Частина ІV. Психологія слідчої діяльності

Організація провадження судово-психологічної експертизи передбачає створення нормальних умов виконання експертної діяльності, належнихпараметріввзаємодіїзпідекспертноюособоюпідчасїїперебування у слідчому ізоляторі, захист безпеки судового експерта, усунення можливих «перешкод» при провадженні судової експертизи, протидіїзбокузаінтересованихосіб. Необхіднітакожпевна«стандартизація» методик дослідження, які обираються, підвищення якості використання стимульного матеріалу при реалізації психодіагностичних методів.

Перебігірезультатисудово-психологічноїекспертизивідображають- сяувисновкуексперта. Цейпроцесуальнийдокументскладаєтьсязтрьох частин: вступної, дослідницької, заключної (ст. 200 КПК України).

Увступній частині вказуються: найменування експертизи; дата

імісце складання висновку; дата постанови (ухвали) пропризначення експертизиіхтоїївиніс; особа, якапідлягаєекспертномуобстеженню, їїпроцесуальний статус; запитання, поставлені передекспертом, відомості про нього; прізвища і процесуальне становище осіб, які брали участь в експертизі.

Удослідницькій частині висновку викладається весь процес експертного дослідження, описуються психодіагностичні методи і методики, що були використані.

Узаключній частині містяться висновки експерта, тобто відповіді на поставлені запитання. Якщо однозначна відповідь неможлива, висновок може бути і ймовірнісним.

Запитання для самоконтролю

1.Які психологічні особливості особи слідчого Вам відомі?

2.Якіпсихологічнізакономірностіпритаманніобвинуваченому?

3.У чому полягає сутність захисної домінанти?

4.Яке значення має віктимність у поведінці потерпілого?

5.Які розумові завдання розв’язує слідчий під час огляду місця події?

6.Чи існує взаємозв’язок особи злочинця і відображень місця події?

7.Зякою метою здійснюється діагностика особи допитуваного?

8.Які існують стадії формування показань?

9.Які чинники впливають на повноту і правильність сприйняття?

10.За допомогою яких прийомів встановлюють психологічний контакт?

168

Розділ 10. Судово-психологічна експертиза

11.Чиіснуютьпсихологічнізакономірностісприйняттязовнішності людини?

12.Що таке рефлексивне мислення і рефлексивне управління?

13.У чому полягає сутність прийому «словесна розвідка»?

14.Чи існують особливості призначення судово-психологічної експертизи?

15.Які методи застосовують під час судово-психологічних досліджень?

16.Які основні напрями судово-психологічної експертизи?

Рекомендована література

1.БогинскийВ. Е. Рефлексивноеуправлениепридопросе: Учеб.

пособ. — Х., 1983. — 40 с.

2.ВасильевВ. Л. Юридическаяпсихология: Учебникдлявузов. — 5-еизд., перераб. идоп. — С.-Пб.: Питер, 2003. — 656 с.

3.Закатов А. А. Психологические особенности тактики производства следственных действий с участием несовершеннолетних: Учеб. пособ. — Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1979. — 96 с.

4.Зорин Г. А. Психологический контакт при производстве допроса: Учеб. пособ. — Гродно: Гродн. ун-т, 1986. — 71 с.

5.КомарковВ. С. Психологическиеосновыочнойставки: Текст лекций. — Х., 1976. — 28 с.

6.Коновалова В. Е. Правовая психология: Учеб. пособ. — Х.:

Основа, 1990. — 198 с.

7.Коновалова В. Е. Допрос: Тактика и психология: Учеб. по-

соб. — Х.: Консум, 1999. — 157 с.

8.Костицький М. В. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції: Вибрані наукові праці. — Чернівці: Рута, 2008. — 560 с.

9.Коченов М. М. Судебно-психологическая экспертиза. — М., 1977. — 180 с.

10.Ларин А. М. Я — следователь. — М.: Юрид. лит., 1991. — 192 с.

11.Лукьянчиков Е. Д., Кузьмичев В. С. Тактические основы расследованияпреступлений: Учеб. пособ. — К.: КВШМВД

СССР, 1989. — 48 с.

12.Митрохина З. И. Использование данных психологии при производстведопроса: Учеб. пособ. — К.: УМКВО, 1990. — 52 с.

13.НагаевВ. В. Основысудебно-психологическойэкспертизы: Учеб. пособ. длявузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 333 с.

169

Частина ІV. Психологія слідчої діяльності

14.Нор В. Т., Костицкий М. В. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. — К.: Вища шк., 1985. — 56 с.

15.ПорубовН. И. Научныеосновыдопросанапредварительном следствии. — Мн.: Выш. шк., 1978. — 176 с.

16.Ратинов А. Р., Ефимова Н. И. Психология допроса обвиняемого: Метод. пособ. — М., 1988. — 114 с.

17.Юридична психологія: Підручник / За заг. ред. Л. І. Казміренко, Є. М. Моісеєва. — К.: КНТ, 2007. — 360 с.

18.ШепітькоВ. Ю. Допит: Наук.-практ. посіб. — Х.: КримАрт, 1998.

19.ЯмпольскийА. Е. Психологиядопросаподозреваемого: Учеб. пособ. — Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1978. — 55 с.

170

Частина V

Психологія судової діяльності

Розділ11 Психологічні основи судової діяльності

§ 1. Психологія судді

Відповідно до Конституції України правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні (ч. 1 ст. 127). У ч. 2 цієї ж норми Основного Закону держави у зв’язку з особливим статусом судді, визначається, що професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Суддя — посадова особа відповідного суду, носій судової влади. Це та особа, яка уповноважена виносити судові рішення від імені держави1. Зцимпов’язані її підкорення тільки закону, заборона впливуна неї в будь-який спосіб.

Професія судді є найбільш складною серед юридичних професій. Це пов’язано з необхідністю приймати важливі і відповідальні рішення, визначати долі інших людей, їхню винність чи невинність у вчи-

1 І. Фойницькийвказував, щовсісудовірішенняпостановляютьсяім’ямверховної державної влади, за указом Його Імператорської Величності. Ця основа державного суду має силу як для кримінального, так і для цивільного суду. В обох випадках суд слугуєнеприватнимінтересамокремихосіб, окремихгромадськихгуртківчиокремих відомств, а загальним державним інтересам правосуддя (див.: Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства. – С.-Пб.: Альфа, 1996. – Т. 1. – С. 8 (Отпечатано по третьему изданию, С.-Пб.: 1910).

171

Частина V. Психологія судової діяльності

ненні злочинів. Тому суддя повинен нести високу відповідальність за свої вчинки і дії.

Пізнавальна діяльність судді спирається на вже зібрані на досудовому слідстві матеріали (докази з кримінальної справи). Суд повинен перевірити пред’явлені докази, «зважити» їх і ухвалити відповідне рішення. Йдеться про професійні якості судді, наявність відповідного досвіду, вміннярозбиратисяужиттєвихситуаціях. Самезцимпов’язано віковий ценз судді — не молодше двадцяти п’яти років. Необхідний також і стаж роботи у галузі права — не менше трьох років.

Упроцесідослідженняподіїсуддяконструюєуявнімоделі, висуває судові версії. Наявність обвинувального висновку в матеріалах кримінальної справи не повинна справляти сугестивного впливу на суддю. Порядзверсієюобвинуваченняможутьвисуватисяіконтрверсії. Уцьому виявляється і роль захисту в змагальному кримінальному процесі. Л. Владимиров зазначав, що суд — не аудиторія, де читаються лекції, які складаються з узагальнень різноманітного матеріалу. Суд — розслідування індивідуальної події, ізахисникповиненусісвоїміркування будувати на основі певного випадку. Тут не може йтися про злочинність узагалі, а лише про злочинність саме тієї людини, яка сидить на лаві підсудних. Перебуваючи у межах того злочину, який засуджується і який він вивчає, захисник повинен тільки з нього черпати свої дані і доводи, ґрунтуючись тільки на клінічному вивченні окремого випадку. Йдеться про винність не класу, не групи, не професії, не партії, асамецієїокремоїлюдини, протиякоїпред’явленообвинувальний акт. Не слід змішувати двох трибуналів: наукового і судового. Перший незнаєніякихстроківіумовностей, другий, засамимсвоїмзавданням, пов’язанийстрокамитаумовностями. Кримінальнасправа— це«крапля води», в якій живе цілий світ істот, здебільшого невидимих для неозброєного ока1.

Судді у змагальному процесі (обвинувачення — захист) належить регулююча роль, яка полягає у створенні ділової обстановки судового процесу, визначенніірегулюванніспілкувань, усуненнірізкоконфліктних стосунків, зниженні надмірного емоційного збудження учасників.

Діяльність судді пов’язана з розглядом різних за своїм характером справ(кримінальних, цивільних, адміністративних таін.). Відсутність належної спеціалізації суддів, високий ступінь інтелектуальних та

1 Див.: Владимиров Л. Е. Advocatus miles (Пособие для уголовной защиты) (Извлечение) // Судебное красноречие русских юристов прошлого. – М.: МГП

«Фемида», 1992. – С. 46.

172

Розділ 11. Психологічні основи судової діяльності

емоційних навантажень, перевищення нормативів кількості розгляду справ призводять до виникнення негативних емоцій, психологічних перевантажень, а зрештою, і до професійної деформації (використання схематичності і шаблону в діяльності, негативного ставлення до людей, спрощення процедури розгляду кримінальних чи цивільних справ та ін.)1.

Суддямаєхарактеризуватися високимиморальнимипараметрами, прагненням до справедливості. Необхідний індивідуальний підхід до кожної людини, поважне ставлення до її особистості. Правосуддя зачіпає долі багатьох людей. Судити потрібно справедливо, з урахуванням усіх обставин справи. Суддя має бути об’єктивним.

Пізнанняусудіпередбачає зіткненнярізнихінтересів, виникнення суперечливої інтерпретації тих чи інших фактів. У цій ситуації суддя повинен уміти виокремити головне, усунути перекручування, відрізнити емоції від існуючих реалій. Судді доводиться взаємодіяти з широкимколомосібзрізнимпроцесуальнимстановищем, якіпо-різному ставляться до справи, відрізняються за своїм інтелектом, віком, професією, соціальним станом та ін. Ця взаємодія має бути суворо процесуальною. Суддя не повинен виконувати не притаманні йому функції у наданні «правової допомоги населенню». У цьому плані слушно звучать слова: «Суд довідок не дає».

Суддю вирізняє висока культура мови. За допомогою мови суддя здійснює комунікативну функцію, регулює спілкування різних осіб, справляє у допустимих формах психологічний вплив. Мова судді по-

1 Вплив на особу судді різних негативних чинників, надто великі емоційні навантаження дійсно сприяють деформації її психологічної структури. Водночас незадоволеннярішеннямисуду, впевномуступеніозлобленнядіямисуддівпороджують гостросатиричні характеристики їхпроцесуальної фігури. Так, прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі продовжує дивувати світ своїми незвичними висловлюваннями на адресусуддів: «Лишерозумовоневрівноважені люди, людизпсихічнимипроблемами можуть робити цю роботу. Вони це роблять тому, що з антропологічного погляду відрізняютьсявідіншихпредставниківлюдськоїраси» (див.: Великимогучитальянский язык// Событие. – 2003. – 2–8 окт. – С. 5). АосьякописувавВікторГюгопсихологічний стан суддів, які ухвалили смертний вирок: «Судді сиділи спереду із задоволеним виглядом – мабуть, раділи, що справа доходить кінця. На обличчі голови, м’яко освітленому відблиском віконного скла, був мирний, добрий вираз; а молодий член суду, смикаючи свої брижі, майже весело патякав з гарненькою дамою у рожевому капелюшку, яка через знайомство сиділа позаду нього. Лише присяжні були бліді іпохмурі– сліддумати, втомилисявідбезсонноїночі, деякіпозіхали. Такнеповодяться люди, які тільки що ухвалили смертний вирок; на обличчях цих добродушних обивателів я читав лише бажання поспати» (Гюго В. Собрание сочинений: В 6 т. – М.:

Правда, 1988. – Т. 1. – С. 89).

173