настільна книга

Після цього були зафіксовані факти корупційних дій і звільнено цілу низку посадових осіб у різних ешелонах дозвільних служб і податкових органів. Справа до суду не дійшла, очевидно, через експериментальний і в правовому значенні недостатньо продуманий характер створення підприємства116.

У рішенні про проведення негласної слідчої (розшукової) дії зазначається строк її проведення. Строк проведення негласної слідчої (розшукової) дії може бути продовжений: прокурором, якщо негласна слідча (розшукова) дія проводиться за його рішенням - до вісімнадцяти місяців (ст. 246 КПК).

Розгляд клопотань, який віднесений до повноважень слідчого судді, здійснюється головою чи за його визначенням іншим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання

(ст. 247, 248 КПК).

Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами (ст. 258 КПК) втручання в приватне спілкування є:

1)аудіо-, відеоконтроль особи;

2)арешт, огляд і виїмка кореспонденції;

3)зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

4)зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонено.

Детальний опис негласних дій, які можуть бути застосовані у процесі досудового слідства, дещо насторожує. їх негласний характер, по суті, позбавляє захист можливості перевірки не тільки законності цих дій, а й достовірності результатів, одержаних під час негласної слідчої дії.

Разом з тим не слід панікувати. Кожна негласна слідча дія потребує дуже серйозної підготовки та значних затрат. Коли готується така негласна акція, то виконавці вимагають, щоб у квартирі не було на конкретний момент жодного мешканця, іноді ставиться вимога, щоб не було і сусідів. Отже, коли є загроза таких негласних дій, то вживаються різні заходи з виклику тих чи інших осіб у державні органи влади, нейтралізації сусідів тощо.

Негласні дії нерідко проводяться під виглядом перевірки або ремонту газової апаратури, електрообладнання тощо. У десятках кінофільмів такі технології показано наочно. Залишається тільки усвідомити, що це можливо і у вашій квартирі, допуск до якої кожна людина вирішує сама. Своєю чергою, громадяни також вживатимуть контрзаходів з убезпечення збереження квартири, іншого приміщення тощо. І це їх законне право.

У блискучому романі Р. Стаута "Дзвінок у двері" описано, як детектив Hipo Вульф "підловив" ФБР на негласному проникненні до житла й у такий спосіб добився потрібного результату. За певних умов за наявності можливостей такий трюк зможуть повторити й адвокати у конкретних справах в Україні, одержавши у такий спосіб безумовні підстави для підтвердження, що стосовно їх підзахисного здійснюються негласні методи. Чи допустимі такі заходи, чи відповідають вони нормам адвокатської етики? Ці питання мають вирішуватись у кожному конкретному випадку.

Негласні заходи, принаймні у перші роки дії нового КПК, не матимуть поширення. Головним доказовим матеріалом все ж залишаться покази свідків, вивчення документів та експертизи.

Акцент на негласні слідчі дії зроблено невипадково. В умовах технічного прогресу значно розширилися можливості правоохоронних органів щодо контролю за людиною і одержання інформації. Таким чином під час розслідування злочинів вагому роль у доказовій базі обвинувачення матимуть докази, одержані негласно.

Саме під час проведення негласних слідчих дій є найбільша загроза порушення прав людини, фабрикації доказів і навіть впливу на людину за допомогою рішення про проведення такої негласної дії, як контроль за вчиненням злочину (див. ст. 246 ч. 4 КПК).

Дозвіл на проведення негласної слідчої дії надається тільки у випадку, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що вчинено тяжкий або особливо тяжкий злочин і під час слідчої дії можуть бути отримані докази, які мають істотне значення для справи або для встановлення осіб, які вчинили злочин. Строк дії ухвали слідчого судді на проведення негласної слідчої дії не може перевищувати два місяці, але може бути продовжений. Загальний строк, на який дає дозвіл слідчий суддя, не може перевищувати 6 місяців.

У виняткових випадках проведення негласної слідчої дії може бути здійснено і без дозволу судді (ст. 250 КПК). В основному це випадки, за яких є загроза для життя людини або щоб запобігти вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Повідомлення особи про проведення негласних слідчих дій здійснюється протягом 12 місяців після її припинення, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.

В аналогічному порядку може здійснюватися втручання у приватне спілкування за допомогою аудіо-, відеоконтролю, огляду і виїмки відеокореспонденції, зняття інформації з електронних систем, створення речей і документів та спеціально

утворених підприємств, установ і організацій, негласне отримання зразків для порівняльного дослідження тощо (ст. 232-275 КПК).

Узахисту немає запобіжників проти того, щоб не порушувались права людини і немає гарантій, які б забезпечували добросовісність учасників такої слідчої дії. Між тим усі протоколи слідчих дій, відеоматеріали, зразки, речі та документи, отримані під час негласної слідчої дії, визнаються допустимими доказами.

Урезультаті слідчий, прокурор можуть отримати колосальний масив інформації щодо приватного та сімейного життя не тільки конкретної особи, щодо якої ведеться розслідування, а й тих осіб, які вступають з нею в контакти. Ці особи в порядку ст. 256 КПК можуть бути допитані як свідки з використанням одержаної негласно інформації.

Ст. 290 КПК передбачає повідомлення про завершення слідства та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. При цьому прокурор зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази, документи або копії з них та інші відомості. Надання доступу до матеріалів включає можливість робити копії або відображення матеріалів.

Сторона захисту також має надати прокурору доступ та можливість копіювання або відображення тих матеріалів і відомостей, які захист має намір використати як докази у суді. При цьому сторона захисту може не надати ті матеріали, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості особи. Сторони також зобов'язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

Після надання доступу до матеріалів складається обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, а також цивільний позов, розписка про отримання копії обвинувального акта. Ці документи надаються суду. Надання інших документів до початку судового розгляду забороняється. У разі потреби продовження досудового слідства подається клопотання у порядку ст. 295 КПК. Захист має право подати свої заперечення до продовження строку, які обов'язково долучаються до клопотання слідчого.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності на досудовому слідстві

Рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора можуть бути оскаржені під час досудового слідства у випадках неповернення тимчасово вилученого майна, зупинення досудового розслідування, закриття кримінального провадження, рішення про зміну порядку досудового розслідування (ст. 303 КПК). Інші скарги можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді. Скарги можуть бути подані протягом 10 днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.

Слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише якщо скарга не підлягає оскарженню. Ухвалу про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржено в апеляційному порядку. Подання скарги не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора. Скарги розглядаються в строк не пізніше 5 днів з

моменту її надходження. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ст. 307 КПК за результатами розгляду скарг слідчий суддя приймає ухвалу про:

1)скасування рішення слідчого чи прокурора;

2)зобов'язання припинити дію;

3)зобов'язання вчинити певну дію;

4)відмову у задоволенні скарги.

Ухвали слідчого судді за результатами розгляду не можуть бути оскаржені, окрім ухвал про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

До вищестоящого прокурора може бути оскаржено недотримання розумних строків.

Глава 5. Судове провадження у першій інстанції

Після отримання обвинувального акта суд не пізніше 5 днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання. Деякі судді вважали, що в б-денний строк має відбутися підготовче судове засідання. З урахуванням терміну, потрібного для реєстрації документів у суді, визначення складу суду тощо вкластися в такий строк неможливо. Тому проведення підготовчого засідання слід визначити так, щоб, дотримуючись розумних строків, можна було надіслати учасникам повідомлення та судові виклики.

У підготовчому засіданні суд може затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку ст. 468-475 КПК. Суд також може закрити провадження за наявності підстав, передбачених пунктами 4-7 ч. 1 та 2 ст. 284 КПК.

Суд повертає обвинувальний акт та інші документи, якщо вони не відповідають вимогам закону, направляє обвинувальний акт та інші документи для визначення підсудності (якщо справа непідсудна конкретному суду). Якщо обставин для повернення справи не встановлено, суд призначає справу до слухання.

Свої клопотання адвокат узгоджує зі своїм підзахисним. Уже на цьому етапі потрібно продумати плани захисту у суді та узгодити їх зі своїм підзахисним.

Загальні положення судового розгляду

Відповідно до ст. 318 КПК вирішення справи має бути проведено у розумний строк. Формою проведення кримінального процесу є судове засідання. Участь сторін в судовому засіданні є обов'язковою. Випадки, коли участь сторін не є обов'язковою, встановлюється законом. Зала судового засідання є спеціально обладнаним приміщенням. Окремі процесуальні дії можуть бути вчинені за межами зали засідань (огляд на місці тощо). Склад суду є незмінним (ст. 319 КПК). Передбачена можливість призначення запасного судді, про що приймає рішення суд (ст. 320 КПК). На головуючого у судовому засіданні покладено обов'язок вживати заходів для дотримання порядку в залі судового засідання. У розгляді справи забезпечується безперервність судового розгляду (ст. 614 КПК). Кількість присутніх у залі судового засідання (ст. 328 КПК) може бути обмежена лише у разі недостатності місцю у приміщенні. Близькі родичі обвинуваченого і потерпілого мають пріоритетне право на перебування у залі. Ст. 329 КПК визначає обов'язки присутніх у залі судового засідання.

Ст. 331 КПК передбачає право суду обрати, скасувати або змінити запобіжний захід. Якщо судовий розгляд не завершився до спливу встановленого строку для запобіжного заходу, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою. Ст. 332 КПК визначає право суду провести експертизу під час судового розгляду, а також призначити одночасний допит кількох експертів.

Ст. 333 КПК визначає застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих дій під час судового провадження. Суд, за клопотанням сторони, має право доручити проведення певних слідчих (розшукових) дій. їх перелік міститься у ч. 2 ст. 131, ст. 493, ч. 4 ст. 499 та ст. 508 КПК. Учасники судового провадження можуть ознайомитись з результатами слідчої дії в порядку ст. 290 КПК. Матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватись в одне провадження або виділятися в окреме в порядку, передбаченому ст. 334 КПК. (див. також ст. 217 ч. 1, 469 ч . 8, 510 КПК). Питання об'єднання в одне провадження роз'яснені Вищим спеціалізованим судом в інформаційному листі від 05.10.2012 № 223-1446/0/4-12 "Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України". Зупинення судового провадження вирішується в порядку ст. 335 КПК. Судовий розгляд може проводитись у режимі відеоконференції (ст. 336 КПК). На думку окремих спеціалістів права "факт перебування підсудного, інших осіб поза залою судового засідання при режимі відеоконференції суттєво не впливає на здатність суду відрізняти правдиві покази від неправдивих"117.

Суд визначає межі судового розгляду відповідно до ст. 337 КПК. У ч. З ст. 337 КПК передбачено право суду змінити обвинувачення, яким визначені межі судового розгляду. Однак це можна зробити лише в частині зміни правової кваліфікації, якщо це покращує становище обвинуваченого. Наприклад замість двох епізодів обвинувачення залишити один. У літературі слушно наголошується, що "не дуже зрозуміло, чому в ч. З ст. 337 КПК ідеться про те, що суд може вийти за межі висунутого обвинувачення, та ще й з метою захисту прав та основоположних свобод, і чому суд може змінити тільки правову кваліфікацію...Точніше було б говорити про право суду

змінити обвинувачення тільки на менш тяжке, та таке, яке не буде істотно відрізнятися від попереднього за фактичними обставинами".

Ст. 338 визначає порядок зміни обвинувачення прокурором. Слід відрізняти зміну обвинувачення від часткової відмови від обвинувачення. Для підготовки до захисту від нового або зміненого обвинувачення суд має відкласти справу на 7 днів. Ст. 339 КПК встановлює порядок висунення додаткового обвинувачення. Його умовою є тісний зв'язок нового обвинувачення з тим, що є предметом судового розгляду.

Ст. 340 КПК визначає порядок відмови від підтримання державного обвинувачення. Така відмова може бути повною або частковою.

Процедура судового розгляду залишилася традиційною (ст. 342). Оскільки у ст. 342 КПК "забули" вказати, що головуючий при відкритті засідання має пересвідчитись, чи отримав обвинувачений обвинувальний акт, то про це нагадує Вищий спеціалізований суд України в Інформаційному листі з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2012 № 223-1446/0/4-12 "Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України" . Пам'ятка надалі залишається у осіб, яким її надали.

Обвинувальний акт оголошує прокурор, а позовну заяву - цивільний позивач у кримінальній справі. Головуючий може оголосити позовну заяву і розглянути без участі цивільного позивача тільки у випадку, якщо обвинувачений, цивільний відповідач повністю визнали цивільний позов (п. 6 Інформаційного листа ВССУ від 05.10.2012 №223-1446/0/4-12).

Ст. 349 КПК встановлено, що головуючий з'ясовує які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Обсяг доказів може бути змінений. При розгляді клопотань учасників суд не може відмовити у задоволенні клопотань про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження обставин, які мають істотне значення для справи.

Допит у суді

Допит у суді є важливим процесуальним засобом для встановлення фактичних даних, що мають доказове значення. Тактичні прийоми допиту в суді визначаються процесуальними умовами та обстановкою судового слідства і тим фактом, що особи (в більшості випадків) вже були допитані слідчим. У судовому засіданні у допиті беруть участь значно більше осіб, кожна з яких має різні інтереси залежно від їх процесуального статусу: прокурор, потерпілий, цивільний позивач, захисник, обвинувачений; деякі з цих осіб і самі допитують, і є допитуваними.

Допит обвинуваченого передбачено ст. 351 КПК. Обвинувачений має право використовувати свої нотатки, записи про обставини, яких він торкається у своїх показах. За загальним правилом, перебивати обвинуваченого, коли він дає покази, не

слід. Тільки коли обвинувачений відволікається від суті кримінального провадження, головуючий може зробити йому зауваження. Крім того, суд може задавати уточнюючі запитання. Якщо, наприклад, обвинувачений дає покази щодо певних подій, суд може уточнити, де відбувалися ці події, в який день і час, уточнити прізвище особи, про яку йдеться тощо. Якщо обвинувачений висловлюється нечітко, суд може вимагати конкретної відповіді "так" чи "ні".

Головуючий може відвести запитання, коли таке явно виходить за межі кримінального провадження або є навідним. Питання, які задають судді, головуючий відводити не вправі. "Оскільки в обвинуваченого є право давати покази, він може скористатися цим правом у будь-який момент судового слідства незалежно від того, що раніше його допит уже проводився. Так, обвинувачений, що вже був допитаний, може заявити про своє бажання дати покази після допиту потерпілого або свідка, для того щоб викласти свою думку із приводу їх показів. Допит у цьому разі не має переривати іншу дію, що проводиться в цей момент. Якщо обвинувачений під час допиту, наприклад, свідка, заявляє, що він хоче дати пояснення у зв'язку з обставинами, про які говорить свідок, таку можливість має бути йому надано після допиту цього свідка"119. Видалення обвинуваченого із зали засідань допускається тільки у виняткових випадках

(ч. 1 ст. 330 КПК).

На досудовому слідстві слідчий здебільшого вислуховує покази і часто веде спокійну, але цілеспрямовану бесіду, а потім складає протокол. При цьому слідчий використовує різні тактичні прийоми для викриття неправдивих показів, створює у допитуваного ілюзію про свою повну поінформованість у справі тощо. Слідчий нерідко повідомляє допитуваному невідому тому інформацію про злочин. В окремих випадках у суді така інформація подається як свідчення особи.

На досудовому слідстві підозрюваний, не знаючи, якою інформацією володіє слідчий, визнає себе винним, а після ознайомлення з матеріалами справи у суді заперечує свою вину.

Отже, у судовому засіданні особа вже допитувалася слідчим і має певне уявлення про справу. Допит в суді проводиться в залі в присутності багатьох осіб. Покази свідка у суді пройшли різні стадії формування: одержання, накопичення і обробка інформації, відтворення, словесне оформлення і передачу інформацію слідчому, а потім повторне надання свідчень у суді.

Усуді свідок відтворює не тільки інформацію, сприйняту ним у зв'язку з певними подіями у справі, а й додає нові факти, про які згадав після допиту або вже у залі суду. Відомий судовий діяч Сергеїч писав, що слідчий у більшості випадків записує покази

утелеграфному стилі, а свідок вільно розмовляє; слідчий пропускає "непотрібні подробиці", а свідок простодушно повідомляє про них, не підозрюючи, що вони можуть бути небажані тій чи іншій стороні.

Укримінальних справах ми маємо стилізовані протоколи (вираз Ратинова А. Р.), в яких всі говорять однією й тією ж мовою: і професор, і жебрак, і доросла людина, і дитина. Слідчий мимоволі вкладає в уста різних людей свою власну, не характерну для

них мову. Звідси і чимала різниця між усними показами у суді та письмовими протоколами їх допиту.

На практиці виникають ситуації, коли слідчі неточно викладали покази свідків у протоколі допиту. При цьому на заперечення свідка нерідко відповідають, що той може уточнити ці покази у суді. Таке "уточнення" нерідко є діаметрально протилежним від показів, даних на досудовому слідстві.

Процесуальне становище захисника, прокурора, обвинуваченого є таким, що їх інтереси не співпадають у кримінальних справах. Це відображається і на допиті. Існує й інша проблема - питання професійної деформації - "професійного звикання" суддів, прокурорів, захисників, у результаті якого з'являється поверхове ставлення до своєї роботи, надмірна самовпевненість і віра у своє професійне чуття, ігнорування того, що суперечить власній думці. У таких випадках поведінка цих осіб визначається тільки дотриманням своєрідної ритуальної частини етикету.

Під час проведення допиту нетерпимі прояви роздратування, недоречні репліки, які принижують особу допитуваного. Ось приклад: допитує прокурор і без всякої на те підстави, як завчену форму, починає стверджувати, звертаючись до свідка: "ви не хочете відповідати, коли ви говорили правду на досудовому слідстві чи у суді, поясніть чому ви перекручуєте факти тощо". Суддя, який мав би зробити зауваження, мовчить. Адвокат вичікує, щоб не нагнітати обстановку. У такий спосіб прокурор намагається применшити роль показів свідка.

Упереджений підхід, відкрита недовіра до показів, докучливе нагадування про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показів, роздратування, якщо одержано "небажану" відповідь, запитання на підвищених тонах, - все це є недопустимим і знижує ефективність судового допиту.

Л. Е. Ароцкер пише: "Вести допит потрібно так, щоб допитуваному було ясно, що поставлені питання є природно необхідними для з'ясування істини і важливо, щоб він усвідомлював, що допитуючий намагається одержати правильні відповіді. Допитуваного потрібно переконати у важливості надання правдивих показів. Допитуючий має спокійно показати неспроможність показів, якщо є об'єктивні для цього підстави, та викрити їх у лжесвідченнях".

Однак в умовах сучасного допиту будь-які спроби нагадати свідку про ті чи інші обставини події, й у такий спосіб допомогти йому, або вказувати на явну неспроможність їх показів, наштовхуються на вимогу судді ставити тільки запитання, що звужує можливості та межі допиту. Водночас прокурору дозволяється більше. В таких випадках адвокат може звернути увагу суду на недопустимість різного підходу до сторін, пославшись на зняте судом своє питання і допущення в аналогічному випадку питання прокурора.

Разом з тим новий КПК у ст. 96 передбачає право сторін з'ясовувати недостовірність показів свідка. У цьому випадку сторони можуть ставити питання щодо його

можливості сприймати факти, про які він дає покази, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для достовірності показів свідка.

Для доведення недостовірності показів свідка сторона має право надати покази, документи, які підтверджують його репутацію і зокрема дані, що підтверджують нечесність свідка. Свідок може бути допитаний щодо попередніх показів, які не узгоджуються із його показами. Захисник має продумати і підготовити такі питання та покази. Очевидно, що це доцільно зробити одразу після допиту такого свідка або під час його допиту.

Під час проведення допиту важливою є постановка конкретних і коротких питань. Недопустимо проявляти зайву в таких випадках емоційність. Терпимість і повага до процесуальних противників - неодмінна умова поведінки у суді. Питання мають ставитись тільки ті, з'ясування яких необхідне у конкретній справі. Недопустимим є і багаторазове повторення одного і того ж питання. В результаті суддя змушений знімати таке питання, що призводить до конфліктної ситуації.

Захисник (і не тільки) має бути під час допиту спокійним, ввічливим, строго офіційним. Всяка манірність, рисовка та іронічні коментарі до відповідей тут недоречні. Видатні адвокати можуть дозволити собі легку, невловиму іронію, але це така приправа, для якої потрібен талант і вміння не перейти певну межу. Тон допиту має бути доброзичливим, тактовним, але без слащавості та догідливості, яку іноді допускають учасники процесу124. Якщо допит проводиться у суді присяжних, потрібно проявляти особливу обережність. Необережне слово, невдале запитання може налаштувати присяжних проти конкретного свідка або особи, яка ставить запитання. Ось приклад невдалого запитання у суді (перед народними засідателями):

"Запомнился допрос жены Дымшица, русской женщины, с двумя детьми, последовавшей за мужем. В ее показаниях на следствии прокурор обнаружил место, где она якобы сетовала на жесткий, деспотический характер мужа в семье. Прокурор попытался извлечь из этого нечто полезное для обвинения и потому спросил у нее, как она может охарактеризовать отношение мужа к ней и детям. И женщина поняла смысл и цель вопроса. Она тихо ответила: "Я прожила с моим мужем почти двадцать лет. И все эти годы была с ним настолько счастлива, что знала - это добром не кончится".

Запитання і відповідь на нього одразу налаштували народних засідателів проти прокурора.

Форми судового допиту

Форми допиту визначено новим КПК. Це прямий і перехресний, а також шаховий допит. Останній термін вже забувся, але його суть полягає в тому, що у допиті однієї особи попутно ставляться питання іншим особам. Шаховий допит проводиться тільки відносно осіб, раніше вже допитаних у суді. У суді може бути проведений додатковий і повторний допит (передопит). Частина 6 ст. 352 КПК встановлює, що свідка

обвинувачення першим допитує прокурор, а свідка захисту - захисник (прямий допит). Після прямого допиту інша сторона має право провести перехресний допит свідка

(cross-examination).

Отже, перехресний допит полягає в тому, що особі, яка дала вільні покази в судовому засіданні та відповіла на питання особі, яка здійснює прямий допит, ставлять запитання інші учасники процесу. Це, як правило, доповнюючі й уточнюючі запитання. Перехресний допит виник в англійському процесі. Використовуючи можливості перехресного допиту, суд і учасники процесу можуть більш повно дослідити обставини справи, проконтролювати їх, деталізувати та конкретизувати неясні моменти в судовому засіданні.

К. Сергеїч відзначав, що "перехресний допит е мистецтвом, за допомогою якого можна примусити людину відректися від всього, що вона знає, і назвати себе не своїм іменем"127.

Г. Гарріс писав: "Якщо перехресний допит не є просте "знущанням" над свідком з метою довести його до втрати самоконтролю і свідомості, то що таке перехресний допит!?"128.

Отже, перехресний допит є сильним засобом, за допомогою якого з'ясовуються обставини справи, але суд не має допускати крайнощів, на які звертали увагу П. Сергеїч і Г. Гарріс. Під час перехресного допиту дозволяється ставити навідні запитання. Головуючий за протестом сторони має право зняти питання, що не стосується суті кримінального провадження. Якщо свідок висловлюється нечітко чи заперечує певні обставини, суд має право вимагати від цього свідка конкретної відповіді - "так" чи "ні".

Після допиту свідка сторонами йому задають запитання потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, а також головуючий та судді. Свідок може бути допитаний повторно, наприклад, у випадку коли він може дати покази щодо обставин, стосовно яких він не допитувався. Порядок допиту неповнолітнього регламентовано ст. 354 КПК.

Допит обвинуваченого

Новий КПК непослідовний у питанні допиту обвинуваченого. Якщо буквально сприймати ст. 351 КПК, то суддя пропонує надати покази обвинуваченому, після чого обвинуваченого першим допитує прокурор, а потім захисник і так далі. Якщо обвинувачений висловлюється нечітко або з його слів не можна дійти висновку про те, чи визнає він обставини, чи заперечує проти них, суд має право зажадати від нього конкретної відповіді - "так" чи "ні". Обвинувачений має право користуватись нотатками.

Між тим обвинувачений має право захищати себе, а відтак давати і пояснення, і покази з приводу обвинувачення проти нього або в будь-який момент відмовитися їх давати. Під час проведення слідчої дії обвинувачений має право подавати свої заперечення та зауваження щодо порядку проведення процесуальної дії і застосовувати технічні засоби, збирати і подавати суду докази. Отже, адвокат разом з