., Тельцов А. П. Проблемы расследования отдельных видов умышленных убийств. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1992. – 168 с.

223