настільна книга

У допиті підозрюваного присутність захисника обов'язкова. Слідчі іноді намагаються особу ввести в оману і пропонують підписати протокол, де зафіксована відмова від захисника. Не підписуйте такий протокол. Навпаки, вимагайте, щоб захисник був забезпечений. Не піддавайтесь і на хитрування на кшталт: "Адвокат безплатно не працюватиме, як Ви йому зможете заплатити?" або "Де ж я Вам знайду адвоката?" Слідчий зобов'язаний забезпечити адвоката. Крім того, в Україні налагоджена система надання безоплатної допомоги, про що добре знає слідчий.

Якщо у особи є знайомий адвокат, якого він знає і довіряє йому, то він вправі вимагати зустрічі саме з цим адвокатом. У допиті доцільно керуватись старим, але добре перевіреним принципом: "Не вір, не бійся, не проси". Досить часто застосовується і гра у "доброго" і "злого" слідчого. Закони психології незмінні, а відтак і ця гра у "доброго" і "поганого" слідчого спрацьовує. Отже, слід усвідомлювати, що це прийом слідчих. При цьому варто потурбуватися, щоб до протоколу були занесені обидва слідчі. Взагалі всіх сторонніх осіб, які є у кабінеті, потрібно заносити до протоколу. Найімовірніше, якщо ви про це наполягаєте, ці люди вийдуть з кабінету.

У допиті якомога частіше користуйтесь посиланням на ст. 63 Конституції і правом мовчати. Звичайно, немає якогось єдиного алгоритму поведінки на всі випадки життя. Ось ще один інструкція (програма) поведінки допитуваного.

1.Обов'язково наполягайте, щоб у допиті був присутнім адвокат відповідно до ст. 59 Конституції України. Це правило універсальне.

2.Обов'язково вимагайте, щоб у протоколі вказувався початок і закінчення допиту. Відповідно до ч. 2 ст. 224 КПК допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад 8 годин на день. Порушення цього правила може бути доказом того, що на вас вчиняли тиск.

3.Вимагайте, щоб до початку допиту особі повідомили, у якій кримінальній справі її викликали.

4.Вимагайте, щоб у протоколі допиту було вказано, в якості кого особу допитують.

5.За жодних умов не підписуйте протокол про відмову від захисника.

6.Якщо слідчий просить неконкретно на кшталт "Ну, розповідайте", реагуйте на це вимогою поставити конкретне питання.

7.Відповідайте тільки на поставлені питання, за можливості максимально коротко. Не говоріть про те, про що вас не питали. І пам'ятайте, що не внесене до протоколу питання вважається таким, що його не поставили, а отже, на нього не потрібно відповідати. Не втягуйтесь в гру по демонстрації своєї щирості та відвертості. Слідчий

ібез цього вам не вірить.

8.Ніколи не поспішайте з відповіддю, привчайте слідчого до пауз, які за можливості мають бути якнайдовшими. І тоді особа матиме час для обдумування дійсно складних

питань. Пам'ятайте, що в цьому випадку слідчому важко визначити вашу позицію про випадки, коли ви говорите вільно і швидко, а коли намагаєтесь про щось умовчати.

9.Якщо особа не впевнена, яким чином відповідати на запитання, їй доцільно зіслатись на те, що вона потребує правової допомоги на підставі ст. 59 Конституції. Це універсальний прийом, який дозволяє в будь-який момент взяти паузу.

10.Якщо особа вважає небажаним давати відповідь на певне питання, у такому випадку краще зіслатись на незнання, на погану пам'ять або ж у крайньому випадку відмовитись давати відповідь про себе на підставі ст. 63 Конституції України. Слідчий може іронічно зауважити, що у випадку якщо погана пам'ять, то треба лікуватись. Але якщо особу викриють у брехні, то це загрожує кримінальною відповідальністю за ст. 384 КК України.

11.Критично оцінюйте питання слідчого: кожне питання зокрема та всі попередні у сукупності - спробуйте знайти в них певну систему. Мета допиту слідчим маскується шляхом постановки другорядних питань, які начебто не мають відношення до певної події. Це також дає вам можливість дізнатись, якою інформацією володіє слідчий. Не піддавайтесь наївній вірі, що слідчий вже все знає, навіть у тому випадку, якщо він демонструє знання окремих подробиць з вашого життя. Все це може бути тільки спробою створити ілюзію, що слідчому все відомо і залишилась тільки формальність, щоб одержати від вас підтвердження, без якого слідчий нібито може обійтись.

Пригадується випадок, коли було відомо, що особа вбила людину сокирою, але сокиру так і не знайшли. Слідчий поклав у кутку кабінету позичену сокиру та прикрив її газетою. Навмисно давав різні другорядні питання, а винний мимоволі дивився в куток, де лежала сокира. Нарешті не витримав і спитав: "Все-таки знайшли?" "Що знайшли" - перепитав слідчий. І допитуваний зізнався у вбивстві та показав, де сховав сокиру.

12.Якщо вам дають на підпис протокол, де зазначені ваші права, не підписуйте його, доки слідчий вам їх не роз'яснить до початку допиту.

13.Після закінчення допиту уважно прочитайте протокол, і якщо у ньому є прогалини, вимагайте їх заповнення. Не ставте свій підпис у документі, якщо в ньому містяться незаповнені графи, та вимагайте заповнити пусті рядки.

14.Якщо слідчий ваші слова перекрутив, то вимагайте внесення уточнень до протоколу.

15. Підписуючи протокол, можете внести до нього свої зауваження (наприклад, про те, що шум у кабінеті чи в коридорі заважав вам зосередитись тощо). В кількості зауважень ви не можете бути обмежені.

У допиті Ф. у справі Лазаренка за участю слідчого з США Марти Борщ, спецагента ФБР, і деяких інших осіб адвокат попросив поставити перед Ф. питання, чи бажає він поїхати у СІЛА і дати свідчення в американському суді. Представник Генеральної

прокуратури України, який проводив допит, захвилювався (Ф. перебував під арештом) і заявив, що він вже закрив протокол. Тоді адвокат заявив, що він у такому разі бажає занести у протокол зауваження. Коли американським слідчим перевели бажання адвоката, вони заявили, що задають це питання111.

16.Після закінчення допиту поставте вимогу про відмітку в повістці часу вашого перебування в протоколі.

17.Одним з ефективних прийомів є запис допиту власноруч або запис кожного запитання, а потім запис своєї відповіді "для себе".

Допит особи на досудовому слідстві не містить принципових відмінностей порівняно з КПК 1960 р. Крім того, суд може брати до уваги тільки те, що було виголошено свідком або іншою особою в судовому засіданні. Тим не менше захисник, який бере участь у допиті, має бути уважним і за потреби подавати свої зауваження щодо дотримання вимог закону під час проведення слідчої дії.

Якщо записи "для себе" слідчий хоче забрати, то можна заявити: "Оформляйте в порядку вилучення".

Для адвоката важливо постійно мати на увазі норми статей 95, 96, 97 КПК і пам'ятати, що покази з чужих слів (ч. 4 ст. 97) суд може визнати доказом тільки за згоди обох сторін. Отже, в необхідних випадках сторона захисту має чітко і ясно вказати, що вона заперечує проти визнання показів з чужих слів як доказу. Важливою є і норма про з'ясування достовірності показів свідка. З цією метою підлягає перевірці його репутація, можливість сприймати факти та подавати докази про його засудження за обман, завідомо неправдиві покази, інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.

Приклад. У справі Д. був донос про те, що Н. бачив, як давали для Д. хабаря в його кабінеті. Захисник з'ясував, що Н. нібито бачив це через вікно. Д. був арештований. У подальшому захисник з'ясував, що Н. майже сліпий. Тому захисник заявив клопотання про проведення відтворення обстановки та обставин події. Під час проведення відтворення в кабінеті були знайомі для Н. люди, але крізь вікно він нікого не впізнав і не побачив, чи передають ці люди один одному папери або інші речі. Провадження у справі було закрито112.

Важливішим за наслідками, ніж покази, надані слідчому, прокурору, є допит у судовому засіданні під час досудового слідства, передбачений ст. 225 КПК. У виняткових випадках, якщо існує небезпека того, що свідок або потерпілий не зможе виступити у суді, такий свідок або потерпілий може бути допитаний слідчим суддею, в тому числі за місцем перебування хворого свідка (в лікарні, вдома тощо). Такий допит може бути проведений за відсутністю сторони захисту, якщо на момент його проведення жодній особі не повідомлено про підозру в цьому кримінальному провадженні.

Такі покази суд під час розгляду справи може не брати до уваги тільки за умови наведення мотивів такого рішення. І якщо така особа є в наявності та її можна допитати, то захист має наполягати на цьому. Переважно у випадках, якщо такий допит

проведено без участі сторони захисту. Зрозуміло, що це слід робити з урахуванням тактики і стратегії захисту.

При пред'явленні особи до впізнання потрібно з особливою прискіпливістю ставитись до дотримання вимог, передбачених ст. 228 КПК, щодо попереднього допиту та з'ясування, за якими ознаками можна впізнати особу, або за якою сукупністю ознак особа це може зробити. І, звичайно, забороняється попередньо показувати особу, яка має бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети.

Особа, яка впізнає, має вказати, за якими ознаками вона це зробила. Практика засвідчує, що слідчі нерідко допускають порушення під час проведення впізнання. Наприклад, пред'являють попередньо фотографії особи або дають додаткову інформацію.

Приклад. У справі Ц. їй дали додаткову інформацію про те, що впізнання - це тільки формальність, бо особа вже встановлена за відбитками пальців, які виявлені на місці злочину, та вказали на особу, яка начебто і була нападником118.

Захисту довелося докласти багато зусиль, щоб спростувати покази того, хто впізнає. Особливо критично має ставитись захист до впізнання за голосом, за ходою та фотознімками. У певних ситуаціях захисник може вимагати проведення слідчого експерименту з метою з'ясування можливості такого впізнання. В одній із справ проводився слідчий експеримент (в РФ) при якому особа, яка впізнавала, у схожих умовах не змогла впізнати добре їй знайомих людей у конкретних умовах експерименту, наближеного до реальної ситуації.

Новацією Кодексу є можливість проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування (ст. 232 КПК). Можливість помилки у таких обставинах є вищою. Полегшується тиск на особу, з якою спілкуються у режимі відеоконференції. Тому захист у більшості випадків має заперечувати проти такої слідчої дії. У цьому разі таке дистанційне дослідження може бути проведено тільки за мотивованою постановою, в якій обґрунтовано прийняте рішення.

Слід мати на увазі, що рішення про здійснення дистанційного досудового розслідування щодо підозрюваного не може бути прийняте, якщо він проти цього заперечує. Отже, захисник має продумати це питання ще на першій зустрічі з підозрюваним. Здебільшого при цьому доцільно відмовлятися від такого розслідування, хоча б тому, що у присутності адвоката підозрюваний почуває себе більш впевнено.

Дистанційне розслідування передбачає надання особі пам'ятки про її процесуальні права, при цьому поряд з такою особою постійно знаходиться службова особа, в юрисдикції органу якої знаходиться особа, щодо якої проводиться слідча дія. Неважко припустити, що ця особа може мати вплив на особу, яку допитують і цей вплив може забезпечити необхідний результат. Проконтролювати цей вплив захисник в момент проведення слідчої дії не може.

Хоч у законі це чітко не зазначено, але адвокат може просити, щоб він був присутній в місці знаходження допитуваної особи. Якщо адвокатів кілька (а їх може бути до п'яти), то один адвокат може знаходитись з підзахисним, а один - із слідчим або у суді. Очевидно, що у клопотанні відмовлятимуть під приводом, що таке не передбачено у законі. Але адвокат має наполягати на своєму, і хтозна, в якому напрямі піде судова практика.

Припущення про можливість тиску на підозрюваного або іншу особу в адвокатів ґрунтується на існуючому обвинувальному ухилі як слідства, так і суду. І новий КПК жодним чином не виключає цей обвинувальний ухил. Скоріше, навпаки.

Адвокат Арія наголошує, що обвинувальний ухил пояснюється багаторічною роботою державної машини з його впровадження. Обвинувальний ухил існує. Цей факт є незаперечним. І ті заходи, які вживаються для вдосконалення системи, жодного відношення до обвинувального ухилу не мають. Це вкорінилося у свідомості діючих юристів до такого ступеню, що для боротьби з цим ухилом потрібно змінювати самосвідомість. А для цього мають змінитись покоління юристів.

Обвинувальний ухил - це настрої, тенденція. Далі відомий адвокат заявляє, що такий ухил у Росії завжди був і буде. На пам'ять йому приходить анекдот про те, що коли "на початку роззброєння намагались перевести оборонну промисловість на виробництво швейних машин, то навіть після модернізації все одно виходили тільки кулемети"114. На жаль, у цих питаннях Україна не відрізняється від Росії.

Проведення експертизи, допит експерта

Новий Кодекс вніс істотні зміни у порядок проведення експертиз (ст. 242 КПК). Тепер експертиза проводиться за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду. Не допускається проведення експертизи для вирішення питань права.

Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних засадах. І ось тут виникають питання для захисту. Іноді результати експертизи важко передбачити. Результат дослідження може виявитись позитивним для обвинувачення.

Якщо це так, то, виходячи з принципу захисту "не зашкодити", адвокат не має надавати суду висновок експерта, який вказує на вину обвинуваченого.

Отже, проведення експертизи захистом є кроком відповідальним і таким, який не має працювати на обвинувачення. Є низка проблемних питань і з наданням зразків для експертного дослідження. Частина матеріалу, щодо якого потрібно провести дослідження, знаходиться у розпорядженні сторони обвинувачення. Й у цих випадках можливість проведення певної експертизи є під сумнівом, бо залежить від того, чи буде надано відповідний матеріал для експерта.

Тому адвокати і надалі не тільки самі замовлятимуть експертизу, а й звертатимуться до слідчого, прокурора, а в разі їх відмови - до слідчого судді, з клопотанням про призначення експертизи (ст. 243, 244 КПК). У цьому випадку переважно знімається проблема одержання зразків для дослідження, які є у прокурора, слідчого.

Суд приводить експерта до присяги. Якщо експертів кілька, суд може призначити одночасний допит двох чи більше експертів для з'ясування причин розбіжностей в їхніх висновках. До допиту експертів потрібно ретельно готуватись, але принципових відмінностей порівняно з КПК 1960 р. тут немає.

Кожен висновок експерта є результатом використання спеціальних знань для вирішення конкретних обставин справи. Але далеко не кожний висновок є настільки доказовим і переконливим, щоб у сторін не виникло питань для роз'яснення, доповнення й уточнення висновку.

Від захисника не можна вимагати глибоких знань у всіх сферах науки і техніки. Але його рівень знань має бути таким, щоб він у короткий строк оволодів певними спеціальними знаннями, які б давали можливість дати критичну оцінку експертизі. І все ж без сторонньої допомоги адвокату важко, а іноді й неможливо підготуватись для допиту експерта. Тому адвокати використовують консультації інших експертів і спеціалістів.

Новий КПК надає можливості для проведення експертизи захистом, у зв'язку з чим роль експертизи зростає. Експертизі обвинувачення може бути протиставлена експертиза захисту.

Отже, захисник ставить перед експертом питання, які потребують роз'яснення висновку експерта, спрямовані на з'ясування наукових основ цієї експертизи, обраної методики дослідження, характеру ознак; критеріїв достатньої сукупності ознак, обсягу і характеру порівняльного матеріалу і його достатності для дослідження; науковотехнічних засобів, використаних експертом; літератури, присвяченої методиці дослідження об'єктів експертизи; можливих або наявних суперечностей між висновками і результатами дослідження.

Ст. 356 визначає порядок допиту експерта в суді. Експерта допитують для роз'яснення висновку. Експерта допитують у тому ж порядку, що й свідка - у два етапи - спочатку прямий допит, потім перехресний. Достовірність висновку з урахуванням надійності застосованої методики, достатності наданих матеріалів для дослідження, правильності вихідних даних, перевірки повноти дослідження. У разі якщо проводилась експертиза кількома експертами і кожен з низ склав висновок стосовно одного і того ж предмета дослідження, то може бути призначений шаховий допит. Запитання експерту можуть бути поставлені як в усній, так і в письмовій формі. Експерту на його прохання надається час для підготовки відповіді на поставлені запитання.

Експерту можна ставити і питання щодо доповнення його висновку, де може бути уточнено прогалини в мотивуванні висновків експерта. При цьому з'ясовуються: чи всі

ознаки, покладені в основу висновків, викладені у висновку, відображені в ілюстраціях (схемах, фотографіях, макетах тощо); яким чином проводився експертний експеримент; чому експерт у відношенні до одної групи об'єктів прийшов до одних висновків, а у відношенні до другої групи аналогічних об'єктів - до інших висновків.

Ось примірний перелік таких питань:

1.Які наукові основи проведеного експертом дослідження об'єктів?

2.Чи розроблені прийоми дослідження таких об'єктів, і якими є їх можливості?

3.Які методики використовуються в експертизі певних об'єктів?

4.Чому не всі ознаки одержали оцінку експертом, чому надано перевагу певній групі ознак?

5.Чи було достатньо у експерта обладнання, науково-технічних засобів та зразків для дослідження?

6.Чи не був експерт обмежений у часі для проведення дослідження?

7.Чому експерт дійшов висновку про групову належність, а не про тотожність, до вірогідного, а не категоричного висновку?

8.Чим пояснити, що на ілюстраціях експерта вказані не всі ознаки, перераховані у висновку?

9.Чому інший експерт, який досліджував ті ж об'єкти, дійшов до іншого висновку. У чому причина розбіжностей між висновками експертів?

10.Чи могли мати місце певні явища у такому вигляді, як їх описали обвинувачений, потерпілий, свідки?.

Звичайно, ці питання підлягають конкретизації у певній справі, та перелік таких питань далеко не вичерпний. Наявність можливості у захисту також проводити експертизу має і негативний бік. Не завжди обвинувачення надаватиме матеріали і зразки, наявні у слідства, для проведення експертизи захистом. Якщо результати експертизи, проведеної обвинуваченням будуть позитивними для захисту, то обвинувачення неминуче робитиме спроби приховати такий висновок і від захисту, і від суду. Допит експертів може бути проведений у формі основного (прямого), повторного, додаткового і перехресного допиту.

Тактичні прийоми, які використовуються: уточнення, деталізація, співставлення, що дозволяє конкретизувати висновок. Захисник має для себе наперед підготувати і продумати питання та записати їх, озвучивши у суді. Щодо характеру запитань, сумнівних моментів у проведеній експертизі потрібно порадитись зі спеціалістом.

Захист має готуватись до критики експертних висновків, для чого слід широко використовувати консультації спеціалістів, які можуть вказати на слабкості експертизи.

Оцінку експертного висновку захисник здійснює передусім з точки зору здорового глузду. Така критика може виявитись переконливою і для суду. Наведемо приклад такого аналізу адвоката Арії, взятий з його книги "Жизнь адвоката".

"Разберемся с убедительностью этих улик.

Заключение экспертизы производит внешне весьма солидное впечатление: оно безукоризненно оформлено на бланках научного учреждения. Но если осмыслить, что именно делали эксперты, то окажется, что от науки здесь только грифы на бланках. Фотографируют накладную и ее копию, затем складывают диапозитивы так, чтобы совместился текст, и затем такой же человек, как мы с вами, без помощи каких-либо приборов смотрит, какая часть текста не совмещается.

Затем этот человек берет лист с грифом научно-технического отдела и пишет: "В такой-то накладной такая-то часть имеет несовмещение". Это нам понятно: эксперт увидел дефект. Но далее он пишет: "Такое-то несовмещение есть результат позднейшей дописки, а такое-то (всегда не относящееся к обвинению) могло произойти от случайного сдвига накладной во время заполнения". Здесь уже неясно, по каким характерным признакам эксперт делит несовмещение на следы подлога и на случайные.

Обе стадии экспертизы не дают достоверных результатов ввиду отсутствия в них научной основы. Эксперт пишет в заключении, что несовмещения текста определялись им визуально. Бели это мудреное словцо перевести на русский, то оно будет звучать более понято: на глаз. То есть выводы эксперта о совпадении или несовпадении частей текста основаны только на зрительном восприятии эксперта, обыкновенного смертного, а не являются результатом научного исследования. Химическая экспертиза состава вещества достоверна, ибо она опирается на законы химии, познанные человеком и обладающие достоверностью объективной истины.

Дактилоскопическая экспертиза вправе считаться достоверной, ибо она опирается на принятый за истину математический закон: вероятность совпадения папиллярных узоров пальцев у двух людей настолько мала, что практически невероятна. Но заключение эксперта о наличии или отсутствии совпадения частей текста основаны только на его зрительных способностях, качестве весьма субъективном, и потому является не научной экспертизой, а личным впечатлением. Такое впечатление ошибок не исключает. Для примера: взгляните на диапозитивы накладных под номерами 268 и 104, вмененных в вину Светловой. Эксперт пишет, что здесь есть несовмещение текста. А мы при самом придирчивом осмотре никакого сдвига не видим. Что, у эксперта глаз острее?

Далее. В ряде накладных сдвиг очевиден каждому, и тогда возникает вопрос второй стадии экспертизы: от чего? От позднейшей преступной дописки или от случайности? Можно твердо заявить, что эксперты не вправе были отвечать на этот вопрос

категорически: "да, подлог" или "нет, случайность", а могли делать свои выводы об этом только в предположительной форме, ибо они не в силах сослаться на какие-либо характерные признаки, отличающие сдвиг случайный от сдвига уголовного.

Я не голословен. Возьмите заключение экспертов по накладной № 90. В ней есть ряд несовмещений текста. Так вот, в тех частях накладной, которые нужны обвинению, эксперт пишет: "Дописано позднее", а те сдвиги, которые не соответствуют рамкам обвинения, эксперт относит к случайным. По каким признакам, по какому критерию? Неизвестно. Молчат. И думается мне, что причины такого разграничения следует искать не в каких-то таинственных особенностях текста, а в служебном положении экспертов, в их лояльном отношении к усилиям следствия. Все мы люди, все мы человеки!

И если эксперт, офицер отдела милиции, по роду службы призван помогать следователю, офицеру соседнего отдела той же милиции, то не исключено влияние как следователя, так и чувства служебной солидарности на объективность и беспристрастность производящих экспертизу людей. В этой связи следует признать разумность создания независимого от следственных органов института судебных экспертиз.

Прошу вас обратить внимание на то, что защита оспаривает лишь категоричность выводов экспертизы, не отрицая ценности такой проверки как метода. Проверка диапозитивов накладных - несомненно, ценное оперативно-розыскное средство, указывающее следствию, где было, возможно, преступление, где искать доказательства преступления, но не являющееся самодостаточным доказательством вины.

Внашей печати упоминался применяемый американцами так называемый "аппарат лжи". Он сигнализирует о появлении у допрашиваемого лица физиологических симптомов волнения, возникающих также и при ложных показаниях. Аппарат сигнализирует следователю: "Внимание, здесь возможна ложь!", настораживает следователя. Но абсурдно было бы рассматривать сигнал такого аппарата как достаточное доказательство ложности или правдивости показаний. Это - оперативное средство.

Вуголовном розыске применяется ценнейшее оперативно-розыскное средство: поиск со служебной собакой. Он может указать лицо, в отношении которого необходимо вести проверку. Но кому придет в голову предать суду человека, основываясь только на результатах такого поиска? Таким же ориентирующим оперативно-розыскным средством может служить и сличение диапозитивов.

Поэтому прав был следователь, когда он, не доверяясь заключениям экспертизы накладных, прекратил дела тех 30 продавцов, против которых более ничего не было. И прав был Мосгорсуд, когда он в приговоре своем по делу Филлера, приобщенном к настоящему делу, отрицает достаточность экспертизы накладных для осуждения. Поэтому и для осуждения Светловой недостаточно заключения экспертизы. Нужны еще и доказательства, которые подтвердили бы, что дефекты накладных возникли не случайно, а в результате преступного подлога.

Имеются ли такие доказательства? Обвинитель говорит "да" и ссылается на показания Каневского. Бухгалтер фабрики Каневский не помог на следствии выяснению истины. Он показал тогда: "Фамилию Светловой я помню, так как как-то переписывал счета на ее имя". В суде он пояснил: "Был один случай переписки счета на имя Светловой, но привозила ли она этот счет лично - не помню".

Видимо, это показание мало дает обвинению. Вы помните, что дела всех лиц, о которых не было известно, сами ли они привозили счета для переписки, были прекращены. Это и понятно, так как преступление начиналось не с выписки счета, а с его переписки, и лишь тот, кто привозил счет для переписки, - независимо от того, на чье имя он был, - и был участником преступления...".

Негласні слідчі дії

Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК.

Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені статтями 260, 261, 262, 263, 264 (в частині дій, що проводяться на підставі ухвали слідчого судді), 267,269, 270,271, 272, 274 КПК, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених КПК, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов'язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину. У КПК не наведено розшифрування поняття - контроль за вчиненням злочину. Не перебираючи на себе питання з реальної практики спецслужб, наведемо такий приклад, перенесений у майбутнє.

У місті Енську за згодою керівництва однієї із спецслужб зареєстрована посередницька фірма, яка торгувала рибою та іншими імпортними продуктами. Були одержані відповідні дозволи, сплачувались податки, сплачувались штрафи за ухилення від сплати податків, налагоджувались особисті контакти з податковими органами, а також іншими державними органами, які видавали різні дозволи, сертифікати тощо. Після налагодження контактів була створена система винагород окремим посадовим особам за видачу дозволів, сертифікатів, лояльне ставлення в нарахуванні податків...