настільна книга

якого питання викликають, скоріше за все на таке запитання відповідатимуть якісь дурниці про незначну формальність.

У кабінеті слідчого знаходяться ще один чи два службовці. Теоретично допитуваний може просити, щоб перейти в кабінет, де немає сторонніх осіб, або щоб вони були вписані в протокол. Якщо в цьому відмовлено, то ніхто не вправі змусити допитуваного відповідати на запитання. Він має право сидіти і чекати, коли приміщення буде звільнено, або стороння особа буде включена в протокол.

Слідчий сидить, задумливо перебирає папери. Це психологічний прийом, і він не заборонений. Потім подивиться особі у вічі та запитає: "Здогадуєтесь, чому вас викликали?" У цьому випадку сміливо можна заявити про свою незгоду з незаконними методами ведення допиту. Адже слідчий спочатку має представитись, пред'явити документи та пояснити, в якості кого людину викликали, роз'яснити права. Через кожні дві години допиту має надаватись перерва. Допит не може продовжуватись понад вісім годин (ст. 224 КПК).

Завжди доцільно вести свій паралельний протокол допиту, записуючи все, що сказав слідчий і що ви йому відповіли.

Якщо слідчий грубіянить, заносьте це у свій протокол, а потім вимагайте занесення до протоколу, складеного слідчим. Якщо він цього не робить, перепишіть своє зауваження до протоколу. Записувати потрібно ще й тому, що протоколи з "непотрібними" слідству показами можуть "зникнути".

Припустимо слідчий намагається встановити істину у справі про тяжкий злочин. Звинувачується у злочині ваш товариш. Слідчий наголошує: ви маєте допомогти йому і розповісти всю правду, це ваш моральний обов'язок. Свідок переконаний, що обвинувачення помилкове. Розпочинається "розмова по душам". Це дає можливість слідчому розпитувати про всі питання, в тому числі такі, на які відповідати було необов'язково. Наприклад, про свідка особисто, про інших знайомих. Свідок вважає ці питання малозначними, розповідає. Слідчий не перебиває, уважно і ввічливо слухає, підтакує, а якщо свідок зупиняється, обережно підстьобує.

Після того як слідчий дізнався все, що його цікавило, він побачить і неправду в оповіді свідка... і розсердиться (він це вміє). Свідок починає виправдовуватись, і тоді слідчий дізнається ще більше, хоча допит насправді ще і не розпочався. Він одержить додаткову інформацію зовсім просто, чергуючи багатозначні натяки на повну поінформованість з прихованими, а то і неприхованими погрозами. Ось так професійні слідчі "розкручують" свідка й одержують потрібні їм свідчення. І тільки після допиту свідок починає шкодувати, що так благодушно розговорився, розповівши і те, про що не мав наміру розповідати. А слідчий задоволений: психологічна розвідка вдалася. Є східна мудрість: "Він нічого не знає, а тому багато чого може сказати". Заляканий свідок - саме такий податливий матеріал у руках слідчого.

Що ж сталося? Свідку не хотілося образити людину, яка з ним була ввічлива і навіть запобіглива. До того ж свідок не звик брехати і боявся очевидної, як йому здавалося,

поінформованості. Хоча ця поінформованість нічого не вартує. До того ж слідчий трохи обманював свідка, порушивши встановлений законом порядок ведення допиту. Він користується недосвідченістю свідка, відсутністю у нього адвоката. Вія ще не попереджував свідка про відповідальність за дачу неправдивих показів, його пояснення ще не записані в протокол. Але свідок роздратований на себе: не потрібно було говорити неправду, та зайве базікати теж було ні до чого. А слідчий, який піймав свідка на брехні, пропонує "пощаду" в обмін на відвертість. Ось так, послідовно запитання за запитанням слідчий веде свідка до потрібних йому свідчень...

Між тим свідок має повне право записувати свої пояснення власноруч. Він вправі просити, щоб слідчий роз'яснив свідку права і дав підписатись у протоколі. Тепер хай слідчий пише свої запитання, а свідок вписує свої відповіді. А можна було і взагалі не починати розмову і не відповідати, поки не буде роз'яснено свідку його права і не візьмуть підписку про відповідальність за неправдиві свідчення. Свої відповіді свідок пише у себе на чернетці, редагує і не поспішаючи заносить в протокол, або диктує слідчому.

Першу сторінку протоколу слід уважно вивчити. Слідчі іноді "забувають" писати назву і номер справи, в якій свідка викликали на допит. Тривале спілкування із злочинцями і поганий з їхнього боку вплив дають себе знати. При нагоді слідчому можна про це і сказати або навіть записати в протокол.

Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім'ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

Ось приклад з Євангелія від Матфея, 27, П:

Ісус став перед правителем. І запитав його правитель: "Ти цар Іудейський?" Ісус сказав йому: "Ти говориш".

Слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей у їхніх показах. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну й у яких стосунках вони перебувають між собою. Свідки попереджаються про кримінальну відповідальність за відмову від давання показів і за давання свідомо неправдивих показів, а потерпілі - за давання свідомо неправдивих показів.

Очевидно, що результати негласних слідчих дій, які виправдовують обвинуваченого, не надаватимуться як доказ, оскільки немає можливості встановити, чи проводилася така дія. Тобто однобічний характер досудового розслідування де-факто порівняно з попереднім КПК посилюється.

Слідчий добився свого. Він закінчив за допитуваного відповідь, яка здається очевидною. Але в протокол вноситься відповідь від першої особи, і все виглядатиме так, що допитуваний добре знає устрій коктейлю Молотова, а, отже, може його виготовити.

У такій ситуації потрібно реагувати. Можна заявити про свою відмову відповідати на наступне запитання, оскільки є підстави вважати, що відповідь не буде записана в протокол правильно, як сталося з попереднім питанням. "Фальсифікований протокол я не маю наміру підписувати, про що і заявляю".

Свідок, підозрюваний, обвинувачений може паралельно вести свої власноручні записи. Якщо слідчий не дає їх винести, він зобов'язаний провести їх виїмку за участю понятих і в такому вигляді приєднати ці матеріали до справи.

Сито "особисте". Якщо за допомогою запитання свідка ставлять у становище підозрюваного, обвинуваченого, він може відмовитись на нього відповідати. Якщо у допиті присутній адвокат, він має звернути на це увагу слідчого і свідка з посиланням на п. 4 ч. З ст. 42 КПК, стосовно підозрілого, обвинуваченого, або ж ст. 65, ч. 1 п. З ст. 66 КПК для свідка.

Слідчий: Чи відмовляєтесь ви відповісти, що знаєте автора листа?

Свідок: Ні не відмовляюсь.

Слідчий: То що вам заважає відповісти на питання: хто автор листа?

Свідок: Мені заважає необхідність дотримуватися рамок розслідуваної справи.

Ще приклад. Слідчий: Чи не пригадаєте ви? Свідок: Не пригадаю...

Слідчий: Але ж ви не знаєте, про що я спитаю.

Свідок: Не важливо. Адже я зобов'язаний говорити тільки правду, а не пригадувати те, чого не знаю.

Сито "належність" (ставлення до справи). Якщо свідок впевнений, що питання справи не стосується, то є привід на нього не відповідати. Те саме стосується навідних запитань. За часів КГБ формально навідним вважалося питання: чи давав вам Рабинович читати книгу Дзюби "Інтернаціоналізм або русифікація"? Правильним було би запитання "чи давав вам Рабинович читати які-небудь книги?" Свідок відповідає, що не розуміє, про якого Рабиновича йдеться, хотілося б побачити його фотографію. Якщо слідчий дає тільки одну фотографію, то це дорівнюється навідному запитанню. Він має показати кілька фото для вибору. Крім того, процедура впізнання має проводитись у присутності понятих і оформлятись протоколом (ч. 7 ст. 223, ч. 7 ст. 228 КПК).

Навідні запитання часто є підступними. Наприклад, слідчий запитує: чи правда, що на зборах вашої організації ви з К. обговорювали випуск листівки про блокування резиденції Президента? Якщо відповісти, що "ми це не обговорювали", свідок в той же час непрямо (евентуально) підтверджує, що він був на зборах організації разом з К.

Свідок: А хіба допит вже почався?

Слідчий: Почався.

Свідок: Допит починається зовсім не так. Подивіться ст. 66 та 224 КПК. І я не зрозумів, чому ви порушили вимоги ст. 135 КПК (про порядок виклику).

Слідчий: Що ви маєте на увазі?

Свідок: Ви тільки сьогодні зранку подзвонили мені на роботу, хоча повідомлення я

маю право отримати за три дні до процесуальної дії...

Слід пам'ятати, що той, хто змушений свідчити проти самого себе, зовсім не свідок. Так що при першій погрозі про звільнення з роботи, відрахування з вишу, обіцянки "зробити" зі свідка ватажка банди, "паровоза" можна одразу припиняти розмови, робити відповідну заяву та заявляти відвід слідчому, який діє незаконно.

Слідчий ставить легенькі питання і споруджує колиску, в якій заколисує свідка та бережно висиджує своє найважливіше питання. Для цього потрібно добре заколисати увагу свідка. Темп допиту швидкий. І несподівано - важке питання. Свідок задумався, а слідчий тому радий. І не дає зосередитись, нагадує про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показів...

Що робити? А нічого особливого. Тільки непотрібно поспішати. Ніхто не заважає обдумувати як легке, так і важке питання. Тому доцільно не поспішати з самого початку. Можна дати відповідь по суті та додати: "Я прошу слідчого, не ходити навколо, не лякати, не підвищувати голос, не курити в лице, одним словом не робити на мене тиск".

Слідчий: На вас ніхто не тисне...

Свідок: А я не говорю, що тиснете, я тільки прошу не тиснути на мене.

Свідок може не зрозуміти питання, тому не слід боятися перепитати його і спитати, що має на увазі слідчий, кажучи те або інше. Свідок тут же наштовхнеться на зауваження, що свідок не може ставити запитань. Тому краще сказати, що він не зрозумів запитання.

На практиці був випадок коли свідок (підготовлений адвокатом) після кожного запитання просив його роз'яснити, бо, мовляв, не розуміє питання. Почалися нападки з боку прокурора, який звинуватив свідка у небажанні дати покази. Нарешті свідок заявив, що він вчився в угорській школі, української мови не знає, і хоча прокурор назвав його тупим, щоб його так не називали, він перейшов на угорську і просив забезпечити йому перекладача. Допит було відкладено. Після забезпечення перекладача свідок змінив свої викривальні пояснення з посиланням на те, що не розумів, про що його запитували на досудовому слідстві110. Така позиція була наперед домовлена з адвокатом, тому свідок почував себе досить впевнено і змусив себе

поважати. Спроби прокурора залякати його порушенням кримінальної справи за неправдиві покази не були підтримані судом.

Для того щоб спитати про якийсь предмет, вилучений у особи при обшукові, недостатньо простого питання: звідки у вас ця книга? Можна попросити, щоб питання було записано приблизно так: "Вам пред'явлено вилучену від вас при обшукові такогото числа книгу, яка починається зі слова... і закінчується такими словами..." Якщо у слідчого під рукою нема протоколу виїмки, то з відповіддю можна не поспішати. І якщо адвокат потрактує це як спробу пред'явлення речі до впізнання, то потрібно реагувати на те, що така слідча дія проводиться за участю понятих (ст. 229 КПК).

Свідка запитують, чи підтверджує він слова обвинуваченого. Можна починати з того, що ніякі покази обвинуваченого свідку невідомі. Отже, питання має бути сформульовано приблизно так: вам пред'явлено покази обвинуваченого, які він дав на досудовому слідстві. Якщо слідчий чомусь не пред'являє протокол, то це дивно. Якщо протокол пред'явлено, то його потрібно уважно розглянути і дати відповідь по суті.

Отже, і свідок, а не тільки слідчий, має готуватись до допиту. І тут свідку має прийти на допомогу адвокат. Якщо допит розпочато одразу після обшуку, свідок може сказати, що він втомився і просить його викликати завтра. Непотрібно боятись визнання того, що ви налякані, перевтомлені, ви не можете зосередитись тощо. Напишіть про це в протоколі. Це допоможе виграти час і порушить плани слідчого, який за допомогою бліцкригу з допитом хоче скористатись станом свідка.

Під час підготовки свідка доцільно також використовувати опубліковані в цій книзі рекомендації американської асоціації адвокатів.

Найбільш кардинальним питанням досудового слідства є визнання вини. Визнання гарантує особі певний строк покарання, заперечення вини залишає надію на недоведеність злочину. Тому до цього запитання слід бути готовим.

Слідчі (розшукові) дії проводяться в порядку, визначеному ст. 223 КПК. При цьому потрібно враховувати, що у слідства з'являються нові орієнтири. Частина 5 ст. 223 КІШ спрямовує слідчого на те, що у випадку отримання під час проведення слідчої дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, відповідну слідчу дію потрібно провести у повному обсязі та долучити процесуальні документи до матеріалів справи. Частина 2 ст. 9 вимагає, щоб прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий всебічно, повно і неупереджено дослідили обставини кримінального провадження, виявили як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання.

Насправді слідчі шукатимуть тільки докази, які дають підстави для обвинувачення, і уникати за змоги тих доказів, які виправдовують підозрюваного, обвинуваченого. Отже, пошук доказів, які виправдовують підозрюваного, обвинуваченого покладатиметься на захист, який змушений діяти без тих можливостей, які мають

силові структури держави. Це потребує створення приватних розшукових бюро, приватних детективів тощо, а відтак і відповідної правової бази для їх діяльності.

Формальна рівність сторін перетворюється на фактичну нерівність, і це посилює позиції обвинувачення та послаблює можливості захисту. Клопотання про проведення певних слідчих дій з боку захисту може бути відхилено слідчим, прокурором. Втрачається дорогоцінний час, і навіть якщо слідчий суддя зобов'яже провести відповідну дію, то й у цьому разі вона здійснюється під контролем слідчого, що також послаблює позиції захисту.

Позитивним є те, що слідча дія за клопотанням захисту проводиться за участю сторони, яка її ініціювала, крім випадків, коли через специфіку слідчої дії це неможливо. Новий КПК навіть не наводить примірний перелік таких випадків, що дає можливість стороні обвинувачення зловживати цією нормою. Тому захисник має відстоювати своє право брати участь у кожній такій дії. Адвокату доцільно запастися диктофоном, щоб записувати хід слідчої дії.

Участь у слідчій дії дає право висловлювати свої пропозиції та зауваження, які є обов'язковими для слідчого, прокурора, іншої особи, якщо вони не суперечать вимогам КПК.

Важливим є правило про те, що слідчі дії проводяться винятково в межах строків досудового розслідування. Будь-які слідчі дії, здійснені після строку досудового розслідування, є недійсними, а одержані внаслідок них докази - недопустимими. Отже, адвокат має своєчасно заявляти клопотання про проведення слідчих дій з тим, щоб вони могли бути проведені в межах строків досудового розслідування. При цьому потрібно контролювати дотримання правил про залучення понятих (ст. 223 КПК).

Захисник має контролювати дотримання правил допиту, передбачених ст. 224 КПК України, особливо у тих випадках, коли слідча дія проводиться з ініціативи захисту. Під час проведення допиту потерпілого або заявника захисник має враховувати, що статті 4, 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод надають підозрюваному, обвинуваченому право допиту особи, яка вказує на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин. За певних умов такий допит був би доречним.

Однак адвокат, перш ніж давати рекомендації, сам має розібратися, наскільки реальною є підозра щодо його підзахисного. Отже, до визначення для себе позиції у справі можна прописати тільки один рецепт - відмовчуватися.

Є певні особливості у вирішенні питань щодо економічних злочинів. Зашморг щодо цих злочинів затягується повільно, розслідування ведеться таємно, збирається інформація з різних джерел. Особа, яку підозрюють, неодноразово може допитуватись як свідок. Ситуація в таких справах дозволяє працювати на випередження, тобто є можливість зустрітись з потенційними свідками, підготувати їх до зустрічей зі слідчим, відслідкувати й усунути промахи в бухгалтерському і податковому облікові. Все це вимагає від адвоката великої аналітичної роботи.

Потенційний кандидат має бути добре підготовлений і у допиті, користуючись, зокрема, своїми нотатками та правом самому власноручно викласти відповіді на питання у позитивному для себе річищі. При цьому підзахисний не тільки викладає відомості про факти, а й наводить мотиви своїх дій і спрямовує правову оцінку в сприятливому для себе викладі. Статті економічних злочинів містять в ідей л ку до норм господарського, цивільного та податкового права. В результаті подається обґрунтована оцінка своїх дій як таких, що відповідають вимогам законодавства, і дається юридична кваліфікація цих дій як правомірних.

Слідчий готується до допиту з метою одержати від свідка інформацію про факти, які мають значення для справи, і фіксує її в протоколі. Розслідуючи справу, слідчий має право допитати особу й у офісі під час перевірки, обшуку, виїмки. Для слідчих розроблено відповідні керівництва з допиту, де рекомендують приділяти увагу міміці, жестам, рухам тіла людини, яку допитують. Тому бажано, щоб особа, якщо вона сидить і сама не записує питання, які їй ставлять, тримала руки перед собою, одна на одній, як у школі за партою. Психологи це пояснюють тим, що таке положення рук ще зі шкільних років закладено в м'язовій пам'яті, а тому їх легше контролювати. При такому положенні рук свідок - сама невинність. Психологи рекомендують підготувати і кілька запасних позицій. Наприклад, від напруги ви червонієте, посилюється потовиділення, що є нормальним, але в цьому випадку можна поскаржитись на спеку або на те, що ви надто тепло одяглись.

Очі - дзеркало душі, а тому не дозволяйте у це дзеркало заглядати. Для цього можна вибрати певну точку або якийсь об'єкт, який уважно розглядати. Пригадується виступ на телебаченні народного депутата Головатого, який, щоб себе контролювати під час напруженого діалогу, після кожного запитання робив короткий запис або помітку на листочку паперу і тільки після цього відповідав. Запис питання змушує людину зосередитись, і водночас це звична для кожної людини ситуація, яка діє заспокійливо.

Отже, якщо вам поставили запитання і не роз'яснили, в якості кого вас запросили, то запитайте слідчого, що це буде - опитування чи допит. І якщо це допит, то потрібно спитати, в якості кого вас мають намір допитувати - свідка чи підозрюваного. І якщо особу викликали "на бесіду" і проводять опитування, то людина не має процесуального статусу і на неї не поширюються права і обов'язки, встановлені КПК. Отже, можна сказати слідчому: якщо ви викликали мене на бесіду, то я не маю бажання її вести або ж пропоную її перенести в інше місце (мовляв тутешня атмосфера не сприяє бесіді тощо). Можна знайти і більш м'які варіанти свого ставлення до "бесіди".

Якщо людину викликали як свідка, то в цьому випадку це може бути:

1)особа дійсно свідок певних подій, які безпосередньо цієї людини не стосуються;

2)людина є потенційним "фігурантом" кримінальної справи. Однак найкраще, що може зробити людина, яку викликають до слідчого, так це йти до нього за участю адвоката, скориставшись правом, передбаченим ст. 59 Конституції України.

Якщо людина є потенційним "фігурантом" кримінальної справи і її розпитують щодо її дій, то можна одразу відмовитись від давання показів на підставі ст. 63 Конституції України. Слід при цьому пам'ятати, що будь-які відомості, в яких особа безпосередньо брала участь, стосуються і її. Ст. 18 КПК передбачає, що жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість або давати пояснення, покази, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. При цьому особа має право не тільки нічого не говорити з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, або її родичів і членів сім'ї, а й будь-яких подій, в яких ця особа безпосередньо брала участь.

Якщо слідчий забув роз'яснити особі права, то це грубе порушення вимог закону. Залежно від ситуації можна і не нагадувати про це слідчому, але при ознайомленні з протоколом записати, що слідчий не попереджував цю особу про її" права, а тому, записавши це зауваження, відмовитись від підпису протоколу. Можна запропонувати розпочати допит повторно, але після роз'яснення особі її прав. Однак для слідчого наявність роз'яснення прав особи є "святая святих", тому таких промахів слідчі, як правило, не допускають.

Частіше буває ситуація, коли слідчий просить без роз'яснення прав просто підписати відповідні місця у протоколі. Тому варто бути особливо уважним під час підписання будь-якого папера, бо що "написано пером, те не вирубиш і сокирою".

Відмову давати відповіді на запитання слідчий може розцінювати як бажання приховати які-небудь порушення. Тому в будь-якій ситуації бажано мати адвоката та вимагати його участі у допиті. Якщо особа почала відповідати і допит розпочався, то вона в будь-який момент може заявити, що "для відповіді на ваше запитання мені потрібна правова допомога адвоката згідно із ст. 59 Конституції України".

Якщо слідчий розмовляє з особою недержавною мовою, то для того щоб краще контролювати ситуацію, можна вимагати перекладача, оскільки особа не володіє досконало мовою, якою звертається до неї слідчий. І навпаки. Слідчий звертається до особи державною мовою, а вона заявляє, що добре володіє тільки російською. Тобто цей прийом можна застосовувати в комбінації російської та української мови. Тим більше якщо це стосується інших мов.

Якщо особу поставили в тупикову ситуацію, наприклад, за рахунок певної тактичної комбінації або несподіваного пред'явлення викривального доказу (це також наперед продуманий прийом слідчого), потрібно терміново припиняти допит. Адже допитуваний може наговорити зайвого, для чого така ситуація і створювалася. Крім того, потрібен певний час, щоб оцінити ситуацію та обрати відповідну тактику захисту. Найпростіший спосіб - імітувати різке погіршення самопочуття. Якщо потренуватись, то це може вдатися. Не лякайтесь, якщо перед слідчим особа виглядатиме наївною і навіть дурнуватою. В очах противника корисно виглядати більш слабким, ніж є насправді. "Я паночку, дурний і не зрозумів ваших мудрих слів", - каже хитрий селянин, щоб виграти час у несподіваній ситуації.