Частина VІІ. Пенітенціарна психологія

§4. Психологічні основи ресоціалізації засуджених

Ресоціалізація особи засудженого полягає у формуванні законослухняної поведінки для життя на волі, зміні особистісної спрямованості, відновленні раніше порушених соціальних якостей особи, здійсненнінеобхідноїпсихокорекції. Важливимзавданнямпенітенціарних установ є підготовка засуджених до повернення на волю, включення їх у нормальне життя суспільства.

Ресоціалізуюча функція установ виконання покарань передбачає перебудовунасамперед принципівдіяльності самихустанов. Необхідно усунути умови, що сприяють криміналізації особи, її асоціальній поведінці. Існує проблема негативного «впливу в’язниці» на особу засудженого. У цьому плані може відбуватися негативна ресоціалізація особи (залучення її до тюремних звичаїв і традицій, бажання стати блатним, криміналізуватися). М. Єнікєєвслушнозазначає, щоієрархія тюремного співтовариства, його «закони», звичайно, добре відомі тюремнійадміністрації. Нерідкомеханізмикримінальногосередовища використовуються нею для «ефективності» тюремного управління. Звідси негативне ставлення тюремної адміністрації до диференційованого утримання ув’язнених. Про моральну ресоціалізацію, як і про іншітонкощілюдськоїпсихіки, воєнізованаадміністраціяздебільшого просто не замислюється1.

Важливимелементомресоціалізації засудженихєкомплекснапрограма їх підготовки до життя на волі. Складовими такої програми виступають: 1) правовий аспект (полягає у правовій регламентації процесу підготовки до звільнення з місць позбавлення волі); 2) психологічний аспект (урахування психологічних особливостей особи засуджених); 3) соціальний аспект (побудова позитивних модулів розв’язання соціальних проблем після звільнення); 4) професійний аспект (можливість одержати спеціальність за допомогою навчання в умовах відбування покарання); 5) освітній аспект (можливість підвищуватисвійосвітнійрівень); 6) медичнийаспект(передбачає збереженняздоров’яшляхомпевнихпрофілактичнихзаходів); 7) фізкультурнооздоровчий аспект (можливість займатися фізкультурою і спортом)2.

1Див.: Еникеев М. И. Юридическая психология. – С. 342.

2Докладніше про це див.: Суліцький В. В. Психологічні аспекти підготовки засуджених до життя на волі. – С. 233–234.

228

Розділ 16. Психологія особи засудженого

Слідзазначити, щоувиправнихколоніяхдіютьшколизпідготовки засудженихдожиттянаволі, вякихпередбачаєтьсяпроведеннязанять і соціально-психологічних тренінгів (підвищення впевненості у собі, виробленнянавичокраціональногорозв’язанняконфліктнихситуацій, аутогеннітренування, прогресивнарелаксаціятощо)1. Фактичнойдеться про формування психологічної готовності у засудженого до життя на волі.

Підготовка до життя на волі сприяє успішній соціалізації особи після її звільнення з місць позбавлення волі. Слід зазначити, що фактичнокожнатретяособа, яказвільниласязколонії, потребуєспеціальної психологічної допомоги. Суспільство здебільшого не бажає «приймати» осіб, яківідбулипокарання. Восіб, якізвільнилися, виникають проблемисоціально-побутовогохарактеру: відсутністьжитла, роботи, медичного обслуговування та ін.2

Опитуваннязасудженихсвідчитьпротаке. Назапитання: «Зякими труднощами Ви побоюєтеся зіштовхнутися після звільнення?» 12,5 % опитаних відповіли: «З упередженим ставленням за місцем роботи»; 11,3 % зазначили те саме, але за місцем проживання; 19,6 % указали на труднощі входження в нормальне життя.

Опитування також показало, що населення обстежених регіонів з упередженням ставиться до колишніх злочинців. Близько 50 % респондентівнебажаєбачитиосіб, яківідбулипокарання, яксвоїхсусідів, друзів, родичів, колег по роботі. Незначна кількість законослухняних громадян (5 %) припускає можливість спілкування з колишніми злочинцями як друзями. Дуже мало людей (лише 3 % опитаних) згодні підтримувати відносини з такими особами у колі сім’ї3.

Запитання для самоконтролю

1.Що вивчає пенітенціарна психологія?

2.Які використовуються методи впливу на особу засудженого в установах виконання покарань?

3.Як поділяється колектив засуджених? Що таке мікроколективи?

4.Чи справляє соціальна ізоляція негативний вплив на особу засудженого?

1Див.: Суліцький В. В. Психологічні аспекти підготовки засуджених до життя на волі. – С. 234–235.

2Так, з 88 тисяч осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі в 2001 р., працевлаштувалося лише 34 % (за В. Суліцьким).

3Див.: Васильев В. Л. Юридическая психология. – С. 456.

229

Частина VІІ. Пенітенціарна психологія

5.У чому виявляється психологія тюремного побуту?

6.Які психологічні чинники впливають на ресоціалізацію засуджених?

Рекомендована література

1.Коновалова В. Е. Правовая психология: Учеб. пособ. — Х.:

Основа, 1990. — 198 с.

2.Пирожков В. Ф. Криминальная психология. — М.: Ось-89, 2001. — 704 с.

3.Сундуров Ф. Р. Социально-психологические и правовые аспекты исправления и перевоспитания правонарушителей. — Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1976. — 144 с.

230

Бібліографія

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Баев О. Я. Конфликты в деятельности следователя (вопросы теории). – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1981. – 160 с.

2.Бандурка А. М., Бочарова С. П., Землянская Е. В. Юридическая психология: Учебник. – Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2001. – 640 с.

3.Бедь В. В. Юридична психологія: Навч. посіб. – Л.: Новий світ, 2000; – К.: Кара-

вела, 2002. – 376 с.

4.Белый Б. И. Тест Роршаха. Практика и теория / Под ред. Л. Н. Собчик. – С.-Пб.:

Дорваль, 1992. – 200 с.

5.Бодалев А. А. Формирование понятия о другом человеке как личности. – Л.: Изд-

во ЛГУ, 1970. – 136 с.

6.Бодалев А. А. Психология о личности. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 188 с.

7.Васильев В. Л. Психология труда следователя: Метод. рекомендации. – Л., 1988.

–72 с.

8.Васильев В. Л. Юридическая психология: Учебник для вузов. – М.: Юрид. лит., 1991. – 464 с.

9.Васильев В. Л. Юридическая психология: Учебник для вузов. – 5-е изд., перераб.

и доп. – С. Пб.: Питер, 2003. – 656 с.

10.Возрастнаяипедагогическаяпсихология: Учеб. пособ. / Подред. А. В. Петровского.

–М.: Просвещение, 1973. – 288 с.

11.Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопонимания. – К.: Політвидав України, 1989. – 189 с.

12.Гончаренко В. Г., Сокиран Ф. М. Тактика психологічного впливу на попередньому слідстві: Навч. посіб. – К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994. – 48 с.

13.Грошевой Ю. М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. – Х.: Вища шк., 1975.

14.Донченко Е. А., Титаренко Т. М. Личность: конфликт, гармония. – 2-е изд., доп. – К.: Політвидав України, 1989. – 175 с.

15.Дубягин Ю. П. Следующая жертва – ты! Непридуманные криминальные сюжеты и азбука безопасности. – М.: Печат. дело, 1995. – 416 с.

16.Дулов А. В. Судебная психология. – Мн.: Выш. шк., 1975. – 462 с.

17.Еникеев М. И. Юридическая психология: Учеб. для вузов. – М.: Изд. группа

«Норма—ИНФРА-М», 1999. – 517 с.

18.Закатов А. А. Психологические особенности тактики производства следственных действий с участием несовершеннолетних: Учеб. пособ. – Волгоград: ВСШ МВД

СССР, 1979. – 96 с.

19.Зейгарник Б. В. Теории личности в зарубежной психологии. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 128 с.

20.Зорин Г. А. Психологический контакт при производстве допроса: Учеб. пособ. – Гродно: Изд-во Гродн. ун-та, 1986. – 71 с.

21.Ильин Е. П. Психология воли. – С.-Пб.: Питер; М.; Х.; Мн., 2000. – 280 с.

22.КарнегиД. Какзавоеватьдрузейиоказыватьвлияниеналюдей. Каквырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично. Как перестать беспокоиться и начать жить: Пер. с англ. – М.: Тоникал; Цитадель, 1995. – 832 с.

23.Китаев-Смык Л. А. Психология стресса. – М.: Наука, 1983. – 368 с.

24.Ковалев А. Г. Психологические основы исправления правонарушителя. – М.:

Юрид. лит., 1968. – 136 с.

25.Ковалев А. Г. Психология личности. – М.: Просвещение, 1970. – 392 с.

231

Бібліографія

26.Комарков В. С. Психологические основы очной ставки: Текст лекций. – Х., 1976.

–28 с.

27.Кон И. С. Психология ранней юности: Книга для учителей. – М.: Просвещение, 1989. – 255 с.

28.Кондаш О. Хвилювання: страх перед випробуванням: Пер. із словац. – К.: Рад.

шк., 1981. – 170 с.

29.Коновалова В. Е. Правовая психология: Учеб. пособ. – Х.: Основа, 1990. – 198 с.

30.Коновалова В. Е. Допрос: Тактика и психология: Учеб. пособ. – Х.: Консум, 1999.

–157 с.

31.Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. – К.: Вища шк., 1990. – 259 с.

32.Костицький М. В. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції: Вибрані наукові праці. – Чернівці: Рута, 2008. – 560 с.

33.Коченов М. М. Судебно-психологическая экспертиза. – М., 1977. – 180 с.

34.Краткий психологический словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 1985. – 431 с.

35.Ларин А. М. Я – следователь. – М.: Юрид. лит., 1991. – 192 с.

36.Левитов Н. Д. Фрустрация – один из видов психических состояний // Вопр. пси-

хологии. – 1967. – № 6. – С. 118–129.

37.ЛеоноваА. Б. Психодиагностикафункциональныхсостоянийчеловека. – М.: Изд-

во МГУ, 1984. – 200 с.

38.ЛеонтьевА. А., ШахнаровичА. М., БатовВ. И. Речьвкриминалистикеисудебной психологии. – М.: Наука, 1977. – 62 с.

39.Личко А. Е. Психопатии иакцентуации уподростков. – Л.: Медицина, 1983. – 256 с.

40.Личность преступника / Авт. кол.: Н. И. Кондрашков, В. Н. Кудрявцев, Н. С. Лейкина и др. – М.: Юрид. лит., 1971. – 356 с.

41.ЛомовБ. Ф. Системностьвпсихологии: Избр. психол. тр. – Воронеж: Модэк, 1996.

–383 с.

42.Лукашевич В. Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования. – К.: Укр. акад. внутр. дел, 1993. – 194 с.

43.Лурия А. Р. Маленькая книжка о большой памяти (Ум мнемониста). – М.: Изд-во МГУ, 1968. – 88 с.

44.Методичні поради та завдання для самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни «Психологія (загальна та юридична)» / Укладачі: В. А. Журавель, В. О. Коновалова, В. Ю. Шепітько. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. – 39 с.

45.Митрохина З. И. Использование данных психологии при производстве допроса: Учеб. пособ. – К.: УМК ВО, 1990. – 52 с.

46.Муздыбаев К. Психология ответственности. – Л.: Наука, 1983. – 240 с.

47.Нагаев В. В. Основы судебно-психологической экспертизы: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 333 с.

48.Нор В. Т., Костицкий М. В. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. – К.: Вища шк., 1985. – 56 с.

49.Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. – К.: Либідь, 1990. – 192 с.

50.Общаяпсихология: Учеб. пособ. / Подред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1970. – 432 с.

51.Общая психология: Учебник / Под ред. А. В. Петровского. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1977. – 479 с.

52.Парыгин Б. Д. Основы социально-психологической теории. – М.: Мысль, 1971.

–348 с.

232

Бібліографія

53.Пирожков В. Ф. Криминальная психология. – М.: Ось-89, 2001. – 704 с.

54.ПлатоновК. К., Голубев Г. Г. Психология: Учебник. – М.: Высш. шк., 1973. – 256 с.

55.Популярнаяпсихология: Хрестоматия/ Сост. В. В. Мироненко. – М.: Просвещение, 1990. – 399 с.

56.Психология / Под ред. П. А. Рудика. – М.: Физкультура и спорт, 1974. – 512 с.

57.Психология индивидуальных различий. Тексты / Подред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. Я. Романова. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 320 с.

58.Психология: Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, И. Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.

59.Ратинов А. Р., Ефимова Н. И. Психология допроса обвиняемого: Метод. пособ. –

М., 1988. – 114 с.

60.РатиновА. Р. Судебнаяпсихологиядляследователей. – М.: НИиРИОВШМООП

СССР, 1967. – 290 с.

61.СафуановФ. С. Судебно-психологическаяэкспертизавуголовномпроцессе: Науч.- практ. пособ. – М.: Гардарика, 1998. – 192 с.

62.Сидоров Б. В. Аффект. Его уголовно-правовое и криминологическое значение (социально-психологические и правовые исследования). – Казань: Изд-во Казан.

ун-та, 1978. – 160 с.

63.СитковскаяО. Д. Психологияуголовнойответственности. – М.: Норма, 1998. – 285 с.

64.Следственные действия (процессуальная характеристика, тактические и психологические особенности): Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВДСССР, 1984. – 240 с.

65.Словарь-справочникпопсихологическойдиагностике/ БурлачукЛ. Ф., МорозовС. М.; Отв. ред. С. Б. Крымский. – К.: Наук. думка, 1989. – 200 с.

66.Социальная психология: Учеб. пособ. / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Про-

свещение, 1987. – 224 с.

67.СундуровФ. Р. Социально-психологическиеиправовыеаспектыисправленияипе- ревоспитания правонарушителей. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1976. – 144 с.

68.Тихомиров О. К. Психология мышления: Учеб. пособ. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 272 с.

69.ФилановскийИ. Г. Социально-психологическоеотношениесубъектакпреступле-

нию. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1970. – 174 с.

70.ЧуфаровскийЮ. В. Психологияоперативно-розыскнойдеятельности: Учебно-практ. пособ. – М.: МЗ-Пресс, Изд. Воробьев А. В., 2001. – 208 с.

71.Чуфаровский Ю. В. Юридическая психология: Учеб. пособ. – М.: Право и Закон, 1997. – 320 с.

72.Шепітько В. Ю. Допит: Наук.-практ. посіб. – Х.: КримАрт, 1998. – С. 40.

73.Экман П. Психология лжи. – С.-Пб.: Питер; М.; Х.; Минск, 2001. – 267 с.

74.Юридическая психология: Хрестоматия / Сост. и общ. ред. Т. Н. Курбатовой. –

С.-Пб.: Питер, 2001. – 480 с.

75.Юридичнапсихологія: Підручник/ Зазаг. ред. Л. І. Казміренко, Є. М. Моісеєва. – К.:

КНТ, 2007. – 360 с.

76.Юсупов И. М. Психология взаимопонимания. – Казань: Татар. кн. изд-во, 1991.

– 192 с.

233