Розділ 3

Історія юридичної психології

§1. Передумови застосування психологічних знань у судочинстві

Історія юридичної психології починається з перших спроб застосуватипсихологічнізнанняукримінальномусудочинстві. Щездавніхдавен робилися спроби проведення випробувань, механізм яких було засновано на психофізіологічних закономірностях людського організму. В різних народів використовуються певні способи випробувань. Так, наСтародавньомуСходібуливідоміордалії. Зокрема, зававилонським та індійським правом підозрюваного випробовували водою (у річці). Віншихнародіввідомівипробовування«розпеченимзалізом» (у європейців), «рисом» (у китайців), «там-тамом» (в африканців).

Усередньовічномукримінальномупроцесітакожширокозастосовуються випробування. Положення «Кароліни» (Кримінально-судового уложенняімператораКарлаV, щовийшлов1532 р.) визначалипроцедуру «ведівських процесів». У цей період використовується «випробування водою» («купаннявідьом»). Процедураполягалавтакому: руки, ногиівсе тіло зв’язували мотузкою, а потім зіштовхували у воду. Якщо стихія не приймала випробовувану ітілоспливало, жінка визнавалася відьмою.

Випробування«розпеченимзалізом» полягаловтому, щовипробовуваногопримушуваливзятирукоюрозпеченийнавогніметалевийпредмет. Після цього рука перев’язувалася і через певний час пов’язка знімалася. Якщоопікбувсильним, незагоювався, робивсявисновок, щоособапричетнадовчиненнязлочину. Психофізіологічниймеханізмполягавутому, що особа, причетна до вчинення злочину, перебуває в стані емоційного напруження, приякомувідбуваєтьсяпідвищенепотовиділеннянадолонях рук. Уразі, якщорукивипробовуваноговологі, — раназагоюєтьсядовго, авідтак, особапричетна дозлочинуієвинною.

Крімрізнихвипробувань, уцейчаспроводяться «добредізнання», «допит з тортурами». Широко застосовується психічне насильство — «залякування словами» (показують знаряддя катувань і пояснюють їхнє призначення). У процесі допиту використовуються наполегливі розпитування. Типові запитання зводилися до такого: де і коли відбу-

26

Розділ 3. Історія юридичної психології

лася змова з Дияволом, яким чином відьма віддавалася йому, скільки разів гостювала на шабаші, що там відбувалося тощо.

В інквізиційному процесі особисте визнання вважалося основним доказом. Причомутакевизнанняодержувалосязадопомогоюкатувань ітортур. «Допитзтортурами» (рис. 3) передбачав: використаннялещат, якими обвинуваченому поступово стискували пальці; «іспанський чобіт» (металевапластиначиколодка), щостягуєгомілку; розтягування за допомогою мотузкових лебідок; підняття «на дибу» тощо.

Рис. 3. «Допит з тортурами»

Певна увага при оцінці показань обвинувачених приділялася спостереженню за їхніми психофізіологічними реакціями на подразник (змінутембруголосу, міміки, жестівтаін.). Робилисяспробистворити відповідні умови, в яких особа відображає свої щирі почуття (обвинувачений у кімнаті біля трупа повинен був говорити правду).

Назмінуінквізиційномупроцесупоступовоприходитьзмагальний процес (буржуазний). Розвиток цивілізації викликає перегляд засобів одержання доказів, використання наукових даних психології. У формальній системі зізнання вважалося кращим доказом, воно було вирішальним. Нині воно, так само як і інші докази, може бути взяте до увагизурахуваннямконкретнихособливостейкожноїсправи. Слідчий процес того часу допускав для одержання зізнання примусові заходи, на сьогодні, навпаки, намагаються забезпечити добровільність зізнання, і будь-який примусовий вплив на підсудного в цьому сенсі є незаконним, таким, що нищить значення здобутих таким шляхом відомостей1. У судовому процесі від застосування загальножиттєвих знань психологіїпереходятьдоузагальненняівикористаннязакономірностей психологічної науки.

1 Див.: ТимофеевА. Г. Речисторонвуголовномпроцессе. Практическоеруководство (извлечение) // Судебноекрасноречиерусскихюристовпрошлого. – М.: МГП«Фемида», 1992. – С. 255–256.

27

Частина І. Вступ до юридичної психології

§2. Розвиток і становлення юридичної психології

Юридична психологія як наука виникає у XVII– XVIII ст. Саме в цей час з’являються перші наукові праці з психології, звернені до сфери кримінального судочинства. Так, у Росії І. Т. Посошков (1652– 1726) висловлювався щодо необхідності врахування психологічних особливостей злочинців, пропонував психологічні рекомендації щодо допиту свідків і обвинувачених («Книга о жадности и богатстве»). М. М. Щербатов (1733–1790) у своїх роботах зазначав, що закони повинні розроблятися з урахуванням індивідуальних особливостей особистості («Истории Российской империи с давних времен»).

УXIX ст. виходить серія робіт з юридичної психології: «Очерк судебной психологии» (А. У. Фрезе), «Психологические особенности преступников по новейшим исследованиям» (Л. Є. Владимиров), «Систематическое руководство по судебной психологии» (І. Фрідріх) та ін.

СерединаXIX ст. характеризуєтьсятим, щовцейчасбулиздійсненіспробивизначитиприродузлочинноїповедінки. Посилюється інтерес до кримінальної психології. Дослідження психології злочинних типів розпочинає італійський професор з судової психіатрії Чезаре Ломброзо(1835–1909). Йоготеоріявідображаєтьсявкнизі«Преступный человеквегосоотношениисантропологией, юриспруденциейитюрьмоведением» (1876). З 1880 р. Ч. Ломброзо і його однодумці видавали журнал «Архив уголовной психиатрии и уголовной антропологии». Ідеї Ч. Ломброзо були розвинуті в працях його учнів Енріко Феррі (основнапраця «Криминальная социология», 1881) іРафаеля Гарофало (книга «Криминология», 1885). Основна ідея теорії Ч. Ломброзо (антропологічноїшколикримінальногоправа) полягаєвтому, щоіснує «природжений злочинець» — особливий тип особи, яку, як писав Ч. Ломброзо, необхідно обміряти, зважити іповісити. «Природженого злочинця» можна виявити за фізичними ознаками («стигматами»)1.

УXIX — на початку XX ст. виходять фундаментальні праці австрійськихінімецькихучених, щоґрунтуютьсянаекспериментальних дослідженнях. Ганс Гросс є одним з піонерів кримінальної психології («Криминальная психология», 1905). Вільям Штерн проводить екс-

1 Докладнішепроцедив.: Словарьпоуголовномуправу/ Отв. ред. А. В. Наумов. –

М.: БЕК, 1997. – С. 3–8.

28

Розділ 3. Історія юридичної психології

перименти з визначення достовірності показань. За його хибною думкою, показання свідків є принципово недостовірними1.

Наукові засади юридичної психології формувалися в результаті вивчення фізіології вищої нервової діяльності людини (праці І. М. Сєченова, І. П. Павлова, В. І. Сербського, В. М. Бехтерева та ін.). Перші спроби використовувати наукові дані психології в кримінальному судочинстві належали Л. Є. Владимирову, А. І. Єлістратову, Я. А. Канторовичу, А. Є. Брусиловському, М. М. Гернету, А. Ф. Коні та ін. Ці вченіпроводилиексперименти звивченняможливостіповногосприйняття індивідом дійсності в екстремальних умовах і подальшого відтворення з метою встановлення даних, пов’язаних із достовірним характером показань свідків.

Судово-психологічні проблеми досліджувалися також ученимипсихіатрами. Так, питання психопатології осіб, які вчинили злочини, вивчалисявпсихоневрологічномуінституті(підкерівництвомВ. М. Бехтерева). В. М. Бехтерев підготував книги «Об экспериментальном психологическом исследовании преступников» (1902), «Объективнопсихологический метод в применении к изучению преступности» (1912). У цей же час з’являються праці, присвячені навіюванню і гіпнозу, можливостям їхнього використання в судочинстві.

На початкових етапах становлення юридичної психології з метою діагностики особи злочинців спостерігалися спроби застосування антинаукових теорій (фізіогноміки, графології, френології та ін.). Діагностикакримінальноготипузарисамизовнішності, формоюобличчя, наявністю зморшок, особливостями почерку відображає примітивізм і спрощений підхід до складних наукових та прикладних проблем.

Історія юридичної психології знає періоди, коли створювалися спеціальні кабінети та інститути з вивчення особи злочинця і злочинності. Так, 1918 р. у Петрограді було створено кабінет з вивчення злочинностііособизлочинця(аналогічнікабінетистворюютьсявМоскві, Саратові, Ростові, Києві, Харкові, Одесі). 10 липня 1923 р. Раднарком УСРР прийняв постанову про заснування в Харкові, Києві та Одесі обласних кабінетів науково-судової експертизи ізатвердив положення про них. 25 квітня 1925 р. Раднарком УСРР затверджує нове положення про кабінети науково-судової експертизи, що передбачає не тільки виконанняекспертизусудовихсправах, айпроведеннянауковихробіт і експериментальних досліджень з питань кримінальної техніки і методології досліджень злочинів і дослідження особи злочинця.

1 Див.: Штерн В. Психология показаний свидетелей // Вестник права. – С.-Пб., 1902. – Кн. II. – С. 110.

29

Частина І. Вступ до юридичної психології

У1927 р. було організовано лабораторію експериментальної психології при Московській губернській прокуратурі. У цій лабораторії свої дослідження проводив основоположник нейропсихології в СРСР О. Р. Лурія (1902–1977). Вчений досліджував можливості використанняасоціативногоексперименту, застосуванняфіксуючоїапаратури, що реєструє реакції випробуваного.

У30-тірокиХХст. відбуваютьсяполітичнізмінивжиттісуспільства, щонегативнопозначилисянарозвиткуюридичноїпсихології. Установи

звивчення злочинності і особи злочинця ліквідуються або реорганізуються. Психологіяперетворюєтьсянадодатокпедагогіки. Дослідження в галузі судової психології припиняються. В юриспруденції починає домінуватиконцепціяА. Я. Вишинськогопроприматособистоговизнання (особисте визнання — цариця доказів вини підсудного).

Відродженняюридичноїпсихологіїприпадаєна50–60-тірокиХХст. У 1964 р. було прийнято спеціальну постанову ЦК КПРС «Про подальший розвиток юридичної науки і поліпшення юридичної освіти вкраїні», аз1965 р. судовупсихологіюпочаливикладативюридичних вузах і на юридичних факультетах університетів.

У1966 р. Міністерство вищої і середньої освіти СРСР провело Всесоюзнийсемінарзсудовоїпсихології, наякомуобговорювалисяпроблеми викладання цієї дисципліни. У 1971 р. у Москві відбулася І Всесоюзна конференція з судової психології, а в 1986 р. у м. Тарту (Естонія) — ІІВсесоюзнаконференція, присвяченапроблемамюридичноїпсихології.

Пророзвитокюридичноїпсихологіїсвідчитьвихідусвітфундаментальних праць «Судебная психология для следователей» (О. Р. Ратінов, 1967), «Судебная психология» (А. В. Дулов, 1975), «Юридическая психология» (В. Л. Васильєв, 1974, 1991, 2003), «Психологияврасследованиипреступлений» (В. О. Коновалова, 1978), «Правоваяпсихология» (В. О. Коновалова, 1990, 1997), «Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы» (М. В. Костицький, 1990), «Юридическая психология» (М. І. Єнікєєв, 1999), «Юридична психологія» (за заг. ред. Я. Ю. Кондратьєва, 1999), «Криминальная психология» (В. Ф. Пирожков, 2001) та ін.

З1998 р. унауково-досліднихінститутахсудовихекспертизМіністер- стваюстиціїУкраїнистворюютьсяпідрозділи, щоспеціалізуютьсянапровадженні судово-психологічних експертиз. У 1995 р. в Україні створено ІнститутвивченняпроблемзлочинностіприАкадеміїправовихнаукУкраїни, що проводить, зокрема, наукові та експериментальні дослідження, пов’язанізпроблемамиюридичноїпсихології. ВідповіднодоперелікуВАК

Українизаснованоспеціальність«Юридичнапсихологія» (19. 00. 06).

30