План

Вступ

1.Поняття прогалин у законодавстві

2. Види прогалин у законодавстві

3. Засоби подолання прогалин у законодавстві

4. Засоби усунення прогалин у законодавстві

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми дослідження обумовлена ​​об'єктивними процесами становлення і розвитку українського законодавства , правової науки, судової та іншої правозастосовчої практики . Українське суспільство притерпіло за останні десятиліття значні перетворення у всіх сферах суспільного життя, що знаходить, зокрема, відображення в системі права, котра набуває риси, властиві розвиненим правовим системам сучаснності. Законодавство вдосконалюється на основі якісно нових принципів, розширюється сфера юридичної практики, підвищується роль правотворчих і правозастосовчих органів.

Ці процеси цілком узгоджуються із загальносвітовими тенденціями , спостерігаються на рубежі століть. У відповідь викликам мінливого світу в багатьох країнах , незалежно від їх правового устрою і соціального благо - получчя , створений значний обсяг законодавства, що представляє інтереси особистості, що захищає її права. Функціонує розгалужений механізм підтримки правопорядку, діють апробовані часом інститути демократії.

Проте, при безсумнівних досягненнях правової цивілізації , доводиться констатувати і негативні факти, що представляють вельми серйозну небезпеку для будь-якого суспільства. Йдеться про безпрецедентне зростання злочинності, переважно в організованих формах, проявах терроризму та масові порушення прав людини, відчуження особистості від влади і держави і подібної соціальної патології.

Тим часом і міжнародне співтовариство, і Україна як його частина орієнтується сьогодні на сталий розвиток, обов'язковою передумовою котрого є підтримка стабільності суспільства за допомогою ефективних інститутів права і правозастосування. Потрібний комплексний підхід до питання забезпечення верховенства закону, що особливо важливо для нашої країни.

Як основний принцип правової держави, панування закону в усіх сферах державного життя об'єктивно передбачає підвищену увагу до проблеми прогалиності права . Давно відомо , що неповнота правового регулювання відкриває шлях до реалізації творчих можливостей у виборі засобів своєї діяльності, однак правову невизначеність необхідно долати не довільно , а таким чином , щоб отримане в результаті рішення було справедливим , не порушувало верховенства закону. Тут потрібні чіткі, науково обгрунтовані орієнтири, вироблення яких набуває актуальний характер в сучасних українських умовах трансформації політичної і правової системи суспільства, його громадянських інститутів.

Прогалини в законодавстві - явище негативне, яке дестабілізує суспільні відносини. Деструктивний потенціал прогалин особливо небезпечний у періоди зміни політичного режиму, економічних реформ і різкого перетворення правових інститутів.

У науковій роботі об'єктом вивчення є юридична практика в динаміці , з урахуванням знову виникаючих фактів і відносин , котрі входять в сферу дії права , але поки не врегульовані його нормами (повністю або частково). Як предмет наукового дослідження обрані прогалини в законодавстві , способи їх встановлення і подолання .

Мета роботи полягає в історико - теоритичному дослідженні феномену прогалин у законодавстві, направленому на обгрунтування найбільш раціональних шляхів усунення неповноти правового регулювання в судовій та іншій правозастосовчій практиці.

1. Поняття прогалин у законодастві

В правозастосовній діяльності іноді може виникати ситуація, коли спі-

рне відношення має правовий характер, входить у сферу фактичного пра-

вового регулювання, але не передбачено конкретним нормативним припи-

сом. Тобто навіть у загальній формі певні відносини не отримали закріп-

лення в законодавстві. Таким чином правозастосовний орган виявляє про-

галину в правовому регулюванні.

К. І. Спектор визначає прогалину в праві як соціально обумовлене об’єктивними й суб’єктивними факторами правоутворення явище, яке позначає повну або часткову неврегульованість суспільних відносин, виражене в недосконалості правового регулювання. Відповідно до цього, автор пропонує відносити до прогалин випадки, пов’язані, зокрема з: 1) відсутністю конкретної правової норми для регулювання конкретного випадку, що підпадає під сферу правового регулювання; 2) відсутністю певної сукупності правових норм; 3) відсутністю окремої правової норми, її частини; 4) необхідністю правової регламентації конкретного суспільного відношення, виходячи з зацікавленості держави й доцільності регулювання даних відносин; 5) конкретною обставиною, відомою на момент створення правової норми, яка в той період не потребувала регулювання [4, с. 36]¹.

Інший видатний дослідник прогалин у законодавстві В. В. Лазарєв при-

діляє першочергове значення питанню сфери правового впливу і меж пра-

вового регулювання. Вчений зазначає, що протягом певного проміжку ча-

су окремі факти й відносини залишаються не охопленими діючим правом,

а інші втрачають своє юридичне значення, хоча й продовжують залишати-

ся закріпленими у формально не скасованих актах [5, с. 72]². Для правиль-

ного розуміння прогалин необхідно максимально чітко визначати, які із

суспільних відносин саме в даний конкретний момент підлягають право-

вому регулюванню. Таким чином, хоча прогалини в праві й являють собою

об'єктивне явище, їх наявність повною мірою залежить від правового зна-

чення, яке надається конкретному виду суспільних відносин на різних про-

міжках часу.

Однак саме лише використання терміна «прогалина» ще не надає мож-

ливості для встановлення критеріїв визначення повноти або досконалості

нормативного регулювання. Для того, щоб правильно визначити поняття

прогалини у законодавстві, необхідно насамперед чітко окреслити

межі правового впливу на суспільні відносини. Як зазначає Д. О. Туманов,

межі правового впливу, у першу чергу, визначаються об'єктивно існуючи-

ми суспільними потребами, що залежать від важливості відносин і від то-

го, наскільки доцільним і об'єктивно необхідним є їх регулювання. Окрім

цього, для правильного визначення повноти правового впливу на суспільні

відносини необхідно враховувати сутнісні особливості предмета регулю-

вання [9, с. 26]³. Варто звернути увагу, що ті суспільні відносини, які скла-

дають предмет однієї галузі права, самі по собі доволі часто можуть бути

достатньо неоднорідними. Саме тому для органів правотворчості важли-

вим є аналіз правотворчої та правозастосовної практики, яка формується

історично і є об’єктивним явищем. Окрім цього, правильне визначення

сутності суспільних відносин дає змогу уникнути припущення прогалин

безпосередньо в процесі правотворчості, а також має важливе значення

для правозастосування, оскільки дозволяє правильно виявити й подолати

прогалину.

Таким чином, прогалину в законодавстві можна визначити як відсут-

ність в законодавстві норми права або її неповноту у відношенні фактич-

них обставин, що знаходяться у сфері правового регулювання за умов, що

закріплення в законодавстві цих обставин є доцільним та об’єктивно необ-

хідним. Відсутність певного юридичного правила нібито розмикає, вно-

сить неузгодженість у систему права, знижуючи при цьому ефективність її

функціонування, тоді як однією з найважливіших вимог системи юридич-

них норм в правовій державі є повнота правового регулювання, тобто зда-

тність права повністю регламентувати суспільні відносини, які об’єктивно

потребують правового опосередкування.